Постанова № 16038993, 21.04.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 12425/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2011 р.                                                                                           м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників: позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом закритого акціонерного товариства "Новоселівський гірничо - збагачувальний комбінат" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат»(далі за текстом - позивач, ЗАТ «Новоселівський ГЗК») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, в якому з урахуванням наданих уточнень просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.08.2010р. № 0000061600/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1663250,00 грн., що винесене Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцією в Харківській області, стягнути з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Новоселівський ГЗК»бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1663250,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2010р..

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив про безпідставність висновків перевірки Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області, за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування. Стверджує, що суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовані ним у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», який не ставить право платника податку на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, зокрема, від подання ними податкової звітності та декларування податкових зобов’язань. На думку позивача недотримання вимог податкового законодавства не може бути свідченням порушень вимог цивільного законодавства, оскільки укладені в межах цивільного законодавства правочини є первинними відносно виникнення податкових прав та обов’язків у сторін таких правочинів. З цих підстав висновки Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області про нікчемність угод ЗАТ «Новоселівський ГЗК»з ТОВ «Грань», ПП «НВФ «ТКС»»та ПП «Санресто-Компані»та про завищення сум податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними контрагентами в травні 2010р. вважає помилковими. Наполягає на тому, що ЗАТ «Новоселівський ГЗК»не втратило право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість шляхом зарахування відповідних сум на розрахунковий рахунок, а вимога про стягнення вказаних сум є належним способом захисту та поновлення порушеного права при безпідставній відмові у бюджетному відшкодуванні.

Представники позивача в судовому засіданні доводи та вимоги адміністративного позову підтримали, просили суд про їх задоволення в повному обсязі.

Перший відповідач, Нововодолазька міжрайонна державна податкова інспекція в Харківській області (далі за текстом –перший відповідач, Нововодолазька МДПІ в Харківській області) в наданих до суду письмових запереченнях на позов та її представники в судовому засіданні виклали власну правову позицію щодо обставин справи, вимоги адміністративного позову не визнали. В обґрунтування заперечень послалися на те, що позивач не декларував бюджетного відшкодування податку на додану вартість в тих податкових періодах, в яких у виникло право на таке бюджетне відшкодування. З цих підстав стверджували про порушення ЗАТ «Новоселівський ГЗК»п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.3, п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та про втрату позивачем права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1401899,00 грн.. Щодо частини від’ємного значення травня 2010р. в розмірі 261351,00 грн. зазначили про відсутність сплати податку на додану вартість в ціні товару (робіт, послуг) на користь постачальників в цій сумі в травні 2010р.. З цих підстав просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Другий відповідач, Головне Управління Державного казначейства України в Харківській області заперечення на позов не надав, в судове засідання уповноваженого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, дослідивши надані сторонами по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, Закрите акціонерне товариство «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат», як платник податків, перебуває на обліку в Нововодолазькій МДПІ в Харківській області та з 08.09.2000р. зареєстрований платником податку на додану вартість. Судом встановлено, що позивачем до Нововодолазької МДПІ в Харківській області 20.07.2010р. подано декларацію з податку на додану вартість за червень 2010р. із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку, у розмірі 1663250,00 грн.. Відповідно до п. 9 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, першим відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ «Новоселівський ГЗК»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010р., яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в листопаді та грудні 2007р., в січні –березні та в червні 2008р., в лютому 2009р. та в травні 2010р., за результатами якої складено акт від 19.08.2010р. № 1927/07-0-12/30773938 (том 1, а.с.15-а.с.52). Результати позапланової виїзної перевірки позивача оформлені актом від 19.08.2010р. № 1927/07-0-12/30773938 (том 1, а.с.15-а.с.51), висновками якого встановлено порушення ЗАТ «Новоселівський ГЗК»п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.3, п.п. 7.7.4 п.п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі висновків акту перевірки від 19.08.2010р. № 1927/07-0-12/30773938 та відповідно до підпункту «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»Нововодолазькою МДПІ в Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000061600/0 від 25.08.2010р. про зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2010р. на 1663250,00 грн. (том 1, а.с.52).

Суд зазначає, що відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то за приписами п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду. Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додається розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Матеріалами справи встановлено, що згідно з декларацією ЗАТ «Новоселівський ГЗК»з податку на додану вартість за травень 2010р. від 20.06.2010р. (том 1, а.с.198-а.с.201) різниця між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду склала від’ємне значення в розмірі 261351,00 грн., а залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду, який виник за рахунок діяльності позивача в минулих періодах, склав 2382441,00 грн.. За вирахуванням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню в травні 2010р. в розмірі 425815,00 грн., залишок від’ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, склав 1956626,00 грн..

Судом встановлено, що 20.06.2010р. ЗАТ «Новоселівський ГЗК»надало до Нововодолазької МДПІ в Харківській області декларацію з податку на додану вартість за червень 2010р. (том 1, а.с.7-а.с.8) та розрахунок суми бюджетного відшкодування (том 1, а.с.11) із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника в розмірі 1663250,00 грн.. До розрахунку бюджетного відшкодування позивачем включено залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, в сумі 2163250,00 грн. (1956626,00 грн. + 261351,00 грн. –54727,00 грн.), частина якого в розмірі 1663250,00 грн. не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування, не погашена податковими зобов’язаннями попередніх періодів та фактично сплачена у попередніх податкових періодах, а тому за приписами п.п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підлягає відшкодуванню.

Cуд вважає за не обхідне зазначити, що згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. За змістом п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності. Дата виникнення права на податковий кредит визначається згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При цьому, відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. В п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зроблено застереження стосовно того, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. При цьому податкова накладна має бути оформлена відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до довідки щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (том 1, а.с.10) залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів позивача в загальній сумі 2163250,00 грн. складається із сум, які виникли в листопаді 2007р. в сумі 80138,00 грн., в грудні 2007р. в сумі 79614,00грн., в січні 2008р. в сумі 42647.00 грн., в лютому 2008р. в сумі 390356,00 грн., в березні 2008р. в сумі 427382,00 грн., в червні 2008р. в сумі 2475,00 грн., в лютому 2009р. в сумі 554386,00 грн., в березні 2009р. в сумі 28763,00 грн., в квітні 2009р. в сумі 14878,00 грн., в липні 2009р. в сумі 3226,00 грн., в серпні 2009р. в сумі 10213,00 грн., у вересні 2009р. в сумі 5037.00 грн., в жовтні 2009р. в сумі 6141,00 грн., в листопаді 2009р. в сумі 1255,00 грн., в січні 2010р. в сумі 3335,00 грн., в березні 2010р. в сумі 1953,00 грн. та в травні 2010р. в сумі 261351,00 грн..

В ході розгляду справи судом встановлено, що правильність визначення ЗАТ «Новоселівський ГЗК»сум податкових зобов’язань та податкового кредиту, а також залишку від’ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад-грудень 2007р., січень-березень 2008р., червень 2008р. та лютий 2009р. за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету, в загальному розмірі 1901899,00 грн. першим відповідачем підтверджена, про що зазначено в п.п. 3.1.1, п.п. 3.1.2 п. 3.1 та п. 3.3 розділу 3 акту перевірки від 19.08.2010р. № 1927/07-0-12/30773938. Щодо правильності визначення від’ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень в сумі 261351,00 грн., то суд відзначає, що в акті перевірки Нововодолазької МДПІ в Харківській області від 19.08.2010р. № 1927/07-0-12/30773938 містяться висновки, як про правильність обчислення вказаної суми на сторінці 15 (том 1, а.с.29) та сторінці 35 (том 1, а.с.49), так і про її завищення внаслідок завищення сум податкового кредиту в розмірі 37923,70 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Грань», ПП «НВФ «ТКС»»та ПП «Санресто-Компані»на сторінці 22 (том 1, а.с.36), що є суперечливими та взаємовиключними.

Оскільки сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість звітного податкового періоду залежить від правильності формування сум податкового кредиту та його сплати на користь постачальників в ціні придбаного товару (послуг) у попередніх податкових періодах, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В матеріалах справи містяться договори позивача № 30/03/2010 від 31.03.2010р. з ТОВ «Грань»про закупку матеріалів та виконання робіт з монтажу профнастилів на ангар, додатки до нього, протокол розбіжностей, акт приймання-передачі робіт, податкові накладні на загальну суму 69080,00 грн., в т.ч. ПДВ –11513,33 грн. (том 1, а.с.148-а.с.160), № 01/06 від 06.01.2010р. з ПП «НВФ «ТКС»»про постачання м’яких контейнерів, протокол розбіжностей до нього, видаткові та податкові накладні на загальну суму 134000,20 грн., в т.ч. ПДВ –22333,37 грн. (том 1, а.с.161-а.с.178), № 1503/10 від 15.03.2010р. з ПП «Санресто-Компані»на постачання запасних частин до насосу, специфікація до нього, видаткова та податкова накладні на суму 24462,00 грн., в т.ч. ПДВ –4077,00 грн. (том 1, а.с.179-а.с.183). В ході розгляду справи судом встановлено, що Нововодолазька МДПІ в Харківській області при проведенні виїзної перевірки позивача в повному обсязі дослідила обставини господарських відносин ЗАТ «Новоселівський ГЗК»з ТОВ «Грань», ПП «НВФ «ТКС»», ПП «Санресто-Компані»та первинні документи, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит в травні 2010р., та не встановила їх невідповідність вимогам законодавства, які пред’являються до документів даного виду. Наявність у позивача податкових накладних від ТОВ «Грань», ПП «НВФ «ТКС»»та ПП «Санресто-Компані», які відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», та реальність проведення господарських операцій з вказаними суб’єктами господарювання Нововодолазькою МДПІ в Харківській області не заперечувались і в ході судового розгляду. Суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано склад податкового кредиту по податку на додану вартість в травні 2010р. по взаємовідносинам з ТОВ «Грань», ПП «НВФ «ТКС»»та ПП «Санресто-Компані», відповідають як вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині документального підтвердження сум податкового кредиту, так і вимогам до складання первинних документів для надання їм юридичної сили і доказовості, які визначені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704.

Судом з’ясовано, що висновки першого відповідача про завищення ЗАТ «Новоселівський ГЗК»сум податкового кредиту в травні 2010р. ґрунтуються виключно на тих обставинах, що ТОВ «Грань», ПП «НВФ «ТКС»»та ПП «Санресто-Компані»не надали до ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова, ДПІ в Київському районі м. Харкова та ДПІ в Печерському районі м. Києва відповідно декларації з податку на додану вартість за травень 2010р.. З цих підстав Нововодолазька МДПІ в Харківській області дійшла висновку про нікчемність угод ЗАТ «Новоселівський ГЗК»з ТОВ «Грань», ПП «НВФ «ТКС»»та ПП «Санресто-Компані»та порушення п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення сум податкового кредиту в розмірі 37923,70 грн..

Суд з такими висновками першого відповідача не погоджується, оскільки вони не ґрунтуються на приписах чинного законодавства. Положення Закону України «Про податок на додану вартість»не містять в якості обов’язкової умови для формування податкового кредиту факт декларування постачальником товарів та послуг сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість, як не ставлять в пряму залежність право на податковий кредит покупця (замовника) від подання звітності з відображенням сум податкових зобов’язань постачальником. Суд зазначає, що сам лише факт неподання контрагентами позивача податкової звітності не є безумовними свідченнями нікчемності всіх укладених з ними угод. З фактом неподання платником податків податкової звітності положення п.п. 4.2.2 п. 4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків з бюджетами та державними цільовими фондами»та ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин, пов’язують лише з обов’язком органу державної податкової служби, як контролюючого, самостійно визначити суму податкового зобов’язання такого платника податків. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Висування будь-яких умов для формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним. Разом з цим суд відмічає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій. Однак, Нововодолазькою МДПІ в Харківській області не надано до справи жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, відповідні суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в ж матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи контрагентів позивача за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред’являються до первинних документів, докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані. Детальний аналіз долучених до матеріалів справи угод позивача з контрагентами свідчить, що їх умови не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, підстав для висновку про нікчемність досліджених угод судом не встановлено. Нововодолазька МДПІ в Харківській області обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, які підтверджені належними документами, в ході розгляду справи не спростувала, підстав для невизнання або критичної оцінки наданих позивачем документів по взаємовідносинам з ТОВ «Грань», ПП «НВФ «ТКС»»та ПП «Санресто-Компані»суд не знаходить.

Крім того, суд звертає увагу, що довідкою ДПІ у Київському районі м. Харкова від 09.09.2010р. № 5320/07-007/34757183 (том 1, а.с.211-а.с.215) за результатами невиїзної документальної перевірки ПП «НВФ «ТКС»»підтверджено взаємовідносини позивача з ПП «НВФ «ТКС»», в тому числі щодо відображення в податковому обліку результатів господарських відносин в травні 2010р., за даними результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України станом на 08.04.2011р. (том.1, а.с.165) по ПП «Санресто-Компані»розбіжності відсутні, в матеріалах справи міститься надана ТОВ «Грань»листом від 03.03.2011р. № 03/03 копія декларації з податку на додану вартість за травень 2010р. з відміткою ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про її отримання 08.12.2010р. та відображенням в складі податкових зобов’язань суми податку на додану вартість в розмірі 11513,33 грн. по взаємовідносинам з ЗАТ «Новоселівський ГЗК»(том 2, а.с.140-а.с.147). Наданий відповідачем лист ДПІ у Київському районі м. Харкова від 29.09.2010р. № 7873/7/07-015 (том 2, а.с.159) про недійсність результатів довідки від 09.09.2010р. № 5320/07-007/34757183 висновків суду не спростовує з підстав викладених вище.

Відповідно до матеріалів справи сплата податку на додану вартість в обсязі, включеному до розрахунку бюджетного відшкодування в червні 2010р., проведена позивачем на користь постачальників грошовими коштами в листопаді 2007р.-березні 2008р., червні 2008р. та січні-лютому 2009р. в загальній сумі 1401899,00 грн., що не заперечується першим відповідачем та підтверджується актом від 19.08.2010р. № 1927/07-0-12/30773938, та в травні 2010р. в сумі 261351,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банківських установ про перерахування коштів (том 2, а.с.77-а.с.139).

Суд відхиляє доводи першого відповідача про те, що оскільки ЗАТ «Новоселівський ГЗК»не скористався правом на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в періодах, в яких виникло право на таке відшкодування, то вважається, що він добровільно відмовився від отримання такої суми бюджетного відшкодування, виходячи з наступного.

За приписами п.п. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість»платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів. Відповідно до п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної), платнику податку надсилається податкове повідомлення, в якому зазначається сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів. Таким чином, положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»визначено два випадки, коли платник податків добровільно відмовляється від відшкодування податку на додану вартість з бюджету, а належна такому платнику податку до бюджетного відшкодування сума ПДВ підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов’язань: у разі прийняття платником податку самостійного рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів, що відображається у податковій декларації, або у разі виявлення за наслідками перевірок податковим органом заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування. Однак, в ході розгляду справи судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, що ЗАТ «Новоселівський ГЗК»самостійного рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів не приймав, а Нововодолазькою МДПІ в Харківській області за наслідками перевірок не встановлено заниження позивачем суми бюджетного відшкодування.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Оскільки судовим розглядом не виявлено ані доказів заниження позивачем податкових зобов'язань, ані доказів формування податкового кредиту на підставі неналежно оформлених податкових накладних, за взаємовідносинами з особами, що не мають правоздатності або статусу платників ПДВ, за нікчемними правочинами або господарськими операціями, що не відповідають закону, ані доказів придбання товарів (робіт, послуг), які несумісні з господарською діяльністю або не використовувались в господарській діяльності, то суд вважає, що позивачем виконані вимоги п.п. «а»п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджується матеріалами справи та не спростовано першим відповідачем, Нововодолазькою МДПІ в Харківській області.

За таких обставин суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 25.08.2010р. № 0000061600/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010р. на 1663250,00 грн., прийняте Нововодолазькою МДПІ в Харківській області без достатніх підстав та за відсутності доказів вчинення ЗАТ «Новоселівський ГЗК»порушень вимог податкового законодавства.

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Першим відповідачем, Нововодолазькою МДПІ в Харківській області правомірність власних висновків, законність та обґрунтованість оскаржуваного правового акту індивідуальної дії не доведено, що дає суду підстави для задоволення вимог адміністративного в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Новоселівський ГЗК»бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1663250,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2010р. суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. З матеріалів справи вбачається, що прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення-рішення перший відповідач відмовив позивачеві у бюджетному відшкодуванні, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду.

Вимога ж п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»стосовно обов'язку органу державної податкової служби надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, мала б бути виконана першим відповідачем виключно за умови підтвердження заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування. З врахуванням процедури відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість, передбаченої Законом України «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, обов'язок щодо проведення відшкодування у відповідачів не виник, а вимога про стягнення бюджетного відшкодування є передчасною. У зв'язку з цим, у задоволенні вимоги про стягнення бюджетної заборгованості слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов закритого акціонерного товариства "Новоселівський гірничо - збагачувальний комбінат" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000061600/0 від 25.08.2010 року, винесене Нововодолазькою міжрайонною державною податковою інспекцію в Харківській області.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Закритого акціонерного товариства "Новоселівський гірничо - збагачувальний комбінат" з Державного бюджету України 01,70 грн. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб’єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

          Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2011 року.

          Суддя                               Шевченко О.В.