Постанова № 16039130, 29.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 квітня 2011 р. № 2-а- 15196/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Бутенко С.В.

за участю:

представника позивача - Чорноткач Н.З.

представника відповідача -Нагорна В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-Монтажне Управління "Термоспецмонтаж"

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова

провизнання податкових повідомлень - рішень недійсним ,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно Монтажне Управління «Термоспецмонтаж» (надалі позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова (надалі відповідач), в якому просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000461800/0 від 19.08.2010р. та № 0000461800/1 від 29.10.2010р. про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 86103, 15 грн., у т.ч. за основним платежем 57402, 1 грн., за штрафними санкціями 28701, 05 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що викладені в акті перевірки № 1961/18-24334361 від 06.08.2010 року судження субєкта владних повноважень про порушення ТОВ «Будівельно Монтажне Управління «Термоспецмонтаж» п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями та п. 18 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997р. № 165 із змінами та доповненнями не відповідає дійсності. Відповідачем зроблено помилковий висновок про нікчемність правочинів між ТОВ «СК Техспецбуд» та ТОВ «Будівельно Монтажне Управління «Термоспецмонтаж» відповідно до ст. ст. 215, 228, 203 та 216 ЦК України. ТОВ «Будівельно Монтажне Управління «Термоспецмонтаж», уклавши договори на виконання підрядних робіт № 01-06-09 від 01.06.09 р. та додаткові угоди № 1 від 10.08.2009р., № 2 від 17.08.2009р., № 3 від 31.08.2009р. з ТОВ «СК Техспецбуд», а також, отримавши відповідні роботи, що підтверджується актами виконаних робіт, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону «Про ПДВ» мало право на віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по податкових накладних № 0629.002 від 29.06.2009р., № 0807.006 від 07.08.2009р., № 0831.042 від 31.08.2009р., № 1020.001 від 20.10.2009р., № 1027.001 від 27.10.2009р. на загальну суму 57.402, 1 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав викладені в позові доводи, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що за висновками акту перевірки № 1961/18-24334361 від 06.08.2010 року ТОВ «Будівельно Монтажне Управління «Термоспецмонтаж» було вчинено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями та п. 18 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997р. № 165 із змінами та доповненнями, а саме: підприємством завищено задекларовану суму податкового кредиту на загальну суму ПДВ у розмірі 57.402, 1 грн. у звязку з зайвим віднесенням до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкових накладних, що виписані з порушенням діючого законодавства від імені ТОВ «СК Техспецбуд»: підписані не уповноваженою на те особою, та не є звітними податковими і одночасно розрахунковими документами. Відповідно, винесені податковою податкові повідомлення рішення № 0000461800/0 від 19.08.2010р. та № 0000461800/1 від 29.10.2010р. є цілком правомірним та обґрунтованим.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Приписами ст. ст. 8. 9, 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” визначені функції органів державної податкової служби, до яких належить, зокрема здійснення контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі; контроль своєчасності подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку, організацією виконання актів законодавства у межах своїх повноважень, здійсненням систематичного контролю за їх реалізацією, застосуванням у випадках, передбачених законодавством фінансової санкції до субєктів підприємницької діяльності за порушення законодавства, тощо.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість упорядковані Законом України «Про податок на додану вартість». Вказаним Законом визначено платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно Монтажне Управління «Термоспецмонтаж» - пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 24334361, на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться в Державній податковій інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

На підставі службового посвідчення старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу відпрацювання схем мінімізації платежів до бюджету ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова Черняк М.А., згідно з п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509- ХІІ від 04.12.1990р. зі змінами та доповненнями, була проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно Монтажне Управління «Термоспецмонтаж» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «СК Техспецбуд», код 34328794 за період 01.06.2009р. по 31.10.2009р.

Результати перевірки оформлені актом № 1961/18-24334361 від 06.08.2010 року.

За висновками зазначеного акту перевірки, взаємовідносини між ТОВ БМУ «Термоспецмонтаж» та ТОВ «СК Техспецбуд» не спричиняють реального настання правових наслідків, виходячи з ч. 1 ст. 216, 228, 626, 629, 658, 215, 203 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених ТОВ «СК Техспецбуд» з ТОВ БМУ «Термоспецмонтаж», в порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями ТОВ БМУ «Термоспецмонтаж» безпідставно завищено податковий кредит на загальну суму 57.402, 1 грн.

ТОВ БМУ «Термоспецмонтаж» 11.08.2010 року надало до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова заперечення на вищевказаний акт перевірки, проте, як вбачається з відповіді податкової від 16.08.2010 року № 4117/10/18-016, заперечення на акт перевірки були залишені без задоволення.

19.08.2010 року з посиланням на даний акт перевірки, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення рішення № 0000461800/0, яким ТОВ БМУ «Термоспецмонтаж» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 86.103, 15 грн., у т.ч. за основним платежем 57.402, 1 грн., за штрафними санкціями 28.701, 05 грн.

Позивач у встановленому законом порядку оскаржував вказане податкове повідомлення рішення. За наслідками розгляду скарг позивача, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000461800/1 від 29.10.2010р.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість відображених в акті № 1961/18-24334361 від 06.08.2010 року висновків податкового органу на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, ТОВ БМУ «Термоспецмонтаж» та ТОВ «СК Техспецбуд» було укладено договори на виконання підрядних робіт № 01-06-09 від 01.06.09р. та додаткові угоди № 1 від 10.08.2009р., № 2 від 17.08.2009р., № 3 від 31.08.2009р.

Оглянувши приєднані до справи копії податкових накладних, які були складені з посиланням на вищевказані правочини, суд зазначає про відповідність змісту оглянутих накладних вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ». Наявність у ТОВ «СК Техспецбуд» статусу платника ПДВ відповідач ні в ході проведення перевірки, ні в ході розгляду справи не заперечував, такими мотивами спірне податкове повідомлення рішення не обгрунтовував, перед судом таких доводів не висував. За таких обставин, суд не вбачає в оглянутих податкових накладних дефекту походження, форми або змісту.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

До матеріалів справи позивачем додані копії платіжних доручень про перерахування грошових коштів на користь ТОВ «СК Техспецбуд» та копії актів виконаних робіт, які в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» засвідчують реальність господарських операцій, що відбулись у спірних правовідносинах. Жодних доказів на спростування достовірності цих документів відповідачем до суду не подано.

Окрім того, при вирішенні справи суд бере до уваги, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи зі змісту положень п.п.7.2.3 пп.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Судом при розгляді справи не встановлено невідповідності відомостей наявних в матеріалах справи податкових накладних фактичним обставинам спірних правовідносин. Натомість з матеріалів справи слідує, що факт здійснення господарських операцій та факт здійснення безготівкових розрахунків, підтверджуються документально і відповідачем не спростовані.

Відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч.1 ст.228 згаданого кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідач не надав до суду жодних доказів прийняття компетентною особою за актом перевірки діяльності ТОВ БМУ «Термоспецмонтаж» рішення про порушення кримінальної справи, наявність якого згідно зі ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України є обовязковою в разі вчинення посадовими особами позивача кримінально-караного діяння у сфері оподаткування.

Оскільки матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад, то суд визнає помилковим судження відповідача, про безпідставне отримання ТОВ БМУ «Термоспецмонтаж» у спірних правовідносинах податкової вигоди.

Доводи ДПІ про порушення вимог діючого законодавства обгрунтовуються лише тим, що громадянин ОСОБА_4 - директор ТОВ СК «Техспецбуд» надав пояснення про те, що він не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ СК «Техспецбуд», функції директора та бухгалтера не виконував, статутний фонд не формував, угоди, податкові накладнї та бухгалтерські документи від iмені підприемства не підписував, печаткою не розпоряджувався, пошуком постачальників не займався, податкові декларації не підписував, до ДПІ не надавав, місце знаходження ТОВ СК «Техспецбуд» не відоме, на посаду директора себе не призначав.

Разом з тим, доказів того, що позивач, отримуючи послуги від ТОВ СК «Техспецбуд», порушив конституційні права i свободи людини i громадянина, знищив, пошкодив майно фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, або незаконно заволодів ним, відповідачем не надано.

Обов'язку перевіряти повноваження ociб, які підписують податкові накладні діючим законодавством також не передбачені.

Проведення позивачем збиткових господарських операцій у спірних правовідносинах актом перевірки № 1961/18-24334361 від 06.08.2010 року також не встановлено.

На противагу судженням відповідача, суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобовязань між позивачем, ТОВ БМУ «Термоспецмонтаж» та його контрагентом - ТОВ «СК Техспецбуд». Доказів того, що ці зобовязання залишились невиконаними, що завдає шкоди інтересам Держави у сфері оподаткування, відповідач до суду не надав.

Таким чином, суд робить висновок, що судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, оскільки базується лише на особистих припущеннях фахівців податкового органу без урахування всіх обставин та документів, наданих для перевірки, що суперечить вимогам п.п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р.).

Суд також відзначає, що в розумінні норм Закону України «Про ПДВ» ТОВ БМУ «Термоспецмонтаж» та ТОВ «СК Техспецбуд» є окремими платниками податків, внаслідок чого несуть окрему юридичну відповідальність за вчинення порушень щодо повноти та достовірності справляння ПДВ.

Згідно ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність має індивідуальний характер. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів, у тому числі субєкт господарювання жодним нормативним актом не наділений правом перевіряти достовірність підписів у податкових накладних, угодах та інших первинних документах.

Доказів стосовно наявності правових підстав для притягнення позивача, ТОВ БМУ «Термоспецмонтаж» до юридичної відповідальності за діяння, вчинені його контрагентом - ТОВ «СК Техспецбуд», матеріали справи не містять, так як відповідачем не було встановлено фактів умисного і свідомого укладення даними особами нікчемних правочинів.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом ДПА України від 30.05.1997 року за № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.97р. за № 233/2037, із змінами та доповненнями, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Достатніх та належних доказів на підтвердження судження про порушення ТОВ БМУ «Термоспецмонтаж» наведених норм закону відповідач до суду в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, наявність у спірних правовідносинах правової підстави, з посиланням на яку субєктом владних повноважень було прийнято рішення чи вчинено діяння, а також обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Перевірка судом інших підстав чи обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд відмічає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки відповідачем, який в силу Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та за ознаками ст. 3 КАС України є субєктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, суд доходить висновку, що спірні правові акти індивідуальної дії порушують права і інтереси позивача, безпідставно покладаючи на нього обовязок здійснити додаткові платежі на користь Держави, а тому підлягають скасуванню.

При цьому, суд бере до уваги, що оскільки вимога про визнання правового акту індивідуальної дії недійсним спрямована на втрату таким актом юридичної сили, а отже, за своїми юридичними наслідками є тотожньою скасуванню правового акту індивідуальної дії, то з огляду на приписи абз.2 ч.2 ст.162 КАС України позов належить задовольнити у спосіб скасування спірного акту.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-Монтажне Управління "Термоспецмонтаж" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про визнання податкових повідомлень - рішень недійсним - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000461800/0 від 19 серпня 2010 року та № 0000461800/1 від 29 жовтня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-Монтажне Управління "Термоспецмонтаж" (код 24334361) сплачене державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. З , ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 29 квітня 2011 року.

Суддя Панченко О.В.