Рішення № 16055669, 25.05.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" травня 2011 р.Справа № 15/25/5022-538/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Козлівський цегельний завод" вул. Личакова, 26, смт. Козлів, Козівський район, Тернопільська область, 47631

до Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник", вул. Миру, 3а, м. Тернопіль, 46003

про стягнення заборгованості в сумі 151.000,97 грн. в тому числі основного боргу 97.776,53 грн., пені 11.272,19 грн., 3% річних -10.103,65 грн. та індексу інфляції 31.848,6 грн..

за участю представників сторін:

позивача: представник ОСОБА_1, довіреність б/н від 19.05.09р.;

відповідача:не з'явився

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство "Козлівський цегельний завод", вул. Личакова, 26, смт. Козлів, Козівський район, Тернопільська область, звернулося з позовом до Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник", вул. Миру, 3а, м. Тернопіль, про стягнення заборгованості в сумі 151.000,97 грн. в тому числі основного боргу 97.776,53 грн., пені 11.272,19 грн., 3% річних -10.103,65 грн. та індексу інфляції 31.848,6 грн..

Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.

У розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу розяснено його процесуальні права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю. Також зазначив, що відповідач був зобов'язаний провести попередню оплату за товар, проте, всупереч умовам договору, не виконав свого обов'язку і порушення умов Договору Відповідачем почалося з моменту одержання товару - 01.06.2009р.. Згідно п. 8.1. Договору, Замовник несе відповідальність за несвоєчасну оплату товару у повному обсязі, а тому нарахування пені вважає правомірним.

Відповідач без поважних причин витребуваних ухвалами суду від 13.04.2011р. та 04.05.2011р. матеріалів не подав, участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 4602503523919, № 4601800685654.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач Відкрите акціонерне товариство "Козлівський цегельний завод", вул. Личакова, 26, смт. Козлів, Козівський район, Тернопільська область, є юридичною особою, що підтверджується довідкою № 31-3 від 04.05.2011р. Головного управління статистики у Тернопільській області, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Відкритим акціонерним товариством "Козлівський цегельний завод", вул. Личакова, 26, смт. Козлів, Козівський район, Тернопільська область (Постачальник) та Приватним підприємством "Тернопільська фірма "Будівельник", вул. Миру, 3а, м. Тернопіль (Замовник), 25.03.2009 року укладено договір поставки № 2-1 відповідно до якого сторони взяли на себе зобовязання:

- позивач, як "Постачальник" зобовязався виготовити і передати у власність продукцію (товар), а Замовник зобовязався прийняти цей товар та своєчасно здійснити за нього оплату відповідно до умов даного договору (п. 1.1. договору). Товар поставляється на піддонах, які є власністю Постачальника (п. 2.3. договору).

Факт приймання-передачі товару підтверджується підписами представників сторін на видатковій накладній. Повноваження представника Покупця підтверджуються наданою ним довіреністю (п. 3.8. договору).

У відповідності до п. 4.1. договору, ціна на цеглу М-100 та М-75 встановлюється згідно домовленості між сторонами і становить: М-100 1.024 грн.; М-75 982 грн..

Пунктом 7.1. Договору сторони передбачили, що даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє з 25.03.2009р. по 01.01.2010р.. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 7.2. договору).

Позивач на виконання взятих зобовязань по вищезазначеному договору поставив, а відповідач прийняв товарно-матеріальні цінності (цеглу М-100), що підтверджується видатковими накладними наявними в матеріалах справи, які підписані представниками сторін без заперечень на загальну суму 207.103 грн..

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобовязання постачання, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Розділом 5 Договору сторони визначили порядок розрахунків, зокрема згідно п. 5.1. усі розрахунки, передбачені цим договором, здійснюються з використанням національної валюти України гривні, і проводяться Замовником за кожну партію товару в готівковій або безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника.

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що Замовник проводить попередню оплату Постачальнику за товар.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем попередня оплата за товар не здійснювалася.

Враховуючи, що п. 10.3. договору, сторони погодили, що всі зміни та доповнення до даного договору складаються в письмовій формі і вважаються дійсними після їх підписання представниками обох сторін та скріплення їх печатками. Всі доповнення до даного договору вважаються їх невід'ємною частиною.

Як стверджує позивач та, що не спростовано відповідачем, жодних додаткових угод про зміну умов договору в частині проведення розрахунків сторонами не укладалося.

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач свої зобовязання по договору поставки № 2-1 від 25.03.2009р. виконав частково і станом на час розгляду справи за ним рахується неоплаченою сума 97.776,53 грн..

Направлена 17.03.2011р. позивачем на адресу відповідача вимога на оплату залишена останнім без відповіді та задоволення.

Таким чином, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму (97.776,53 грн.) є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пунктом 8.1. договору, сторони передбачили, що Замовник за даним договором несе наступну відповідальність: за несвоєчасну оплату товару у повному обсязі та транспортних послуг за певний період, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пені, від вартості невивезеного та неоплаченого товару.

Враховуючи порушення відповідачем умов договору щодо здійснення попередньої оплати за товар, порушення умов Договору Відповідачем слід вважати з моменту одержання товару.

У звязку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., за несвоєчасне виконання грошового зобовязання відповідачу правомірно нарахована пеня в сумі 11.272,19 грн. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України).

Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобовязань в частині оплати вартості поставленого товару, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобовязань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у звязку з чим позовні вимоги позивача щодо стягнення 31.848,60 грн. збитків від індексу інфляції за період з 01.06.2009р. по 28.02.2011р. та 10.103,65 грн. 3 % річних за період з 01.06.2009р. по 28.02.2011р. також підлягають до задоволення.

У відповідності до ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач не спростував наявність заборгованості за поставлений товар, як і не надав доказів його оплати, суд вважає позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Козлівський цегельний завод" вул. Личакова, 26, смт. Козлів, Козівський район, Тернопільська область, щодо стягнення з Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник", вул. Миру, 3а, м. Тернопіль, 97.776,53 грн. заборгованості за поставлений товар, 11.272,19 грн. пені, 10.103,65 грн. 3 % річних та 31.848,6 грн. інфляційних нарахувань обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 22, 32 - 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник", вул. Миру, 3а, м. Тернопіль, код 30066909 на користь Відкритого акціонерного товариства "Козлівський цегельний завод" вул. Личакова, 26, смт. Козлів, Козівський район, Тернопільська область, код 00290191 97.776,53 грн. заборгованості за поставлений товар, 11.272,19 грн. пені, 10.103,65 грн. 3 % річних та 31.848,65 грн. інфляційних нарахувань, 1.510 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4.Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "31" травня 2011 року через місцевий господарський суд.

СуддяГ.Б. Бучинська