Постанова № 16037771, 12.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2011 р. № 2а-11074/10/1370

11 год. 30 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар судового засіданняКукса В.А.

від

позивача Маковський І.Я.

Секелик І.Д.

відповідача Чабан О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ПП науково-виробниче підприємство "Завод техніки зв'язку і автоматики"

до Державна податкова інспекція у Франківському районі м.Львова

пропро скасування податкового повідомлення-рішення ,

Обставини справи.

Позивач, приватне підприємство науково виробниче підприємство «Завод техніки звязку і автоматики»звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень № 0002082320/0 від 04.11.2010р. та №0002042320/20 від 04.11.2010р. виставлених відповідачем, Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю виставлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи повязані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, подали додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просять позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у запереченні, вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки позивачем не підтверджено фактів здійснення господарських операцій та безпідставно сформовано податковий кредит.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно оцінив податі докази у їх сукупності та

в с т а н о в и в:

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова у період з 30.08.2010р. по 26.09.2010р. проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2010р. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2010р. про що 22.10.2010р. складено акт №5313/23-2/34167410.

За результатами та на підставі акта перевірки, відповідачем 04.11.2010р. виставлено податкове повідомлення-рішення №0002042320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 171845 грн. ( основний платіж 114563 грн., штрафні (фінансові) санкції 57282грн.) та податкове повідомлення-рішення №0002082320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 498841 грн. ( основний платіж 329894 грн., штрафні (фінансові) санкції 164947грн.)

Підставою виставлення вказаних податкових повідомлень-рішень слугувало встановлення перевіркою порушення позивачем:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 п.п.5.3.1 п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997р. за №283/97-ВР, із внесеними змінами і доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього на суму 114563 грн., у тому числі за третій квартал 2008 року на 88313 грн., за четвертий квартал 2008 року на 26250 грн.

- пп.7.4.1, пп. 7.4.4 п.7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р., (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого:

- занижено «Суму ПДВ, що підлягає сплаті (ряд.27 Декларації)»на загальну суму 329 894 грн., у тому числі за вересень 2008 року в сумі 31 933,00 грн., грудень 2008 року в сумі 58 592,00 грн., січень 2009 року в сумі 1 125,00 грн., грудень 2009 року в сумі 50 553,00 грн., лютий 2010 року в сумі 4,00 грн., березень 2010 року в сумі 150 925,00 грн., квітень 2010 року в сумі 36762,00 грн./;

- завищено «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.26 Декларації)»на суму 76 876,00 грн. шляхом неправомірного відображення у Декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року;

- завищено значення рядка 22.2 Декларації «Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду»на суму 16 667,00 шляхом неправомірного відображення у Декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року.

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем до перевірки не надано первинних документів, власне матеріалів робіт, нібито отриманих від ТзОВ «Інтербудзахід-інвест», а саме: «комплекту відомостей до шафи», «комплекту відомостей до стативу», конструкторської документації для виготовлення макетних зразків шаф».

Оскільки акти виконаних робіт не містять конкретної інформації та оформлені таким чином, що не несуть у собі змісту та суті господарської операції, а ТзОВ «Інтербудзахід-інвест»визнано банкрутом, відповідачем зроблено висновок про відсутність підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з господарською діяльністю.

Також відповідачем констатовано завищення позивачем податкового кредиту, оскільки на підприємстві відсутні документи що підтверджують здійснення позивачем авансових платежів на розрахунковий рахунок ДП ЛНДРТІ.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем 24 квітня 2008 року укладено із ТзОВ «Інтербудзахід - Інвест»договір №2404/08-01 про створення (передачу) науково-технічної продукції, предметом якого є розробка конструкторської документації з проведенням випробувань на виготовлених макетних зразках шаф управління електропідігрівом стрілочних приводів (ШУЕС) з трансформатором потужністю 40 кВА (на 6 стрілок) в кількості одного зразка та шаф управління електропідігрівом стрілочних приводів з трансформатором потужністю 25кВА (на 3 стрілки) в кількості одного зразка (п.1.1. договору).

Вартість робіт узгоджено сторонами шляхом складання та підписання протоколу про договірну ціну на науково - технічну продукцію на загальну суму 450000,00 грн. та детальної калькуляції вартості договірної роботи (додатки №1 та №3 до договору), а окремі етапи виконання робіт викладено у календарному плані робіт із зазначенням строків виконання та звітних документів кожного етапу (додаток №2 до договору).

Виконані ТзОВ «Інтербудзахід-інвест»роботи позивачем отримані, про що сторонами 09 вересня та 30 жовтня 2008 року складено та підписано акти №1 та №2 приймання-здачі створеної науково - технічної продукції із детальними переліками отриманої ПП НВП «Завод техніки зв'язку і автоматики»такої продукції (проектів технічних умов на ШУЕС, методик і програм випробувань шаф ШУЕС, зведених конструкторськотехнологічних специфікацій, відомостей матеріалів, розрахунків поопераційних та детальних затрат тощо).

Також 11.07.2008 року між позивачем та ТзОВ «Інтербудзахід - Інвест»укладено договір №1107/01 підряду на виконання проектних робіт, згідно якого Виконавець зобов'язувався своїми силами і засобами провести обробку проектної документації Замовника, яка стосується релейних шаф типу ШМР, стативів кросового монтажу та створити відповідну виробничо - технологічну документацію, а саме відомості матеріалів, відомості вузлів та деталей, відомості стандартних виробів, відомості комплектуючих (купованих) виробів та відомості трудомісткості монтажних робіт.

У специфікації №1 (додатку №1 до договору) сторони узгодили детальний перелік робіт із вказанням станцій/переїздів, на яких будуть розміщуватися проектовані шафи ШМР та стативи, а також узгодили вартість робіт на кожний вид продукції та загальну вартість робіт за договором в сумі 99900,00 грн.

Прийняття робіт за договором від 11.07.2008р. №1107/01 сторонами оформлено актами №1, №2 та №3 приймання - передачі робіт від 02 та 03 вересня 2008 року із детальними переліками виконаних робіт та переданої Замовнику документації.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного закону включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки усі реквізити, що передбачені вищевказаним Законом, містяться у вказаних вище актах приймання - здачі науково - технічної продукції, вони є первинними документами і фіксують факти здійснення вказаних у них господарських операцій.

Крім того, на вимогу суду позивачем надано для долучення до матеріалів справи копію всієї документації, яка отримана у результаті виконання вищевказаних договорів, а також докази подальшого використання отриманої науково-технічної продукції у господарській діяльності для виготовлення стативів кросової системи монтажу, шаф релейних уніфікованих ШМР, шаф управління електропідігрівом стрілочних приводів ШУЕС, які передані ДТГО «Південно-Західна залізниця, ДП «Одеська залізниця, ДТГО «Львівська залізниця»згідно договорів № ПЗ/Ш-082624/НЮ від 10.09.2008р, № ОД/НХ-08-849 НЮ від 14.07.2008р, № Л/Д-081072/НЮ від 30.09.2008р.(копії містяться у матеріалах справи).

Вищенаведене спростовує твердження відповідача про відсутність факту отримання позивачем від товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербудзахід - Інвест»робіт та науково - технічної продукції, оскільки виконання цих робіт підтверджується складеними в установленому законом порядку та наявними первинними та іншими документами, використанням їх результатів у господарській діяльності ПП НВП «Завод техніки зв'язку і автоматики», що надало можливість останньому виготовити та реалізувати продукцію для потреб залізниць України.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів укладених позивачем з ТзОВ «Інтербудзахід - Інвест», та в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-якої з осіб та чи притягнуто будь-яку з осіб ТзОВ «Інтербудзахід - Інвест»до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності приватного підприємства ТзОВ «Інтербудзахід - Інвест».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки, як встановлено судом, господарські операції позивача з ТзОВ «Інтербудзахід - Інвест»мали місце, помилковим є висновок відповідача про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на визнання ТзОВ «Інтербудзахід - Інвест»банкрутом.

Адже визнання юридичної особи банкрутом та подальше скасування державної реєстрації і анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцями, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї.

До того ж, у пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 цього ж Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Податковий кредит у відповідності до п. 1.7 ст. 1 названого Закону визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону).

Законом "Про податок на додану вартість" передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи , між позивачем та ТзОВ «Інтербудзахід - Інвест»укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджується матеріалами справи, відтак ТзОВ «Інтербудзахід - Інвест»правомірно виписало податкові накладні.

Судом також встановлено, що зазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Усі податкові накладні містять необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість".

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем пп.7.4.1, пп. 7.4.4 п.7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З матеріалів справи судом також встановлено, що з метою придбання об'єкту нерухомого майна: складу готової продукції №2 загальною площею 2229,2 кв.м. та корпусу складу Е-1 загальною площею 90,7 кв.м., належних державному підприємству Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут», ПП НВП «Завод техніки зв'язку і автоматики»05 листопада 2009 року подало до організатора аукціону - Товарної біржі «Перша універсальна»заявку на участь у відповідному аукціоні.

Правилами участі в аукціоні, які містила ця заявка було встановлено обов'язок ПП НВП «Завод техніки зв'язку і автоматики»для його реєстрації в якості учасника аукціону сплатити гарантійний внесок у розмірі 10% від початкової ціни об'єкта і ліцензійний збір у розмірі 0.1% від початкової ціни обєкта (місцевий податок).

Згідно виставленого Товарною біржею «перша Універсальна»рахунку №1105-09 від 5.11.2009 року, розмір гарантійного внеску складав 320720,00 грн. в т.ч. ПДВ, а розмір ліцензійного збору - 3207,20 грн. без ПДВ.

Вказані суми сплачено підприємством шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Товарної біржі «Перша Універсальна»згідно виставленого рахунку 26 листопада 2009 року платіжним доручення №707.

На суму вказаного авансового платежу згідно договору купівлі - продажу №37-LV/09 від 01 грудня 2009 року державним підприємством Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут»виписано позивачу податкову накладну №410, на підставі якої позивачем у відповідності до положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 53453,33 грн.

В подальшому, на підставі укладеного між позивачем та ДП «Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут»договору купівлі продажу нерухомості на аукціоні товарної біржі «Перша Універсальна»від 01 грудня 2009 р. позивачем проведено оплату за придбане нерухоме майно: 1000000,00 грн. (платіжне доручення № 101 від березня 2010 року); 300000,00 грн. (платіжне доручення № 123 від 06 квітня 2010 року); 50000,00 грн. (платіжне доручення № 162 від 27 квітня 2010 року); 200000,00 грн. (платіжне доручення № 199 від 2( травня 2010 року); 20000,00 грн. (платіжне доручення № 205 від 3 травня 2010 року); 50000,00 грн. (платіжне доручення № 234 від 09 червня 2010 року); 50000,00 грн. (платіжне доручення № 248 від 29 червня 2010 року); Таким чином, за період з 22 березня 2010 року по 29 червня 2010 року позивач сплатив ДП «Львівський науково - дослідний радіотехнічн іститут»1670000,00 грн. у якості оплати за придбане нерухоме майно.

Вказані кошти були сплачені Продавцю - ДП «Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут»через Відокремлений підрозділ «Гуртожиток»державного підприємства «Львівський наук дослідний радіотехнічний інститут»на рахунок №260023010074 у філії ВАТ «КБ «Актив банк»; оскільки саме цей рахунок було вказано у договорі купівлі - продажу нерухомості від 01.12.2009р.

За наслідками проведених ПП НВП «Завод техніки зв'язку і автоматики»оплат, державним підприємством «Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут»виписано податкові накладні: №80 від 22 березня 2010 року на суму 1000000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 166666,67 грн., №104 від 06 квітня 2010 року на суму 300000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 50000,00 грн., №106 від 27 квітня 2010 року на суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн., №166 від 26 травня 2010 року на суму 200000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 33333,33 грн., №169 від 31 травня 2010 року на суму 20000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3333,33 грн., №174 від 09 червня 2010 року на суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн., №203 від 29 червня 2010 року на суму 50000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8333,33 грн., складені згідно п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаних податкових накладних позивачем у відповідності до положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»включено до складу податкового кредиту податку на додану вартість в розмірі 278333,33 грн..

Відповідно до листа державного підприємства «Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут»від 30.11.2009 року №910/3-201, платник ВП «Гуртожиток»ДП ЛНДРТ є відокремленим підрозділом Державного підприємства Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту, не проводить окремої господарської діяльності і не є юридичною особою, та не є окремим платником податків.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, слуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням едитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку варів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану ртість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону).

Законом "Про податок на додану вартість" передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Відтак, на підставі податкових накладних державного підприємства «Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут», позивачем у відповідності до положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»правомірно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 278333,33 грн.

Відповідно до листа ДП «Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут»всі перераховані податкові накладні були включені в зобов'язання декларації по ПДВ одержувача коштів - ДП «Львівський науково - дослідний радіотехнічний інститут»(Продавця за договором купівлі - продажу) за відповідні періоди (лист ДП «ЛНДРТІ»від 26 жовтня 2010 року №901/1-130, т.1 а.с.169). Доказів протилежного відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, субєктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита) в сумі 3,40 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 04 листопада №0002042320/0 та №0002082320/0.

3.Стягнути з державного бюджету України на користь науково-виробничого підприємства «Завод техніки звязку і автоматики»(м. Львів вул. Околична, 18, ЄДРПОУ 34167410) 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 17.04.2011 р. о17:30 год.

Суддя Коморний О.І.