Рішення № 16040, 15.06.2006, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.06 Справа № 5/161.

Господарський суд Луганської області у складі головуючого судді Закропивного О.В., при секретарі Агафоновій С.В., за участю представників сторін:

від позивача - Кравченко Ю.Є. (довіреність № 67 від 24.11.05.);

від відповідача –Бондарчук С.В. (довіреність № 67 від 24.11.05.);

розглянувши матеріали справи за позовом відкритого акціонерного товариства “Луганськобленерго” (м. Луганськ);

до Луганського обласного навчального центру підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів АПК (м. Старобільськ, Луганської області);

про стягнення 2113 грн. 75 коп., –

В С Т А Н О В И В:

Суть справи: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 2014,45 грн., інфляційних нарахувань в сумі 73,43 грн. і 3% річних в сумі 25,87 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач надав до суду відзив на позов з якого вбачається, що позовні вимоги ним не визнаються при цьому, він посилається на те, що заборгованість в розмірі 2014,45 грн. виникла до 2000 р. і на момент подачі позову сплинув строк позовної давності по стягненню даної заборгованості. Крім того, відповідно до наказу Державного казначейства України № 73 від 08.05.01. та роз’яснювального листа № 07-04/1305-5991 від 07.07.03., постанови Кабінету Міністрів України № 961 від 11.07.02. «Про затвердження порядку списання заборгованості бюджетних установ на 01.01.01.»та окремого доручення КМУ № 10609/21/1-4 від 22.06.04. стосовно заборгованості строк позовної давності якої минув, вищевказана кредиторська заборгованість коміссійно була списана за актом від 30.11.04. в зв’язку із спливом позовної давності про що позивач був повідомлений листом № 247 від 30.11.04. Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтвердив викладену у відзиві на позов позицію стосовно заявлених вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими з урахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно укладеного між сторонами договору поставки електроенергії № 200 від 15.02.01. позивач зобов’язувався постачати відповідачу електроенергію, а останній, в свою чергу, вчасно і в повному обсязі оплачувати її.

Однак, відповідач не належним чином виконував взяті на себе по даному договору зобов’язання тому, за спожиту до 01.04.02. електроенергію станом на 05.11.04. сума не сплаченої заборгованості склала 3166,42 грн.

05.11.04. відповідач супроводжувальним листом № 226 направив позивачу графік погашення кредиторської заборгованості в сумі 3166,42 грн. яким підтвердив наявність даної заборгованості та в період з листопада 2004 р. по грудень 2005 р. зобов’язувався повністю сплатити її. В подальшому в грудні 2004 р. та квітні 2005 р. відповідач частково сплатив зазначену заборгованість в зв’язку з чим її сума на сьогоднішній день складає 2014,45 грн.

Викладені обставини свідчать про те, що спірні правовідносини виникли між сторонами в 2001 році та продовжують існувати до теперішнього часу.

З 1 січня 2004 року втратив чинність ЦК УРСР, який регулював господарські та цивільні відносини до 01.01.04. і, відповідно, почали діяти ГК та ЦК України, які регулюють їх в теперішній час.

В пункті 4 р. 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України зазначається, що до господарських відносин, які виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Статтею 5 ЦК України, встановлена дія актів цивільного законодавства у часі, а саме, в ч. 3 цієї статті зазначається, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, до даних спірних правовідносин слід застосовувати положення нині діючих ГК та ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 202 ГК України до відносин щодо припинення господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

Статтями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність це строк загальною тривалістю у три роки, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку і починається заново.

Як зазначалось вище 05.11.04. відповідач супроводжувальним листом № 226 підтвердив наявність заборгованості перед позивачем та, в подальшому, частково сплатив її, при цьому, остання проплата здійснювалась 25.04.05. Дані дії відповідача свідчать про те, що він фактично визнав свій борг перед позивачем і перебіг позовної давності почався з 25.04.05.

Будь яких особливостей для даних спірних правовідносин ГК України не передбачено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про сплив позовної давності щодо вищевказаної заборгованості за поставлену електроенергію є безпідставними та не обґрунтованими, в зв’язку з чим її залишок, який на сьогоднішній день складає 2014,45 грн., підлягає стягненню на користь позивача.

Також, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, також, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми. Тому, відповідачу на суму несплаченої частини заборгованості обґрунтовано і правильно нараховані 3% річних в розмірі 25,87 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 73,43 грн., які підлягають стягненню на користь позивача.

Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, за умовами договору та вимогами Господарського і Цивільного кодексів України у встановлений строк, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного позовні вимоги слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витратити по сплаті держмита в сумі 102 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1.1. ст.80, ст.ст. 82, 83, 84, 85 ГПК України суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Луганського обласного навчального центру підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів АПК (м. Старобільськ, Луганської області, вул. 3-го Інтернаціоналу, 2, код 20188684 р/р 35226001000439 в УДК м. Луганська, МФО 304013) на користь відкритого акціонерного товариства “Луганськобленерго” (м. Луганськ, вул. П. Сороки, 16А, код 21841896) на р/р 2603633380056 в ЛЦО ПІБ, МФО 304308, заборгованість в сумі 2014,45 грн. та на р/р 26002550028350 в ЛФ АК «Укрсоцбанк», МФО 304018 інфляційні нарахування в сумі 73,43 грн., 3% річних в сумі 25,87 грн., витрати по сплаті держмита в сумі 102 грн. і 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Рішення підписано: 20.06.06.

Суддя О.В. Закропивний