Рішення № 16054737, 31.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.05.11 р. Справа № 6/67пд

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіной Л.Д.

При секретарі Котенко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» м.Донецьк в особі Словянського регіонального виробничого управління м.Словянськ, Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» с.Новгородське, м.Дзержинськ, Донецької області

про прийняття неврегульованих розбіжностей (спірних пунктів) за договором на надання послуг з централізованого питного водопостачання в редакції позивача

за участю

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - представник по довіреності №03-52 від 30.12.2010р.

відповідача Супрун І.Ф. - директор

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судових засіданнях оголошувались перерви з

19.04.2011р. до 16.05.2011р., з 16.05.2011р. до 31.05.2011р.

Позивач, Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» м.Донецьк в особі Словянського регіонального виробничого управління м.Словянськ, Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» с.Новгородське, м.Дзержинськ, Донецької області про прийняття спірних пунктів, а саме: п. 3.2, п. 4.5, п. 4.7, п. 4.8, п. 4.9, п.4.12, п. 5.2, п. 5.3, п. 5.4, п. 5.6, п. 5.7, п.7.3, п. 7.4, п. 7.7, п. 8.4 договору №15 від 03.02.2011р. на надання послуг по централізованому питному водопостачанню у редакції Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”.

У процесі слухання справи, позивач звернувся до суду з клопотанням від 19.04.2011р. про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України, в якому просить суд прийняти спірні пункти, а саме: п. 3.2, п. 4.5, п. 4.7, п. 5.2, п. 5.3, п.5.5, п.5.6, п.7.3, п. 7.4 договору №15 від 03.02.2011р. на надання послуг з централізованого питного водопостачання в редакції Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”. Суд приймає до уваги заяву та розглядає справу по суті.

Позивачем надане у матеріали справи доповнення до позовної заяви вих.№05/853 від 13.05.2011р., в якому останній додатково обґрунтовує прийняття пунктів 5.5, 5.6 саме у його редакції.

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України термін розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вих.№322 від 16.05.2011р. просить суд прийняти не врегульовані п. 3.2, п. 4.5, п. 4.7, п. 5.2, п. 5.3, п.5.5, п.5.6, п.7.3, п. 7.4 спірного договору у редакції відповідача з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в :

Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” створено 03.09.2007 року є правонаступником реорганізованого підприємства Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню “Укрпромводчормет”.

Згідно Положення про Словянське регіональне виробниче управління Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” “управління” є відокремленим підрозділом, що входить до складу КП “Компанія “Вода Донбасу” та не є юридичною особою.

Позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» було надіслано проект договору на надання послуг по централізованому питному водопостачанню №15 від 03.02.2011р. для розгляду та підписання.

Відповідач супровідним листом вих.№127 від 18.02.2011р. направив на адресу позивача один екземпляр договору на надання послуг по централізованому питному водопостачанню №15 від 03.02.2011р. та два екземпляри протоколу розбіжностей.

Сторонами було підписано протокол погодження розбіжностей до протоколу розбіжностей до договору на надання послуг по централізованому питному водопостачанню №15 від 03.02.2011р. При підписанні протоколу погодження розбіжностей сторони не прийшли до згоди по деяким пунктам договору, а саме: п.3.2, п. 4.5, п. 4.7, п. 5.2, п. 5.3, п.5.5, п.5.6, п.7.3, п. 7.4.

Позивач наполягає на прийнятті спірних пунктів договору по протоколу розбіжностей в редакції позивача.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін господарський суд дійшов до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Порядок укладання договорів визначений ст.ст. 179-188 Господарського кодексу України.

В силу ч.3 ст.179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обовязковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обовязком для субєкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обовязковості укладення договору для певних категорій субєктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ст.19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення;

Відповідно до ч.4 ст. 179ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, примірного договору, рекомендованого органом управління субєктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади.

Згідно з приписами ч.1 ст.181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін; якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Згідно з ч.4 цієї норми, у разі наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідно до частин 5, 7 статті 181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони; в тому разі, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Згідно ч.6 статті 179 ГК України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у цій статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть передбачатися обов'язкові умови таких договорів.

Відповідно до п.1.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу №190 від 27.06.2008року, порядок використання системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначаються цими правилами. Ці правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності та підпорядкування, а також для фізичних осіб-підприємців, котрі мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідводу, що безпосередньо підключені до систем центрального водопостачання та водовідведення, та якими з виробником укладено договір на отримання питної води, скиду стічних вод.

Натомість, частини 3, 4, 5, 7 статті 181 ГК України застосовуються у випадку, коли сторони мають намір укласти відповідний договір, але не можуть дійти згоди щодо окремих його умов. При цьому, розбіжності до суду передаються лише якщо на це є згода обох сторін, за виключенням випадку, коли договір заснований на державному замовленні або укладання якого, є обов'язковим для сторін на підставі закону або виконавцем є монополіст, на якого покладається обов'язок передати відповідний спір на вирішення суду, у разі отримання ним договору з протоколом розбіжностей, з якими він не згоден.

Як вбачається із матеріалів справи позивач є монополістом незалежно від включення до переліку субєктів господарювання, що займають монопольне становище на регіональних ринках Донецької області, за тих підстав, що субєкт який здійснює діяльність у сфері централізованого водопостачання відноситься до субєкта природної монополії на підставі ч.1 ст.5 Закону України „Про природні монополії” про що зазначено у листі Антимонопольного комітету від 19.11.08р. №02-38/3801.

З урахуванням вищевикладеного даний переддоговірний спір повинен бути розглянутий судом.

Так позивач згідно проекту договору на надання послуг по централізованому питному водопостачанню №15 від 03.02.2011р. пункт 3.2 просить викласти в наступній редакції: „Виробник” підтримує зміст залишкового хлору у воді після резервуарів чистої води відповідно до вимог ДсанПін 2.2.4-171-10 “Гігієнічні вимоги до питної води призначеної до споживання людиною”.

Відповідач не згоден із редакцією позивача та відповідно протоколу розбіжностей пропонує викласти вказаний пункт у наступній редакції: “Виробник” підтримує зміст залишкового хлору у воді на границі розмежування мереж з “Споживачем” відповідно до вимог ДсанПін 2.2.4-171-10 “Гігієнічні вимоги до питної води призначеної до споживання людиною”.

Розглянувши спірну редакцію пункту 3.2 договору суд зазначає, що відповідно до п. 3.14 Державних санітарних норм та правил "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10) (затверджений Міністерством охорони здоров'я України 12.05.2010 №400, далі - ДСанПіН 2.2.4-171-10) у разі знезараження води за допомогою хлору у період благополучної санітарно-епідемічної ситуації вміст залишкового вільного хлору у воді на виході із РЧВ (резервуарів чистої води) становить - у межах 0,3 - 0,5 мг/куб.дм після 30 хвилин контакту хлору з водою.

Крім цього, згідно п.3.3 спірного договору, який сторонами узгоджений, Споживач у разі необхідності збільшує вміст залишкового хлору у воді, яка транспортується у своїх водопровідних мережах.

Діючими нормами права не передбачається обов`язок Виробника послуг підтримувати вміст залишкового хлору у воді саме на межі розмежування мереж з Споживачем, як пропонує відповідач.

За таких обставин, враховуючи викладене, пункт 3.2 договору на надання послуг по централізованому питному водопостачанню №15 від 03.02.2011р. має бути викладений в редакції, запропонованій позивачем, оскільки спірний пункт відповідає вимогам ДСанПіН 2.2.4-171-10.

Згідно проекту договору на надання послуг по централізованому питному водопостачанню №15 від 03.02.2011р. позивач пункт 4.5 просить викласти таким чином: „У точці підключення «Виробником» забезпечується тиск, відповідно до існуючої гідравлічної схеми даного водоводу. У разі потреби, більш високий або низький тиск у своїх мережах «Споживач» забезпечує своїми силами і коштами».

Відповідач в обґрунтування своєї редакції посилається на ст.20 Закону України „Про питне водопостачання” та наполягає на тому, що гідравлічна схема, режим подачі води розроблюється позивачем, та зобов”язаний бути невід”ємною частиною договору. На підставі викладеного, пропонує викласти вказаний пункт у наступній редакції: „У точці підключення «Виробником» забезпечується тиск, відповідно до існуючої гідравлічної схеми даного водоводу, але не менш 1,5 кг/м2. Гідравлічна схема даного договору розробляється «Виробником», узгоджується з «Споживачем» і є невід'ємною частиною даного договору”.

Як пояснив представник позивача, існуючу гідравлічну схему було розроблено проектною організацією, що проектувала магістральний водовід у 1956 році, відповідно до цього проекту (гідравлічної схеми) водовід було побудовано та здано в експлуатацію, він експлуатується і до теперішнього часу. Змінити гідравлічну схему водоводу (тобто схему прокладки водоводу у ґрунті по висотних відмітках) позивач, не має можливості. При підключенні відповідач звертався до позивача щодо видачі технічних умов, в яких було вказано існуючий тиск в точці підключення згідно існуючої гідравлічної схеми, крім того, технічні умови передбачають влаштування відповідачем за необхідності резервуарів або підвищувальної насосної станції підкачування за власний кошт, що відповідає пунктам 4.3, 6.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 р., далі - Правила).

Вказаний тиск в 1,5 кг/смІ не може бути обумовлено у даному договорі, так як умови та параметри тиску, і витрат були вказані в технічних умовах на підключення відповідача згідно Правил.

За таких обставин, враховуючи викладене, пункт 4.5 договору на надання послуг по централізованому питному водопостачанню №15 від 03.02.2011р. повністю відповідає приписам п.4.3, 6.1 Правил, відтак має бути викладений в редакції, запропонованій позивачем.

Позивачем пункт 4.7 відповідно до проекту договору запропоновано викласти в наступній редакції: „У випадку неможливості обліку води по водолічильнику з причин, що не залежать від «Споживача» (припинення нормальної роботи водолічильників через несправності, що виникли в його механізмі і т.п.), кількість використаної води визначається по середньодобовій витраті за попередні два розрахункових місяця. У випадку тривалості роботи приладу обліку менш 2-х місяців кількість води визначається за період роботи водолічильника не менш 15 днів”.

Відповідач в протоколі розбіжностей з редакцією позивача не згоден та пропонує даний пункт викласти наступним чином: „У випадку неможливості обліку води по водолічильнику з причин, що не залежать від «Споживача» (припинення нормальної роботи водолічильників через несправності, які виникли в його механізмі і т.п.), кількість використаної води (але не більш 2-х. місяців) визначається по середньодобовій витраті за попередні два розрахункових місяці. У випадку тривалості роботи приладу обліку менш 2-х місяців кількість води визначається за період роботи водолічильника не менш 15 днів. Після закінчення зазначеного періоду, якщо вести облік води неможливо з вини «Виробника», подальше споживання обсягів водопостачання здійснюється відповідно до Додатка №1 даного договору”.

Позивач наполягає на тому, що вказаний пункт складений ним відповідно п.5.24 Правил. Проте, відповідач зауважує, що в даному випадку „норми споживання” приведені в Додатку №1 даного договору, яке розроблено відповідно ст.20 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання”.

Дослідивши позицію обох сторін, щодо спірного пункту, за висновками суду спірний пункт підлягає прийняттю в редакції позивача, оскільки він відповідає приписам п. 5.24 Правил. Вказаним пунктом передбачено, що у разі закінчення зазначеного терміну, якщо вести облік води неможливо з вини виробника, подальше визначення обсягів водоспоживання здійснюється за нормами споживання. На разі законодавчо не визначено норм споживання води юридичними особами, саме тому в редакції позивача це посилання відсутнє.

Суд відхиляє посилання відповідача на розрахунок водопостачання згідно Додатку №1 договору, адже як правило фактичний об'єм водоспоживання не відповідає заявленому, до того ж останній має значний об'єм споживання послуг позивача.

З огляду на викладене, враховуючи, що спірний пункт відповідає приписам Правил надання послуг з централізованого опалення, поставці холодної та гарячої води та водовідведенню останній підлягає прийняттю в редакції позивача.

В обґрунтування власної редакції п. 5.2 Договору позивач посилається на ст.ст.1, 6,8,19 ЗУ „Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України” №2479-VI від 09.07.2010р. та пропонує викласти зазначений пункт у наступній редакції: “На момент підписання даного договору «Виробником» тариф складає (без ПДВ) за 1 м. куб. води питної для підприємств централізованого питного водопостачання і водовідведення і фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які надають послуги питного централізованого водопостачання і водовідведення і мають відповідну ліцензію 0,94 грн. На загальну суму нараховується ПДВ. У випадку відсутності (сплину строків дії) зазначеної ліцензії тариф на послуги питного водопостачання складе 3,75 грн. за 1 м. Куб (без ПДВ), коефіцієнт коректування тарифу складе-1,317. На загальну суму нараховується ПДВ.”

Відповідач не погодився з запропонованою позивачем редакцією вказаного пункту Договору та наполягає на його викладенні у наступній редакції: „На момент підписання даного договору «Виробником» тариф складає (без ПДВ) за 1 м. куб. води питної для «Споживача» - 0,62 грн. На загальну суму нараховується ПДВ. Коефіцієнт коректування тарифу складе 1,317. На загальну суму нараховується ПДВ”.

ТОВ «Новгородський комбінат комунального господарства» вважає, що на момент укладання договору, тариф на послуги централізованого водопостачання визначався в п.1.1 Додатку №3 Рішення обласної ради №5/14-431 від 25.01.2008р. з коефіцієнтом корегування-1,317. Зміни ціни відповідно з Постановою №92 від 27.01.2011р. НКРЕ України з 01.02.2011р. вважає не правомірним, при цьому відповідач посилається на п.5 ст.32 ЗУ „Про житлово-комунальні послуги” та наполягає на тому, що позивач направив повідомлення №05/151 від 01.02.2011р. про зміну ціни за спліном 30 днів. У зв”язку з чим просить прийняти даний пункт в редакції відповідача.

За приписами ст.6 Закону України “Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України” N 2479-VI, від 09.07.2010, до повноважень комісії належить встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України.

Пунктом 1 ст.1 зазначеного Закону передбачено, що суб'єкт природної монополії - суб'єкт господарювання будь-якої форми власності, який провадить діяльність на ринку, що перебуває у стані природної монополії, у сфері централізованого водопостачання та водовідведення і транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; тарифи на комунальні послуги - тарифи на теплову енергію (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, а також тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення. Тобто, встановлення тарифів на послуги з централізованого питного водопостачання, які надає позивач, регулюється саме зазначеним Законом.

Відповідно до вимог п.7, п.8 ст.8 зазначеного Закону, на рішення (розпорядження) Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України щодо встановлення тарифів на комунальні послуги не поширюється дія законодавства з питань державної регуляторної політики; рішення Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, прийняті в межах її повноважень, обов'язкові для виконання суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках.

Згідно ст.19 зазначеного вище Закону, Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України. До встановлення Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Відповідно до постанови НКРЕ №92 від 27.01.2011 року Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення КП “Компанія “Вода Донбасу” тариф для підприємств централізованого питного водопостачання та водовідведення і фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють послуги питного централізованого водопостачання та водовідведення та мають відповідну ліцензію, підприємств, які мають на балансі житловий фонд або мережі водопостачання, надають послуги безпосередньо населенню та мають відповідну ліцензію (в обсягах для населення) становить 0,94 грн. за 1 куб. м. (без ПДВ). Пунктом 2 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з 1 лютого 2011 року.

Пунктом 105 Регламенту Національної комісії регулювання електроенергетики України, затвердженого Постановою НКРЕ від 29.11.2007 за №1662 встановлено, що рішення Комісії набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання чинності не зазначено в цих актах, за винятком рішень, які підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Таким чином, з 01.02.2011 року тариф на послуги централізованого питного водопостачання для відповідача (в обсягах для населення) складає 0,94 грн. за 1 куб. м.(без ПДВ). На загальну суму нараховується ПДВ.

Даний тариф діє за наявності відповідної ліцензії. У випадку відсутності такої ліцензії або закінчення строку її дії тариф на послуги питного водопостачання складатиме 3,75 грн. за 1 м.куб. (без ПДВ), коефіцієнт коригування тарифу складе 1,317. На загальну суму нараховуватиметься ПДВ.

Отже, п. 5.2 Договору слід прийняти у редакції позивача, бо його зміст не суперечить Закону України “Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України” та вказаний тариф, коефіцієнт коригування тарифу затверджені рішенням Донецької обласної ради від 25.01.2008 року №5/14-431.

Згідно проекту договору пункт 5.3 просить викласти в наступній редакції: „Орієнтована сума договору на дату його підписання «Виробником» складає 883050,10 грн., ПДВ 20% - 176610,02 грн., усього з ПДВ 1059660,12 грн.”

Відповідач не згоден із редакцією позивача та відповідно протоколу розбіжностей пропонує, що орієнтована сума договору на дату його підписання «Виробником» складає 767069,92 грн., ПДВ 20% - 153413,98 грн., усього з ПДВ 920483,90 грн.”

Суд дійшов висновку, що пункт 5.3 договору повинен бути викладений в редакції позивача, оскільки орієнтовна вартість договору складається із заявленого об`єму згідно додатку №1а до спірного договору та зазначеного у пункті п.5.2 договору тарифу.

Позивачем пункт 5.5 відповідно до проекту договору запропоновано викласти в наступній редакції: «Споживач» згідно заявленого обсягу води на поточний місяць, самостійно здійснює платежі по діючих тарифах у наступні строки:

-до початку поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу за першу декаду;

-до 10 числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу за другу декаду;

-до 20 числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу за третю декаду”.

Позивач в обґрунтування прийняття зазначеного пункту в його редакції посилається на норми ст.32 ЗУ „Про житлово-комунальні послуги” та п.3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Відповідач в протоколі розбіжностей з редакцією позивача не згоден та пропонує даний пункт викласти наступним чином: «Споживач» згідно заявленого обсягу води на поточний місяць самостійно здійснює платежі по діючих тарифах”.

При цьому відповідач посилається на те, що діюче законодавство припускає щомісячний розрахунок за одержанні комунальні послуги, але не вказує жодну норму права.

Дослідивши позицію обох сторін, щодо спірного пункту, за висновками суду спірний пункт підлягає прийняттю в редакції позивача з огляду на наступне.

За приписами ст.32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Чинне законодавство не встановлює заборони розрахунків за надання послуг з централізованого питного водопостачання на умовах попередньої оплати.

Редакція відповідача не передбачає строків внесення платежів.

Для того, щоб створити послуги з водопостачання “Виробнику” необхідно придбати матеріали, сировину, енергоносії, тощо. Так, для придбання електричної енергії, яка займає вагому долю в собівартості послуг, що надаються, та яка використовується для живлення різноманітних насосних агрегатів, які перекачують воду, необхідно мати кошти щоб розрахуватися з енергопостачальниками.

Згідно з п.5 додатку №5 від 29.04.2008 р. до договору про постачання електричної енергії №1027 від 01.11.2006р. з ВАТ “Донецькобленерго” ”Споживач” (КП “Компанія “Вода Донбасу”) зобов`язаний оплатити обсяг електричної енергії на покриття екологічної та/або аварійної броні наступного розрахункового періоду протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду. Згідно п.1 додатку №5 розрахунковий період встановлений Споживачу з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Аналогічна норма оплати екологічної та/або аварійної броні електропостачання міститься і в п.6.9 Правил користування електричною енергією (затв. Постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. №28 із змінами): Споживач, який має погоджену у встановленому порядку екологічну та/або аварійну броню електропостачання, здійснює протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу. Обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні визначається відповідно до даних складеного акта екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача.

Рішеннями господарського суду Донецької області від 14.03.2007 р. по справам №32/384пд та 32/385пд за позовами ВАТ “Донецькобленерго” до ДВП по зовнішньому централізованому водопостачанню “Укрпромводчормет” (правонаступник КП “Компанія “Вода Донбасу”) про спонукання до укладення договору про постачання електричної енергії в редакції постачальника (за договорами №№1026, 1027 від 01.11.2006 р.) зазначено, що оплата аварійної та екологічної броні для будь-яких споживачів електричної енергії здійснюється на умовах передоплати відповідно до п.6.9 Правил користування електричною енергією. Таку ж думку висловив суд апеляційної інстанції виклавши її у Постановах від 16.05.2007 р. по справах №32/384пд та №32/385пд. Постановами Вищого господарського суду України від 07.08.2007 р. за цими ж справами Постанови Донецького апеляційного господарського суду залишені без змін.

У п.2.4 Акту екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача від 17.01.2005 р. вказано, що узгоджена величина екологічної броні споживача: потужність 51800 кВт, добове електроспоживання 1243 тис. кВт*год.

У п.2.4 Акту екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача від 21.04.2009 р., величина навантаження екологічної броні 1221 кВт, добове електроспоживання екологічної броні 19800 кВт*год.

За договором № 3 0218 001 на користування електричною енергією від 31.03.2003 р. з ТОВ “Сервіс-Інвест” (п.7б) “Споживач” (КП “Компанія “Вода Донбасу” Слов`янське РВУ) до останнього банківського дня поточного місяця здійснює оплату 70% суми виставленого планового платежу.

На даний час КП “Компанія “Вода Донбасу” знаходиться в важкому фінансовому становищі та не в змозі своєчасно розраховуватися із своїми контрагентами за отриману продукцію, послуги, тощо. Так, заборгованість за спожиту електричну енергію станом на 01.01.2010 р. тільки Слов`янським РВУ КП “Компанія “Вода Донбасу” склала більше 53 млн.грн., що викликає постійні звернення до суду з боку постачальників електричної енергії з позовами про стягнення заборгованості та нарахованих санкцій.

До того ж, у зв`язку з порушенням з боку КП “Компанія “Вода Донбасу” зобов`язань щодо сплати за електричну енергію, ВАТ “Донецькобленерго” звернулося до господарського суду з позовними заявами щодо розірвання договорів про постачання електричної енергії. Якщо зазначені договори будуть розірвані, КП “Компанія “Вода Донбасу” буде не в змозі виконувати свої договірні зобов`язання, в тому числі і перед відповідачем, оскільки процес надання послуг з централізованого питного водопостачання здійснюється за допомогою електричних насосів для перекачування води.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що редакція позивача щодо кінцевої сплати за послуги до 1-го. числа місяця наступного за звітним є цілком обґрунтованою, адже є логічним завершенням оплати послуг попереднього місяця, а сплата до 10-го. числа, як пропонує відповідач, є майже серединою наступного місяця.

Згідно проекту договору на надання послуг по централізованому питному водопостачанню №15 від 03.02.2011р. позивач пункт 5.6 просить викласти таким чином: „Остаточний розрахунок за надані послуги за минулий місяць «Споживач» здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акта про надання послуг по подачі питної води платіжним дорученням, з урахуванням поточних оплат, у термін до 1-го числа місяця наступного за звітним”.

Відповідач в обґрунтування своєї редакції посилається на п.3.7 Правил, п.1 ст.32 ЗУ „Про житлово-комунальні послуги” та вважає, що кінцевий розрахунок здійснюється до 10 числа місяця наступного за відліковим. Дата оплати встановлюється виходячи із того, що населення, бюджетні організації та інші споживачі до 10 числа здійснюють оплату відповідачу, який в свою чергу зобов”язаний сплатити за одержані послуги позивачу. Крім цього, механізм одержання компенсацій пільг та субсидій не дозволяє раніше здійснювати повну оплату. На підставі викладеного, пропонує викласти вказаний пункт у наступній редакції: “Остаточний розрахунок за надані послуги за минулий місяць «Споживач» здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акта про надання послуг по подачі в одержані води платіжним дорученням, з урахуванням поточних оплат, у строк до 10-го числа місяця наступного за звітним”.

Відповідно п.3.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України розрахунки за спожиту питну воду, та скид стічних вод здійснюються на підставі показників засобів обліку.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Редакція відповідача щодо спірного пункту не передбачає строків проведення поточних оплат, а вказує тільки на остаточний розрахунок який повинен здійснюватися до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Отже, такий розрахунок за воду є неприпустимим, адже у підприємства-виробника послуг є свої обов'язкові платежі, як, на приклад виплата заробітної плати працівникам, а також розрахунки з енергопостачальниками, які повинні виконуватись відповідно до умов діючого законодавства та укладених договорів.

Суд дійшов висновку, що пункт 5.6 договору повинен бути викладений в редакції позивача з огляду на вищевикладене.

В обґрунтування власної редакції п. 7.3 Договору позивач посилається на ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, ч.3 ст.549, ст.610 ЦК України, п.2 ст.343 ГК України та пропонує викласти зазначений пункт у наступній редакції: “У випадку несвоєчасної оплати послуг водопостачання «Споживач» зобов'язаний сплатити «Виробникові» пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який оплачується пеня”.

Відповідач не погодився з запропонованою позивачем редакцією вказаного пункту Договору та наполягає на його викладенні у наступній редакції: „У випадку несвоєчасної оплати послуг водопостачання «Споживач» зобов'язаний сплатити «Виробникові» пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період такої заборгованості, без обліку заборгованості за послуги водопостачання надані «Споживачем» населенню, згідно даних затверджених статистичною звітностю”.

ТОВ «Новгородський комбінат комунального господарства» звертає увагу суду на те, що питома вага населення в об”ємі наданих послуг водопостачання відповідача в сел.Новгордське складає біля 70% загального об”єму, тому просить суд врахувати даний факт та наполягає на виключені заборгованості населення за відповідний період при нарахуванні пені.

Відповідно до ст.1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ч.1 п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України).

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неуйстойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно ч.2 ст.218 ГК України, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не є підставою для його звільнення від господарсько-правової відповідальності. Крім того, згідно з договором на постачання електричної енергії, яка займає вагому долю в собівартості наданих “Підприємством” послуг, передбачена пеня без будь-яких застережень.

Звільнення “Споживача” від штрафних санкцій у разі порушення умов договору завдасть шкоди майновим інтересам “Підприємства” при розрахунках з контрагентами.

Крім того, відповідно до Закону України від 17.12.2010 року №2795-VI про внесення змін до ст. 2 Закону України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" дія зазначеного закону припиняється 1 січня 2011 року. Нарахування та стягнення пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги здійснюються на суму заборгованості, яка утворилася з 1 січня 2011 року".

Отже, п.7.3 Договору слід прийняти у редакції позивача, оскільки законодавчі норми не містять обмежень наведених “Споживачем”, згідно з якими боржник суб`єкт господарювання, звільняється від відповідальності за прострочення платежу.

Позивачем пункт 7.4 відповідно до проекту договору запропоновано викласти в наступній редакції: «Споживач» у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, повинний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми”.

Відповідач в протоколі розбіжностей з редакцією позивача не згоден та пропонує даний пункт викласти наступним чином: «Споживач» у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, повинний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, без обліку заборгованості за послуги водопостачання надані «Споживачем» населенню, відповідно даних затверджених статистичною звітністю”.

При цьому відповідач вважає, що при нарахуванні інфляційної складової необхідно виключити заборгованість населення, аналогічно з пунктом 7.3 договору.

Дослідивши позицію обох сторін, щодо спірного пункту, за висновками суду спірний пункт підлягає прийняттю в редакції позивача з огляду на наступне.

За приписом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного, п.7.4 Договору слід прийняти у редакції позивача, так як діюче законодавство не містить обмежень наведених “Споживачем”, згідно з якими боржник суб`єкт господарювання, звільняється від відповідальності за прострочення платежу.

Згідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч.3 ст.549, ст.610, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, ст.ст.179-188, ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, Законом України „Про питну воду та питне водопостачання”, Законом України „Про житлово-комунальні послуги”, Законом України „Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України”, Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» м.Донецьк в особі Словянського регіонального виробничого управління м.Словянськ, Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» с.Новгородське, Донецької області про прийняття спірних пунктів, а саме: п. 3.2, п. 4.5, п. 4.7, п. 5.2, п. 5.3, п.5.5, п.5.6, п.7.3, п. 7.4 договору №15 від 03.02.2011р. на надання послуг з централізованого питного водопостачання у редакції запропонованої позивачем задовольнити.

Пункт 3.2 викласти в редакції позивача Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» м.Донецьк в особі Словянського регіонального виробничого управління м.Словянськ, Донецької області: „Виробник” підтримує зміст залишкового хлору у воді після резервуарів чистої води відповідно до вимог ДсанПін 2.2.4-171-10 “Гігієнічні вимоги до питної води призначеної до споживання людиною”.

Пункт 4.5 викласти в редакції позивача Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» м.Донецьк в особі Словянського регіонального виробничого управління м.Словянськ, Донецької області: „У точці підключення «Виробником» забезпечується тиск, відповідно до існуючої гідравлічної схеми даного водоводу. У разі потреби, більш високий або низький тиск у своїх мережах «Споживач» забезпечує своїми силами і коштами».

Пункт 4.7 викласти в редакції Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» м.Донецьк в особі Словянського регіонального виробничого управління м.Словянськ, Донецької області: „У випадку неможливості обліку води по водолічильнику з причин, що не залежать від «Споживача» (припинення нормальної роботи водолічильників через несправності, що виникли в його механізмі і т.п.), кількість використаної води визначається по середньодобовій витраті за попередні два розрахункових місяця. У випадку тривалості роботи приладу обліку менш 2-х місяців кількість води визначається за період роботи водолічильника не менш 15 днів”.

Пункт 5.2 викласти в редакції Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» м.Донецьк в особі Словянського регіонального виробничого управління м.Словянськ, Донецької області: “На момент підписання даного договору «Виробником» тариф складає (без ПДВ) за 1 м. куб. води питної для підприємств централізованого питного водопостачання і водовідведення і фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які надають послуги питного централізованого водопостачання і водовідведення і мають відповідну ліцензію 0,94 грн. На загальну суму нараховується ПДВ. У випадку відсутності (сплину строків дії) зазначеної ліцензії тариф на послуги питного водопостачання складе 3,75 грн. за 1 м. Куб (без ПДВ), коефіцієнт коректування тарифу складе-1,317. На загальну суму нараховується ПДВ.”

Пункт 5.3 викласти в редакції Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» м.Донецьк в особі Словянського регіонального виробничого управління м.Словянськ, Донецької області: „Орієнтована сума договору на дату його підписання «Виробником» складає 883050,10 грн., ПДВ 20% - 176610,02 грн., усього з ПДВ 1059660,12 грн.”

Пункт 5.5 викласти в редакції Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» м.Донецьк в особі Словянського регіонального виробничого управління м.Словянськ, Донецької області: «Споживач» згідно заявленого обсягу води на поточний місяць, самостійно здійснює платежі по діючих тарифах у наступні строки:

-до початку поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу за першу декаду;

-до 10 числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу за другу декаду;

-до 20 числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу за третю декаду”.

Пункт 5.6 викласти в редакції Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» м.Донецьк в особі Словянського регіонального виробничого управління м.Словянськ, Донецької області: „Остаточний розрахунок за надані послуги за минулий місяць «Споживач» здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акта про надання послуг по подачі питної води платіжним дорученням, з урахуванням поточних оплат, у термін до 1-го числа місяця наступного за звітним”.

Пункт 7.3 викласти в редакції Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» м.Донецьк в особі Словянського регіонального виробничого управління м.Словянськ, Донецької області: “У випадку несвоєчасної оплати послуг водопостачання «Споживач» зобов'язаний сплатити «Виробникові» пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який оплачується пеня”.

Пункт 7.4 викласти в редакції Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» м.Донецьк в особі Словянського регіонального виробничого управління м.Словянськ, Донецької області: «Споживач» у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, повинний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми”.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський комбінат комунального господарства» (85294 с.Новгородське, м.Дзержинськ, Донецької області, вул.Артема,1, п/р26005306884 у Дзержинському відділенні №5369 ВАТ „Державний Ощадний банк України”, МФО 394147, ЄДРПОУ 31459617) на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу” (83001 м.Донецьк, вул. Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678) в особі Словянського регіонального виробничого управління (84112 м.Словянськ, Донецької області, вул.Леніна, 13, п/р260043018534 в Слов”янському відділені №2868 ВАТ „Державний Ощадний Банк України”, МФО 394318, ЄДРПОУ 35397869) витрати по сплаті держмита у сумі 85грн., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 31.05.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2011р.

Суддя Подколзіна Л.Д.