Постанова № 16059519, 01.06.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2011 року Справа № 2а/0370/1274/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі Ковальчуку С.В.,

за участю представник позивача Демченка В.Г.,

представника відповідача Корсака В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агромир-Волинь" до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 27 квітня 2011 року № 0000032201,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агромир-Волинь» (далі ТзОВ «Агромир-Волинь», підприємство, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Ковельська МДПІ, відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 27 квітня 2011 року № 0000032201 про нарахування грошового зобовязання у вигляді пені у сумі 23300,55 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Ковельською МДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактом від 01 серпня 2009 року № 53/0901, під час якої актом від 08 квітня 2011 року № 312/23-35437995 зафіксовано порушення ст.2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” в частині недотримання строків розрахунків в іноземній валюті за контрактом із Акціонерним товариством «Даугавпілській завод привідних ланцюгів «Ditton» (м. Даугавпілс, Латвія).

Позивач вказав на відсутність з його боку складу правопорушення, визначеного ст.2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, а отже, і підстав для застосування санкцій у вигляді пені, оскільки товари за контрактом привідні ланцюги і їх комплектуючі різних модифікацій, загальною вартістю 17735,81 доларів США, фактично надійшли на митну територію України 16 і 24 вересня 2009 року, а оплату ТзОВ «Агромир-Волинь» здійснено 26 листопада 2009 року, тобто, розрахунки проведено із відстрочкою платежу (а не відстрочкою поставки). Після передачі підприємству товару на підставі товарно-супровідних документів вжито заходів для його митного оформлення. У звязку із виникненням спору між ним та митним органом щодо визначення митної вартості товару рішення митниці оскаржено у судовому порядку. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року у справі № 19149/09/0370, що набрало законної сили на підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2010 року, зобовязано митний орган провести розмитнення товару за ціною, визначеною позивачем у митній декларації (за ціною договору). Дані дії і призвели до затримки митного оформлення, поставленого на умовах DAF (Дольськ, Україна) товару, яке фактично на підставі судових рішень проведено 16 та 20 липня 2010 року, що податковим органом безпідставно розцінено як порушення ст.2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

Не погоджуючись із висновками відповідача, позивач вказав, що з часу передачі йому товару за зовнішньоекономічним контрактом і до завершення митного оформлення товар перебував під митним контролем Волинської митниці і знаходився на зберіганні на митного складі. Таким чином, на користь ТзОВ «Волинь-Агромир» здійснена поставка в розумінні вказаного вище Закону; право власності на товар (а отже, і перехід ризиків та вигод на придбані активи) підприємство набуло згідно з інвойсами від 16 та 24 вересня 2009 року, що стало підставою для його оплати 26 листопада 2009 року.

Вантажно-митна декларація (ВМД) не є первинним документом для оприбуткування товарів, а є заявою про товари, транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, необхідною для здійснення митного контролю, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів.

З цих підстав позивач просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Ковельської МДПІ від 27 квітня 2011 року № 0000032201.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову (а.с.107-109) його вимог не визнав та вказав, що за результатами проведеної перевірки ТзОВ «Агромир-Волинь» на підставі ст.4 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» нараховано пеню у звязку із порушенням підприємством ст.2 вказаного Закону. Так перевіркою встановлено, що ТзОВ «Агромир-Волинь» укладено контракт від 01 серпня 2009 року № 53/0901 з Акціонерним товариством «Даугавпілський завод привідних ланцюгів «Ditton» з оплатою в іноземній валюті на умовах банківського переказу в термін 60 днів з моменту відвантаження товару.

Платіжним дорученням від 26 листопада 2009 року позивач перерахував своєму контрагенту 17735,81 доларів США за ланцюги як попередню оплату.

Митне оформлення товару відповідно до CMR (міжнародної транспортної накладної), інвойсів від 17 вересня 2009 року на суму загальну 3305,76 доларів США, від 26 вересня 2009 року на загальну суму 14430,05 доларів США розпочато 24 та 26 вересня 2009 року. Волинською митницею на підставі рішення від 30 вересня 2009 року було надано картку відмови в прийнятті митної декларації від 24 вересня 2009 року, митному оформленні та пропуску товару на суму 3305,76 доларів США через митний кордон. У період судового оскарження рішення митниці вказаний товар знаходився на митному складі під митним контролем. Митне оформлення на підставі рішення суду завершене лише 16 липня 2010 року оформленням ВМД типу ІМ-40, а товару у сумі 14430,05 доларів США 20 липня 2010 року.

Граничний термін надходження твору закінчився 25 травня 2010 року. Висновки Міністерством економіки України про продовження термінів розрахунків за контрактом від 01 серпня 2009 року № 53/0901 ТзОВ «Агромир-Волинь» не надавалися.

У розумінні ст.ст.188-189 Митного кодексу України (МК України) товари при митному режимі імпорту, що зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів, не вважаються ввезеними на митну територію України та вільними до обігу без обмеження строку їх перебування на цій території, не можуть використовуватися без митних обмежень. Відповідно до ст.43 МК України митний контроль закінчується у разі ввезення товарів на митну територію України після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до п.1.1 постанови Правління Національного банку України (НБУ) від 24 березня 1999 року № 136 «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями» здійснення поставки оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню).

ВМД типу ІМ-40 за наявності на всіх її аркушах відбитку особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів (транспортних засобів), є підставою для оприбуткування у бухгалтерському обліку та списання дебіторської заборгованості і підтвердженням надання особі права на розміщення товарів (транспортних засобів) у заявленому митному режимі, здійснення відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Оскільки до закінчення граничного строку (до 25 травня 2010 року) поставка товарів не завершилася з оформленням ВМД типу ІМ-40, то у податкового органу були підстави для нарахування пені відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті».

З урахування наведеного відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позовній заяві. Позов просить задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнає, у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Агромир-Волинь» є юридичною особою, зареєстрованою Ковельською районною державною адміністрацією 06 грудня 2007 року, про що свідчать копії свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 572547, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.46-47). Як вбачається з копії довідки від 14 грудня 2010 року № 197 (а.с.48), підприємство перебуває на обліку в Ковельській МДПІ.

На виконання статутних цілей (а.с.35-36) 01 серпня 2009 року між позивачем (дилер) та Акціонерним товариством «Даугавпілській завод привідних ланцюгів «Ditton», м. Даугавпілс, Латвія (продавець) укладено контракт № 53/0901 про імпорт на територію України привідних ланцюгів і їх комплектуючих різної модифікації на загальну суму 1000000 доларів США (а.с.57-59).

Відповідно до п.5.1 контракту оплата товару відбувається після отримання дилером інвойса шляхом перерахунку всієї суми коштів на банківський рахунок продавця в валюті долар США; строк оплати становить 60 днів з моменту відвантаження товару, а датою платежу рахується день акцепта банківського рахунку продавця. Згідно з п.3.1 контракту товар поставляється продавцем на умовах DAF-митний кордон України, а відповідно до п.6.3 контракту приймання-передача товару здійснюється на підставі товарно-транспортної накладної, пакувального листа, інвойсу, сертифікату походження, специфікації.

За вказаним контрактом дилером було отримано інвойси від 16 вересня 2009 року № 9127 на суму 2105,40 доларів США, № 9128 на суму 735,84 доларів США, № 9129 на суму 464,52 доларів США, всього 3305,76 доларів США (а.с.60-62), у подальшому - поставка 1; від 24 вересня 2009 року № 9123 на суму 1364,88 доларів США, № 9124 на суму 114,67 доларів США, № 9125 на суму 11271,96 доларів США, № 9126 на суму 1 216,30 доларів США, на загальну суму 14430,05 доларів США (а.с.63-66), у подальшому поставка 2. На вказаних документах наявні відмітки Волинської митниці «під митним контролем» (за поставкою 1 від 17 вересня 2009 року, за поставкою 2 від 26 вересня 2009 року).

26 листопада 2009 року позивачем було здійснено оплату поставленої продукції у сумі 17735,81 доларів США, що підтверджується копією платіжного дорученням в іноземній валюті від 26 листопада 2009 року № 3 (а.с.97), копією банківської виписки по рахунку № 2600.4.6028 від 30 листопада 2009 року (а.с.99), витягом журналу-ордеру і відомістю за рахунком 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками за 2009 рік» (а.с.98; 100-101).

Вказані вище обставини не заперечуються відповідачем.

Судом також встановлено, що Ковельською МДПІ на підставі інформації Волинської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» від 03 червня 2010 року № 2213 та відповідно до наказу Ковельської МДПІ від 14 березня 2011 року №190 (а.с.23) було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактом від 01 серпня 2009 року № 53/0901 за період з 01 серпня 2009 року по 28 лютого 2011 року, про що складено акт від 08 квітня 2011 року № 312/23-35437995 (а.с.13-20).

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Агромир-Волинь» ст.2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (далі Закон №185/94-ВР) за контрактом від 01 серпня 2009 року № 53/0901 по розрахунках з Акціонерним товариством «Даугавпілській завод привідних ланцюгів «Ditton»: оплата за товар у сумі 17735,81 доларів США відбулася 26 листопада 2009 року, однак імпортний товар за ВМД ІМ 40 №5989 від 16 липня 2010 року на суму 3305,76 доларів США, за ВМД ІМ 40 № 6109 від 20 липня 2010 року на суму 14430,05 доларів США надійшов з порушенням граничних термінів розрахунків (після закінчення 180 календарних днів з моменту здійснення оплати за нього). Граничний термін надходження товару за імпортною операцією закінчився 25 травня 2010 року.

На підставі вказаного акта перевірки відповідно до розрахунку (а.с.22) підприємству на підставі ст.4 Закону №185/94-ВР нараховано пеню на загальну суму 23300,55 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2011 року № 0000032201 (а.с.12).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Оскаржуване рішення Ковельської МДПІ як субєкта владних повноважень перевірялося судом на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Суд вважає висновки відповідача про порушення позивачем ст.2 Закону №185/94-ВР необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ст.2 Закону №185/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно із ст.4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених ст.ст. 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

З аналізу ст.2 Закону №185/94-ВР слідує, що даною нормою встановлюються правила здійснення розрахунків за імпортною операцією на умовах відстрочення поставки - поставки після оплати товару.

Разом з тим, Закон №185/94-ВР не містить визначення моменту імпорту товару за зовнішньоекономічним контрактом, а тому суд вважає, що до вказаних відносин між учасниками зовнішньоекономічної діяльності підлягає застосуванню Закон України від 16 квітня 1991 року N 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі Закон N 959-XII), прийнятого з метою правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудованої на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Так відповідно до ст.1 вказаного Закону зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Таким чином, лише сторони зовнішньоекономічного контракту вправі визначати за взаємною домовленістю порядок встановлення, зміни та припинення договірних зобовязань, в тому числі момент припинення цих зобовязань у звязку із їх виконанням сторонами. При цьому згідно із ст.1 Закону N 959-XII імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами, а моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Як уже зазначалося, контрактом від 01 серпня 2009 року № 53/0901 встановлено порядок розрахунків за товар та умови поставки. При цьому оплата за товар здійснюється не на умовах передоплати та відстрочення поставки, а навпаки, на умовах післяплати за фактом надходження товару. Сторонами вказаного зовнішньоекономічного контракту його умови дотримано: оплата здійснена 26 листопада 2009 року після поставки товару 17 та 26 вересня 2009 року у сумі 17735,81 доларів США. Факт передачі товару від продавця та надходження товару на митну територію України 17 та 26 вересня 2009 року підтверджується інвойсами від 16 вересня 2009 року № 9127, № 9128, № 9129 на суму 3305,76 доларів США, від 24 вересня 20099 року № 9123, № 9124, № 9125, № 9126 на загальну суму 14 430,05 доларів США, копіями CMR (міжнародно-транспортна накладна) від 16 та 24 вересня 2009 року (а.с.68-70), на яких проставлено відтиск штампу митного органу «під митним контролем», що є доказом перетину товару митного кордону України 17 та 26 вересня 2009 року.

Отже, суд вважає, що у розумінні спеціального закону, яким щодо правовідносин між позивачем та його іноземним контрагентом є Закон N 959-XII, імпорт товару незалежно від його подальшого митного оформлення завершився прийняттям позивачем від продавця інвойсів та інших товарно-супровідних документів на товар та перетин товаром митного кордону України (у даному випадку 17 та 26 вересня 2009 року). З цього часу позивач на умовах контракту DAF-митний кордон України набув права власності на товар та несе усі ризики згідно зі ст.А.4, ст.А.5, ст.Б.4, ст.Б.5 розділу DAF ІНКОТЕРМС-2000 «Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати»: продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця не розвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці поставки на кордоні, у встановлену дату або в межах узгодженого періоду; покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності зі ст. А.4. Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень ст.Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки у відповідності зі ст.А.4.

З цих підстав суд відхиляє доводи відповідача щодо визначення моменту імпорту товару з дати оформлення ВМД типу ІМ-40 за нормами МК України, преамбулою якого визначено сферу його застосування: цей кодекс визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

З аналізу положень п.2 ст.1, ч.1 ст.40, ч.2 ст.43 МК України слідує, що всі товари, які ввозяться на митну територію України, підлягають митному контролю як сукупності дій, повязаних з їх переміщенням через митний кордон, при цьому такий контроль розпочинається з моменту перетинання товарами митного кордону; митний контроль у разі ввезення на митну територію України завершується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до п. 23 ст.1 МК України, переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, повязаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється ВМД.

Згідно зі ст.72 МК України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та супровідних документах.

Таким чином, з правового аналізу наведених норм вбачається, що перебування товару "під митним контролем" неможливе без його фактичного ввезення в Україну, тому первинним є фактичне перетинання товаром митного кордону України в пункті пропуску, підтвердженням якого в режимі імпорту є проставлення на товаросупровідному документі відтиску "під митним контролем" з відповідною датою перетину митного кордону. На товаросупровідних документах, які предявлені відповідачу під час проведення перевірки (а.с.17-18), стоїть відтиск печатки Волинської митниці «під митним контролем» із зазначенням дати 17 та 26 вересня 2009 року.

ВМД, згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року № 574 (далі Положення № 574), не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт перетину товарами митного кордону України. Відповідно до п.1 Положення N 574, ВМД - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

При цьому даний нормативно-правовий акт не містить положень про те, що ВМД є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів.

Отже, наведене спростовує доводи відповідача про те, що саме з ВМД пов'язано здійснення імпортної операції; нею засвідчується, зокрема, факт перебування імпортованих товарів у відповідному митному режимі. Статтями 188, 189 МК України, на які посилається відповідач, визначено поняття митного режиму імпорту та умови переміщення товарів у цьому режимі, що не повязано із моментом імпорту в світлі визначених контрактом відносин між субєктами зовнішньоекономічної діяльності та положень Закону N 959-XII.

Судом також встановлено, що Волинською митницею рішенням від 30 вересня 2009 року № 201000014/2009/001860/1 визначено митну вартість товару в інший спосіб, ніж декларантом (позивачем), та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 30 вересня 2009 року № 2201000014/9/001039 за поставкою 1 на суму 3305,76 доларів США.

ТзОВ «Агромир-Волинь» не погоджуючись із рішенням митного органу оскаржив його дії у судовому порядку. Постановою Волинського окружного адміністративного суду у справі № 2а-19149/09/0370 (а.с.77-83), що набрала законної сили згідно з ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2010 року (а.с.93-96), позов ТзОВ «Агромир-Волинь» задоволено повністю. На підставі судових рішень Волинською митницею завершено митне оформлення товару за поставками 1 та 2 на загальну суму 17 735,81 доларів США з видачею ВМД типу ІМ-40 від 16 та 20 липня 2010 року відповідно (а.с.71-76).

На підтвердження факту перебування товару на території України до завершення спору з приводу дій Волинської митниці при митному оформленні товару за поставкою 1 позивачем надано копії документів: заяви від 18 вересня 2009 року на розміщення товарів на склад тимчасового зберігання з відповідним дозволом Волинської митниці на зберігання під митним контролем на складі тимчасового зберігання, договору-доручення на зберігання товарів на складі тимчасового зберігання від 18 грудня 2009 року, товарно-транспортної накладної від 18 вересня 2009 року № 14 про прихід на склад для зберігання товару, акту про розміщення товару на тимчасове зберігання під митним контролем від 18 вересня 2009 року, акту № ОУ-Б0000027 здачі-прийняття послуг зі зберігання товару, рахунок-фактуру від 25 січня 2010 року, заяви на продовження терміну тимчасового зберігання товару, довідку про оплату послуг за зберігання (а.с.117-126). Доказів того, що товар за поставками 1 та 2 повернуто нерезиденту-продавцю, відповідач не надав.

З огляду на викладене, суд вважає, що імпорт товару за контрактом від 01 серпня 2009 року № 53/0901 з Акціонерним товариством «Даугавпілській завод привідних ланцюгів «Ditton» (м.Даугавпілс, Латвія) не здійснювався на умовах відстрочення і товар на загальну суму 17 735,81 доларів США надійшов на митну територію України без пропущення 180-денного строку, передбаченого ст.2 Закону №185/94-ВР. Відтак підстави для застосування санкцій у вигляді пені у відповідача відсутні у звязку із відсутністю у діях позивача складу правопорушення, встановленого ст.2 Закону N 185/94-ВР

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, оцінивши за правилами, встановленими ст.86 КАС України, наявні у матеріалах справи докази та пояснення осіб, які беруть участь у справі, надані під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи позов, не надав суду достатніх і безумовних доказів у спростування обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача, та на підтвердження своїх заперечень, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 27 квітня 2011 року № 0000032201. Отже, заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню.

Приймаючи постанову у даній справі суд виходить з наданих повноважень, визначених п.1 ч.2 ст.162 КАС України, та враховує, що позивач оскаржує в судовому порядку правові акти індивідуальної дії, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції від 27 квітня 2011 року № 0000032201 про нарахування грошового зобовязання у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 23300, 55 грн.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у сумі 3,40 грн. згідно з квитанцією від 10 травня 2011 року № 151/252 (а.с.3) підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2, 71, 94, 160 ч. 3 ст.160, 162, 163 КАС України, на підставі Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції від 27 квітня 2011 року № 0000032201.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агромир-Волинь" судовий збір у сумі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 06 червня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В. Каленюк