Постанова № 16038539, 29.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2011 р. № 2а-852/11/1370

09 год. 10 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Качур Р.П.,

за участю секретаря судового засідання - Подібки М. З.

представника позивача Боднара А. І., представника відповідача Задорожного І. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства фірми «БП-ЕЛЕКТРОМЕХАНІК»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення №23695/10/15-2 від 04.10.2010 року,

В С Т А Н О В И В:

25 січня 2011 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства фірми «БП-ЕЛЕКТРОМЕХАНІК» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення №23695/10/15-2 від 04.10.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте з порушенням норм законодавства, оскільки податкові накладні, які не визнано відповідачем, заповнено з додержанням вимог чинного законодавства, а відтак суму податку на додану вартість у розмірі 8356,08 грн. було утримано та сплачено до бюджету, а податковий кредит сформовано правомірно. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомленнярішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена в запереченні від 24.04.2011 року (вх № 19585), де вказано, що під час проведення перевірки було встановлено порушення позивачем п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме встановлено завищення дозволеного податкового кредиту в сумі 8356,08 грн. в рядку 10.1 декларації з ПДВ за період травень 2010 року. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентом позивача ТзОВ «ЕКОПЛАСТ-ЛЬВІВ», оскільки згідно даних ЛІС «Податки»та системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів, органами ДПС звітності вказаного контрагента присвоєно статус «не визнано, як податкова декларація».

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство фірма «БП-ЕЛЕКТРОМЕХАНІК»зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 09.06.2004 р., що підтверджено Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України № 498821 від 24.02.2011 року. Позивача взято на облік у ДПІ у Личаківському районі м. Львова 19.07.2004 року за № 6399, що підтверджується довідкою № 1453 від 19.07.2004 року.

10.09.2010 року Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість приватного підприємства фірми «БП-ЕЛЕКТРОМЕХАНІК», поданої за травень 2010 року, про що складено Акт № 876/15-2 від 10.09.2010 року про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення дозволеного податкового кредиту в сумі 8356,08 грн. в рядку 10.1 декларації з ПДВ за період травень 2010 року. На підставі п. п. 7.7.5, 7.7.7. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» збільшується сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 8356,08 грн.

04.10.2010 року відповідачем на підставі акта перевірки № 876/15-2 від 10.09.2010 року прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р»№23695/10/15-2, яким відповідно до п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7, п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7, п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 8773,88 грн., у тому числі основний платіж 8356,08 грн., штрафні (фінансові) санкції 417,8 грн.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 7.1. ст. 7 цього ж Закону поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Згідно п. п. «в»п. п. 4.2.2. п.4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Згідно п. п. 17.1.3. п.17.1. ст. 17 цього ж Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано копії:

-угоди № Е-217 про комерційну діяльність, постачання товарів від 01.05.2010 року, згідно якого ТзОВ «Екопласт»-Львів»(постачальник) зобовязується доставити та передати у власність ППФ «БП-ЕЛЕКТРОМЕХАНІК»(замовник) електричний, пневматичний, бензиновий інструмент, а також витратні матеріали і приладдя. Загальна вартість угоди 1000000 грн. враховуючи ПДВ;

-податкової накладної № 100504 від 04.05.2010 року, виданої ТзОВ «Екопласт»-Львів»на суму 25258,55 грн., у т. ч. ПДВ 4209,76 грн.;

-податкової накладної № 100512 від 12.05.2010 року, виданої ТзОВ «Екопласт»-Львів»на суму 24877,91 грн., у т. ч. ПДВ 4146,32 грн.;

-видаткової накладної № 100504 від 04.05.2010 року, виданої ТзОВ «Екопласт»-Львів»на суму 25258,55 грн., у т. ч. ПДВ 4209,76 грн.;

-видаткової накладної № 100512 від 12.05.2010 року, виданої ТзОВ «Екопласт»-Львів»на суму 24877,91 грн., у т. ч. ПДВ 4146,32 грн.;

-реєстру отриманих та виданих позивачем податкових накладних за травень 2010 року;

-виписки по банківському рахунку за 17.06.2010 року, згідно якої позивач сплатив контрагенту ТзОВ «Екопласт»-Львів»25258,55 грн., у т. ч. ПДВ 4209,76 грн. згідно рахунку № 100504 від 04.05.2010 року та 24877,91 грн., у т. ч. ПДВ 4146,32 грн. згідно рахунку № 100512 від 12.05.2010 року.

Крім того, позивачем надано суду податкові накладні та видаткові накладні, згідно яких куплений у ТзОВ «Екопласт-Львів»товар проданий ВАТ «Пересувна механізована колона № 9», ПП «Форштаг», ТзОВ «Кроно-Україна», НУ «Львівська політехніка».

Зазначені докази вказують на відсутність порушень позивачем п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення дозволеного податкового кредиту в сумі 8356,08 грн. в рядку 10.1 декларації з ПДВ за період травень 2010 року. Позивачем представлено Суду всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на підставність включення ПДВ у сумі 8356,08 грн. до складу податкового кредиту.

В судовому засіданні представником позивача надано копії податкових та видаткових накладних за травень 2010 року, виданих позивачем своїм контрагентам, згідно яких ППФ «БП-ЕЛЕКТРОМЕХАНІК»реалізував товар, придбаний у ТзОВ «Екопласт»-Львів»згідно податкової накладної № 100504 від 04.05.2010 року та № 100512 від 12.05.2010 року, що додатково підтверджує факт сплати податку на додану вартість за вказаними податковими накладними. Зі слів представника відповідача, зустрічна перевірка ТзОВ «Екопласт»-Львів»з приводу дотримання вимог податкового законодавства, ведення податкового обліку відповідачем не проводилась.

Відповідачем не надано Суду належних та допустимих доказів завищення позивачем дозволеного податкового кредиту в сумі 8356,08 грн. в рядку 10.1 декларації з ПДВ за період травень 2010 року. Обставини щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту коштів у сумі 8356,08 грн. відповідачем належними та допустимими доказами спростовані не були.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова №23695/10/15-2 від 04.10.2010 року є протиправними і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7, п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7, п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є субєктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова № 23695/10/15-2 від 04.10.2010 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства фірми «БП-ЕЛЕКТРОМЕХАНІК»(ЄДРПОУ 32970599, м. Львів, вул. Винниченка, 28, кв. 4А) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 04 травня 2011 року.

Суддя Качур Р.П.