Постанова № 16057752, 16.05.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2011 р. Справа №2а-3088/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Сусловій Є.О. за участю

представника позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 03.09.2010 року; ОСОБА_2, довіреність б/н від 03.03.2011 рокую

представника відповідача ОСОБА_3, довіреність №3033/9/10-0 від 01.12.2008 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факт-Т» до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення

Суть спору: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Факт-Т» до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення рішення № 0009632301/0 від 12.10.2010 року в частині донарахування основного платежу в сумі 54484,45 грн. та штрафних санкцій, нарахованих на суму податку.

У судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, та просив визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення рішення № 0009632301/0 від 12.10.2010 року, № 0009632301/1 від 08.11.2010 року, № 0009632301/2 від 23.12.2010 року в частині донарахування основного платежу в сумі 54484,45 грн. та штрафних санкцій, нарахованих на суму податку в розмірі 27242,23 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2011 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2011 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, пояснив, що Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Факт-Т» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2010 року, за результатами перевірки складено акт № 1740/23-01/24030721 від 28 вересня 2010 року.

Представник позивача зазначив, що за результатами перевірки встановлено, що підприємством неправомірно віднесено до податкового кредиту в декларації з ПДВ за січень 2008 року суми податкового кредиту згідно податкових накладних за червень липень та грудень 2007 року, у звязку з чим позивач зависив податковий кредит.

Представник позивача пояснив, що за результатами перевірки позивачу спрямовано податкове повідомлення рішення № 0009632301/0 від 12.10.2010 року , з яким позивач не згоден.

Представник позивача зазначив, що у випадку, коли підприємство отримує товари, але не має податкової накладної від постачальника, воно не має права включити суму ПДВ у податковий кредит по другій події. Але, при одержанні податкової накладної таке право у покупця виникає, яким він і може скористатися на протязі 1095 днів. Тому, тільки після отримання податкових накладних, деякі були виписані 30.12.2007 року та 31.12.2007 року, підприємство на підставі Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» включило суму ПДВ до податкового кредиту в січні 2008 року.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що позивач включив до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за січень 2008 року 55013,00 грн. ПДВ по податкових накладних за червень грудень 2007 року. За висновками ДПІ у Сімферопольському районі АР Крим, таке формування податкового кредиту є порушенням окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник відповідача пояснив, що відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу її отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Представник відповідача зазначив, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення одержувач таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні підкреслив, що ТОВ «Факт Т» до податкових декларації з ПДВ попередніх періодів не надавало заяв до Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі АР Крим зі скаргами на постачальників за ненадання (несвоєчасне надання) податкових накладних, які є підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Вислухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті З КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 4 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, спеціалізовані та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п.41.1.1 п. 41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, щодо скасування податкових повідомлень - рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи були вони обґрунтованими, правомірними та прийнятими у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Факт-Т» є юридичною особою, яка 27.01.2005 року зареєстрована Сімферопольською районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 441320, Довідкою з ЄДРПОУ № 56-68/49/290 від 21.03.2007 року (а.с.27-28).

Як зазначено в акті перевірки № 1740/23-01/24030721 від 28 вересня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факт-Т» є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ Серії НБ № 119105 від 21 лютого 2005 року №00723225, виданим ДПІ в Сімферопольському районі АРК.( а.с.39).

Відповідно до відомостей з офіційного сайту Державної податкової адміністрації України (http://www.sta.gov.ua/control/uk/vat/search) Товариство з обмеженою відповідальністю «Факт-Т» є платником податку на додану вартість, дата початку дії свідоцтва 21.02.2005 року № 723225.

Таким чином, судом встановлено, що ВАТ Товариство з обмеженою відповідальністю «Факт-Т» являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що на підставі направлення №330/23-01 від 25.08.2010 року, направлення № 348/23-01 від 08.09.2010 року виданих ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим начальником відділу податкового контролю та аналітичної роботи ДПІ в Сімферопольському районі АРК, радником податкової служби ІІІ рангу Чесноковою Т.В., головним державним податковим ревізором інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ в Сімферопольському районі АРК, інспектором податкової служби І рангу Смола М.В. та головним державним податковим ревізором інспектором відділу контрольно перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ в Сімферопольському районі, інспектором податкової служби ІІІ рангу Шухмахер Я.С. згідно зі ст. 11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХII «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Факт Т» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2010 року, за результатами якої відповідачем складено акт перевірки № 1740/23-01/24030721 від 28 вересня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке виразилося у заниженні податкового кредиту, на підставі чого позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 57483,00 грн..

Судом встановлено, що акт перевірки підписано директором ТОВ «Факт-Т» та головним бухгалтером з запереченнями, про що зазначено на останній сторонці акту (а.с. 63, зворотній бік).

Суд зазначає, що позивачем на адресу податкового органу надіслані заперечення до акту перевірки № 1740/23-01/24030721 від 28 вересня 2010 року, в яких позивач зазначив, що ТОВ «Факт Т» не згодне з висновками акту перевірки № 1740/23-01/24030721 від 28 вересня 2010 року в частині донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість за січень 2008 року в сумі 57483,00 грн. При цьому позивач зазначив, що податковий кредит з податку на додану вартість за січень 2008 року був сформований відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, в який були включені податкові накладні по даті їх фактичного отримання відповідно до діючого законодавства України.

Судом встановлено, що за результатами розгляду заперечень до акту позапланової виїзної перевірки № 1740/23-01/24030721 від 28 вересня 2010 року відповідачем на адресу ТОВ «Факт-Т» направлено відповідь на заперечення № 5443/10 від 30.09.2010 року, в якій зазначено, що висновки акту перевірки № 1740/23-01/24030721 від 28 вересня 2010 року є правомірними та обґрунтованими.

Висновки вказаного акту перевірки були покладені ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим в основу податкового повідомлення-рішення № 0009632301/0 від 12.10.2010 року про визначення ТОВ «Факт Т» податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 86224,50 грн., у тому числі 57483,00 грн. основного платежу та 28741,50 грн. штрафних санкцій.

Як свідчать матеріали справи, не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивачем була подана скарга до ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим про його скасування.

Рішенням ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим від 08.11.2010 р. первинна скарга ТОВ «Факт-Т» була залишена без задоволення.

У звязку з цим, 08.11.2010 р. відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0009632301/1 про визначення ТОВ «Факт Т» податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 86224,50 грн., у тому числі 57483,00 грн. основного платежу та 28741,50 грн. штрафних санкцій.

19.11.2010р. позивачем подана повторна скарга до Державної податкової адміністрації в АР Крим, яка рішенням ДПА в АР Крим за вих. №3235/10/25-023 від 13.12.2010 р. була залишена без задоволення.

У звязку з цим, 23.11.2010 р. ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим було винесено податкове повідомлення-рішення №0009632301/2 про визначення ТОВ «Факт Т» податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 86224,50 грн., у тому числі 57483,00 грн. основного платежу та 28741,50 грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з наслідками адміністративного оскарження податкових повідомлень рішень, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування, але не в повному обсязі, а в частині визначення податкового зобовязання на суму 54484,45 гривень та штрафних санкцій в розмірі 27242,23 гривень.

Так, оцінюючи в цій частині правомірність спірних податкових повідомлень-рішень відповідача, судом встановлено наступне.

Як зазначено в акті перевірки № 1740/23-01/24030721 від 28 вересня 2010 року, за період з 01.01.2008 року по 30.06.2010 року позивачем задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 15316 057 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2008 року по 30.06.2010 року встановлено його завищення в сумі 57483,00 грн., в тому числі за січень 2008 року в сумі 57483,00 грн.

Відповідач в своєму акті № 1740/23-01/24030721 від 28 вересня 2010 року зазначив, що ТОВ «Факт-Т» включив до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за січень 2008 року суму в розмірі 55013,00 грн. по 17 податковим накладним за минулий період, до складу якого входять наступні податкові накладні: від підприємства «Радіометр» податкова накладна №10/12 від 31.12.2007 року сума ПДВ 4,73 грн., від ПП «Фірма «Сервіс-Плюс» податкова накладна №12/1553 від 25.12.2007 року сума ПДВ -7,00 грн., від КРП «ПП ВКХ м. Сімферополя податкова накладна №2495 від 30.06.2007 року сума ПДВ -42,05 грн., податкова накладна № 2577 від 31.07.2007 року сума ПДВ -48,69 грн., податкова накладна №2493 від 31.08.2010 року сума ПДВ 48,69 грн., податкова накладна № 2492 від 30.09.2010 року сума ПДВ -28,77 грн., податкова накладна №2487 від 31.10.2010 року сума ПДВ -22,13 грн., податкова накладна № 2469 від 30.11.2010 року сума ПДВ -37,62 грн., податкова накладна №2462 від 31.12.2010 року сума ПДВ -21,03 грн., від КП ЖКГ «Городок» податкова накладна №1056 від 24.11.2007 року сума ПДВ 32,53 грн., від ДП Севастопольській НПЦ стандартизації метрології і сертифікації податкова накладна № 5794 від 19.11.2007 року сума ПДВ -69,22 грн., від Фірми «ТЕС» податкова накладна №НН-0001572 від 31.12.2007 року сума ПДВ -166,67 грн., податкова накладна №НН-0001430 від 30.12.2007 року сума ПДВ -13689,88 грн.(а.с.102), податкова накладна № НН-0001420 від 30.12.2007 року сума ПДВ 14046,90 грн.(а.с.103), податкова накладна №НН-0001443 від 30.12.2007 року, сума ПДВ -15742,58 грн. (а.с.103, зворотній бік), податкова накладна № НН-0000910 від 20.06.2007 року сума ПДВ 5881,42 грн. (а.с.101),податкова накладна №НН-0000652 від 13.07.2007 року сума ПДВ 5123,67 грн. (а.с. 101, зворотній бік).

Також в акті перевірки № 1740/23-01/24030721 від 28 вересня 2010 року зазначено, що ТОВ «Факт-Т» до податкового кредиту у січні 2008 року включило податкову накладну № 10/5701/110 від 31.01.2008 року надану СГЕС ВАТ «Крименерго» на суму 14817,60 грн., в тому числі ПДВ -2469,90 грн. двічі.

При цьому, позивач не згодний з висновками акту щодо завищення податкового кредиту за податковими накладними, отриманими від фірми «ТЕС», а саме:

-податкова накладна №НН-0000652 від 13.07.2007 року сума ПДВ 5123,67 грн.;

-податкова накладна № НН-0000910 від 20.06.2007 року сума ПДВ 5881,42 грн.;

-податкова накладна №НН-0001443 від 30.12.2007 року, сума ПДВ -15742,58 грн.;

-податкова накладна № НН-0001420 від 30.12.2007 року сума ПДВ 14046,90 грн.;

-податкова накладна №НН-0001430 від 30.12.2007 року сума ПДВ -13689,88 грн.

За висновками ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим, таке формування податкового кредиту є порушенням окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість», що полягає у наступному.

Так, на думку відповідача, з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., відповідно до якого податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках і оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця, слідує, що податкова накладна повинна бути отримана покупцем у звітному періоді, на який приходиться дата виникнення податкових зобовязань продавця (правила визначення дати виникнення податкових зобовязань встановлені п. 7.3 ст. 7 Закону).

Відповідач також вважає, що на виконання вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону позивач до податкових декларацій по ПДВ відповідних звітних періодів не надавав заяв до ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим зі скаргами на постачальника за ненадання (несвоєчасне надання) податкових накладних, які є підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

За таких обставин, ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим вважає, що ТОВ «Факт-Т», у порушення вказаних пунктів Закону України «Про податок на додану вартість», завищено суму податкового кредиту на 57483,00 грн., у т.ч. в розмірі 54484,45 гривень за операціями з фірмою «ТЕС».

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши доводи представників позивача та відповідача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Порядок визначення та формування податкового кредиту в 2007 -2008 роках був визначений Законом України «Про податок на додану вартість», що діяв на момент виникнення спірних відносин, а тому суд перевіряє правомірність дій позивача вказаному закону.

Відповідно до п.1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, судом встановлено, що отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Посилання відповідача на той факт, що позивач не мав права включати в податковий кредит за січень 2008 року податкові накладні інших звітних періодів, суд вважає необґрунтованим, з приводу чого зазначає наступне.

Так, у п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Аналогічне положення закріплено і в листі ДПА України «Щодо відображення в податковій декларації податкових накладних, які були отримані покупцем із запізненням» від 10.08.2006р. №15155/7/16-1517-10.

При цьому, жодних вимог до часу отримання покупцем податкової накладної, зокрема, що податкова накладна має бути отримана покупцем тільки у звітному періоді, коли вона складена та на який припадає дата виникнення податкових зобовязань продавця, Закон України «Про податок на додану вартість» не містить.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165«Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Крім того, оцінивши доводи відповідача про те, що у порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач до податкових декларацій по ПДВ відповідних звітних періодів не надавав заяв до ДПІ зі скаргами на постачальника за ненадання (несвоєчасне надання) податкових накладних, що могло б стати підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, суд вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Ч. 2 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отже, вказаною нормою передбачено право, а не обовязок платника податків отримувача товарів на подачу заяви зі скаргою.

До того ж, виходячи з даної норми, скарга подається до податкової декларації за той звітний податковий період, в якому покупець включив до податкового кредиту суми за податковими накладними, які постачальник відмовляється надати або ним порушено порядок їх заповнення.

В даному ж випадку відповідачем не доведено, що ТОВ «Факт-Т» включало суми ПДВ до податкового кредиту попередніх звітних періодів, коли податкові накладні були виписані, але фактично не отримані позивачем.

Навпаки, як свідчать матеріали справи, позивачем спірні суми ПДВ включені до податкових кредитів того звітного періоду, коли ним фактично були отримані від постачальника належним чином оформлені податкові накладні, а саме: до січня 2008 року, що підтверджується відповідними реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за червень грудень 2007 року, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що в Реєстрах отриманих податкових накладних ТОВ «ФактТ» за січень 2008 року в графі «дата отримання» відносно спірних податкових накладних вказана дата отримання 01.01.2008 року (а.с.123).

Більш того, факт отримання спірних податкових накладних від фірми «ТЕС» саме січні 2008 року підтверджується наступними документами:

-листом ТОВ «Факт Т» до фірми «ТЕС» від 11.01.2008 року про необхідність надання податкових накладних (л.с. 28);

- супровідним листом від 12.01.2008 року фірми «ТЕС» про направлення податкових накладних.

Зазначені документи були також предметом перевірки, про що прямо зазначено в акті та підтверджено сторонами.

Таким чином, суд зазначає, що ТОВ «ФактТ» включено до податкового кредиту за січень 2008 року податкові накладні, які виписані в червні, липні та грудні 2007 року у звязку з тим, що отримані від Фірми «ТЕС», зазначені податкові накладні №НН-0001430 від 30.12.2007 року сума ПДВ -13689,88 грн.(а.с.102), податкова накладна № НН-0001420 від 30.12.2007 року сума ПДВ 14046,90 грн.(а.с.103), податкова накладна №НН-0001443 від 30.12.2007 року, сума ПДВ -15742,58 грн. (а.с.103, зворотній бік), податкова накладна № НН-0000910 від 20.06.2007 року сума ПДВ 5881,42 грн. (а.с.101),податкова накладна №НН-0000652 від 13.07.2007 року сума ПДВ 5123,67 грн. (а.с. 101, зворотній бік) на загальну суму 54484,45 грн. були саме у січні 2008 року.

П.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проте, жодних застережень відносно того, що при цьому дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є датою складання податкової накладної та повинна співпадати з нею, вказана норма та інші положення вказаного Закону не містить.

Закон України «Про податок на додану вартість», а саме п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 визначає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, в силу п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В той же час, як свідчать матеріали справи та відображено в акті перевірки, в даному випадку спірна сума податкового кредиту підтверджується належним чином оформленими та складеними платниками ПДВ податковими накладними.

Суд зазначає, що позивачем дотриманий строк, протягом якого податкові накладні можуть бути включені до податкового кредиту, а саме: 1095 днів.

Вказані вище податкові накладні були досліджені перевіряючими, але неправомірно не були прийняті до уваги у звязку тим, що звітні періоди, в яких вони були отримані позивачем та на їх підставі було сформовано податковий кредит, не співпадає зі звітними періодами, коли вони були складені.

Як встановлено судом, у звітних періодах, коли спірні накладні були складені продавцями, але позивачем не отримані, до податкового кредиту відповідні суми ПДВ позивачем не включалися, тобто подвійного включення сум до податкового кредиту різних звітних періодів не відбувалося.

Доказів зворотного ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим суду не надано.

Крім того, суд вважає, що вказані висновки ДПІ фактично позбавляють позивача на формування податкового кредиту на підставі належно оформлених та отриманих ним податкових накладних, що не ґрунтується на чинному податковому законодавстві України.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що висновки акту перевірки стосовно завищення позивачем суми податкового кредиту за січень 2008 року на суму 54484,45 гривень є необґрунтованими.

Суд зазначає, що відповідачем на суму донарахованого податкового зобовязання в розмірі 54484,45 гривень податковим повідомленням рішенням № 0009632301/0 від 12.10.2010 року застосовані фінансові санкції в розмірі 27242,23 гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було визначено ТОВ «Факт Т» податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 54484,45 грн. основного платежу та нараховані фінансові санкції в розмірі 27242,23 грн.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність позивачем достатніх доказів для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути на користь ТОВ «Факт-Т» суму судового збору у розмірі 3,40 грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 16.05.2011 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови, а 23.05.2011 року постанова складена у повному обсязі.

Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 23.05.2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Уточнені позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим № 0009632301/0 від 12.10.2010 року, № 0009632301/1 від 08.11.2010 року, № 0009632301/2 від 23.12.2010 року в частині донарахування основного платежу в сумі 54484,45 грн. та штрафних санкцій, нарахованих на суму податку в розмірі 27242,23 грн.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факт-Т» судовий збір в розмірі 3,40 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.