Постанова № 16038319, 04.05.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2011 р.                                                                                 № 2а-4625/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Падляк О.І.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Управління Песійного фонду України у Золочівському районі Львівської області до Золочівського районного управління юстиції в особі відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції про визнання непроавомірними дій та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі звернулось до суду з вищезазначеним позовом про скасування постанови від 12.04.2011 р. ВП №25810326 про відкриття виконавчого провадження.

Позовні вимоги мотивовані неправомірністю постанови про відкриття виконавчого провадження, у зв’язку з тим, що виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження, не відповідає вимогам ст. 19 Закону України "Про державну виконавчу службу", оскільки у ньому невірно зазначено резолютивну частину судового рішення, а саме період виплати - "з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р." замість "з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 30.09.2008 р.".

Крім того, позивач зазначає про неможливість виконання судового рішення, оскільки чинним законодавством не визначено поняття "мінімальна пенсія за віком".

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча позивач належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. Позивачем не було подано до суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач заперечень на позов, витребувані судом докази не надав, явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, а тому вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача відповідно до положень ст. 128 КАС України.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

          Згідно матеріалів справи, постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції від 12.04.2011 р. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а-5693/2008, виданого 01.03.2011 року Львівським окружним адміністративним судом про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виходячи з вимог ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р.

          Спір між сторонами виник стосовно відповідності виконавчого документа вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", а відтак, правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

          Суд зазначає, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюється Законом України "Про виконавче провадження".

          Так, згідно із ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) –це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

          Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної виконавчої влади. З урахуванням вимог ст.ст. 11, 71 КАС України, факт порушення своїх прав повинен доводити позивач.

          Відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів. Виходячи з аналізу цієї статті, одним з видів виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою є виконавчі листи, що видаються судами.

          Щодо твердження представника позивача про невідповідність виконавчого листа № 2а-5693/2008, виданого 01.03.2011 року Львівським окружним адміністративним судом, вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" у зв’язку з невірним зазначенням у ньому резолютивної частини, а саме період виплати - "з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р." замість "з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 30.09.2008 р.", суд зазначає наступне.

          Вимоги до виконавчого листа, передбачені ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження".

          При дослідженні виконавчого листа № 2а-4380 від 15.02.2010 року, судом встановлено, що у ньому невірно зазначено резолютивну частину судового рішення, а саме період виплати - "з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р." замість "з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 30.09.2008 р.".

          Статтею 259 КАС України передбачає право стягувача та боржника (сторін виконавчого провадження) звернутися до суду, який видав виконавчий лист з відповідною заявою про виправлення помилки у виконавчому листі або ж визнання його таким, що не відповідає дійсності. Так, ч. 2 ст. 259 КАС України передбачає, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

          Проте, позивачем не подано суду будь-яких доказів щодо його зверення до суду в порядку ст. 259 КАС України із заявою про виправлення помилки у виконавчому листі. Тобто суд приходить до висновку, що позивач не скористався своїм правом зверення до суду з метою виправлення виявленої помилки у виконавчому листі.

          Як вбачається зі змісту ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, зокрема, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в виконавчому документі, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

          Щодо твердження позивача про обов’язок державного виконавця відкласти проведення виконавчих дій у разі встановлення невідповідності виконавчого документа вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, суд зазначає, що ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає можливість (право), а не обов’язок державного виконавця щодо відкладення виконавчих дій.

          Умовою такого відкладення положення вказаної статті передбачають обов’язкову наявність обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій несвоєчасне одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права.

          При цьому, ч. 7 ст. 11-1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов’язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.

          Щодо невзяття до уваги заступником начальника відділу ДВС пояснення Управління щодо неможливості виконання рішення суду у зв'язку із відсутністю у законодавстві поняття "мінімальна пенсія за віком", суд зазначає наступне.

          У частині 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці 1 ч. 1 цієї статті, - виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

          В статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зазначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється тільки за рахунок коштів Державного бюджету України.

          Суд не бере до уваги твердження позивача про невиділення коштів з державного бюджету на виплату підвищення до пенсії як "дитині війни" за судовими рішеннями, оскільки відсутність бюджетного фінансування виплат "дітям війни" не перешкоджає проведенню відповідного перерахунку та не звільняє позивача від виконання судового рішення.

          За таких обставин, Львівський окружний адміністративний суд вважає, що позовні вимоги безпідставні і необґрунтовані, а тому адміністративний позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 86, 128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,–

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

          Суддя                                                                       Брильовський Р.М.

повний текст постанови виготовлено 06.05.2011 р.