Постанова № 16057939, 05.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 квітня 2011 р. 12:25 Справа №2а-1134/11/12/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі Колегії суддів: головуючий суддя Котарева Г.М., судді Євдокімова О.О., Яковлєв С.В., при секретарі Лиган М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю "Аеросвіт курорт"

до Міністерства економіки України

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору -Державна податкова інспекція в м. Ялта АРК,Державна податкова адміністрація України

про скасування наказу

за участю:

представник позивача ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2 виданий Євпаторійським МВ ГУМВС України в Криму, довіреність від 01.10.2010 б/н;

представник відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 2405-26/157 від 07.04.10 р.;

представник третьої особи (ДПІ в м. Ялта) - ОСОБА_3, довіреність № 5904/9/10-0 від 19.08.09р. ;

представник третьої особи (ДПА України) - ОСОБА_4, довіреність № 10-6018/1877 від 27.05.10 р. ;Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЕРОСВІТ КУРОРТ»(далі позивач, ТОВ «АЕРОСВІТ КУРОРТ») звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Міністерства економіки України про скасування наказу № 1511, прийнятого 25.11.2010 Міністерством економіки України, в частині застосування спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до позивача.

Позов мотивовано тим, що на думку позивача відповідач керувався поданням ДПА України про порушення позивачем законодавства в сфері зовнішньоекономічної діяльності, яке містило в собі недостовірні відомості, у зв'язку з чим не мав підстав для видання оскаржуваного наказу.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.01.2011 відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійні вимоги ДПІ в м. Ялта та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.02.2011до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Державну податкову адміністрацію України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.03.2011 за клопотанням позивача згідно ст.ст.117,118 КАС України було вжито заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення до набрання законної сили рішення по справі, дію наказу Міністерства економіки України №1511 від 25.11.10р. в частині застосування спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аеросвіт Курорт”.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, наведених у запереченнях на позов від 22.02.2011(вих. № 2405-25/128) (а.с.47), відповідно до яких вважає, що відповідач видав оскаржуваний наказ в межах повноважень та у відповідності до ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Положення «Про порядок застосування до субєктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних субєктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженого наказом Мінекономіки від 17.04.2000№ 52, Порядку взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій.

Представник Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим проти позову заперечував з підстав, зазначених в письмових запереченнях від 16.03.2011 (вих. № 130719110.0) (а.с.98), вважає, що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову оскільки подання ДПА України було направлено у зв'язку з встановленими за результатами комплексної документальної перевірки (акт від 30.09.2010 №3682/23-1/33006418/247) порушеннями ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що виразились в наявності простроченої дебіторської заборгованості нерезидента ТОВ «ТРК «АРТ» по договору № 2063-П від 25.03.2008 в сумі 216877,86 грн., строк погашення якої сплинув 27.01.2010.

Представник третьої особи ДПА України проти позову також заперечував, надав письмові заперечення від 25.03.2011 (вих. № 1152/9/10-29)(а.с.137), відповідно до яких вважає, що акт ДПІ в м. Ялта про встановлення порушень порядку розрахунків в іноземній валюті позивачем є доказом наявності порушення незалежно від оскарження рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, у зв'язку з чим ДПА України вчиняючи дії, передбачені Положенням про порядок взаємодії Міністерства економіки України та ДПІ України з питань застосування спеціальних санкцій, затвердженого наказом Мінекономіки та ДПА України 09.11.2006 № 340, які виразились в направлені подання від 21.10.2010 за вих. № 13419/5-22-6016 до Міністерства економіки України з пропозицією застосування до Позивача спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, діяла на підстав та у межах повноважень, наданих законом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника першого відповідача та другого відповідача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідач Міністерство економіки України відповідно до Положення Про Міністерство економіки України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2007 р. № 777 (п.1) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінекономіки є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної економічної, цінової, інвестиційної та зовнішньоекономічної політики, політики у сфері внутрішньої торгівлі, а також міжвідомчої координації з питань економічного і соціального співробітництва України з ЄС.

Згідно п.п.6 пункту 4 Положення Міністерство економіки України відповідно до покладених на нього завдань застосовує до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальні санкції, передбачені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Таким чином, відповідач є субєктом владних повноважень, якій здійснює владні управлінські функції в тому числі в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-XII (зі змінами та доповненнями) зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеросвіт Курорт» - є юридичною особою, зареєстрованою державним реєстратором Виконавчого комітету Ялтинської міської ради 28.07.2004 (ідентифікаційний код юридичної особи 33006418)(а.с.18).

Позивач внесений до ЄДРПОУ, що підтверджується довідкою від 12.03.2010 № 190463 (а.с.19), до основних видів діяльності за КВЕД віднесено :

-Медична практика, надання інших місць для тимчасового проживання, не віднесених до інших групувань; діяльність готелів, діяльністю кафе, інши види рекреаційної діяльності , діяльність санаторно-курортних закладів

Як вбачається з матеріалів справи позивач провадить господарську діяльність в зовнішньоекономічній сфері.

Таким чином, позивач є субєктом зовнішньоекономічної діяльності , спір, виник між сторонами має публічно-правовий характер, у звязку з чим зазначена справа є справою адміністративної юрисдикції.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Наказом Міністерства економіки від 25.11.2010 № 1511 (а.с.54) (далі Наказ № 1511) було застосовано спеціальну санкцію індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до субєктів зовнішньоекономічної діяльності, зазначених у додатку до цього наказу, в тому числі в п.1 Додатку до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеросвіт-Курорт» (а.с.53).

Також відповідно до п.2 зазначеного Наказу було визначено, що розгляд зовнішньоекономічних контрактів та видачу ліцензій на проведення зовнішньоекономічних операцій субєктами зовнішньоекономічної діяльності України, зазначеними в додатку до цього наказу, здійснювати відповідно до Положення про видачі разових(індивідуальних) ліцензій, затвердженого наказом Міністерства економіки від 17.04.2000 № 47.

Відповідач при виданні оскаржуваного наказу керувався ст.ст. 1,2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Положенням про порядок застосування до субєктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних субєктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженим наказом Міністерства економіки від 17.04.2000 № 52, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.05.2000 за № 360/4481.

Згідно ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі- Закон №185/94-ВР) зі змінами та доповненнями виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Статею 2 Закону №185/94-ВР Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. таття 4. Порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачає нарахування пені у розмірі 0,3% суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами; імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами,момент здійснення експортного (імпортного) контракту - момент, на який здійснено всі обов'язки за зазначеним контрактом, включаючи оформлення векселів (тратт) або укладення кредитних угод;момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Ст. 14 вказаного Закону передбачено, що всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право: самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам; вільно обирати банківсько-кредитні установи, які будуть вести їх валютні рахунки та розрахунки з іноземними суб'єктами господарської діяльності, користуватись їх послугами, з додержанням при цьому вимог чинних законів України.

У ст. 32 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначені загальні засади відповідальності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, згідно з якою Україна як держава і всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов'язаних з ним законів України та/або своїх зобов'язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених ст.33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами) .

У ст. 37 Закону визначено, що за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосована спеціальна санкція у вигляді застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, яка, застосовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду. Подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким

Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Наказ №1511 видано на підставі подання Державної податкової адміністрації України від 21.10.2010 (вих. № 13419/22-6016)(а.с.32), згідно з яким остання пропонувала застосувати спеціальні санкції або попередити про можливість застосування спеціальних санкцій відповідно до ст.37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» до субєктів господарювання, в тому числі й позивача, приводом направлення якого слугувало виявлення ДПІ в м. Ялта АР Крим під час проведення планової комплексної перевірки ТОВ «Аеросвіт курорт» порушень в сфері розрахунків в іноземній валюті.

Судом встановлено, що ДПІ в м. Ялта АР Крим було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, за результатами якої скалудено акт від 30.09.2010 № 3682/23-1/33006418/247 (а.с. 116-119).

В ході проведення перевірки в частині проведення позивачем розрахунків з нерезидентами в іноземній валюті перевіряючими в акті було зафіксовано, що між позивачем та нерезидентом ТОВ «Туристична концертна компанія «АРТ»(Росія, Москва) рахувалась кредиторська заборгованість за б\рах.361 у сумі 136211,05 рос. руб. за договором купівлі-продажу квоти місць № 2063-П від 25.03.2008.

31.07.2009 ТОВ «АресовітКурорт» перераховано на адресу фірми - нерезидента ТОВ «ТКК «АРТ» (Росія) грошові кошти у сумі 353088,91 рос. руб.

У зв'язку з зазаченими розрахунками з урахуванням наявної кредиторської заборгованості працівники ДПІ в м. Ялта дійшли висновку про наявність станом на 31.07.2009 (дата перерахування грошових коштів на адресу нерезидента) дебіторської заборгованості у сумі 216877,86 рос.руб (зв. бік а.с.117). При цьому в акті перевірки було визначено, що гранічний термін надходження валютної виручки минає 27.01.2010, що внаслідок відсутності будь-яких інших розрахунків протягом 01.07.2009-30.06.2010 між позивачем та фірмою нерезедитентом, та відсутності відповідних висновків Міністерства економіки України, призвело на думку органу податкової служби до порушення вимог ст.1 Заккону України «Про порядок здійсненн розрахунків в іноземній валюті».

Крім того, як наполягав представник ДПА України позивачем було порушено п.1ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 зі змінами та доповненнями, щодо не подачі декларації про валютні ціності, доходи та майно, що належать резиденту України і перебувають за ії межами станом на 01.04.2010 з відображенням в р.ІІІ п.5 Декларації валютних цінностей (суми грошових коштів за експортним контрактом) суми простроченої дебіторської заборгованості відповідно до договору № 2063-П, укладеного з нерезидентом ТОВ «ТКК «АРТ».

За наслідками проведеної перевірки ДПІ в м. Ялта було прийнято рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій від 12.10.2010 № 0000482200 на суму 170,00 грн. (згідно абз.8п.2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15/93, п.п.2.3. ст.2 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства від 04.10.1999 № 542, п.2.7. ст.2 Поорження про валютний контролю», затвердженого Постановою Правління НБУ від 08.02.2000 № 49), та нараховано пеню в сфері ВЕД відповідно до рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.10.2010 №0000472200 на суму 26469,19 грн. (згідно ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті») (а.с.36-37).

Не погодившись із зазначеними рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку направив скаргу від 21.10.2010 (вих. № 299) (а.с.24), дата отримання ДПІ в м. Ялта 21.10.2010.

Отже позивачем не було визнано факт порушення законодавства в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Незважаючи на оскарження вищевказаних рішень ДПА України 21.10.2010 направила подання про застосування санкцій до субєктів зовнішньоекономічної діяльності на адресу Міністерства економіки України.

Процедура адміністративного оскарження рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій тривала й на час прийняття відповідачем оскаржуваного Наказу № 1511.

Відповідач в своїх запереченнях наполягав на тому, та його позицію пітримали представники третіх осіб, що на прийняття рішення про застосування спеціальних санкцій індивідуального режиму ліцензування не впливає оскарження субєктом зовнішньоекономічної діяльності рішень про застосування фінансових санкцій, а визначальним є саме фіксація порушень в сфері зовнішньоекономічної діяльності в акті перевірки органами податкової служби.

На думку відповідача, єдине, що він повинен брати до уваги є подання ДПА України та встановлення факту порушень законодавства в акті перевірки.

З такою позицією відповідача та третіх осіб суд не погоджується з огляду на наступне.

Порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі - Положення), визначено Положенням, затвердженим Наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 № 52, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.05.2000 за № 260/4481.

Згідно п.1.1. Положення спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економіки України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.

Пунктом 1.2. Положення визначено умови застосування до субєктів зовінйшньоекономічної діяльності спеціальних санкцій, а саме : наявність порушення Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пов'язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та/або пов'язаних з ним законів України, і скасовується Міністерством економіки України (п.2.3. Положення).

Навіть, враховуючі приписи п.2.3. Положення можливо зробити висновок про те, що субєкт зовнішньоекономічної діяльності може бути звільнений від спеціальних санкцій тільки за умови усунення порушень законодавства, що безпосередньо повязано з визнанням субєктом наявності факту порушення законодавства.

Відповідальність за недостовірність інформації, зазначеної в поданнях, щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) санкцій, на підставі яких видаються відповідні накази Міністерства економіки України, несе ініціатор подання у порядку, передбаченому законом (п.4.3. Положення).

У разі наявності в Міністерстві інших матеріалів (інформації) щодо діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких пропонується застосувати (скасувати, змінити вид, призупинити дію) санкції, то ці матеріали долучаються до матеріалів про застосування (скасування, зміну виду, тимчасового зупинення дії) санкцій і розглядаються разом з поданням при прийнятті остаточного рішення (п.4.4. Положення).

Рішення про застосування спеціальних санкцій приймається тільки після опрацювання всіх документів відповідним структурним підрозділом Міністерства економіки України.

При цьому відповідно до п. 4.7. Положення застосуванню санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може передувати офіційне попередження з боку Міністерства економіки України про можливість застосування до них санкцій.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що подання ДПА України про застосування в тому числі до позивача спеціальної санкції містило всі необхідні реквізити, зазначені в Положенні.

Проте, суд не погоджується з відповідністю подання ДПА України щодо наявності в діях позивач порушень законодавства в сфері розрахунків в іноземній валюті фактичним обставинам.

По-перше,згідно приписів ст.ст.1,4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в разі наявності порушень строків проведення розрахунків в іноземній валюті для субєкта господарської діяльності настає відповідальність в вигляді пені пропорційно кількості днів прострочки.

Таким чином, позивач, оскаржуючи рішення про застосування такого виду відповідальності фактично заперечує наявність самого факту порушення.

По-друге, відповідно до наданих третіми особами доказами не можливо встановити достовірно наявність в діях позивача порушень в сфері зовнішньоекономічної діяльності за договором купівлі-продажу квоти місць № 2063-П від 25.03.2008, укладеним з ТОВ «Туристична концертна компанія «АРТ»(Росія, Москва), оскільки відповідно до інформації Філії «Кримське регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та кредит» від 18.03.20011 № 0448/1 експортні операції по вказаному договору відповідно до п.2.3. глави 2 «Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями», затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 р. за № 338/3631(зі зінами та доповненнями) були зняти з валютного контролю 15.10.2008.

До того ж, лист Ялтинського відділення КРФ АКБ «Укрсоцбанк» від 06.05.2008 вих № 52-18/14-3-998 (а.с.144) свідчить про порушення строків розрахунків в сфері ЗЕД з боку позивача за іншим договором..

Надані третіми особами копії актів попередніх перевірок також не містили інформацію про порушення позивачем законодавства в сфері зовнішньоекономічної діяльності за вказаним контрактом. А факт того, що в попередніх перевірках було зафіксовано наявність кредиторської заборгованості не є безперечним підтвердженням допущення порушення позивачем строків розрахунків в іноземній валюті за договором купівлі-продажу квоти місць № 2063-П від 25.03.2008, укладеним з ТОВ «Туристична концертна компанія «АРТ»(Росія, Москва).

За таких обставин суд вважає, що відповідачем прийнято Наказ від 25.11.2010 № 1511 про застосування спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеросвіт-Курорт» на підставі подання ДПА України від 21.10.2010 (вих. № 13419/22-6016), направлене на адресу Міністерства економіки України без урахування всіх осбтавин, які мали значення для вирішення питання про наявність підстав для застосування спеціальних санкцій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що існують підстави для скасування Наказу від 25.11.2010 № 1511 в частині застосування до позивача індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи, що спір має немайновий характер, суд задовольняє позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування письмових вимог відповідача (КРУ в АР Крим), суд вважає за можливе стягнути на користь позивача з Державного бюджету України витрати, повязані зі сплатою судового збору в розмірі 3,40 грн.

У судовому засіданні, яке відбулось 05.04.11р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 11.04.11р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Скасувати наказ Міністерства економіки України від 25.11.2010 № 1511 в частині застосування спеціальної санкці індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеросвіт Курорт».

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеросвіт Курорт» (98690, м. Ялта, сел. Форос, Фороський узвіз, буд.1) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду

Суддя Котарева Г.М.

Судді Євдокімова О.О.

Яковлєв С.В.