Постанова № 16058942, 30.05.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2011 р. Справа № 2а/0270/2089/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мультян Марини Бондівни,

при секретарі судового засідання: Середюку Миколі Анатолійовичу

за участю представників сторін:

позивача : Дробчак О.О.- представник за довіреністю

відповідача : ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Чернівецького районного центру зайнятості

до: ОСОБА_3

про: стягнення 806,13 грн.

ВСТАНОВИВ :

04.05.2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Чернівецького районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_3 про стягнення 806,13 грн.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.05.2011 року за даним позовом відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за період з 28.01.2011 року по 01.03.2011 року відповідачу виплачено допомогу по безробіттю, тоді як у вказаний період відповідач відносився до категорії зайнятого населення, що призвело до незаконного отримання допомоги по безробіттю в розмірі 806,13 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позову не заперечував, визнавши в судовому засіданні позовні вимоги.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази та матеріали справи, в судовому засіданні встановлено наступне.

21.01.2011 року відповідач звернувся до Чернівецького районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, що стверджується відповідною заявою (а.с.5).

28.01.2011 року ОСОБА_3 надано статус безробітного та призначено до виплати допомогу по безробіттю.

01.03.2011 року позивачем проведено розслідування щодо достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітного та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

За наслідками даного розслідування складено акти №5 від 01.03.2011 року та №6 від 15.03.2011 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (а.с.8-9).

Вказаними актами зафіксовано факт одночасного перебування відповідача на обліку в центрі зайнятості та реєстрації як фізичної особи - підприємця.

02.03.2011 року на підставі зазначених актів видано наказ №26 "Про повернення коштів", яким відповідачу повідомлено про необхідність повернення допомоги по безробіттю (а.с.10).

В судовому засіданні встановлено відповідність зазначених у акті обставин фактичним обставинам, наявність яких підтверджуються довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.7), згідно якої ОСОБА_2 станом на 01.03.2011 року значиться в ЄДР як фізична особа-підприємець за номером НОМЕР_2.

Як з'ясовано судом, суми виплаченої допомоги по безробіттю відповідач позивачу не повернув, доказів на спростування встановлених актом перевірки обставин суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення", безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Частиною першою статті четвертої вказаного Закону визначено, що держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні, в тому рахунку, виплату безробітним в установленому порядку допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги членам сім'ї, які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги.

Згідно ст. 25 Закону України "Про зайнятість населення", держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю;

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Статтею 31 зазначеного Закону встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.

Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, відповідач, перебуваючи у статусі фізичної особи-підприємця, одночасно перебувала і на обліку в центрі зайнятості, а відтак безпідставно одержувала допомогу по безробіттю.

Згідно ч.2 ст. 36 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Проте, як зясовано судом, відповідачем не вжито жодних заходів спрямованих на повідомлення позивача про наявність обставин, що унеможливлюють виплату допомоги по безробіттю.

Відповідно ж до ч.3 ст. 36 вказаного Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Доказів погашення заявленої до стягнення суми заборгованості станом на день розгляду справи у суді відповідачем не надано.

Як зазначено вище, відповідач проти позову не заперечував, визнавши його повністю.

Надаючи юридичну оцінку визнанню відповідачем позову суд зважає на наступне.

Частиною 1 ст. 136 КАС України встановлено, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресований суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Відповідно до ч.3 ст.136 КАС України, судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону та порушують чиї-небудь права, свободи та інтереси.

Як вбачається з матеріалів справи визнання відповідачем адміністративного позову не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права, свободи та інтереси, у зв'язку з чим підлягає прийняттю судом та є підставою для постановлення рішення про задоволення позову.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, визнаються відповідачем, у звязку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

З огляду на те, що в процесі розгляду даної справи свідки не залучалися і не призначалася судова експертиза та, зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Чернівецького районного центру зайнятості (вул. Лісова, 19, смт Чернівці, Вінницька область, 24100, ідентифікаційний код 21723033) допомогу по безробіттю в розмірі 806,13 грн. (вісімсот шість гривень 13 копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяМультян Марина Бондівна