Рішення № 16055223, 23.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/8423.05.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Віола»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «МЕГСИФАРМ»

Простягнення 32621, 30 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнх брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № б/н від 18.04.2011р.

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Віола»до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГСИФАРМ»про стягнення 29655,15 грн. основного боргу, 296,55 грн. інфляційних нарахувань, 63,03 грн. трьох відсотків за прострочення плати, 306,00 грн. пятнадцяти відсотків річних та 2300,57 грн. пені у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором № 48 від 12.01.10 р. щодо оплати поставленої продукції.

Ухвалою суду від 11.03.11 р. було порушено провадження у справі № 37/84 та призначено її розгляд на 20.04.11 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Через службу діловодства Господарського суду м. Києва 15.04.11 р. надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у звязку з відрядженням директора ТОВ «МЕГСИФАРМ».

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість директора бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його представника, а також реалізації його права на захист шляхом подання відзиву на позов по суті. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Крім того, відповідач не надав доказів в обґрунтування обставин, викладених у його клопотанні, у звязку з чим це клопотання визнається судом необґрунтованим.

Представник позивача у судовому засіданні 20.04.11 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 11.03.11 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 08.04.11 р. надав витребувані судом документи.

У звязку з тим, що строк вирішення господарського спору у даній справі спливає 10.05.11 р., представник позивача надав суду клопотання про продовження строку вирішення даного спору, яке суд, з метою всебічного, повного та обєктивного розгляду справи, задовольнив.

Представник відповідача у судове засідання 20.04.11 р. не зявився, відзиву на позов не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень від 17.03.11 р., згідно з якими відповідач 21.03.11 р. отримав ухвали про порушення провадження у справі від 11.03.11 р.

Проте, у звязку з незявленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 11.03.11 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 20.04.11 р. розгляд даної справи було відкладено до 16.05.11 р.

Представник позивача у судовому засіданні 16.05.11 р. позовні вимоги повторно підтримав, просив їх задовольнити та надав витребувані ухвалою суду від 20.04.11 р. документи.

Представник відповідача у судове засідання 16.05.11 р. повторно не зявився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 22.04.11 р., яке підтверджує отримання відповідачем 27.04.11 р. ухвали від 20.04.11 р.

Враховуючи наведене, у звязку з незявленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвал суду від 11.03.11 р. та 20.04.11 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи № 37/84 на 23.05.11 р.; повторно зобовязано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з доданням підтверджуючих документів і доказів його надіслання позивачу.

У судовому засіданні 23.05.11 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 23.05.11 р. в черговий раз не зявився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 18.05.11 р., згідно з яким відповідач 20.05.11 р. отримав ухвалу суду від 16.05.11 р.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачу про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Віола»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГСИФАРМ»(покупець) був укладений договір № 48 від 12.01.10 р., відповідно до умов якого продавець бере на себе зобовязання здійснити поставку обумовленої продукції покупцю, а покупець прийняти продукцію та оплатити її ціну в строки та в порядку, передбаченими цим договором.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.2. договору № 48 від 12.01.10 р., асортимент, кількість, ціна та загальна вартість продукції, зазначаються в накладній, що є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.3. вищевказаного договору, право власності на продукцію, вказану в п. 1. даного договору переходить до покупця з моменту передачі йому продукції.

Пунктами 4.1. 4.3. передбачено, що продавець відвантажує покупцеві продукцію у кількості та асортименті згідно усної або письмової заявки покупця, в узгоджені сторонами терміни; поставка продукції здійснюється транспортом та за рахунок продавця; продукція передається на складі покупця або в іншому узгодженому ним місці.

У відповідності до п. 4.4. договору № 48 від 12.01.10 р., підпис представника покупця на накладній свідчить про належну поставку вказаної в накладній кількості продукції.

Позивач пояснив суду, що ним на виконання умов вищевказаного договору за видатковими накладними № ПТК00006402 від 01.11.10 р. на суму 4473,74 грн., № ПТК00006582 від 09.11.10 р. на суму 6807,26 грн., № ПТК00006697 від 16.11.10 р. на суму 9738,81 грн., № ПТК00006840 від 23.11.10 р. на суму 5491,07 грн., № ПТК00006961 від 01.12.10 р. на суму 4262,66 грн., № ПТК00007059 від 07.12.10 р. на суму 4564,78 грн., № ПТК00007173 від 14.12.10 р. на суму 5611,74 грн. та № ПТК00007269 від 21.12.10 р. на суму 3178,75 грн. передав відповідачу товар, а відповідач його прийняв, про що свідчать підписи та штампи ТОВ «МЕГСИФАРМ»і довіреності № 4267 від 03.11.10 р., № 4307 від 10.11.10 р., № 4382 від 24.11.10 р., № 4427 від 02.12.10 р., № 4595 від 15.12.10 р. та № 4539 від 22.12.10 р. на отримання медикаментів (належним чином засвідчені копії перелічених вище документів додано до матеріалів справи). Загальна вартість поставленої продукції становила 44128,81 грн.

Відповідно до п. 5.3. договору № 48 від 12.01.10 р., покупець здійснює оплату продукції шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця у розмірі 100 % вартості отриманої продукції, не пізніше 45 календарних днів з дня отримання партії продукції; днем отримання продукції є дата, вказана в накладній.

Згідно з п. 5.4. вищевказаного договору, при наявності у покупця простроченої заборгованості за отриману продукцію на момент перерахування коштів, подавець має право зарахувати такий платіж як розрахунок за раніше отриману продукцію, не звертаючи увагу на призначення платежу, вказане у платіжному документі.

Позивач пояснив суду, що за поставлену продукцію відповідач розрахунок здійснив частково на суму 14473,66 грн. Станом на 31.12.10 р. прострочена заборгованість ТОВ «МЕГСИФАРМ»перед ТОВ «Торгова компанія «Віола»»становить 29 655,15 грн.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГСИФАРМ»про стягнення 29655,15 грн. основного боргу, 296,55 грн. інфляційних нарахувань, 63,03 грн. трьох відсотків за прострочення плати, 306,00 грн. пятнадцяти відсотків річних та 2300,57 грн. пені у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором № 48 від 12.01.10 р. щодо оплати поставленої продукції.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши надані позивачем докази, суд встановив, що позивач взяті на себе зобовязання за договором № 48 від 12.01.10 р. виконав на загальну суму 32847,81 грн., що підтверджується наявними у справі № 37/84 видатковими накладними № ПТК00006697 від 16.11.10 р. на суму 9738,81 грн., № ПТК00006840 від 23.11.10 р. на суму 5491,07 грн., № ПТК00006961 від 01.12.10 р. на суму 4262,66 грн., № ПТК00007059 від 07.12.10 р. на суму 4564,78 грн., № ПТК00007173 від 14.12.10 р. на суму 5611,74 грн. та № ПТК00007269 від 21.12.10 р. на суму 3178,75 грн.

Слід зазначити, що позивач не надав суду видаткові накладні № ПТК00006402 від 01.11.10 р. на суму 4473,74 грн. та № ПТК00006582 від 09.11.10 р. на суму 6807,26 грн., на які посилається при розрахунку боргу.

Також відповідач не довів розмір сплаченої суми відповідачем за отриману продукцію за договором № 48 від 12.01.10 р., оскільки з наданого ним реєстру документів, надходження грошових коштів на рахунок ТОВ «Торгова компанія «ВІОЛА»від ТОВ «МЕГСИФАРМ»за період з 05.01.11 р. до 10.05.11 р. (АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК») вбачається, що за вищевказаними видатковими накладними оплата відповідачем не проводилась.

Крім того, суд не бере до уваги у наданому реєстрі оплату в розмірі 5800,00 за видатковою накладною № ПТК00006697 від 17.11.10 р., оскільки у позові вказана інша видаткова накладна № ПТК00006697 від 16.11.10 р.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриману продукцію за договором № 48 від 12.01.10 р. становить 32847, 81 грн.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, судом було встановлено, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума основного боргу, у розмірі більшому, ніж заявлено позивачем.

Проте, оскільки господарський суд при прийнятті рішення обмежений розміром заявлених позовних вимог, то за таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 29655,15 грн., тобто в межах заявлених позовних вимог.

ТОВ «Торгова компанія «Віола»просить суд також стягнути з відповідача 296,55 грн. інфляційних нарахувань, 63,03 грн. трьох річних процентів та 306,00 п'ятнадцять процентів річних, у звязку з невиконанням відповідачем зобовязань щодо оплати за поставлену продукцію за договором № 48 від 12.01.10 р..

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 5.11 договору № 48 від 12.01.10 р. сторони домовились, що у випадку прострочення покупцем розрахунків за продукцію понад 10 днів, борг за продукцію вважається позиковим зобовязанням з виплатою покупцем на користь продавця 15 % річних.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання в сумі 29 655,15 грн., з нього підлягають стягненню відповідно 296,55 грн. інфляційних нарахувань, 63,03 грн. трьох річних процентів та 306,00 грн. пятнадцяти процентів річних за прострочення виконання зобовязання.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2 300,57 грн. пені за порушення договірного зобовязання за договором № 48 від 12.01.10 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.8. договору № 48 від 12.01.10 р., за несвоєчасну оплату поставленої продукції покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,3 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, судом було встановлено, що позивач невірно застосував розмір пені, у звязку з чим виконав власний розрахунок наведений в таблиці.

Розрахунок розміру пені

Сума

Заборгованості,

грн.Розмір

облікової

ставки НБУ Період

прострочення Кількість днів

прострочення Сума пені,

грн.

6546,157,75 %01.01.11 р.10.02.11 р.41113,97

5491,077,75 %08.01.11 р.10.02.11 р.3479,29

4262,667,75 %15.01.11 р.10.02.11 р.2748,87

4564,787,75 %21.01.11 р.10.02.11 р.2140,71

5611,747,75 %28.01.11 р.10.02.11 р.1433,36

3178,757,75 %04.02.11 р.10.02.11 р.79,45

ВСЬОГО:325,65 Таким чином підлягає стягненню з ТОВ «МЕГСИФАРМ»пеня в розмірі 325,65 грн. за порушення грошового зобовязання за договором № 48 від 12.01.10 р.

Враховуючи вищевикладене, позов ТОВ «Торгова компанія «Віола»до ТОВ «МЕГСИФАРМ»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі даного позову Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ВІОЛА»було сплачено державне мито відповідно до документу системи «Клієнт-Банк»АКБ «Індестріалбанк»№ 3199 від 09.02.11 р. в сумі 355,04 грн., тоді як, відповідно до норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доході громадян. У відповідності до ціни позову у даній справі позивач повинен був сплатити 326,21 грн. За таких обставин зайво сплачене державне мито у розмірі 28,83 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГСИФАРМ»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 31113662) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Віола»(69050, м. Запоріжжя, вул. Складська, 4, код ЄДРПОУ 35552973) 29 655 (двадцять девять тисяч шістсот пятдесят пять) грн. 15 коп. основного боргу, 325 (триста двадцять пять) грн. 65 коп. пені, 63 (шістдесят три) грн. 03 коп. трьох річних процентів, 306 (триста шість) грн. 00 коп. пятнадцяти річних процентів, 296 (двісті девяносто шість) грн. 55 коп. інфляційних нарахувань, 306 (триста шість) грн. 46 коп. витрат по сплаті державного мита та 221 (двісті двадцять одну) грн. 71 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Віола»(69050, м. Запоріжжя, вул. Складська, 4, код ЄДРПОУ 35552973) з Державного бюджету України державне мито в сумі 28 (двадцять вісім) грн. 83 коп., що перераховане відповідно до документу системи «Клієнт-Банк»АКБ «Індестріалбанк» № 3199 від 09.02.11 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

4.У решті позовних вимог відмовити.

5.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складення повного тексту.

Суддя Гавриловська І.О.

Повний текст складено 27.05.11 р.