Рішення № 16050625, 12.05.2011, Київський районний суд м. Сімферополя

Справа № 2-1312/2011 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2011 року м.Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:

Головуючої судді Кагітіної І.В.,

за участю секретаря Якушевої Г-М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Крим – Автолік», третя особи – ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання недійсним протоколу загальних зборів засновників, наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, -

встановив:

у лютому 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Приватного підприємства «Крим – Автолік» про визнання недійсним протоколу загальних зборів засновників, наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при розгляді позовної заяви позивачки до Приватного підприємства «Крим – Автолік» у Господарському суді АРКрим 16.11.2010р. їй стало відомо про рішення загальних зборів №1 від 22.07.2010р., за яким її було звільнено з посади директора Приватного підприємства «Крим – Автолік» у зв’язку з невідповідністю займаній посаді з 22.07.2010р. З зазначеними документами про звільнення позивачку не ознайомили, не провели розрахунок по заробітній платі та не видали трудову книжку. При звільненні на підставі п.2 ст.40 КЗпП України не проводилась атестації, не було запропоновано іншої посади. На підставі наведеного, позивачка просила визнати рішення загальних зборів учасників Приватного підприємства «Крим – Автолік» №1 від 22.07.2010 року та наказ №22-к від 22.07.2010 року незаконними та скасувати; поновити її на посаді директора Приватного підприємства «Крим – Автолік»; стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з лютого 2010 року по лютий 2011 року в сумі 36184,78 грн. Також позивачка просила відшкодувати моральну шкоду, завдану незаконним звільненням, у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою від 24.03.2011р. до участі у справі було залучено у якості третіх осіб – ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а.с. 44)

Позивачка та її представник у судовому засіданні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача та третіх осіб проти позову заперечував, оскільки всі питання організації та діяльності приватного підприємства слід вирішувати, виходячи з загальних норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Правомірність прийняття рішення загальних зборів учасників від 22.07.2010 року має розглядатись не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, які виникли між сторонами про справі. Відповідно до п. 3 ст. 65 ХК України саме власник підприємства або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника. Працевлаштування ОСОБА_1 на посаді директора Приватного підприємства «Крим- Автолік» це право, а не обов’язок підприємства. Позбавлення ОСОБА_1 повноважень було реагуванням на її дії, які завдавали шкоду інтересам підприємству. Положення трудового законодавства, які зазначені позивачем, не можуть бути застосовані до неї, як особи, яка займалась управлінням підприємства. Позивачем порушено строк звернення до суду, що також є підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд, заслухавши позивача, представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, з’ясував наступні обставини по справі.

Згідно з наказом №1 від 01.07.2005 року відповідно до Статуту підприємства ОСОБА_1 з 01.07.2005 року прийняла на себе обов’язки директора з окладом відповідно до штатного розкладу за сумісництвом (а.с.5).

04.02.2009 році за невідповідність займаній посаді ОСОБА_1 було звільнено на підставі п.2 ст.40 КЗпП України. Рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя АРКрим від 08.02.2010 року ОСОБА_1 поновлено на посаді директора Приватного підприємства «Крим- Автолік» з 07.04.2009р. ( а.с. 36)

Зазначене рішення суду було виконано шляхом фактичного допуску ОСОБА_1 до роботи, що визнано сторонами по справі.

Рішенням №1 загальних зборів учасників (засновників) Приватного підприємства «Крим – Автолік» від 22.07.2010 року ОСОБА_1 з 22.07.2010 року звільнено з посади директора, у зв’язку із відсутністю відповідної освіти та досвіду роботи (невідповідність до посадової інструкції), тобто невідповідністю займаній посаді (а.с.3).

Наказом директора приватного підприємства «Крим-Автолік» ОСОБА_3 №22-к від 22.07.2010р. ОСОБА_1 звільнено з посади директора з 22.07.2010 року на підставі протоколу Загальних зборів засновників Приватного підприємства «Крим – Автолік» від 22.07.2010р. (а.с. 79).

З пояснень сторін, наданих у судовому засіданні, встановлено, що позивачку не було ознайомлено у встановленому порядку з наказом про звільнення, не була видана трудова книжка.

Відповідно до п.2 ст. 40 Кодексу законів про працю України (КЗпП) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці. Звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, що передбачено ст.11 ЦПК України.

Відповідачем не надано суду доказів наявності виявленої невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді директора підприємства, а також неякісного виконання роботи через недостатню кваліфікацію.

Після поновлення позивачки з 07.04.2009 року на посаді директора за рішенням суду будь-яких нових обставин щодо її невідповідності посаді не встановлено.

Не встановлено також матеріалами справи дотримання Приватним підприємством «Крим – Автолік» ч. 2 ст. 40 КЗпП України щодо можливості звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України у випадку неможливості переведення працівника, за його згодою, на іншу роботу .

Ухвалою суду від 03.03.2011р. з метою забезпечення доказів було зобов’язано приватне підприємство «Крим-Автолік» надати суду документи, пов’язані зі звільненням позивачки, яке відбулося 22.07.2010р. (а.с.15)

На виконання зазначеної ухвали був наданий лише наказ про її звільнення від 22.07.2010 року. Будь-яких інших доказів стосовно правомірності звільнення позивачки на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України не надано. З пояснень представника відповідача встановлено, що підприємством надані усі необхідні докази.

Щодо посилання відповідача на право засновника підприємства призначати та звільняти директора, то суд виходить з того, що дійсно відповідно до ч.3 ст. 99 ЦК України члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов’язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов’язків.

Проте, реалізуючу зазначене право, у тому числі приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора, повинно бути дотримано трудове законодавство.

Відповідно до ч.1 ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Таким чином суд, приходить до висновку, що звільнення позивачки з посади директора Приватного підприємства «Крим – Автолік» за рішення загальних зборів учасників (засновників) Приватного підприємства «Крим – Автолік» №1 від 22.07.2010 року та наказом №22-к від 22.07.2010 року проведено в супереч вимогам трудового законодавства, з порушенням встановленого порядку. Зазначене у сукупності з викладеним свідчить про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування зазначених рішення та наказу та поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Приватного підприємства «Крим – Автолік»цього підприємства.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.07.2010 року по 12.05.2011 року. Можливість стягнення середнього заробітку з лютого 2010р. позивачка не обґрунтувала, не встановлено для цього і підстав визначених чинним трудовим законодавством.

При стягненні на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв’язку з незаконним звільненням суд враховує положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Відповідачем на виконання ухвали суду від 03.03.2011 року не надані дані про розмір середньої заробітної плати позивачки. Тому при розрахунку суми суд бере до уваги розмір заробітної плати, визначеної у рішенні Центрального районного суду м. Сімферополя від 08.02.2010 року, згідно якого середньомісячний заробіток позивачки складав 2360,81 грн.

Таким чином, за період вимушеного прогулу з 23.07.2010 року по 12.05.2011 року необхідно стягнути середній заробіток у розмірі 22464,95 грн. Зазначена сума визначена без утримання податку й інших обов’язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то суд не знаходить підстав для їх задоволення, оскільки нею не надано доказів того, що у наслідок незаконного звільнення, вона перенесла суттєві моральні страждання, порушились її нормальні життєві умови чи погіршився стан здоров’я. Сам факт поновлення її трудових прав та стягнення судом середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу є достатньою компенсацією пережитих негативних емоцій.

При оцінки заяви представника відповідача стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями ст. 233 КЗпП України п рацівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У матеріалах справи відсутні докази вручення наказу або отримання трудової книжки позивачкою. Таких доказів не надав і відповідач. Сам по собі факт того, що про рішення про звільнення позивачка дізналась під час розгляду справи у Господарському суді АР Крим у сенсі ст.235 КЗпП України не має значення для визначення початку перебігу місячного строку, встановленого для звернення до суду у справах про звільнення. Таким чином, суд приходить до висновку, що строк не пропущений.

На підставі ч.1 ст.3, п.2 ст. 40, 233, 235 КЗпП України, ч.3 ст. 99 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218, п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Скасувати рішення загальних зборів учасників (засновників) Приватного підприємства «Крим – Автолік» №1 від 22.07.2010 року та наказ №22-к від 22.07.2010 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади директора Приватного підприємства «Крим – Автолік».

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Приватного підприємства «Крим – Автолік» з 23.07.2010 року.

Стягнути з Приватного підприємства «Крим – Автолік» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 22464,95 (двадцять дві тисячі чотириста шістдесят чотири) гривні 95 копійок. Сума визначена без утримання прибуткового податку і інших обов’язкових платежів.

В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди – відмовити у повному обсязі.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Приватного підприємства «Крим – Автолік» та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 2360,81 (дві тисячі триста шістдесят) гривень 81 копійка.

Стягнути з Приватного підприємства «Крим – Автолік» у дохід держави судовий збір у розмірі 224,62 (двісті двадцять чотири) гривні 62 копійки.

Стягнути з Приватного підприємства «Крим – Автолік» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 (сто двадцять) гривень 00 копійок на розрахунковий рахунок 31218259700002, МФО 824026, ОКПО 34740405 в ГУ Казначейства України в АР Крим; призначення платежу: код 2205000 у місцевий бюджет за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: