Постанова № 16038368, 27.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2011 р. № 2а-11598/10/1370

16 год. 55 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Коморного О.І.,

секретар - Кукса В.А.,

від

позивачаХолявка І.Я.

відповідачане прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області

до Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради

пропро стягнення коштів , Обставини справи.

Позивач, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, звернувся до суду з позовом у якому просить стягнути з відповідача, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, штраф у розмірі 15833,5 грн. до державного бюджету.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв'язку з проведенням будівельних робіт без дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, до відповідача на підставі п.2 ч.1 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх обєднань, установ та організацій за порушення у сфері містобудування»№ 208/94 від 14.10.1994 року (далі Закон №208/94) та відповідно до Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №244 від 06.04.1995 року (далі Положення №244) застосовано штрафну санкцію у розмірі 15833,5 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача не прибув, про час та місце проведення розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань процесуального характеру від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 71 та ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на основі наявних доказів за відсутності відповідача.

Суд заслухав пояснення представника позивача, повно, всебічно та обєктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

в с т а н о в и в:

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 05.08.2010р. проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог законодавства у сфері архітектури та будівництва з приводу проведення капітального ремонту покрівлі житлового будинку №5б на вул. Л. Алеї у м. Львові, за результатами якої складено акт №89-с.

Перевіркою встановлено порушення, яке полягає у тому, що виконано будівельні роботи з капітального ремонту мякої покрівлі у багатоквартирному житловому будинку на вул. Л. Алея, 5б у м. Львові без належним чином погодженої проектної документації, чим порушено п.9.1 ДБН А.2.2-3-2004, ст..7,9,27 Закону України «Про архітектурну діяльність»та без дозволу на виконання будівельних робіт, чим порушено п.1.2 розділу 1 ДБН А.3.1-5-96, ст.29 Закону України «Про планування і забудову територій». В порушення вимог ст.30-1 Закону України «Про планування і забудову територій»обєкт не здано в експлуатацію в порядку, передбаченому чинним законодавством.

За результатами та на підставі акта перевірки, позивачем 05.08.2010р. складено протокол про правопорушення у сфері містобудування, відповідно до якого запропоновано накласти на відповідача штраф у розмірі 50% від вартості виконаних будівельних робіт.

У подальшому, 13.09.2010р., позивачем винесено постанову №1с/24-10 про накладення на відповідача штрафу за правопорушення у сфері містобудування у сумі 15833,5 грн. яку надіслано відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суть позову визначається з урахуванням його матеріально-правової і процесуально-правової сторін. Це свідчить про те, що позов виступає процесуальною формою, яка забезпечує реалізацію матеріального закону, його примусове здійснення за допомогою держави в особі компетентного органу суду. Елементи позову є: 1) предмет; 2) підстава; 3) зміст. Предметом є та частина, яка характеризує матеріально-процесуальну вимогу позивача до відповідача стосовно якої позивач просить постановити судове рішення. Підстави позову складають підстави, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази. Підставами позову є: 1) юридичні факти, що визначаються нормами матеріального права; 2) доказові факти, тобто ті, що тісно повязані з фактами матеріально-процесуального характеру і на підставі яких можливо зробити висновок про їх наявність чи відсутність. Підстави поділяються на: 1) активні; 2) пасивні. Активні які підтверджують, що право належить позивачу, а виконання певних обовязків відповідачу. Пасивні факти, з яких видно, що відповідач виконав дії, спрямовані на заперечення права позивача. Змістом позову є звернена до суду вимога позивача про здійснення певних дій з зазначенням способу судового захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст викладених норм процесуального права та зважаючи на те що вимогами заявленого позову є стягнення штрафних санкцій, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон повязує можливість стягнення штрафних санкцій у судовому порядку, обґрунтованість їх розміру, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

Згідно з частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.

У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України, справу адміністративної юрисдикції визначено, як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України).

Компетенція адміністративних судів відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках встановлених законом.

Частиною 2 статті 50 КАС України встановлено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Відповідно до ч. 1. ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суб'єкти владних повноважень, згідно з ч.3 ст.6 КАС України, мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ч.2 ст.6 КАС України).

Державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій відповідно до ст. 31 Закону України «Про планування і забудову територій»№1699-ІІІ від 20.04.200р. (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури - Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність»№687-XIV від 20.05.1999р. (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин), державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснюється в установленому законодавством порядку для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Згідно з п. п. 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державний архітектурно-будівельний контроль»№225 від 25.03.1993р., державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність організаційно-технічних і правових заходів, спрямованих на забезпечення дотримання законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог і технічних умов, а також положень затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об'єктів (далі - затверджені проектні рішення), місцевих правил забудови населених пунктів усіма суб'єктами містобудівної діяльності незалежно від форм власності під час забудови територій і населених пунктів, розміщення, будівництва, реконструкції, капітального ремонту об'єктів житлово-цивільного, виробничого та іншого призначення, реставрації архітектурних пам'яток, створення інженерної та транспортної інфраструктури, виробництва будівельних матеріалів, виробів і конструкцій.

Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію»№1434 від 18.10.200р., основними завданнями Держархбудінспекції є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва; виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури (далі - державний архітектурно-будівельний контроль).

Підпунктом 7 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію»встановлено, що Держархбудінспекція відповідно до покладених на неї завдань: проводить перевірку: відповідності виконання будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним рішенням; своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, паспортів, сертифікатів та іншої документації; наявності у виконавця будівельних робіт у передбачених законодавством випадках сертифікатів на будівельні матеріали, вироби і конструкції; додержання встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх обєднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»№ 208/94-ВР від 14.10.1994 р. передбачено, що підприємства, їх об'єднання, установи та організації (далі - підприємства) незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту (далі - будівельні роботи), виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу за проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання або без затвердженої проектної документації у розмірі пятдесяти відсотків вартості цих робіт.

Відповідно до ч.7 ст.3 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" № 208/94-ВР від 14.10.1994 штраф підлягає сплаті підприємством у п'ятнадцятиденний термін з дня його накладення. У разі несплати штрафу у зазначений термін він стягується у судовому порядку.

Судом встановлено, що постановою №1с/24-10 від 13.09.2010 р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування на Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради накладено штраф у розмірі 15833,5 грн., який відповідач повинен був сплатити до 27.09.2010 року.

Відповідачем не надано суду доказів оскарження винесеної позивачем постанови, як і не надано доказів сплати штрафу у повному розмірі чи частково, що свідчить про безпідставне та протиправне невиконання відповідачем постанови №1с/24-10 від 13.09.2010р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування у розмірі 15833,5 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки позивач є субєктом владних повноважень, який вправі звертатися до адміністративного суду із заявленими вимогами, відповідачем не оскаржено постанови позивача у встановленому законом порядку, штраф до відповідача позивачем застосовано у порядку та розмірі згідно діючого законодавства, сума штрафу відповідачем добровільно не сплачена, відтак позовні вимоги є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (м. Львів, пл. Ринок, 1, ЄДРПОУ 34814670) в користь державного бюджету України (Сихівський район м. Львова р/р 31114106700008 в ГУДК у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 26360233, код 21081100) штраф за правопорушення у сфері містобудування у розмірі 15833 (п'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 50 коп. Судові витрати з сторін не стягуються.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 04.05.2011 р. о 17:00 год.

Суддя Коморний О.І.