Рішення № 16046094, 02.06.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2011 р.

Справа № 5004/958/11 За позовом Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків

до відповідача Приватного підприємства "Лучеськ-Плюс", м. Луцьк

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, м. Луцьк,

про стягнення 3 060 458 грн. 82 коп.

Суддя: Кравчук А. М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність від 10.03.2011 року №13-169/11д

від відповідача: н/з.

від третьої особи: н/з.

Суть спору: публічне акціонерне товариство "Мегабанк" просить стягнути з приватного підприємства "Лучеськ-Плюс" згідно договору поруки від 22.04.2008 року заборгованість в сумі 343782, 08 дол. США, в тому числі: 289907, 32 дол. США основного боргу згідно кредитного договору №68/2008А від 22.04.2008 року, 53874, 76 дол. США заборгованості по відсотках за користування кредитом, 321065 грн. 69 коп. неустойки та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення ПП “Лучеськ-Плюс” умов договору поруки від 22.04.2008 року, укладеного в забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_2 згідно кредитного договору №68/2008А від 22.04.2008 року.

Представник позивача в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України в межах повноважень, наданих йому довіреністю від 10.03.2011 року №13-169/11д, подав заяву про зменшення позовних вимог від 18.05.2011 року, відповідно до якої у звязку з арифметичною помилкою у розрахунку просить стягнути з відповідача 289907, 32 дол. США основного боргу згідно кредитного договору №68/2008А від 22.04.2008 року, 53874, 76 дол. США заборгованості по відсотках за користування кредитом, 282 412 грн. 45 коп. неустойки та судові витрати по справі.

Зменшення позовних вимог не порушує чиїх небудь прав і охоронюваних законом інтересів, приймається судом.

Відповідач та третя особа пояснення по суті позовних вимог не подали, в судове засідання повноважних представників не направили.

31.05.2011 року відповідач через канцелярію суду подав заяву про відкладення розгляду справи (за підписом директора ОСОБА_2, який є третьою особою у справі) у звязку з неможливістю явки в судове засідання директора підприємства через хворобу та відсутністю можливості забезпечити участь іншого повноважного представника. Крім того, повідомив, що між сторонами ведуться переговори щодо умов можливого перекредитування.

Представник позивача в судовому засіданні просив клопотання про відкладення розгляду справи відхилити, проведення переговорів про врегулювання спору між сторонами заперечував.

Клопотання відповідача судом відхилене як необґрунтоване та непідтверджене доказами. ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 19.05.2011 року явка представників сторін не визнана обовязковою, відповідач ухвалу суду від 19.05.2011 року про порушення провадження у справі отримав 25.05.2011 року, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 124) та мав можливість до судового засідання подати пояснення по суті позовних вимог та заперечення при їх наявності, видати довіреність іншому представнику.

Дії відповідача щодо невиконання вимог ухвали суду від 19.05.2011 року, подання необгрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи розцінюються господарським судом як зловживання процесуальними правами та свідомим затягуванням розгляду справи, що суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Мегабанк", правонаступником якого є ПАТ «Мегабанк» згідно п. 1.7 Статуту, та третьою особою - ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №68/2008А (з ануїтетними платежами) (далі кредитний договір а. с. 27-29).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно умов кредитного договору позивач зобовязувався надати третій особі кредит у розмірі 300000 дол. США на строк до 21.04.2018 року зі сплатою за користування кредитом 11,5 відсотків річних на споживчі цілі (з 01.09.2008 року - 13 відсотків річних згідно додаткової угоди №2 до кредитного договору), а третя особа забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату відсотків ануїтетними платежами, що здійснюються щомісяця не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. Розмір ануїтетного платежу складає 4247, 65 дол. США. За несвоєчасне погашення ануїтетних платежів позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу від несвоєчасно сплаченої суми та штраф у розмірі 10 % від несвоєчасно сплаченої суми за невиконання зобовязань щодо сплати ануїтетних платежів, штраф у розмірі 10% від суми отриманого кредиту за невиконання будь якого зобовязання згідно п. п. 3.2.4 3.2.14 кредитного договору (п. п. 7.1, 7.2 кредитного договору).

Відповідно до п. 3.3.1 кредитного договору позивач має право достроково розірвати договір та вимагати повернення кредиту, сплати нарахованих процентів у випадку, зокрема, порушення позичальником умов договору.

На виконання умов кредитного договору позивач надав третій особі ОСОБА_2 кредит в сумі 300000 дол. США, що стверджується меморіальними валютними ордерами від 22.04.2008 року.

Позичальник в порушення умов кредитного договору суму кредиту, відсотки за користування кредитом сплачував несвоєчасно та не в повному обсязі, отримані 07.04.2010 року вимоги від 01.04.2010 року (а. с. 109 на звороті, 110, 111) про сплату заборгованості у 3-ий строк від дня отримання вимоги або дострокове розірвання кредитного договору згідно п.3.3.1 договору, залишив без відповіді і задоволення.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при асоціації «Слобожанська перспектива» від 30.08.2010 року (а. с. 38-40) постановлено стягнути достроково з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором №68/2008А від 22.04.2008 року в розмірі 328759, 37 дол. США та 285907, 62 грн. (про розгляд всіх спорів між сторонами за кредитними договором Постійно діючим третейським судом при асоціації «Слобожанська перспектива» погоджено сторонами згідно додаткової угоди №1 до кредитного договору,

а. с. 32).

На виконання рішення третейського суду Київським районним судом

м. Харкова видано виконавчий лист від 28.03.2011 року (а. с. 37).

Проте, рішення про дострокове стягнення боргу з ОСОБА_2 не виконано, заборгованість за кредитним договором №68/2008А від 22.04.2008 року не сплачена.

Разом з тим, в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором

22 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Мегабанк" та відповідачем - приватним підприємством "Лучеськ-Плюс" було укладено договір поруки (а. с. 23).

Договір поруки підписаний сторонами, що свідчить про їх волевиявлення на укладення, в судовому порядку недійсним не визнавався. Докази припинення договору у матеріалах справи відсутні.

Згідно пунктів 1.1, 2.1 договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання ОСОБА_2 в повному обсязі усіх його обовязків, які виникли з кредитного договору №68/2008А від 22.04.2008 року, а саме: повернення кредиту у сумі 300000 дол. США, сплату нарахованих процентів та комісійної винагороди згідно з умовами кредитного договору, сплату неустойки за несвоєчасну сплату процентів, повернення кредиту, сплату збитків у звязку з неналежним виконанням боржником зобовязань за кредитними договором.

Пунктом 2.1.2 договору поруки поручитель зобовязувався сплатити кредитору заборгованість не пізніше ніж у 3-х денний строк з дня отримання від кредитора вимоги про виконання обовязків за кредитним договором.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником як солідарний боржник у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитом, процентів, неустойки, комісійних винагород, відшкодування збитків.

Згідно п. 5.1 договору поруки він набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом трьох років з дня закінчення строку кредитного договору.

За ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів.

За п. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, відсутність належних доказів погашення заборгованості за кредитним договором, залишення поручителем отриманої 06.04.2010 року вимоги кредитора від 01.04.2010 року (а. с. 109 на звороті, 111) без задоволення, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, яка згідно уточненого розрахунку позивача складає 343782, 08 дол. США, в тому числі: 289907, 32 дол. США основного боргу згідно кредитного договору №68/2008А від 22.04.2008 року, 53874, 76 дол. США заборгованості по відсотках за користування кредитом з ПП «Лучеськ-Плюс» як поручителя на користь ПАТ «Мегабанк».

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 282 412 грн. 45 коп. неустойки, в т. ч.: 27981 грн. 07 коп. штрафу у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми, 239052 грн. 00 коп. штрафу у розмірі 10% від суми отриманого кредиту, 15379 грн. 38 коп. пені.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п.1 ст.549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Сторони у п.7.2 кредитного договору домовились про сплату боржником штрафу у розмірі 10 % від несвоєчасно сплаченої суми за невиконання зобовязань щодо сплати ануїтетних платежів та штрафу у розмірі 10% від суми отриманого кредиту за невиконання будь якого зобовязання згідно п. п. 3.2.4 3.2.14 кредитного договору.

Відповідно до п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (постанова ВСУ від 22.11.2010 N 14/80-09-2056).

Кредитний договір не був предметом судового розгляду, недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 7.2, не визнавався. Боржник зобовязання за кредитним договором не виконав, тому сплата штрафу є його договірним зобовязанням.

Нараховані позивачем 27981 грн. 07 коп. штрафу у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми, 239052 грн. 00 коп. штрафу у розмірі 10% від суми отриманого кредиту підставні і підлягають до стягнення згідно п. 7.2 договору.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за

несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Згідно п. 7.1 договору за несвоєчасне погашення ануїтетних платежів позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу від несвоєчасно сплаченої суми.

Нарахована позивачем пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі

15379 грн. 38 коп. за період з 01.05.2010 року по 31.10.2010 року підставна і підлягає до стягнення з відповідача в силу п. 6 ст. 232 ГК України, п. 7.1 кредитного договору.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 N 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Відповідно до підпункту „а” пункту 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, державне мито сплачується у розмірі: «із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову.., але не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». Згідно ч. 2 ст. 7 Декрету КМУ «Про державне мито» з позовів, що подаються до господарського суду в іноземній валюті, державне мито сплачується в іноземній валюті. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету КМУ «Про державне мито» сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Ціна позову 343782, 08 дол. США та 282412 грн. 45 коп., тобто 90, 65% у дол. США та 9, 35% у гривнях. Таким чином, до сплати підлягало державне мито в розмірі 2900, 34 дол. США та 2384 грн. 25 коп. Позивач меморіальним ордером від 16.05.2011 року №1396-6 сплатив державне мито в сумі 25 500 грн. 00 коп. Таким чином, 23 115 грн. 75 коп. державного мита підлягає поверненню позивачу як зайве сплачене, а 2900, 34 дол. США державного мита слід стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то на нього також слід віднести витрати по сплаті державного мита в сумі 2384 грн. 25 коп. та

236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Лучеськ-Плюс", м. Луцьк,

пр. Молоді, 8А, код 31964673 на користь публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків, вул. Артема, 30, код 09804119

- 289907, 32 дол. США основного боргу, 53874, 76 дол. США заборгованості по відсотках за користування кредитом, 282 412 грн. 45 коп. неустойки, 2 384 грн. 25 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита,

236 грн. 00 коп. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в т. ч. 328759, 37 дол. США та 285907, 62 грн. для солідарного стягнення з ОСОБА_2, м. Луцьк, згідно виконавчого листа від 28.03.2011 року, що виданий Київським районним судом

м. Харкова.

3. Стягнути з приватного підприємства "Лучеськ-Плюс", м. Луцьк,

пр. Молоді, 8А, код 31964673

- 2900, 34 дол. США державного мита в доход Державного бюджету України.

4. Головному управлінню ДКУ у Волинській області повернути публічному акціонерному товариству "Мегабанк", м. Харків, вул. Артема, 30, код 09804119

- 23 115 грн. 75 коп. державного мита, зайве сплаченого меморіальним ордером від 16.05.2011 року №1396-6 (оригінал меморіального ордера знаходиться в матеріалах справи №5004/958/11).

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А. М. Кравчук

Повний текст рішення

складено та підписано

02.06.11