Постанова № 16039214, 17.05.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"17" травня 2011 р. Справа № 2а-15381/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.

за участю: секретаря судового засідання - Вороніної І.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі позивач або ФОП ОСОБА_2) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова (далі відповідач або ДПІ у Московському районі м.Харкова), в якому просить суд визнати недійсними податкові повідомлення - рішення від 17.06.2010р. №0002101702/0, від 09.07.2010р. №0002001702/1, від 17.08.2010р. №0002001702/2, від 20.10.2010р. №0002101702/3 про сплату податкового зобов'язання на суму 6463,50грн. ДПІ у Московському районі м.Харкова.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Позивач стверджує, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам висновок акта ДПІ у Московському районі м.Харкова №6928/1702/НОМЕР_1 від 08.05.2010 про встановлене перевіркою порушення ФОП ОСОБА_2 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого донараховано податку на додану вартість у сумі 4309грн. Тому позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення від 17.06.2010р. №0002101702/0, від 09.07.2010р. №0002001702/1, від 17.08.2010р. №0002001702/2, від 20.10.2010р. №0002101702/3, прийняті на підставі акта №6928/1702/НОМЕР_1 від 18.05.2010.

Представником відповідача до суду були подані заперечення проти позову (а.с.78-79). На думку представника відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.06.2010р. №0002101702/0, від 09.07.2010р. №0002001702/1, від 17.08.2010р. №0002001702/2, від 20.10.2010р. №0002101702/3 прийняті ДПІ у Московському районі м.Харкова на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечував.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою (а.с.103), у судове засідання 17.05.2011 свого представника не направив, про причини неявки, всупереч вимогам ч.2 ст.40 КАС України, суд не повідомив.

Згідно з ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи зазначене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Московському районі м.Харкова проведено документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань взаємовідносин ПФ «ТТВ» за період з 01.01.2008 по 31.12.2008.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_2, згідно наданих накладних, були придбані у ПФ «ТТВ» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 25855грн., у т.ч ПДВ 4309,16грн.

На підставі наданих ПФ «ТТВ» на адресу ФОП ОСОБА_2 податкових накладних ФОП ОСОБА_2 суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображені у розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту та даним декларації з ПДВ за вересень, листопад 2008 року.

Відповідно до інформації ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова, згідно з поданими ПФ «ТТВ» до ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова, засобами поштового зв'язку, податкових декларацій з податку на прибуток за 2008 рік, 3 квартали 2009 року - основні засоби відсутні. На підставі даних звіту 1-ДФ за 1-4 квартали 2008 року чисельність працюючих складає 1 особа (директор підприємства), сумісники відсутні.

Від ПФ «ТТВ» до ДПІ Фрунзенського району м.Харкова надійшов лист №14/03-1 від 14.03.2008 (вх.№2928/10 від 18.03.08) про зміну власника та зміну директора. У переліку документів, які були надані з листом було рішення №1 від 12 березня 2008 року про передачу прав власності та обов'язків старого засновника ПФ «ТТВ» ОСОБА_4 (який мешкав: АДРЕСА_1, паспорт серія НОМЕР_3, виданий Фрунзенським РВ ХМУ УМВС України в Харківський області 15.01.1997 року), за договором купівлі-продажу №12/03 від 12.03.2008 року, до нового власника ПФ «ТТВ» ОСОБА_5 (яка постійно проживає в Ізраїлі, але адреса мешкання наведена: АДРЕСА_2, паспорт №НОМЕР_4 виданий 14.02.2001 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2). За рішенням, яке було надане до ДПІ Фрунзенського району м.Харкова, ОСОБА_5 призначає себе директором ПФ «ТТВ» (код за ЄДРПОУ 21219151) з 13 березня 2008 року.

Згідно відомостей отриманих з ЄДР керівником ПФ «ТТВ» є ОСОБА_5, інших записів, щодо делегування права представництва від імені ОСОБА_5 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців не значиться, змін посадових осіб у відповідності до вимог Закону України від 15.05.2003 року за №755 - IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» не відбувалось протягом періоду березень 2008 року по вересень 2009 року.

Згідно отриманої відповіді з адресно-довідкового бюро УМВСУ у Харківській області, на запит №2890/10/26-022 від 02.03.2009 року - громадянка ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 не зареєстрована по м.Харків та Харківській області.

Державною прикордонною службою України (лист від 16.03.2009) надано інформацію про стан перетинання державного кордону України громадянки ОСОБА_5. Відповідно цієї інформації ОСОБА_5 громадянка України, перетнула кордон 19.03.2008 року о 20 годин 49 хвилин, пункт перепустки Дніпропетровськ з метою виїзду до Ізраїлю до м.Тель-Авів. Іншої інформації яка би свідчила про прибуття до України громадянки ОСОБА_5 немає.

Згідно з висновком техніко - криміналістичної експертизи документів (уточнюючих розрахунків та додатків до них з податку на додану вартість ПФ «ТТВ») від 10.07.2009 №206 проведеної експертом НДЕКЦ при ГУМВСУ у Харківській області встановлена причетність до заповнення податкової звітності підприємства громадянки ОСОБА_6, яка не обліковується, як робітник підприємства. ОСОБА_6 у рамках порушеної кримінальної справи №16090024 по ч.1 ст.358 КК України пред'явлено обвинувачення за фактом підробки податкових декларацій у тому числі ПФ «ТТВ».

Таким чином, декларації, уточнені розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток, декларації по ПДВ, уточнені розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ, надані до ДПІ протягом 2008 року та 2009 року, в яких зазначено що вони підписані ОСОБА_5 визнані ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова не податковими та яким присвоєно статус «до відома».

Враховуючи вищезазначене, зроблено висновок, що не задекларувавши податкові зобов'язання з податку на прибуток ПФ «ТТВ» тим самим ухилилось від виконання обов'язків по їх сплаті, передбаченими вимогами п.1.2, п.1.11 ст.1, ст.4 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.9 Закону України від 25.06.1991 року за №1251-XII «Про систему оподаткування».

Податковою інспекцією зроблено висновок про те, що правочини, укладені та такі, що виконувались, від імені ПФ «ТТВ» не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і суспільства.

ДПІ у Московському районі м.Харкова вважає, що оскільки документи, які підтверджують взаємовідносини між ФОП ОСОБА_2 та ПФ «ТТВ» не можуть бути прийняті до уваги, так як вони не відповідають вимогам чинного законодавства, підприємцем в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зайво віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 4309,16грн. (у т.ч. за вересень 2008 року 3133,33грн. та за листопад 2008 року 1175,83грн.). У звязку з цим донараховано податку на додану вартість у сумі 4309грн.

Вказане відображено в акті про результати перевірки №6928/1702/НОМЕР_1 від 08.05.2010 (а.с.34-40).

На підставі акта №6928/1702/НОМЕР_1 від 08.05.2010 ДПІ у Московському районі м.Харкова було прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.06.2010р. №0002101702/0, від 09.07.2010р. №0002001702/1, від 17.08.2010р. №0002001702/2, від 20.10.2010р. №0002101702/3 (а.с.8, 14, 25, 33), якими визначено податкове зобовязання ФОП ОСОБА_2 з податку на додану вартість у сумі 6463,50грн., у тому числі: за основним платежем - 4309грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2154,5грн.

Позивачем надано до суду докази в обґрунтування своєї позиції, а саме: копії видаткових накладних: №1633 від 14.11.2008, №1576 від 10.11.2008, №981 від 02.09.2008, №968/1 від 01.09.2008, квитанцій до прибуткового касового ордера, податкових накладних: від 14.11.2008 №1667 на суму ПДВ 705,83грн., від 10.11.2008 №1611 на суму ПДВ 470,00грн., від 02.09.2008 №1006 на суму ПДВ 1483,52грн., від 01.09.2008 №1005 на суму ПДВ 1649,81грн. (а.с.41-49).

При вирішенні даного спору суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (тут і далі нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: 1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); 11) застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Підпунктом 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Під особою у ч.1 ст.2 ЦК України розуміється фізична або юридична особа.

ПФ "ТТВ" відповідно до ст.80 ЦК України є юридичною особою.

Частиною 1 ст.92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Органом управління приватної фірми є директор.

З акту перевірки вбачається, що директором ПФ "ТТВ " є ОСОБА_5, інших засновників ПФ "ТТВ" не має, ОСОБА_5 вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців як особа, що має право вчиняти від імені ПФ "ТТВ" юридичні дії без довіреності.

Відповідно до листа Державної прикордонної служби України від 16.03.2009 року (а.с.80) надано витяг з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» з інформацією про стан перетинання державного кордону України громадянкою України ОСОБА_5, а саме зазначено, що ОСОБА_5 перетнула кордон 19.03.2008 року о 20год. 49хв. у пункті пропуску Дніпропетровськ з метою виїзду до Ізраїлю до м.Тель-Авів.

Таким чином, на час підписання податкових та видаткових накладних, квитанцій до прибуткового касового ордера у вересні та листопаді 2008 року ОСОБА_5 не мала обєктивної можливості їх особисто підписати, оскільки не знаходилась у цей час на території України, що свідчить про відсутність волевиявлення ПФ «ТТВ», спрямованого на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вищевикладеного, податкові та видаткові накладні, квитанції до прибуткового касового ордера не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки підписані особою, яка не брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, під час перевірки з наданих до податкової інспекції податкових декларацій не встановлено наявність у ПФ «ТТВ» власних трудових ресурсів та основних засобів.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд звертає увагу, що позивачем на підтвердження факту підписання первинних документів особисто ОСОБА_5 у вересні та листопаді 2008 року, не надано до суду жодного доказу, як і не надано доказів знаходження в цей період зазначеної особи на території України під час складання зазначених документів.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Суд вважає, що правочини, укладені між ПФ «ТТВ» та ФОП ОСОБА_2 не були спрямовані на настання правових наслідків, що суперечить положенням ст.202 Цивільного кодексу України, відповідно до яких правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За визначенням п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. (Підпункт 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. (Підпункт 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. (Підпункт 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. (Підпункт 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). (Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997р. за N233/2037, (зі змінами і доповненнями), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Виходячи з вищенаведеного, у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів щодо проведення операцій з ПФ "ТТВ", дані, які відображені ФОП ОСОБА_2 у деклараціях з податку на додану вартість про обсяги придбання товару та податковий кредит не є дійсними на суму ПДВ 4309грн., в результаті чого відповідачем було правомірно донараховано податок на додану вартість.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 17.06.2010р. №0002101702/0, від 09.07.2010р. №0002001702/1, від 17.08.2010р. №0002001702/2, від 20.10.2010р. №0002101702/3 прийняті ДПІ у Московському районі м.Харкова з дотриманням вимог чинного законодавства України та вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому позовні вимоги про визнання недійсними цих податкових повідомлень - рішень є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 23 травня 2011 року.

Суддя Р.В. Мельников