Постанова № 16058163, 06.04.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2011 р. Справа № 2а/0270/1078/11

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,

при секретарі судового засідання: Колодійчуку Олександру Вікторовичу

за участю представників сторін:

позивача: Кожухаря В.В.,

прокурора: Самборської Я.А.

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: прокурора Немирівського району Вінницької області в інтересах органу державної влади, який її уособлює виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс"

про: стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов прокурора Немирівського району Вінницької області в інтересах органу державної влади, який її уособлює виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - виконавча дирекція Фонду) до товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" (далі - ТОВ "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс") про стягнення заборгованості в сумі 1620,70 гривень.

Позовні вимоги мотивовано тим, що згідно звіту ф4-ФСС з ТВП станом на 01.01.2011 року прострочена заборгованість зі сплати страхових внесків ТОВ "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" становить у сумі 1620,70 гривень.

Оскільки, відповідачем в добровільному порядку сума заборгованості не погашена, прокурор Немирівського району Вінницької області в інтересах виконавчої дирекції Фонду, керуючись ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із зазначеними позовними вимогами.

Згідно ст.121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді. Відповідно до ч. 5 ст. 36-1 згаданого Закону прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення та може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства.

Частиною 2 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (діяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Представники прокурора та позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх повністю.

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву з нормативно-документальним обґрунтуванням суду не надав, в судове засідання жодного разу не зявився, повноважного представника не направив, про час, дату та місце судових засідань неодноразово повідомлявся завчасно та належним чином.

Представники позивача та прокурора висловили думку про можливість розгляду справи без участі відповідача.

Суд, прийнявши до уваги думку представників позивача та прокурора, вважає, що вжив достатніх заходів для повідомлення відповідача завчасно та належним чином про час і місце розгляду справи з його участю або участю його повноважного представника, для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим кодексом, тому, неявка відповідача у судове засідання без повідомлення причин свідчить про умисне затягування розгляду справи, що може потягнути за собою порушення строків провадження у справі. За таких обставин, суд вирішив за можливе розглянути справу без участі відповідача або його повноважного представника.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача по справі та прокурора, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням регулюються Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Законом України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі - Закон).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом від 22.02.2011 року №07-19/-67 (а.с. 6-16) відповідач є юридичною особою, код ЄДРПОУ 30506168, місцезнаходження: 22800, Вінницька область, Немирівський район, м. Немирів, вул. Леніна, 281.

Судом встановлено, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності.

Частиною 2 ст. 3 Закону встановлено, що завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є встановлення гарантій щодо захисту прав громадян на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг у разі тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, смерті громадянина або члена його сім'ї.

Відповідно до ст. 1 Закону, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами.

Статтею 9 Закону передбачено, що керівництво та управління загальнообовязковим державним соціальним страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням здійснює Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

В силу ст. 19 Закону джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є: страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених Законом; суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб до Закону та інших актів законодавства.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах.

Платниками таких страхових внесків є страхувальники та застраховані особи.

Відповідно до ст. 23 Закону (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, повязаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Статтею 8 Закону передбачено, що спори, що виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому статутом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та в судовому порядку.

Згідно з п.1 Порядку подання та обліку звітів по коштах загальнообовязкового державного соціального страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 04.03.2004 року №21, всі страхувальники повинні щоквартально, наростаючим підсумком з початку року, надавати робочим органам Фонду звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, повязані із загальнообовязковим державним соціальним страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності за формою Ф4-ФСС з ТВП.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подано до виконавчої дирекції Фонду звіт встановленої форми за 2010 рік, однак визначена у ньому сума страхових внесків сплачена відповідачем не була.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 27 Закону встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 1 ст. 30 Закону визначено, що страхувальник-роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач, звертаючись з позовом до суду, діяв в межах своєї компетенції та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Судом встановлено, що сума позовних вимог визначений на підставі звіту ТОВ "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" про нарахування внесків, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за 2010 рік (а.с. 17), розрахований відповідачем самостійно, за підписом керівника, головного бухгалтера і голови комісії ТОВ "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" та скріплений печаткою відповідача, що сприймається судом як фактичне визнання заборгованості ТОВ "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" у сумі 1620,7 гривень.

Відповідачем не надано до суду підтвердження сплати до виконавчої дирекції Фонду простроченої заборгованості у сумі 1620,7 гривень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, заявлена в позові сума підтверджується належними доказами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтями 11, 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та вищезазначені положення чинного законодавства України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають повному задоволенню.

Що стосується розподілу судових витрат, то згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький регіональний молодіжний житловий комплекс" на користь виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прострочену заборгованість в сумі 1620,70 грн. (одна тисяча шістсот двадцять гривень сімдесят копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Загороднюк Андрій Григорович