Постанова № 16039455, 12.05.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

12.05.2011 р. справа № 2а- 1738/11/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі

секретаря судового засідання Алексєєнко О.В.,

представників

позивача - Межирицький А.О.,

відповідача - Пивоваров О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго-Рев"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

проскасування податкового повідомлення рішення, - встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ваго-Рев" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова від 20.09.2010р. №0000241800/0, від 28.10.2010р. № 0000241800/1, від 07.12.2010р. № 0000241800/2.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. Відображені в акті перевірки від 06.09.2010р. №2591/18-015/36623607 висновки податкового органу про вчинення ТОВ порушень Закону України «Про ПДВ»є помилковими. Позивач стверджував, що у спірних правовідносинах податок на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ "Білдстрой", ТОВ «Миракод», ПП «Тевес-Юніон» обчислював правильно, господарські операції з даними контрагентами мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне. Згідно з висновками акту перевірки від 06.09.2010р. №2591/18-015/36623607 внаслідок віднесення ТОВ "Ваго-Рев" до складу податкового кредиту сум податку по операціям з контрагентами: ТОВ "Білдстрой", ТОВ «Миракод», ПП «Тевес-Юніон» позивачем допущені порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позаяк дані контрагенти не задекларували податкових зобов'язань з ПДВ за господарськими взаємовідносинами з ТОВ "Ваго-Рев" за квітень, травень, червень 2010р. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги поданих проти позову заперечень, просив ухвалити рішення про відмову в позові.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

З 20.08.2010р. по 01.09.2010р. ДПІ у Ленінському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Ваго-Рев" (ідентифікаційний код 36623607) з питання правомірності формування податкового кредиту у квітні - червні 2010р. по взаємовідносинах з ТОВ "Білдстрой" (ідентифікаційний код 35749634), ТОВ «Миракод»(ідентифікаційний код 36369586), ПП «Тевес-Юніон» (ідентифікаційний код - 36520701).

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 06.09.2010р. №2591/18-015/36623607.

20.09.2010р. з посиланням на зазначений акт ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000241800/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в загальному розмірі 1.332.854,30грн. (основний платіж 951.780 грн.; штраф 381.074,30 грн.).

З приводу названого податкового повідомлення-рішення позивачем було розпочато передбачену ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» процедуру оскарження рішень контролюючих органів. За наслідками такої процедури сума податкового зобовязання, визначеного первісним податковим повідомленням-рішенням, залишилась незмінною, а тому з метою доведення нового граничного строку оплати означеного податкового зобовязання ДПІ було складено та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення від 28.10.2010р. № 0000241800/1, від 07.12.2010р. № 0000241800/2.

Проаналізувавши норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в кореспонденції з нормами Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України" (затверджено наказом ДПА України від 18.07.2005р. №276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за №843/11123; далі за текстом Інструкція), суд вважає, що при розвязанні спору належить перевірити на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України і первісне податкове повідомлення-рішення, позаяк саме цей правовий акт індивідуальної дії створив для позивача обовязок здійснити до бюджету додатковий платіж, і податкових повідомлень-рішень, що були складені в процедурі оскарження рішень контролюючих органів, позаяк ці податкові повідомлення рішення визначили строк виконання обовязку, а отже і первісне, і наступні податкові повідомлення-рішення вплинули на права та обовязки позивача у публічно-правових відносинах в сфері оподаткування.

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 06.09.2010р. №2591/18-015/36623607 висновки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про порушення ТОВ "Ваго-Рев" вимог пп.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення суми податкового кредиту з ПДВ за квітень, травень, липень 2010р. за рахунок включення до складу податкового кредиту виписаних ТОВ "Білдстрой", ТОВ «Миракод», ПП «Тевес-Юніон» податкових накладних за правочинами, які є нікчемними, так як ТОВ "Білдстрой", ТОВ «Миракод», ПП «Тевес-Юніон»не задекларували податкових зобов'язань з ПДВ за господарськими взаємовідносинами з ТОВ "Ваго-Рев", що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 951.780 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

За матеріалами справи 12.01.2010р. між позивачем, ТОВ "Ваго-Рев" (в якості покупця) та ТОВ "Миракод" (в якості постачальника) був укладений договір постачання продукції №2/М, предметом якого є постачання матеріалів та запасних частин згідно з специфікаціями.

02.04.2010р. між позивачем, ТОВ "Ваго-Рев" (в якості покупця) та ТОВ "Білдстрой" (в якості постачальника) був укладений договір постачання продукції №2/04, предметом якого є постачання матеріалів та запасних частин згідно з видатковими накладними.

09.06.2010р. між позивачем, ТОВ "Ваго-Рев" (в якості покупця) та ПП "Тевес-Юніон" (в якості постачальника) був укладений договір постачання продукції, предметом якого є постачання матеріалів та запасних частин згідно з видатковими накладними.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та переліченими вище субєктами господарювання, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, реальності господарських операцій за цими правочинами, відповідності правочинів вимогам закону, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

При вирішенні спору суд бере до уваги, що відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, при вирішенні справи суду належить перевірити виключно обґрунтованість судження ДПІ про порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»з мотивів неможливості включення до складу податкового кредиту сум податку по господарським операціям з ТОВ "Білдстрой", ТОВ «Миракод», ПП «Тевес-Юніон», позаяк ці господарські операції відбувались в межах нікчемних правочинів, бо ТОВ "Білдстрой", ТОВ «Миракод», ПП «Тевес-Юніон»не задекларували податкових зобов'язань з ПДВ.

З приєднаних до справи документів вбачається, що недоліків в оформленні виписаних ТОВ "Білдстрой", ТОВ «Миракод», ПП «Тевес-Юніон»податкових накладних згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" відповідачем в ході перевірки позивача, ТОВ «Ваго-Рев» виявлено не було, в акті перевірки від 06.09.2010р. №2591/18-015/36623607 відповідачем не викладено фактів оформлення згаданих податкових накладних з дефектами форми, змісту або походження, які б силу вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняли втрату оглянутими документами юридичного статусу податкових накладних, існування цих обставин не покладено відповідачем в основу винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Окрім того, суд зауважує, що приписи п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" регламентують виключно діяльність особи, на яку законом покладено обов'язок скласти податкову накладну, тобто продавця (постачальника) товарів (робіт, послуг). За наявними у справі документами позивач у спірних правовідносинах здійснював господарські операції з придбання, а не з поставки товарів (робі, послуг), а отже об'єктивно не міг вчинити порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", бо не складав жодних податкових накладних.

З урахуванням приписів п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про ПДВ» щодо дати виникнення податкових зобовязань з ПДВ в разі оплати вартості товарів (робіт, послуг) шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі та з урахуванням зібраних по справі доказів, з котрих вбачається перерахування позивачем грошових коштів на банківські рахунки контрагентів, суд не знаходить підстав для висновку про відсутність у спірних правовідносинах першої з подій, з настанням якої продавцем товарів (робіт, послуг) в силу закону мають бути складені податкові накладні.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Стосовно судження податкового органу про порушення ТОВ "Ваго-Рев" п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» суд зазначає таке.

Відповідно до вказаної норми закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару на користь ТОВ "Білдстрой", ТОВ «Миракод», ПП «Тевес-Юніон»в повному обсязі шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів - ТОВ "Білдстрой", ТОВ «Миракод», ПП «Тевес-Юніон»спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

З наявних у справі доказів вбачається факт виконання господарських операцій між позивачем, ТОВ "Ваго-Рев" та ТОВ "Білдстрой", ТОВ «Миракод», ПП «Тевес-Юніон», факт понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах, фактвідсутності взаємоповязаності перелічених суб'єктів господарювання між собою, факт використання отриманих товарів у власній господарській діяльності ТОВ "Ваго-Рев" в межах договору від 01.03.2010р. №248-03/Т, укладеного з КП «Харківський метрополітен», що зумовлює відсутність підстав для висновку про нікчемність зазначених договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Білдстрой", ТОВ «Миракод», ПП «Тевес-Юніон»взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Окремо суд бере до уваги ту обставину, що акт від 06.09.2010р. №2591/18-015/36623607 був складений за результатами проведення відповідачем документальної невиїзної перевірки ТОВ «Ваго-Рев»з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Втім, ані положення Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ані положення Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ані положення іншого акту законодавства з питань оподаткування не уповноважують органи державної податкової служби України на проведення перевірок платників податків виключно з питання правомірності формування податкового кредиту з ПДВ, позаяк вказане прямо суперечить визначеним ст.7 Закону України «Про ПДВ»правилам обчислення податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв без дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України, і перевіривши лише правильність формування податкового кредиту з ПДВ за квітень червень 2010р., не забезпечив перевірки правильності формування податкових зобовязань з ПДВ за цей же самий період діяльності платника, внаслідок чого допустив порушення вимог ч.3 ст.2 КАС України в частині обґрунтованості висновків, покладених в основу спірних рішень.

Окрім того, в ході розгляду справи судом було встановлено, що в ході перевірки відповідач не вивчав жодних правочинів та первинних документів, на підставі яких ТОВ «Ваго-Рев»було сформовано податковий кредит з ПДВ за квітень-червень 2010р.

Суд відмічає, що ненадання суб'єктом владних повноважень - податковим органом оцінки правочинам та первинним документам, на підставі яких платником податків були визначені податкові зобов'язання, згідно з п.3 ч.3 ст.2 КАС України унеможливлює здійснення судової перевірки правомірності та обґрунтованості суджень такого суб'єкта владних повноважень про вчинення платником податкового правопорушення та зумовлює незаконність таких суджень, бо однозначно вказує, що суб'єктом владних повноважень не взяті до уваги усі обставини, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Вивчивши зміст акту від 06.09.2010р. №2591/18-015/36623607, суд відзначає, що довід відповідача про відсутність реальності господарських операцій за правочинами, укладеними між позивачем. ТОВ «Ваго-Рев»з ТОВ "Білдстрой", ТОВ «Миракод», ПП «Тевес-Юніон» підлягає відхиленню, бо зазначений довід мотивований виключно посиланням на недекларування контрагентами позивача своїх зобов'язань з ПДВ. З цього приводу суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку, що при винесенні спірних податкових повідомлень - рішень відповідач не забезпечив отримання та вивчення правочинів, укладених між ТОВ "Ваго-Рев»та ТОВ "Білдстрой", ТОВ «Миракод», ПП «Тевес-Юніон», не забезпечив вивчення відомостей первинних документів, що були складені з посиланням на ці правочини, а отже не забезпечив виконання вимог п.3 ч.3 ст.2 КАС України в частині обґрунтованості власних суджень, які були покладені в основу спірних правових актів індивідуальної дії.

Аналізуючи положення п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.11 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459; далі за текстом Інструкція), Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758; далі за текстом - Порядок), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії у формі податкових повідомлень-рішень, які ухвалюються органами податкової служби з приводу визначення податкових зобовязань, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих рішень містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих рішеннях.

Проте, в акті перевірки від 06.09.2010р. №2591/18-015/36623607 не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за правочинами з ТОВ "Білдстрой", ТОВ «Миракод», ПП «Тевес-Юніон», про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та ТОВ "Білдстрой", ТОВ «Миракод», ПП «Тевес-Юніон», про невикористання позивачем отриманих товарів у власній господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність перелічених договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів судження про порушення ТОВ "Ваго-Рев" п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»за взаємовідносинами з ТОВ "Білдстрой", ТОВ «Миракод», ПП «Тевес-Юніон».

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду ДПІ не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення додаткових податкових зобовязань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Ваго-Рев", то поданий позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат по справі проводиться за правилами ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго-Рев" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення рішення задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова від 20.09.2010р. №0000241800/0, від 28.10.2010р. №0000241800/1, від 07.12.2010р. №0000241800/2 в повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго-Рев" (місцезнаходження 61017, Україна, Харківська область, м.Харків, пров.Благоєва, буд.17; ідентифікаційний код 36623607) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40коп.

Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 13.05.2011р.

Суддя Сліденко А.В.