Постанова № 16037879, 21.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2011 р. м. Львів№ 2а-9763/10/1370 10 год. 10 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Шийки Н.П., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Гніздичівського державного спиртового заводу до державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Гніздичівський державний спиртовий завод звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Жидачівському районі Львівської області. Позивач просить суд визнати нечинним податкове повідомлення - рішення № 0000432320/0/15139 від 08.10.2010 року, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 129327 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що органом державної податкової служби під час проведення позапланової виїзної перевірки безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування за січень 2010 року в сумі 129327 грн. (128565 грн. по правовідносинах з СФГ «Кулеші»та 762 грн. по правовідносинах з ТОВ «Мостнафта»). Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідач позовні вимоги заперечує повністю з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву № 17302/9/10 від 24.11.2010 року. Вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а оскаржуване рішення законним.

Розглянувши документи і матеріали, подані особами, що беруть участь у розгляді справи, заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, оцінивши сукупно докази, які мають значення для справи, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного:

ДПІ у Жидачівському районі Львівської області на підставі направлення від 14.09.2010 року № 112 проведено позапланову виїзну перевірку Гніздичівського державного спиртового заводу з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.11.2009 року по 30.11.2009 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 27.09.2010 року № 1535/23-2/25551043 (а.с. 10-23).

Перевіркою встановлено (а.с. 22) порушення:

-підпункту 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування за січень 2010 року в сумі 762 грн. Такий висновок обґрунтований тим, що до складу податкового кредиту безпідставно віднесено суми ПДВ, сплачені ТОВ «Мостнафта»в ціні придбаного бензину А-92, А-95 на загальну суму 762 грн. (67 грн. та 695,42 грн. відповідно);

-підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування за січень 2010 року в сумі 128565 грн. Такий висновок обґрунтовується тим, що в ході перевірки неможливо встановити факту оплати за мелясу отриману від СФГ ОСОБА_3 у грудні 2009 року, так як у платіжних дорученнях на перерахування коштів не вказано, згідно яких документів проводилась оплата за мелясу у грудні 2009 року. Крім того, зустрічною перевіркою контрагента встановлено, що реалізована СФГ ОСОБА_3 меляса не є продуктом переробки його власної сільськогосподарської продукції, а придбана у інших осіб.

На підставі висновків акта прийнято податкове повідомлення рішення 0000432320/0/15139 від 08.10.2010 року, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 129327 грн.

Оцінюючи висновок податкового органу про завищення бюджетного відшкодування за січень 2010 року в сумі 128565 грн. суд виходить з наступного.

Гніздичівський державний спиртовий завод уклав з контрагентом, селянсько-фермерським господарством ОСОБА_3, договори: 1) № 3 від 13.11.2009 року на поставку меляси в кількості 1000 тон по 730 грн./т. (а.с. 40); 2) № 4 від 17.12.2009 року на поставку меляси в кількості 2000 тон по 830 грн./т. (а.с. 38-39).

Протягом грудня 2009 року позивач отримав від контрагента мелясу:

-по договору № 3 від 13.11.2009 року згідно накладних №№ 40-41 по 730 грн./т в загальній кількості 286,57 тон (а.с.27);

-по договору № 4 від 17.12.2009 року згідно накладних №№42-48 по 830 грн./т в загальній кількості 677,34 тон. (а.с. 28-31).

СФГ ОСОБА_3 виписало позивачу податкові накладні:

-№ 18 від 04.12.2009 року на суму 209196,10 грн. (в т.ч. 43860 грн. ПДВ) на поставку 286,57 тон меляси;

-№ 19 від 31.12.2009 року на суму 562192,20 грн. (в т.ч. 93698,70 грн. ПДВ) на поставку 677,34 тон меляси.

Перевезення меляси здійснювалося належними позивачу вантажними автомобілями. Факт перевезення меляси від постачальника до позивача підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля (а.с. 84-120). Факт реальності господарських операцій позивача та його контрагента додатково підтверджується витребуваними судом доказами, а саме: даними контрольного журналу обліку сировини, яка використовується для виробництва спирту на Гніздичівському державному спиртзаводі (а.с. 203-204) та показами працівника ДПІ у Жидачівському районі Салдана В.С. (208-210), який у грудні 2009 року працював на контрольному пості ДПІ на прохідній спиртзаводу та фіксував факти вїзду на територію автомобілів з сировиною (мелясою).

Згідно акта перевірки та долучених до справи документів (а.с. 128-136) вбачається, що посадові особи СФГ ОСОБА_3 при поданні податкової звітності з ПДВ видавали придбану в інших підприємств мелясу за вироблену з власної сировини з метою незаконного застосування пільгового режиму по сплаті ПДВ. В подальшому така «покупна»(стилістика акта перевірки) сировина реалізовувалася, в т.ч. позивачу. Наведені відповідачем обставини (придбана в СФГ ОСОБА_3 меляса є «покупна», а не його виробництва) свідчать лише про ухилення СФГ ОСОБА_3 від сплати ПДВ, по даному факту порушено кримінальну справу. Проте, такі обставини не спростовують, а навпаки підтверджують реальність господарських операцій по придбанню позивачем сировини та правомірність формування ним податкового кредиту на підставі належним чином оформлених первинних документів, в т.ч. податкових накладних. Більше того, відповідач визнає, що з придбаної меляси позивачем виготовлено спирт етиловий, в подальшому реалізований згідно міжнародного контракту.

У грудні 2009 року позивачем перераховано СФГ ОСОБА_3 за поставку меляси згідно платіжних доручень №№ 186, 231, 265, 282 кошти на загальну суму 793200 грн. (в тому числі ПДВ 132200 грн., а.с. 33, 35-37). Представник відповідача факт перерахування коштів підтверджує, проте заперечує щодо заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ з мотивів неналежного оформлення платіжних доручень (відсутність у платіжних дорученнях інформації про документи, згідно яких проводилась оплата за мелясу). Такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки зазначені платіжні доручення на перерахування коштів за мелясу відповідають вимогам та містять усі реквізити, передбачені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні від 21.01.2004 року № 22.

Для податкового обліку податку на додану вартість, який ведеться відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», використовуються первинні документи, якими є належним чином оформлення податкові накладні. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів.

Отже, позивач належними та допустимими доказами довів факти придбання меляси та сплати ПДВ в ціні товару його контрагенту СФГ ОСОБА_3 Наявність у Гніздичівського державного спиртового заводу усіх первинних документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих СФГ ОСОБА_3 податкових накладних, є підставою для включення визначених у них сум до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено реальність господарських правовідносин по поставці меляси. Відсутність у платіжних дорученнях номеру договору не є підставою для зменшення бюджетного відшкодування ПДВ.

За таких обставин суд має достатні підстави для висновку щодо неправомірного зменшення бюджетного відшкодування позивачу по укладених договорах із СФГ ОСОБА_3 у розмірі 128565 грн. за січень 2010 року.

Оцінюючи висновок податкового органу про завищення податкового кредиту за грудень 2009 року (та, як наслідок, завищення суми бюджетного відшкодування за січень 2010 року) на 762 грн., суд виходить з наступного.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що позивачем завищено податковий кредит за грудень 2009 року на суму 762 грн. (як безпідставно сформований на цю суму), оскільки по даних бухгалтерського обліку не проводилося списання авто бензину А92 та А95.

Як вбачається з матеріалів справи, бензин марки А-95 та А-92, придбаний у ТОВ «Мостнафта»згідно видаткової накладної № В/12/25601-1 від 31.12.2009 року. Суми податку на додану вартість по вищевказаних паливо-мастильних матеріалах згідно податкової накладної № В/12/25601-1 від 31.12.2009 року включені до складу податкового кредиту за грудень 2009 року в сумі 762 грн. (67 грн. +695,42 грн.).

Перевіркою встановлено, що на балансі підприємства обліковуються дві одиниці транспортних засобів: автомашина КРАЗ НОМЕР_1 та автомашина КРАЗ НОМЕР_2. Згідно подорожніх листів вантажного автомобіля за грудень 2009 року на утримання транспортних засобів проводилось списання виключно дизельного палива. По даних бухгалтерського обліку списання бензину А-95 та А-92 не проводилось. Отже, витрати по придбанню вказаного пального безпідставно віднесені до валових витрат, а сума сплаченого в ціні бензину ПДВ безпідставно віднесена до податкового кредиту. Представник позивача не спростував висновку державної податкової інспекції про завищення податкового кредиту на суму 762 грн.

З наведеного вище суд дійшов висновку про правомірність зменшення відповідачем бюджетного відшкодування позивачу по придбанню паливно-мастильних матеріалів в розмірі 762 грн.

При вирішенні даного спору судом враховано, що відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відтак, відповідно до положень ст. 68 Основного Закону відповідач зобовязаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно із вимогами ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми відповідач не довів суду правомірності прийняття ним спірного рішення, та не спростував фактичних обставин, які є підставою позову.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, визнавши протиправним та таким, що підлягає скасуванню, податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області від 08.10.2010 року № 0000432320/0/15139 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 128565 грн. В іншій частині податкове повідомлення - рішення ґрунтується на законі та не підлягає скасуванню.

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позовних вимог немайнового характеру позивачу слід відшкодувати половину сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Жидачівському районі від 08.10.2010 року №0000432320/0/15139 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 128564,72 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь Гніздичівського державного спиртового заводу (Львівська область, Жидачівський район, смт. Гнідичів, вул. Коновальця, 4; ідентифікаційний код 25551043) судовий збір в сумі 1 (одна) грн. 70 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 26 квітня 2011 року.

Суддя Москаль Р.М.