Постанова № 16057980, 19.05.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 травня 2011 р. Справа №2а-16163/10/6/0170 (17 г. 49 хв.) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого суддіЛатиніна Ю.А. ,

при секретарі Усковій О. І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

доДержавної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0040441702/0 від 17.06.2010 року про застосування штрафних санкцій в сумі 576526,90 грн., у тому числі 443482,23 грн. – за основним платежем та 133044,67 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями. Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення № 0040441702/0 від 17.06.2010 року прийнято у порушенні діючого податкового законодавства, а дані викладені у акті перевірки, на підставі якого прийнято зазначене податкове повідомлення-рішення, є недостовірними.

19.05.2011 року позивач надав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0040441702/0 від 17.06.2010 року та №0040441702/1 від 31.08.2010 року. Крім того, позивач надав клопотання про розгляд справи у його відсутності, на позовних вимогах наполягав.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, у попередніх судових засіданнях проти позову заперечував. У задоволені вимог ОСОБА_1 просив відмовити.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін, керуючись ст. 128 КАС України, на підставі наявних доказів.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1,2 ст.17 КАС України юрисдикції адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, у тому числі на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, як це визначено положеннями ч.3 ст.2 КАС України.

28.04.2010р. ДПІ в м. Сімферополі АР Крим була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання податкового законодавства фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складено акт № 5678/17-2 від 28.04.2010 р.

Згідно з висновком зазначеного акту встановлено, що згідно відомостей з ЄДР відносно юридичної особи ТОВ «ГК «Моноліт», код ЄДРПОУ 35874725, зареєстрованого виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 16.05.2008 р., розмір внеску до статутного капіталу (статутного фонду) в 2009 р. учасника ОСОБА_1 склав 3 000 000,0 грн.

Крім того, в акті вказано, що відповідно до відомостей Центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ГНА України ОСОБА_1 за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2009 р. отримав доходи у розмірі 43 451,72 грн.

Також, як вказує відповідач в акті перевірки, декларацію про доходи за 2009 рік ОСОБА_1 не надавав в ДПІ м. Сімферополя, порушуючи п.3 ст. 86 Господарського кодексу України «майновий стан засновників – громадян повинен бути підтверджений декларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом» і порушуючи пп. 8.2.1 п. 8.2, ст. 8 Закону України від 22.05.03 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», зі змінами і доповненнями «платник податку, що одержує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного доходу оподаткування і подати річну декларацію по цьому податку», фізичною особою не задекларований дохід, отриманий від неподаткових агентів в 2009 р. у розмірі 2 956 548,28 грн.

Тому, як вважає відповідач відповідно до пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (далі Закон № 2181) із змінами і доповненнями «контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку, якщо платник податку не подає у встановлений термін декларацію».

Позивач зазначив, що акт перевірки № 5678/17-2 від 28.04.2010 року ним отриманий на руки не був, а перевірка проводилася у його відсутність.

На підставі акту перевірки № 5678/17-2 від 28.04.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0040441702/0 від 17.06.2010року, яким визначалося, що відповідно до підпункту «а» підпункту 4.2.2. статей 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» і відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III ст. 17 п. 17.1. пп.17.1.2 із змінами і доповненнями на підставі акту перевірки № 5678/17-2 від 28.04.10 р. встановлено порушення Закону України від 22.05.03 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» ст. 1, п. 1.2, ст. 8 п. 8.2, п.п. 8.2.1, ст. 1 п. 1.2 із змінами і доповненнями, у зв'язку з чим визначена сума податкового зобов'язання по платежу податку з доходів найнятих робітників у розмірі 576 526,90 у тому числі по основному платежу – 443 482,23 грн. по штрафних санкціях 133 044,67 грн.

Податкове повідомлення рішення отримане позивачем 20.06.2010 року.

Не погодившись з даним повідомленням-рішенням ОСОБА_1 подав до ДПІ м. Сімферополя 01.07.2010р. скаргу, в якій вказував на недостовірні дані, а також визначав, що розмір внеску в статутний капітал в 2009 році по ТОВ «ГК «Моноліт» склав 1 302 980,0 грн.

26.08.2010р. рішенням про результати розгляду первинної скарги № 4753/10/1/25-017 визначено, що під час розгляду скарги встановлено, що у відповідності п. 5.4. новій редакції Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Моноліт», затвердженого рішенням № 3 від 15.04.09 р. копія якого була надана для розгляду скарги, «для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладу учасника формується статутний капітал у розмірі 3 000 000,0 грн.» і у відповідності с п. 5.5. вказаного статуту «доля єдиного учасника – ОСОБА_1 в статутному капіталі складає 100% або 3 000 000,0 грн.». Відповідно до акту планової виїзної перевірки ТОВ «ГК «Моноліт» від 30.01.2010 р. № 941/23-2/32361761 по питаннях дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 17.05.2008 р. по 30.09.2009 р. і в довідці про загальну інформацію відносно ТОВ «ГК «Моноліт» ФЛ ОСОБА_1 станом на 30.09.2009 р. статутний капітал сформований в сумі 1 332,98 тис. грн.

Враховуючи вищевикладене і керуючись підпунктом першим п. 9 Положень про порядок подачі і розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (затвердженого наказом ДПА України від 11.12.96 р. № 29 і зареєстрованого в Мін'юсті України 18.12.96 р. під № 723/1748, із змінами і доповненнями) ДПІ в м. Сімферополі залишило без змін податкове повідомлення-рішення від 17.06.2010 р. № 0040441702/0 про оплату 443 482,23 грн. податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб і 133 044,67 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, а скаргу фізичної особи ОСОБА_1 від 30.06.2010 р. без задоволення.

Не погодившись з зазначеним висновком ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0040441702/0 від 17.06.2010 року та №0040441702/1 від 31.08.2010 року.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ в м. Сімферополь №0040441702/0 від 17.06.2010 року та №0040441702/1 від 31.08.2010 року, суд зобов’язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» що діяла на час створення ТОВ «ГК «Моноліт» у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний (складений) капітал, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної ста мінімальним заробітним платам, діючім на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного (складеного) капіталуне менше 50 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного (складеного) капіталу грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.

Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинне оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

Отже, обов’язок щодо формування статутного капіталу протягом року є обов’язковим лише для новостворених товариств. Тому твердження відповідача щодо сформування статутного капіталу у розмірі 3000000,0 (три мільйона) грн. необґрунтовані та не містяться на законі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки про загальну інформацію щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «група компаній «Моноліт», яка надана відповідачем за результатами його діяльності ТОВ «група компаній «Моноліт» за період з 17.05.2008 р. по 30.09.2009 р. позивачем до статутного капіталу внесено 1332980,00 (один мільйон триста тридцять дві тисячі дев’ятсот вісімдесят) грн.

В рішенні про результати розгляду первинної скарги дане ствердження не заперечується, а навпаки знаходить своє відображення.

Згідно пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію. При цьому, як зазначає пп. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4 цього ж закону якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом. Обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом є помилковим, покладається на платника податків.

Однак, як вбачається з рішення про результати розгляду первинної скарги відповідачем не прийняти до уваги вказівки позивача на первинне помилкове здійснення розрахунків.

Крім того, як вбачається з договору про відступлення шляхом продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Група компаній «Моноліт» посвідченого 25.03.2009 р. за реєстром № 790 приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 частка у статному капіталі товариства, яка складала вже 52500,0 (п’ятдесят дві тисячі п’ятсот) грн. була придбана ОСОБА_1 за договором (а.с. 34).

Таким чином, фактичний внесок до статутного капіталу ОСОБА_1 на момент проведення перевірки складає 1280480,0 (один мільйон двісті вісімдесят тисяч чотириста вісімдесят) грн.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» в п. 1.3. визначає, що в розумінні цього закону є доходом. Дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України.

При цьому, стаття 86 Господарського кодексу України забороняє лише залучати для формування статутного капіталу кошти одержані в кредит та під заставу. Тому формуванням статутного капіталу можуть бути кошти не тільки одержані як дохід, а наприклад одержані як поворотна фінансова допомога, кошти одержані від одного із подружжя і т.і. В таких випадках доходу у фізичної особи не виникає, а отже немає підстав для подання податкової декларації.

Що стосується стверджень відповідача, викладених у акті перевірки, щодо одержання ОСОБА_1 в період з 01.01.2006 р. по 31.12.2009 р. доходів у розмірі 43451,72 грн. суд зазначає наступне.

Згідно п. 18.2. ст. 18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» обов'язок платника податку з подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов'язаних подавати звітність з цього податку у встановленому порядку.

Дохід, отриманий позивачем від податкових агентів за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2009 р. перевищує суму, вказану відповідачем, тому не може бути прийнятий до уваги.

З матеріалів справи вбачається, що 16.10.2007 року позивачем укладений договір купівлі-продажу квартири, що належала йому на праві власності. Договір посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3, яка в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є податковим агентом. Загальна вартість доходу отриманого від продажу квартири склала 80000,00 грн.

22.09.2009 року позивачем укладений договір про відступлення шляхом продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Інвестиційна група «Капітал-Менеджмент». Договір посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 Згідно договору позивачем одержаний прибуток в розмірі 20000,0 грн. Податковим агентом в цьому випадку виступає приватний нотаріус.

Враховуючи вищевикладене, ствердження відповідача щодо одержаним позивачем доходів за період с 2006 по 2010 р. у розмірі 43451,72 грн. є безпідставним.

Підпунктом «а», п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на який посилається відповідач, як на підставу винесення податкового повідомлення-рішення встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію. При цьому п. 4.3.1. статті 4 Закону № 2181 визначено, що якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходженням фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.

Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.

Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб.

Однак, на сьогоднішній час не існує закону, який би визначав порядок визначення суми податкових зобов’язань за непрямими методами, тому визначення відповідачем суми податкового зобов’язання суперечить вимогам пп. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 Закону N 2181.

Згідно п. 4.3.5. Закону № 2181, якщо непрямий метод було застосовано у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його структурного підрозділу, місцезнаходження фізичної особи - платника податків, обов'язок доведення того, що податковий орган здійснив достатні заходи для встановлення місцезнаходження такого платника податків, покладається на податковий орган. В порушення вимог цього закону позивач про проведення перевірки повідомлений належним чином не був. Як вбачається з акту перевірки від 28.04.2010 року № 5678/17-2 підтвердження про отримання повідомлення про запрошення немає.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0040441702/0 від 17.06.2010 року та №0040441702/1 від 31.08.2010 року. Отже, позов є доведеним у суді, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач при зверненні до суду сплатив 3,40 грн. судового збору, який і підлягає поверненню.

Під час судового засідання, яке відбулось 19.05.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 23.05.2011 року.

Керуючись ч. 3 ст. 94, ст. ст. 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0040441702/0 від 17.06.2010 року та №0040441702/1 від 31.08.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Латинін Ю.А.