Постанова № 16039665, 13.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.04.11Справа №2а-189/11/2770 Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І., при секретарі Маненкової А.І.

за участю: представника позивача ОСОБА_1.(довіреність № б/нвід 29.03.2010 року); представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність № 4217/9-10-0 від 23.11.2010 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське Адміралтейство»до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень,

встановив:

13.01.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське Адміралтейство»звернулося до господарського суду м. Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Господарського суду м. Севастополя від 10.03.2006 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське Адміралтейство» у задоволенні позову було відмовлено. Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2006 року апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське Адміралтейство»була задоволена частково. Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2007 року рішення Господарського суду м. Севастополя від 10.03.2006 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2006 року скасовані, справу направлено до господарського суду м. Севастополя для розгляду за нормами Кодексу адміністративного судочинства України. Постановою Господарського суду м. Севастополя від 02.06.2008 року адміністративний позов задоволено повністю. Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду м. Севастополя від 28.07.2008 року апеляційну скаргу ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя залишено без задоволення а постанову господарського суду міста Севастополя без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.12.2010 року касаційна скарга ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя задоволена частково, постанова Господарського суду м. Севастополя від 02.06.2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2008 року скасовані, справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Севастополя.

Справа надійшла до суду 17 січня 2011 року.

Ухвалою від 18 квітня 2011 року адміністративна справа прийнята до провадження суддею Окружного адміністративного суду м. Севастополя Майсак О.І.

В процесі розгляду справи позивачем було змінено предмет позову, остаточно просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя № 0003082310/1 від 09.11.2005 року та № 1000022310/1 від 09.11.2005 року (том 3 а.с.14).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить задовольнити. Вказує, що роботи з ремонту військово-морських кораблів, що знаходяться під прапором Російської Федерації, які здійснюються TOB «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське Адміралтейство»за контрактами, укладеними позивачем з Міністерством Російської Федерації, не потребують митного оформлення, тому позивачем обґрунтовано застосована до цих операцій нульова ставка податку на додану вартість. Також вказує, що територія морського судна під прапором іноземної держави не є територією України, та, відповідно, є територією іноземної держави, а тому вартість робіт, що виконуються на території такого судна, не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість взагалі.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився повністю, просить у задоволенні відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що з умов контрактів № 4199012 від 20.12.1999 року та №4199011 від 20.12.1999 року, що укладені між позивачем та Міністерством оборони Російської Федерації вбачається, що зазначені контракти в розумінні цивільного законодавства мають ознаки як договору підряду, так і договору поставки. Тому операції з ремонту військових кораблів іноземних держав повинні оподатковуватися податком на додану вартість відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено наступне: Товариство з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське Адміралтейство»зареєстровано Нахімовською районною державною адміністрацією у м. Севастополі 25.06.1999 року (том 1 а.с.19) та перебуває на обліку у Державні податковій інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя як платник податків і зборів.

В період з 19.09.2005 року по 21.09.2005 року Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя (далі ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя) була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство»(далі - TOB «ССЗ «Лазарівське адміралтейство») з питання відшкодування з бюджету податку на додану вартість за липень 2005 року. За наслідками перевірки був складений акт перевірки № 07/10/23-423/30394016/95 від 28.09.2005 року (том 1 а.с.11-17).

В ході перевірки встановлені порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 6.1.1, підпункту 6.2.1 пункту 6.2, пункту 6.5 статті 6, підпункту 7.3.1, пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яки виразилися в заниженні зобов'язання по ставці 20 % за липень 2005 року на суму 4582760,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету за липень 2005 року на суму 4059851,00 грн. та відповідно до завищення бюджетного відшкодування за липень 2005 року на суму 490146,00 грн.

На підставі акту перевірки керівництвом ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя були прийняті податкове повідомлення-рішення №0003082310/1 від 09.11.2005 року (том 1 а.с.9), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5683791,40 грн., та податкове повідомлення-рішення № 1000022310/1 (том 1 а.с.10) від 09.11.2005 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 490 146,00 грн.

Також судом встановлено, що 20 грудня 1999 року між TOB «ССЗ «Лазарівське адміралтейство»та військовою частиною 90073 був укладений контракт №4199011 від 20.12.1999 року на завершення ремонту з модернізаційними роботами та докуванням замовлення 2002 пр. 1134Б (том 1 а.с.30-33). Відповідно до вказаного контракту між TOB «ССЗ «Лазарівське адміралтейство»(як головним виконавцем) та Міністерством оборони Російської Федерації (як генеральним замовником) були укладені додаткові угоди, а саме: № 714/13/27/ДЭ/0968-04 від 20.12.1999 року (том 1 а.с.34-35), № 714/13/27/ДЭ7/0172-05 від 16.02.2005 року (том 1 а.с.36-37).

TOB «ССЗ «Лазарівське Адміралтейство»виставило рахунок на сплату авансу по контракту №4199011 від 20.12.1999 року в сумі 160000000,00 руб. РФ на адресу повноважного представника замовника - військової частини 72190. На підставі цього рахунку на валютний рахунок позивача надійшли грошові кошти від фінансово-економічного управління Міністерства Російської Федерації в сумі 17273 480,00 грн.

20 грудня 1999 року між TOB «ССЗ «Лазарівське адміралтейство»та військовою частиною 90073 був укладений контракт №4199012 від 20.12.1999 на завершення ремонту з модернізаційними роботами та докуванням відповідно до Договору № 400924270 від 14.04.1992 року замовлення 133 пр. 641Б (том 1 а.с.38-40). Відповідно до вказаного контракту між TOB «ССЗ «Лазарівське адміралтейство»(як головним виконавцем) та Міністерством оборони Російської Федерації (як генеральним замовником) були укладені додаткові угоди, а саме: № 714/13/27/ДЭ/0447-04 від 20.02.2004 року (том 1 а.с.41-42), № 714/13/27/ ДЭ7/0171-05 від 16.02.2005 року (том 1 а.с.46-47).

TOB «ССЗ «Лазарівське Адміралтейство»виставило рахунок на сплату авансу по контракту №4199012 від 20.12.1999 року в сумі 80000000,00 руб. РФ на адресу повноважного представника замовника - військової частини 72190. На підставі цього рахунку на валютний рахунок позивача надійшли грошові кошти від фінансово-економічного управління Міністерства Російської Федерації в сумі 5640320,00 грн.

Вищевказані аванси в сумі 22 913800,00 грн. позивач відобразив в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2005 року в рядку 2.1 - експортні операції (том 1 а.с.56). Відповідно до вищевказаних контрактів позивач (Виконавець) зобов'язувався виконати ремонт з модернізаційними роботами і докуванням Замовлення, поставити матеріали, комплектуючі, обладнання, які необхідні для закінчення ремонту та докування Замовлення та інш. Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закону № 168) поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Матеріальні активи, відповідно до пункту 1.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334) це основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів. Тому, операції з постачання робіт, в результаті виконання яких передається матеріальний актив, не відноситься до операції з постачання послуг.

Згідно з підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168 об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Митного кодексу України № 92-IV від 11.07.2002 року (далі Кодекс № 92) територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять єдину митну територію України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року (ратифікованої Верховною Радою України 24 березня 1999 року) кошти, що виділяються з бюджету Російської Федерації для фінансування військових формувань Чорноморського флоту Російської Федерації та осіб, які входять до їхнього складу, не обкладатимуться прибутковим податком в Україні. Підприємства, організації та установи Чорноморського флоту Російської Федерації провадять податкові відрахування відповідно до законодавства України.

Таким чином, ремонт іноземних військових кораблів на території України є наданням послуг на митній території України відповідно до ст. 14 Митного кодексу України.

Відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону № 168 при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить відсотків до бази оподаткування. У тому числі, відповідно до підпункту 6.2.1 пункту вказаної статті у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з: поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.

До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари, у тому числі виконання робіт по переробці давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об'єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, в результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об'єкта. Поставки для заправки або постачання морських (океанських) суден, що: використовуються для навігаційної діяльності, перевезення пасажирів або вантажів за плату, іншої комерційної, промислової або риболовецької діяльності, здійснюваної за межами територіальних вод України; використовуються для рятування або подання допомоги у нейтральних або територіальних водах інших країн; входять до складу військово-морських сил України та відправляються за межі територіальних вод України, у тому числі на якірні стоянки; поставки для заправки або постачання повітряних суден, що: виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату; входять до складу військово-повітряних сил України та відправляються за межі повітряного кордону України, у тому числі у місця тимчасового базування; поставки для заправки (дозаправки) та постачання космічних кораблів, а також супутників.

Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією..

Проте позивачем митна вантажна декларація, яка підтверджує факт вивозу товару за митної території України, суду не надана.

Згідно зі статтею 132 Кодексу № 92 товари, що переміщуються через борти іноземних військових кораблів на митну територію України або у зворотному напрямку, підлягають митному контролю та митному оформленню.

Виходячи з системного аналізу вищевказаних нормативно-правових норм судом робиться висновок, що експорт ремонтних матеріалів, використаних для ремонтних робіт на військовому іноземному кораблі, повинен підтверджуватися вантажною митною декларацією і наявність останньої в сукупності з призначенням ремонтних робіт (для використання і споживання за межами митної території України) є підставою для застосування підрядником-резидентом нульової ставки податку на додану вартість з операцій поставки ремонтних робіт.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III (далі Закон № 2181) разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже судом робиться висновок, що у позивача були відсутні підстави для застосування нульової ставки податку на додану вартість з операцій, виконаних за контрактами № 4199011 та №4199012 від 20.12.1999 року, податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням фінансових (штрафних) санкцій) в сумі 5683791,40 грн. прийнято відповідачем відповідно до вимог діючого законодавства.

Відповідно до підпункту 2.6. пункту 2 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 253 від 21.06.2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за № 567/5758 (далі Порядок) (що діяв на момент виникнення спору) податкове повідомлення-рішення це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування, а також обов'язку платника податків.

Пунктом 3.1 Порядку визначено, що податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ) та складає податкове повідомлення у таких випадках: якщо за наслідками перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування ПДВ сумі, заявленій у податковій декларації.

Отже прийняття Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 490146,00 грн. було здійснено останньою з урахуванням вимог діючого законодавства.

Постанову складено у повному обсязі 18 квітня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяО.І. Майсак