Постанова № 16058144, 24.03.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2011 р. Справа № 2а/0270/388/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,

при секретарі судового засідання: Колодійчук Олександр Вікторович

за участю представників сторін:

позивача : Гнусевич Н.М.

відповідача : не з'явився

прокурора : Насіковського В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про: стягнення фінансових санкцій

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Головна державна інспекція на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області (далі позивач) з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі відповідач), про стягнення фінансових санкцій в розмірі 1700 гривень.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державними інспекторами територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Київській області 06.07.2010 року, під час перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, встановлено порушення ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність ліцензійної картки при експлуатації вантажного автомобіля DAF XF95430, д.н.з. НОМЕР_2, допущене ОСОБА_2. За фактом вчиненого порушення складено акт №189377 від 06.07.2010 року (а.с.7), на підставі якого, начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області, винесено постанову №088966 від 02.08.2010 року про застосування фінансових санкцій (а.с. 4) до ФОП ОСОБА_2 в сумі 1700 гривень. Відповідач постанову №088966 від 02.08.2010 року у встановленому законом порядку не оскаржила, застосовану фінансову санкцію в розмірі 1700 грн. у встановлений строк добровільно не сплатила, що в свою чергу стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений, письмових заперечень на позовну заяву з нормативно-документальним обґрунтуванням суду не надав, в судове засідання жодного разу не зявився, повноважного представника не направив.

Відповідно до вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є субєктом владних повноважень.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не надано суду письмових пояснень поважності причин неявки у судове засідання, суд розцінює такі дії відповідача як бажання затягнути розгляд і вирішення адміністративної справи по суті, а тому, прийнято рішення продовжити розгляд справи у відсутність відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заявив що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

15.03.2011 відповідно до положень ст.121 Конституції України, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.60 Кодексу адміністративного судочинства, до суду надійшла заява про вступ прокурора до розгляду справи.

Прокурор, в судому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт".

Частинами 1, 3 ст. 5 цього Закону визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

За правилами встановленими ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і предявляти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, зокрема, для водіїв що здійснюють вантажні перевезення : ліцензійна картка, дорожній лист, інші документи, передбачені законодавством України.

Судом встановлено, що державними інспекторами територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Київській області, керуючись Порядком здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, проведено перевірку 06.07.2010 року додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажу автомобільним транспортом марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_2. Під час вказаної перевірки посадовими особами позивача виявлено, що ФОП ОСОБА_2 надавала послуги з перевезення вантажу, без оформлення документів, перелік яких визначено ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: без ліцензійної картки.

Працівниками позивача складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажу автомобільним транспортом №189377 від 06.07.2010 року (а.с.7).

Позивачем надано до суду повідомлення №02-3/3548 від 21.07.2010 року (а.с.6), надіслане відповідачу, про час і місце розгляду вказаного вище акту, та підтвердження отримання його ФОП ОСОБА_2 24.07.2010 року (а.с.5).

Про місце і час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач була належним чином повідомлена, що підтверджується повідомленням направленим на адресу ФОП ОСОБА_2 територіальним управлінням повідомлення про місце та час розгляду справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт вих№02-3 від 21.07.2010 року (а.с.6), яке вона одержала власноручно, про що свідчить її підпис у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с5.).

Згідно зі ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до суб'єкта порушення застосовуються фінансові санкції.

На підставі акту перевірки №189377 від 06.07.2010 року, начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області винесено постанову №088966 (а.с.4) про застосування до відповідача фінансової (штрафної) санкції в сумі 1700 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього ж Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 гривень).

Пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 передбачено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше, ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

У відповідності зі ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за свої внутрішнім переконання, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідач постанову начальника територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області № 088966 від 02.08.2010 року, в порядку встановленому законодавством, не оскаржила, фінансові санкції на день розгляду судом адміністративної справи не сплатила, тому суд вважає її чинною та обов'язковою до виконання.

На підставі викладеного та з урахуванням того, що на день розгляду справи відповідач штраф, який підтверджується матеріалами справи не сплатив, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Що стосується розподілу судових витрат, то згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в дохід Державного бюджету України (р/р 31112106700595, код 34700980, Держбюджет Тиврівського району, 21081100 ГУДКУ у Вінницькій області, м.Вінниця, МФО 802015) фінансові санкції у розмірі 1700 грн. (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок)

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяЗагороднюк Андрій Григорович