Постанова № 16057393, 18.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

18 березня 2011 р. (13:27 год.) Справа №2а-16437/10/8/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі ГнатенкоІ.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіор"

до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 16.02.11,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 1054/0/10 від 02.08.10,

Суть спору: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіор» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000822300/0 від 15.12.2010р. та № 0000812300/0 від 15.12.2010р., а також про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень висновки ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим про порушення п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке виразилось у завищенні валових витрат та завищенні податкового кредиту по господарським операціям з постачальниками - ТОВ «Глобал Кард Групп» (ЗКПО 36275430), ТОВ «Сігма Груп» (ЗКПО 36583159), ТОВ «ТК Укрімпекс» (ЗКПО 36478194) та ТОВ «Крим-Партнер» (ЗКПО 33581562), адже ці угоди не мали реальних правових наслідків та є нікчемними, є безпідставними та суперечать фактичним обставинам справи, є безпідставними та суперечать чинному законодавству України.

При цьому позивач пояснив, що під час перевірки він надав відповідачу всі відповідні документи податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання у вищевказаних підприємств товарів, їх оприбуткування та використання цих товарів у господарській діяльності ТОВ «Авіор», а саме: відповідачу надавались договори, витратні накладні, податкові накладні та витратні документи, що свідчить про товарність спірних операцій.

Щодо висновків ДПІ про нікчемність правочинів з вищевказаними контрагентами, то позивач зауважив, що виконання або невиконання сторонами умов договору не може бути підставою для кваліфікації договору як недійсного. Податково-правові відносини мають іншу природу та є похідними відносно цивільно-правових, оскільки вони є вторинними. Невиконання однією стороною за договором податкових зобовязань не тягне для іншої сторони негативних цивільно-правових наслідків. В свою чергу, як вважає позивач, недійсність угод при здійсненні господарської діяльності безпосередньо не тягне за собою податкових наслідків. Їх настання для господарюючого субєкта у сфері податкових правовідносин можливе тільки за умови настання цивільно-правових наслідків недійсності угоди.

Позивач вважає, що його взаємовідносини з ТОВ «Глобал Кард Групп», ТОВ «Сігма Груп», ТОВ «ТК Укрімпекс» та ТОВ «Крим-Партнер» мають реальні, а не удавані цивільно-правові наслідки. Поставка товарно-матеріальних цінностей (сировини) мала місце та знаходить своє документальне підтвердження відповідно до правил ведення бухгалтерського обліку. Крім того, угоди з вказаними субєктами недійсними не визнавались, підстави вважати їх нікчемними в силу закону відсутні.

Позивач також зазначив, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. У звязку з цим, позивач вважає, що юридична відповідальність носить індивідуальний характер в силу ст. 61 Конституції України, внаслідок чого до відповідальності повинна притягуватися особа, яка вчинила правопорушення, а не особа, яка вступила з нею у договірні правовідносини.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що податковий кредит та валові витрати сформовано ним правильно, на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.12.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-16437/10/8/0170, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у запереченнях на адміністративний позов (том 1 а.с. 133-136).

Зокрема, вказує, що в ході проведення перевірки позивача було встановлено, що позивачем в порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994р., зі змінами і доповненнями, занижено валовий дохід в частині невключення до його складу сум отриманої у відповідних періодах зворотної фінансової допомоги від особи, яка не є платником податку на прибуток. Так, згідно з актом перевірки у період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р. ТОВ «Авіор» укладало договори зворотної фінансової допомоги з ОСОБА_5 від 01.08.2007р., від 01.01.2008р., від 01.01.2009р., від 01.01.2010р. Згідно з наданими до перевірки банківськими виписками та касовими документами, ТОВ «Авіор» на підставі укладених договорів фактично отримував у перевіреному періоді фінансову допомогу, при цьому повернення сум отриманої фінансової допомоги здійснював у наступних звітних періодах. Таким чином, на кінець відповідних звітних періодів за даними бухгалтерського обліку рахувалися суми неповернутої фінансової допомоги, тобто кредиторська заборгованість на рахунку 685.1 по розрахунках з фізичною особою ОСОБА_5 Станом на 01.10.2010р. по рахунку 685.1 кредиторська заборгованість по розрахунках з ОСОБА_5 становить 2400,00грн. У бухгалтерському обліку дані операції відображені проводками: Дт 311 Кт 685.1, Дт 685.1 Кт 311, 301. Однак, позивач у позовній заяві не навів будь-якого обґрунтування на спростування вищевказаного порушення.

Крім того, як зазначив відповідач, у порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», з наступними змінами і доповненнями, позивачем занижено податок на прибуток та податок на додану вартість в частині неправомірного включення до складу валових витрат та податкового кредиту операцій з підприємствами-постачальниками, на посадових осіб яких відкриті карні справи за фактом фіктивного підприємництва згідно з постановою заступника начальника ОРУД СВ ПМ ДПА в АР Крим майора податкової міліції І.І. Хиневича про порушення карної справи від 26.06.2010р. Такими підприємствами-постачальниками є:

1)ТОВ «Глобал Кард Групп» (ЗКПО 36275430) - договір до перевірки не надано. Згідно автоматизованої системи співставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів (АС «Контрагенти») встановлено, що дане підприємство має стан 3 «прийнято рішення про припинення», свідоцтво платника ПДВ №100153769 від 05.12.2008р. анульовано 24.07.2009р. з позначкою «інші випадки», за даними Розрахунків комунального податку середньосписочна чисельність на квартал становить 3 особи; керівник та бухгалтер в одній особі ОСОБА_7; має взаємовідносини з контрагентами постачальниками зі станами, відмінними від нуля із задекларованими відповідними обсягами поставок; до декларації по податку на прибуток має власні основні засоби 2 та 4 групи;

2)ТОВ «Сігма Груп» (ЗКПО 36583159) - договір від 30.10.2009р. про поставку сировини, термін дії договору до 30.10.2010р. Згідно автоматизованої системи співставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів (АС «Контрагенти») встановлено, що дане підприємство має стан 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням», свідоцтво платника ПДВ №100243053 від 04.09.2009р. анульовано 07.04.2010р. з позначкою «інші випадки», за даними Розрахунків комунального податку середньосписочна чисельність на квартал становить 3 особи; керівник та бухгалтер в одній особі ОСОБА_8; має взаємовідносини з контрагентами постачальниками зі станами, відмінними від нуля із задекларованими відповідними обсягами поставок; до декларації по податку на прибуток власні основні засоби відсутні; встановлено розбіжності з даними декларацій по ПДВ ТОВ «Авіор» у березні 2010р. в сумі 26977,50грн.;

3)ТОВ «ТК Укрімпекс» (ЗКПО 36478194) договір від 02.11.2009р. про поставку сировини, термін дії договору до 02.11.2010р. Згідно автоматизованої системи співставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів (АС «Контрагенти») встановлено, що дане підприємство має стан 0 «основний платник», свідоцтво платника ПДВ № 100227738 від 25.05.2009р. анульовано 10.02.2010р. з позначкою «інші випадки», за даними Розрахунків комунального податку середньосписочна чисельність на квартал становить 3 особи; керівник та бухгалтер в одній особі ОСОБА_9; має взаємовідносини з контрагентами постачальниками зі станами, відмінними від нуля із задекларованими відповідними обсягами поставок; до декларації по податку на прибуток власні основні засоби відсутні;

4)ТОВ «Крим-Партнер» (ЗКПО 33581562) - договір до перевірки не надано. Згідно автоматизованої системи співставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів (АС «Контрагенти») встановлено, що дане підприємство має стан 0 «основний платник», свідоцтво платника ПДВ № 100256102 від 25.11.2009р. анульовано 07.04.2010р. з позначкою «інші випадки», за даними Розрахунків комунального податку середньосписочна чисельність на квартал становить 29 осіб; керівник та бухгалтер в одній особі ОСОБА_10; має взаємовідносини з контрагентами постачальниками зі станами, відмінними від нуля із задекларованими відповідними обсягами поставок; до декларації по податку на прибуток власні основні засоби відсутні; встановлено розбіжності з даними декларацій по ПДВ ТОВ «Авіор» у березні 2010р. в сумі 40548грн.

Відповідач вважає, що з огляду на наявність карної справи щодо фіктивного підприємництва вищевказаних постачальників, для підтвердження факту отримання товару позивачу необхідно мати повний пакет документів, які свідчать про усі обставини поставок.

У звязку з цим, відповідач вважає, що якщо сторони не визначають в договорі поставки порядок приймання-передачі продукції, то для визначення переліку таких документів необхідно, зокрема, виходити з положень Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджених постановами Державного арбітражного Союзу РСР від 15.06.1965р. №П-6 і від 25.04.1966р. № П-7, а також Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінстранспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за № 128/2568, де зазначено, що товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, в силу п. 13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні здавання вантажу у пункті призначення вантажоодержувачу проводиться згідно з товарно-транспортною накладною, при цьому відповідно до п. 11.7 даних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику. Однак, як зазначив відповідач, до перевірки позивачем не було надано товарно-транспортні накладні на здійснення перевезення вантажу, тобто до перевірки не надано документів, які свідчать про обставини здійснених перевезень вантажів: щодо пункту навантаження, щодо виду транспорту, прізвищ водіїв та експедиторів, тощо, а також талони замовника на здійснені перевезення та документи, які свідчать про отримання товару (акти приймання-передачі продукції відповідно до п. 26 Інструкції, що дає підстави стверджувати, що товари у відповідних періодах від вищенаведених постачальників не надходили, а отже свідчить про відсутність фактичного отримання зазначених товарів і неможливість їх використання Покупцем у своїй господарській діяльності. Таким чином, як вважає відповідач, договори поставки від 30.10.2009р. та від 02.11.2009р., укладені ТОВ «Авіор» з ТОВ «Глобал Кард Групп», ТОВ «Сігма Груп», ТОВ «ТК Укрімпекс» та ТОВ «Крим-Партнер» не спричинили реального настання наслідків всупереч п.5 ст.203 ЦК України, адже товар по зазначених договорах не був переданий у порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України і не міг використовуватися у господарській діяльності.

Доповнивши позовну заяву, позивач зазначив, що сам по собі факт анулювання свідоцтв платника ПДВ не призводить до недійсності угод, які мали місце між ТОВ «Авіор» та вищенаведеними підприємствами та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. При цьому пояснив, що такими підприємствами як ТОВ «Укрімпекс», ТОВ «Сігма Груп», ТОВ «Глобал Кард Груп» та ТОВ «Крим-Партнер» податкові накладні були виписані у період здійснення господарських операцій, в той час як їх свідоцтва платників ПДВ були анульовані пізніше, тобто після здійснення господарських операцій. Крім того, позивач, посилаючись на те, що весь отриманий від даних підприємств товар був ним оплачений, вважає, що оплата товару підтверджує як факт здійснення господарської операції, так і її закінчення. Часткова ж оплата за товар, яка мала місце у період, коли контрагенти втратили статус платників ПДВ (ТОВ «Крим-Партнер», ТОВ «ТК Сігма Груп»), як вважає позивач, не впливає на формування ТОВ «Авіор» податкового кредиту, оскільки дана обставина є вторинною відносно моменту видачі та отримання податкових накладних, який відбувався під час приймання-передачі ТОВ «Авіор» товарно-матеріальних цінностей від його контрагентів. Позивач також зазначив, що факт порушення кримінальної справи відносно осіб за ознаками злочину, передбаченого ст.205 КК України (фіктивне підприємництво) у випадку фактичного здійснення господарських операцій, не впливає на формування податкового кредиту та валових витрат покупцем, тобто ТОВ «Авіор». Крім того, зауважив, що вимоги до оформлення первинних документів бухгалтерського обліку встановлені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а надані до перевірки документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій (договір, акт, податкова накладна) містять всі необхідні реквізити, передбачені вищевказаним законодавчим актом та є первинними документами. Позивач також зауважив, що здійснюючи господарські операції з придбання у вищевказаних підприємств вторинної сировини, він мав намір отримати економічний ефект, який полягає в отриманні доходу від реалізації продукції, отриманої шляхом переробки вторинної сировини. Зазначив, що вторинна сировина, придбана у даних контрагентів, перероблялась у поліетилен, для здійснення чого позивач має виробничі потужності, трудові ресурси та необхідні дозвільні документи для роботи з відходами вторинної сировини, а в наступному цей продукт реалізовувався ТОВ ТД «Сизакор» для виготовлення поліетиленових труб та інших виробів з даного матеріалу (том 1 а.с. 143-147).

У судовому засіданні 17.03.2010р. позивач зменшив позовні вимоги та просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 15.12.2010р. № 000081230/0 в частині донарахування податку на прибуток на суму 201494грн. та штрафних санкцій на суму 72539,70грн. В іншій частині позивач залишив позовні вимоги незмінними (том 2 а.с. 132).

У судовому засіданні 18.03.2010р. позивач надав клопотання про уточнення (зменшення) позовних вимог, де зазначив, що підставою для донарахування податку на прибуток послугувало 2 обставини, одна з яких неправомірне включення до складу валових витрат операцій з контрагентами постачальниками, відносно посадових осіб яких порушені кримінальні справи за ст. 205 КК України («фіктивне підприємництво»), сума донарахування за даним порушенням склала 201494грн., штраф 72539,70грн., всього сума зобовязань склала 274033,70грн., а друга заниження валових доходів та валових витрат в частині невключення до їх складу отриманої та повернутої поворотної фінансової допомоги, сума донарахування за даним порушенням склала 600грн., штраф 2315грн., всього сума зобовязань склала 2915грн., яка в позові фактично не оспорюється та визнається позивачем (том 2 а.с. 136-137).

Слухання справи відкладалось та в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст. 150 КАС України. Після перерви слухання справи було продовжено.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіор» має статус юридичної особи з 19.10.2000р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 №794083, виданим Бахчисарайською районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим (том 1 а.с. 124) та Статутом ТОВ «Авіор» у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 27.04.2007р., номер запису № 11231050002000021 (том 1 а.с. 115-123).

22.11-07.12.2010р. Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі АР Крим проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Авіор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р., за результатами якої складено акт перевірки № 146/23/31164485 від 10.12.2010р. (том 1 а.с. 11-65) та Довідку про загальну інформацію щодо ТОВ «Авіор» та результати його діяльності за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р. (том 1 а.с. 66-84).

Перевіркою встановлено порушення позивачем ряду вимог податкового законодавства, в тому числі:

-п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/99-ВР, з наступними змінами і доповненнями, яке виразилось у заниженні податку на прибуток всього в сумі 202094грн., у тому числі за 2 квартал 2009р. у сумі 22500грн., за 4 кв. 2009р. у сумі 53415грн., за 1 кв. 2010р. у сумі 125579грн., за 2 кв. 2010р. у сумі 11575грн. та завищення за 3 квартал 2010р. у сумі 10975грн.;

-п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, яке виразилось у завищенні податкового кредиту всього в сумі 161196грн., у тому числі за травень 2009р. в сумі 18000грн., за листопад 2009р. в сумі 42732грн., за січень 2010р. в сумі 27965грн., за лютий 2010р. в сумі 4973грн., за березень 2010р. в сумі 67526грн.

Вказані висновки акту перевірки були покладені в основу податкових повідомлень-рішень ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим № 0000822300/0 від 15.12.2010р. про визначення позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість в розмірі 241794,00 грн., в тому числі 161196грн. основного платежу та 80 598грн. штрафних санкцій, та №0000812300/0 від 15.12.2010р. про визначення позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток в розмірі 276 948,70 грн., в тому числі 202094,00 грн. основного платежу та 74854,70 грн. штрафних санкцій (том 1 а.с. 85-86).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Авіор» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

У п. 3.1.1 акту перевірки, висновки якого покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення №0000812300/0 від 15.12.2010р. про визначення позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток в розмірі 276 948,70 грн., в тому числі 202094,00 грн. основного платежу та 74854,70 грн. штрафних санкцій, зазначено, що позивачем, на порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994р., зі змінами і доповненнями, занижено валовий дохід всього у сумі 156290грн., у тому числі за 1 кв. 2010р. у сумі 143340грн., за 2 кв. 2010р. у сумі 12950грн. у частині невключення до його складу сум отриманої у відповідних періодах зворотної фінансової допомоги від особи, яка не є платником податку на прибуток, а саме: перевіркою встановлено, що у період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р. ТОВ «Авіор» укладало договори зворотної фінансової допомоги з ОСОБА_5 від 01.08.2007р., від 01.01.2008р., від 01.01.2009р., від 01.01.2010р. Згідно з наданими до перевірки банківськими виписками та касовими документами ТОВ «Авіор» на підставі укладених договорів фактично отримував у перевіреному періоді фінансову допомогу, при цьому повернення сум отриманої фінансової допомоги здійснював у наступних звітних періодах. Таким чином, на кінець відповідних звітних періодів за даними бухгалтерського обліку рахувалися суми неповернутої фінансової допомоги, тобто кредиторська заборгованість на рахунку 685.1 по розрахунках з фізичною особою ОСОБА_5 Станом на 01.10.2010р. по рахунку 685.1 кредиторська заборгованість по розрахунках з ОСОБА_5 становить 2400,00грн. У бухгалтерському обліку дані операції відображені проводками: Дт 311 Кт 685.1, Дт 685.1 Кт 311, 301.

Всього за даним епізодом, відповідно до наданого відповідачем розрахунку суми податкових зобовязань, розрахованих за актом перевірки № 146/23/31164485 від 10.12.2010р., позивачу було донараховано податку на прибуток в розмірі 600,00грн. основного платежу та застосовано 2315,00грн. штрафних санкцій (том 1 а.с. 137).

Відповідно до позовної заяви та заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог, позивач вказане порушення не заперечує та донарахування податку на прибуток, разом із застосуванням штрафних санкцій, в цій частині не оскаржує.

У п. 3.1.2 акту перевірки також зазначено, що на порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем завищено суму валових витрат всього у сумі 805974грн., у тому числі за 2 квартал 2009р. в сумі 90000грн., за 4 квартал 2009р. в сумі 213659грн., за 1 квартал 2010р. в сумі 502315грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Авіор» мало взаємовідносини з підприємствами-постачальниками, на посадових осіб яких відкриті карні справи за фактом фіктивного підприємництва згідно з постановою заступника начальника ОРУД СВ ПМ ДПА в АР Крим майора податкової міліції І.І. Хиневича про порушення карної справи від 26.06.2010р., а саме:

1)ТОВ «ТК Укрімпекс» (ЗКПО 36478194) договір від 02.11.2009р. про поставку сировини, термін дії договору до 02.11.2010р. Згідно автоматизованої системи співставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів (АС «Контрагенти») встановлено, що дане підприємство має стан 0 «основний платник», свідоцтво платника ПДВ № 100227738 від 25.05.2009р. анульовано 10.02.2010р. з позначкою «інші випадки», за даними Розрахунків комунального податку середньосписочна чисельність на квартал становить 3 особи; керівник та бухгалтер в одній особі ОСОБА_9; має взаємовідносини з контрагентами постачальниками зі станами, відмінними від нуля із задекларованими відповідними обсягами поставок; до декларації по податку на прибуток власні основні засоби відсутні;

2)ТОВ «Сігма Груп» (ЗКПО 36583159) - договір від 30.10.2009р. про поставку сировини, термін дії договору до 30.10.2010р. Згідно автоматизованої системи співставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів (АС «Контрагенти») встановлено, що дане підприємство має стан 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням», свідоцтво платника ПДВ № 100243053 від 04.09.2009р. анульовано 07.04.2010р. з позначкою «інші випадки», за даними Розрахунків комунального податку середньосписочна чисельність на квартал становить 3 особи; керівник та бухгалтер в одній особі ОСОБА_8; має взаємовідносини з контрагентами постачальниками зі станами, відмінними від нуля із задекларованими відповідними обсягами поставок; до декларації по податку на прибуток власні основні засоби відсутні; встановлено розбіжності з даними декларацій по ПДВ ТОВ «Авіор» у березні 2010р. в сумі 26977,50грн.;

3)ТОВ «Крим-Партнер» (ЗКПО 33581562) - договір до перевірки не надано. Згідно автоматизованої системи співставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів (АС «Контрагенти») встановлено, що дане підприємство має стан 0 «основний платник», свідоцтво платника ПДВ № 100256102 від 25.11.2009р. анульовано 07.04.2010р. з позначкою «інші випадки», за даними Розрахунків комунального податку середньосписочна чисельність на квартал становить 29 осіб; керівник та бухгалтер в одній особі ОСОБА_10; має взаємовідносини з контрагентами постачальниками зі станами, відмінними від нуля із задекларованими відповідними обсягами поставок; до декларації по податку на прибуток власні основні засоби відсутні; встановлено розбіжності з даними декларацій по ПДВ ТОВ «Авіор» у березні 2010р. в сумі 40548грн.;

4)ТОВ «Глобал Кард Групп» (ЗКПО 36275430) - договір до перевірки не надано. Згідно автоматизованої системи співставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів (АС «Контрагенти») встановлено, що дане підприємство має стан 3 «прийнято рішення про припинення», свідоцтво платника ПДВ №100153769 від 05.12.2008р. анульовано 24.07.2009р. з позначкою «інші випадки», за даними Розрахунків комунального податку середньосписочна чисельність на квартал становить 3 особи; керівник та бухгалтер в одній особі ОСОБА_7; має взаємовідносини з контрагентами постачальниками зі станами, відмінними від нуля із задекларованими відповідними обсягами поставок; до декларації по податку на прибуток має власні основні засоби 2 та 4 групи.

ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим в акті перевірки також зазначила, що з огляду на наявність карної справи щодо фіктивного підприємництва вищевказаних постачальників, для підтвердження факту отримання товару позивачу необхідно мати повний пакет документів, які свідчать про усі обставини поставки.

Відповідач вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. В свою чергу, ч. 2 ст. 689 Цивільного кодексу України встановлює для покупця обовязок вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

У звязку з цим, відповідач вважає, що якщо сторони не визначають в договорі поставки порядок приймання-передачі продукції, то для визначення переліку таких документів необхідно, зокрема, виходити з положень Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджених постановами Державного арбітражного Союзу РСР від 15.06.1965р. №П-6 і від 25.04.1966р. № П-7, у п. 26 яких зазначено, що акт приймання продукції затверджується керівником або заступником керівника підприємства-одержувача не пізніше ніж на наступний день після складання акту, а також Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України від 14.10.1997р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568, у розділі 1 яких зазначено, що товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, в силу п. 13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні здавання вантажу у пункті призначення вантажоодержувачу проводиться згідно з товарно-транспортною накладною, при цьому відповідно до п. 11.7 даних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

Однак, як зазначила ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим, до перевірки позивачем не було надано товарно-транспортні накладні на здійснення перевезення вантажу, тобто до перевірки не надано документів, які свідчать про обставини здійснених перевезень вантажів: щодо пункту навантаження, щодо виду транспорту, прізвищ водіїв та експедиторів, тощо, а також талони замовника на здійснені перевезення та документи, які свідчать про отримання товару (акти приймання-передачі продукції відповідно до п. 26 Інструкції), що дає підстави стверджувати, що товари у відповідних періодах від вищенаведених постачальників не надходили, а отже свідчить про відсутність фактичного отримання зазначених товарів і неможливість їх використання Покупцем у своїй господарській діяльності. Таким чином, як вважає відповідач, договори поставки від 30.10.2009р. та від 02.11.2009р., укладені ТОВ «Авіор» з ТОВ «Глобал Кард Групп», ТОВ «Сігма Груп», ТОВ «ТК Укрімпекс» та ТОВ «Крим-Партнер» не спричинили реального настання наслідків всупереч п.5 ст.203 ЦК України, адже товари по зазначених договорах у відповідних періодах не були передані у порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України і не могли використовуватися у господарській діяльності (том 1 а.с. 24-30).

Всього за даним епізодом відповідач дійшов висновку про завищення валових витрат на суму 805974,00грн., а відповідно до наданого відповідачем розрахунку суми податкових зобовязань, розрахованих за актом перевірки № 146/23/31164485 від 10.12.2010р., позивачу було донараховано за це порушення податку на прибуток в розмірі 201494,00грн. основного платежу та застосовано 72539,70грн. штрафних санкцій (том 1 а.с. 137).

Суд з вказаними висновками відповідача не погоджується та вважає їх необґрунтованими, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2009р. між ТОВ «ТК Сігма Груп» (Продавець) та ТОВ «Авіор» (Покупець) був укладений договір б/н, відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобовязався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, партію якого, відповідно до п. 3.1 договору, Продавець поставляє за попередньою заявкою Покупця. Строк дії договору до 30.10.2010р. (том 1 а.с. 87).

Як свідчать матеріали справи, на виконання вказаного договору, ТОВ «ТК Сігма Груп» у період дії договору був поставлений позивачу товар дробленка ПЕ-80, що підтверджується наявними в матеріалах справи витратними накладними № 751 від 25.03.2010р., № 745 від 19.03.2010р., № 441 від 17.02.2010р., № 181 від 29.01.2010р., № 118 від 03.11.2009р. та податковими накладними № 888 від 25.03.2010р., № 882 від 19.03.2010р., № 509 від 17.02.2010р., № 200 від 29.01.2010р., № 163 від 03.11.2009р. (том 1 а.с. 89-92, 99-102, 111-112).

Оплата отриманого позивачем товару підтверджується квитанціями банку (том 2 а.с. 191-214).

Аналогічний за змістом договір, але строком дії до 02.11.2010р., був укладений ТОВ «Авіор» також з ТОВ «ТК Укрімпекс» (том 1 а.с. 88).

На виконання вказаного договору, ТОВ «ТК Укрімпекс» у період дії договору позивачу був поставлений товар дробленка ПЕ-80, що підтверджується наявними в матеріалах справи витратними накладними № 1140 від 24.11.2009р., № 1134 від 18.11.2009р., № 1130 від 11.11.2009р., № 1126 від 06.11.2009р. та податковими накладними № 1409 від 24.11.2009р., № 1403 від 18.11.2009р., № 1398 від 11.11.2009р., № 1393 від 06.11.2009р. (том 2 а.с. 103-110).

Оплата отриманого позивачем товару підтверджується квитанціями банку (том 2 а.с. 153-162).

Крім того, як свідчать матеріали справи, без укладеного письмового договору ТОВ «Крим-Партнер» був поставлений ТОВ «Авіор» товар дробленка ПЕ-80, що підтверджується наявними в матеріалах справи витратними накладними № 62 від 15.03.2010р., № 58 від 09.03.2010р., № 52 від 01.03.2010р. та податковими накладними № 239 від 15.03.2010р., № 235 від 09.03.2010р., № 230 від 01.03.2010р. (том 1 а.с. 93-98).

Оплата отриманого позивачем товару підтверджується квитанціями банку (том 2 а.с. 172-183).

ТОВ «Глобал Кард Груп» також без укладеного письмового договору здійснювало протягом перевіреного періоду поставку позивачу товару дробленки ПЕ-80, що підтверджується витратною накладною №898 від 14.05.2009р. та податковою накладною №972 від 14.05.2009р. (том 1 а.с. 113-114).

Оплата отриманого позивачем товару підтверджується квитанціями банку (том 2 а.с. 165-167).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Посилання відповідача, в обґрунтування нікчемності вказаного правочину, на ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, відповідачем не наведено.

Ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України, які передбачають обовязок продавця передати товар та на які посилається ДПІ, до таких норм не відносяться.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем - ТОВ «Авіор» з ТОВ «Глобал Кард Групп», ТОВ «Сігма Груп», ТОВ «ТК Укрімпекс» та ТОВ «Крим-Партнер» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

За висновком суду, несплата однією із сторін спірних угод до бюджету ПДВ та податку на прибуток є підставою для збільшення відповідних податкових зобовязань цим підприємствам та стягнення їх у встановленому законом порядку, а не визнання угод нікчемними.

Суд також вважає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним витрат до валових витрат та відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру своїх валових витрат та податкового кредиту.

Суд погоджується також з доводами позивача про те, що факт порушення кримінальної справи відносно посадових осіб контрагентів позивача за ознаками злочину, передбаченого ст.205 КК України (фіктивне підприємництво) у випадку фактичного здійснення господарських операцій, не впливає на формування податкового кредиту та валових витрат покупцем, тобто ТОВ «Авіор».

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженнями подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Матеріали справи свідчать про те, що спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, а відтак є дійсними.

Оцінюючи правомірність формування позивачем валових витрат по спірним господарським операціям, суд виходить з того, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З цього слідує, що вичерпний перелік витрат, які не можуть бути віднесені до складу валових витрат, зазначено у п.п. 5.3-5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», проаналізувавши положення яких суд доходить висновку, що спірні витрати до цього переліку не відносяться.

При цьому, відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Разом з тим, відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом цієї норми законодавства підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Що стосується доводів відповідача про ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, талонів замовника та актів приймання-передачі товару, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у законодавчих актах України, зокрема, в п.п. 5.3.9 ст. 5 та ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат.

Посилання відповідача на Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного арбітражного СРСР від 15.06.1965р. № П-6 від 15.06.1965р. та №П-7 від 25.04.1966р., а також Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, в обґрунтування неправомірності віднесення позивачем витрат підприємства до валових витрат без наявності товарно-транспортних накладних, талонів замовника та актів приймання-передачі відповідно до п. 26 Інструкцій, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” одним із завдань органів податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, повною і своєчасною сплатою до бюджетів податків і зборів.

П. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, визначає, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

В той же час, вказані Правила визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Що стосується Інструкцій № П-6 та № П-7 та тверджень відповідача про те, що якщо у договорі поставки сторони не визначають порядок приймання-передачі продукції, то слід застосовувати положення цих Інструкцій, на думку суду не містить належного нормативного обґрунтування, а відтак є припущенням.

До того ж, вказані Інструкції, як і Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, не мають відношення до бухгалтерського та податкового обліку підприємств, які є вантажовідправниками та вантажоотримувачами, покупцями та продавцями, та не можуть встановлювати правила ведення вказаних видів обліку, а тому застосуванню до спірних правовідносин не підлягають, адже відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У звязку з цим суд доходить висновку про те, що відповідач не наділений повноваженнями перевіряти дотримання позивачем вимог вищевказаних актів.

Крім того, доводи відповідача про те, що згідно зі ст. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, суд не приймає до уваги у звязку з тим, що в розумінні наведеної норми «єдиний» - означає «єдиний, тобто загальний для всіх», а не в розумінні «єдиний, тобто один».

Разом з тим, відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обовязкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обєм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірних валових витрат документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці (договори, витратні накладні, податкові накладні та банківські квитанції), суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги та зменшення за ними валових витрат, оскільки вказані документи містять обовязкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів та повністю підтверджують правомірність віднесення відображених в них витрат до складу валових витрат.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до абз.1-3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Суд вважає, що відповідач не вправі робити висновки щодо бухгалтерської, фінансової звітності та економічної доцільності підприємства, тому що це не входить до його компетенції.

Системний аналіз норм Законів України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про державну податкову службу в Україні”, “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” свідчить, що контроль за справлянням податкових зобовязань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу по перевірці вірності ведення бухгалтерського обліку.

В силу п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, твердження відповідача про необхідність товарно-транспортних накладних, талонів замовника та актів приймання-передачі товарів для визначення валових витрат встановлює додаткові обмеження для позивача, що суперечить нормам чинного податкового законодавства.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що витрати за вищевказаними договорами не повязані з господарською діяльністю позивача, суд вважає їх безпідставними.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

В розумінні даної норми, а також в розумінні наведеного у п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначення валових витрат, до їх складу відноситься сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, мається на увазі саме необхідність використання товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника податків, який формує відповідні валові витрати.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Головного управління статистики в АР Крим з ЄДРПОУ № 41-15-01-31/153, видами діяльності ТОВ «Авіор», за КВЕД, є, зокрема, оброблення неметалевих відходів та брухту, оптова торгівля відходами та брухтом (том 1 а.с. 125).

До того ж, відповідно до матеріалів справи, позивач має ліцензію Міністерства охорони навколишнього природного середовища України серія АВ № 396630, строком дії з 14.12.2007р. по 14.12.2012р. на здійснення виду діяльності збирання, заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини (відходів полімерних) (том 1 а.с. 219), дозвіл БХ № 50-10 на початок роботи цеху по переробці вторинної сировини від 05.05.2010р. (том 1 а.с. 221), орендує відповідно до договору оренди від 12.03.2007р. у СЗАТ «Крим-Аромат» металевий ангар для організації виробництва по переробці пластмас (полімерів) та виписку товарів народного споживання (том 1 а.с. 222-223), має у штаті працівників для здійснення вказаного виду діяльності (том 1 а.с. 224-238) та обладнання, використовував придбаний у вищевказаних контрагентів товар дробленку ПЕ-80 у виробництві готової продукції, що підтверджується попередніми калькуляціями вартості виробництва продукції П/Е ПЕ-80 ТR-480 (том 2 а.с. 37-62) та здійснював продаж вказаної готової продукції ТДЗ «Сизакор» на підставі договорів б/н від 08.12.2008р. та № 04/02 від 04.01.2010р. (том 2 а.с. 130-131) та видаткових накладних (том 2 а.с. 63-117), а відтак у суду відсутні підстави вважати, що понесені позивачем витрати за спірними операціями з придбання товару ПЕ-80 не повязані з господарською діяльністю позивача.

За таких обставин, суд вважає висновки ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим про завищення позивачем валових витрат на суму 805974,00 грн. необґрунтованими, а здійснене на їх підставі донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток в розмірі 201494,00 грн. безпідставним.

Судом встановлено, що підставою для застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 72 539,70грн. відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” стало донарахування ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим податку на прибуток підприємств в розмірі 201494,00 грн.

Відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи те, що суд вважає необґрунтованим донарахування відповідачем вищенаведених сум податкового зобовязання, нарахування штрафних санкцій також є неправомірним, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим від 15.12.2010р. №000081230/0 в частині донарахування податку на прибуток на суму 201494грн. та штрафних санкцій на суму 72539,70грн.

Що стосується донарахування позивачу податкових зобовязань з ПДВ в розмірі 241794,00грн., в тому числі 161196,00грн. основного платежу і 80598,00грн. штрафних санкцій, то, як вбачається з п. 3.2.2 акту перевірки, підставою для такого донарахування стали висновки ДПІ про завищення позивачем, у порушення вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкового кредиту на суму 161 196,00грн. по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ «Глобал Кард Групп», ТОВ «Сігма Груп», ТОВ «ТК Укрімпекс» та ТОВ «Крим-Партнер».

Суд не погоджується з вказаними висновками відповідача.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). В свою чергу, в розумінні даного Закону, податкові накладні можуть бути виписані виключно особами, які є платниками ПДВ.

Як свідчать матеріали справи, податковий кредит позивача по спірним операціям протягом періоду, що перевірявся, підтверджується відповідними податковими накладними, виписаними ТОВ «Глобал Кард Групп», ТОВ «Сігма Груп», ТОВ «ТК Укрімпекс» та ТОВ «Крим-Партнер», які містять всі необхідні реквізити та виписані платником ПДВ відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р., з наступними змінами і доповненнями.

Судом встановлено, що відповідно до даних офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України, свідоцтво ТОВ «ТК Сігма Груп» як платника ПДВ було анульовано 07.04.2010р., в той час як поставка товару вказаним підприємством здійснювалась позивачу у період листопад 2009р., січень-березень 2010р. (том 2 а.с. 218).

Таким чином, у період здійснення спірних операцій ТОВ «ТК Сігма Груп» було платником ПДВ та мало право виписувати податкові накладні.

Відповідно до даних офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України, свідоцтво ТОВ «ТК Укрімпекс» як платника ПДВ було анульовано 10.02.2010р., в той час як поставка товару вказаним підприємством здійснювалась позивачу в листопаді 2009р.(том 2 а.с. 217).

Таким чином, у період здійснення спірних операцій ТОВ «ТК Укрімпекс» було платником ПДВ та мало право виписувати податкові накладні.

Відповідно до даних офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України, свідоцтво ТОВ «Крим-Партнер» як платника ПДВ було анульовано 07.04.2010р., в той час як поставка товару вказаним підприємством здійснювалась позивачу в березні 2010р. (том 2 а.с. 216).

Таким чином, у період здійснення спірних операцій ТОВ «Крим-Партнер» було платником ПДВ та мало право виписувати податкові накладні.

Відповідно до даних офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України, свідоцтво ТОВ «Глобал Кард Груп» як платника ПДВ було анульовано 24.07.2009р., в той час як поставка товару вказаним підприємством здійснювалась позивачу в травні 2009р. (том 2 а.с. 215).

Таким чином, у період здійснення спірних операцій ТОВ «Глобал Кард Груп» було платником ПДВ та мало право виписувати податкові накладні.

Отже, податкові накладні, виписані даними підприємствами у перевіреному періоді, були виписані на підставі чинних свідоцтв платників ПДВ, тобто є належними доказами формування податкового кредиту.

П.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, суми, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів або послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, відносяться до податкового кредиту.

Правомірність віднесення сплачених за спірними операціями сум до валових витрат встановлена судом.

За таких обставин, суд вважає висновки ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим про завищення позивачем податкового кредиту на суму 161 196,00 грн. необґрунтованими, а здійснене на їх підставі донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток в розмірі 161 196,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 80598,00 грн. безпідставним.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх податкових повідомлень-рішень в оскарженій частині суду не доведено.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.

Суд вважає, що для повного захисту прав позивача слід визнати протиправними і скасувати спірні податкові повідомлення-рішення, а не визнати їх недійсними, як просив позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

У звязку зі складністю справи судом 18.03.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 23.03.2011р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим від 15.12.2010р. № 000081230/0 в частині донарахування податку на прибуток підприємств на суму 201494грн. та штрафних санкцій на суму 72539,70грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим №0000822300/0 від 15.12.2010р.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіор» (98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Совєтська, буд. 18, кв. 70, код ЄДРПОУ 31164485) 3,40грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддяпідпис А.О. Кушнова

Суддя Кушнова А.О.