Постанова № 16037567, 18.05.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 травня 2011 року Справа № 2а-3042/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Борзаниці С.В.,

при секретарі: Жиленку Д.В.,

за участю:

представника позивача: Ликової В.П.,

представника відповідача: Білощук Я.А.,

представника третьої особи: Ямщікової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техснаб ЛЗКВ» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобовязання вчинити певні дії, стягнення бюджетної заборгованості по ПДВ, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська, після уточнення якого в якості другого відповідача зазначив Головне управління Державного казначейства України у Луганській області та просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000072320 від 21.03.2011 року;

- зобов'язати ДПІ в Артемівському районі у м. Луганськ надати належні висновки про бюджетне відшкодування по деклараціям за травень 2010р., червень 2010 р., липень 2010 р., листопад 2010 р. на загальну суму 256299,00 грн.

- стягнути з Державного бюджету України з рахунку «Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами» - р/р 31110030700003, в ГУДКУ у Луганській обл. МФО 804013(код платежу 110) на користь ТОВ «Техснаб ЛЗКВ» код ЄГРПОУ 34525630 на поточний рахунок № 26008282732 у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», бюджетну заборгованість по ПДВ по деклараціях за травень 2010р., червень 2010р., липень 2010 р., листопад 2010 р на загальну суму 256299,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог послався на наступне.

Позивачем на виконання вимог пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (надалі - Закон про ПДВ) до відповідача №1 були подані податкові декларації по податку на додану вартість із зазначенням від'ємного значення податку (рядок 25,1 декларацій), що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача та заяви про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, що відображається в податкових деклараціях - за травень, червень, липень та листопад 2010 року на загальну суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного Бюджету України на розрахунковий рахунок платника податку у розмірі -256299,00 грн.

Також позивачем були подані відповідачу №1 розрахунки суми бюджетного відшкодування з належним чином завіреними копіями платіжних доручень, згідно яких заявлені до відшкодування з Державного бюджету України на поточний рахунок «Позивача» р/р 260082732 у ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» МФО 380805, суми бюджетного відшкодування по ПДВ за вказані звітні податкові періоди.

Також, разом з вищевказаними деклараціями позивач надав відповідачу№1 за кожен зазначений звітний податковий період реєстри отриманих і виданих податкових накладних у яких зазначені дата, номер, назви покупців й постачальників, їх індивідуальний податковий номер, загальна сума із ПДВ, вартість без ПДВ і сума ПДВ, які підтверджують правильність визначення різниці між сумою податкового зобов'язання й податкового кредиту (негативне значення), а також підтверджують юридичний факт зайвої сплати ПДВ в складі ціни товарів постачальникам позивачем.

На підставі Акту від 21.03.2011 № 126/23-20/345255630 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Техснаб ЛЗКВ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період травень-липень 2010 року, листопад 2010 року Державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000072320 від 21.03.2011, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 256299,00 грн.

Вищевказане повідомлення-рішення було отримано позивачем 25.03.2011 року без попередньою ознайомлення і підписання акту перевірки.

Податкове повідомлення-рішення № 0000072320 від 21.03.2011 року обґрунтовано відповідачем №1 тим, що в ході позапланової перевірки встановлено порушення пункту 1.8 ст.1. п.п.7,72 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97 ВР. Відповідач №1 в акті перевірки посилається на те, що податковий кредит позивача у зазначений період сформовано за рахунок контрагентів - постачальників, по ланцюгу постачання товарів(робіт, послуг) яких встановлено наявність «сумнівних» контрагентів, які не декларують податкові зобов'язання. Тому неможливо підтвердити заявлену до відшкодування суму ПДВ.

Податкове повідомлення-рішення № 0000072320 від 21.03.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 256299,00 грн., позивач вважає безпідставним, противоправним та таким, яке підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Позивач не був ані попереджений про позапланову перевірку, ані ознайомлений з її результатами, про що свідчить відсутність підписів будь-якого представника позивача в акті від 21.03.2011 р. та на розписці про отримання повідомлення про проведення невиїзної перевірки.

Довідками перевірок від 09.07.2010 № 159/15-20/34525630 „Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість» за травень 2010 року", від 18.08.2010 № 180/15-20/345256 „Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість» за червень 2010 року", від 17.09.2010 № 227/15-20/34525630 „Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість» за липень 2010 року, від 14.01.2011 № 28/5/15-20/34525630 „Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість» за листопад 2010 року складені посадовими особами відповідача№1 , визначено підтвердження заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість за травень 2010 р. у розмірі - 96311,00 грн., за червень 2010 р. у розмірі - 16760,00 грн., за липень 2010 р. у розмірі 94377,00 грн., за листопад 2010 р. у розмірі - 48851,00 грн.

Крім того, норми податкового законодавства, які діяли на момент проведення перевірки, не пов'язували право платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ із виконанням податкового зобов'язання контрагентом такого платника податків. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Також відповідачем №1 було порушено строк прийняття повідомлення-рішення № 0000072320 від 21.03.2011 року.

Позивач отримав 25.03.2011 року акт перевірки № 126/23-20/34525630 від 21.03.2011 разом з повідомленням-рішення № 0000072320 від 21.03.2011 року, тобто на п'ятий день після прийняття вищевказаного рішення. Це є доказом прийняття відповідачем оскаржуваного рішення з порушенням вимог ст..58, ст..86 Податкового кодексу України.

Позивач посилається на те, що позапланова невиїзна документальна перевірка була проведена по необґрунтованим підставам з огляду на наступне:

- за результатами попередніх перевірок фактів порушення позивачем законів України про оподаткування, валютного законодавства не виявлено;

- позивачем подано податкові декларації в установлені строки;

- під час перевірки не виявлено жодної недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих позивачем;

- позивач, до перевірки , проведеної в період з 19.03.2001 по 21.03.2011 не подавав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;

- потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини ч позивачем не виникало, бо у позивача не витребувалися органом державної податкової служби будь-які пояснення та їх документальні підтвердження;

- реорганізація (ліквідація) позивача не проводиться;

- стосовно позивача (посадової особи позивача) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією не заведено жодної оперативно-розшукової справи

- стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили документальну(камеральну) перевірку позивача, не розпочато службове розслідування та не порушено кримінальну справу;

- позивачем подано декларації з від'ємними значеннями з податку на додану вартість, яке становить менш ніж 100 тис. гривень.

- відносно позивача, не було подано жодних скарг, про що свідчить відсутність будь-яких запитів на адресу позивача про надання будь-яких пояснень.

- позивачем не уточнювались розрахунки по ПДВ за перевірені раніш відповідачем періоди (травень-липень. Листопад 2010 р.);

- будь-якої інформації про ухилення позивачем від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації до відповідача не надходило і взагалі не існує, про що свідчить відсутність будь-яких запитів на адресу позивача про надання будь-яких пояснень.

- позивач та його контрагент вчиняли дії спрямовані на виконання укладених договорів, а саме виконували певні послуги (роботи), передавали майно та сплачували кошти за виконані роботи, поставлений товар.

Виходячи з наведеного, позивач вважає, що відповідачем №1 були порушені вимоги підпунктів 7.7.2., 7.7.5., 7.7.6., 7.7.10. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (що діяв до 01.01.2011р.), статей 198, 200 Податкового кодексу України що призвело до ненадходження на розрахунковий рахунок позивача суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у сумі -256299,00 грн. у зв'язку з „не отриманням відповіді по запитам постачальників по ланцюгу", і як наслідок - неподання висновку до Відповідача № 2.

Під час судового засідання представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача під час судового засідання проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на наступне.

Службовою запискою від 28.01.2011р. №359/1520 управлінням оподаткування юридичних осіб на виконання ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р.№2755-VI (зі змінами та доповненнями) та Постанови КМУ від 27.12.2010р. №1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» скасовано висновки на підтвердження сум бюджетного відшкодування, в т.ч. ТОВ «Техснаб ЛЗКВ».

На адресу ДПІ у рамках службового розслідування стосовно фахівців, які здійснювали перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ТОВ «Техснаб ЛЗКВ», надійшов лист ДПА в Луганській області від 17.03.2011р. №4974/7/07-205 про проведення документальної невиїзної перевірки зазначеного підприємства по деклараціях за травень, червень, липень, листопад, грудень 2010р на підставі п.79.1 ст.79 Податкового Кодексу України.

В межах ст. 79 Податкового Кодексу України платнику податків 19.03.2011р. надіслано засобами поштового зв'язку (ЛДУДППЗ «Укрпошта», 91021, м. Луганськ, кв. Гайового, 35) рекомендованим листом копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, що підтверджується чеком.

За результатами проведеної перевірки було виявлено порушення п.1.8. ст.1, абз. а; п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненням), а саме завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у загальній сумі 256299,00 грн.

У результаті перевірки відділом перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб від 21.03.2011р. було встановлено, що податковий кредит підприємства ТОВ «Техснаб ЛЗКВ» у зазначені періоди сформовано за рахунок контрагентів - постачальників, по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг), яких встановлено наявність «сумнівних» контрагентів, які не декларують податкові зобов'язання та відповідно, не сплачують податок на додану вартість.

В обґрунтування відсутності надмірної сплати податку на додану вартість свідчить той факт, що в ланцюгу постачання ТОВ «Техснаб ЛЗКВ» задіяні «сумнівні» контрагенти, які не декларують податкові зобов'язання та не сплачують податок на додану вартість.

За результатами аналізу податкової звітності контрагентів ТОВ «Техснаб ЛЗКВ» по ланцюгу постачання встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності (відсутні основні фонди, персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби), тобто вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

У зв'язку з вищенаведеним ДПІ не отримано належних доказів надмірної сплати до бюджету сум податку на додану вартість у розмірі 256299,00 грн. для підтвердження відповідності сум бюджетного відшкодування сумам, заявлених платником у податкових деклараціях.

Таким чином, заявлену до відшкодування суму ПДВ в повному обсязі неможливо підтвердити у зв'язку з не підтвердженням даних по ланцюгам постачання.

Також представник відповідача зазначив, що відповідно до абз.4 п. 3 розділу 4 наказу №984, засобами поштового зв'язку 21.03.2011 надіслано другий екземпляр акта позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Техснаб ЛЗКВ» та податкове повідомлення-рішення. Того ж дня до ДПІ було повернуто конверт з відміткою про неможливість вручення.

Тому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи під час судового засідання проти позовних вимог заперечував, посилаючись на наступне. Державною податковою інспекцією в Артемівському районі м. Луганська по ТОВ „Техснаб ЛЗКВ" висновок до казначейства про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень-липень та листопад 2010., на загальну суму 256299,00 грн., не надавався, тому відшкодування податку на додану вартість не проводилось.

Відповідно до „Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість" затвердженого наказом Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України №82/245 від 27.04.2004р. відшкодування податку на додану вартість проводиться за рішенням суду.

Повідомляємо, що на теперішній час до Головного управління Державного казначейства України у Луганській області не надходило ніяких документів, на підставі яких можливо здійснити відшкодування податку на додану вартість та пені позивачу.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на органи державної податкової служби покладено обовязки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Згідно ст. ст. 10, 11 зазначеного Закону до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Техснаб ЛЗКВ», ід. код 34525630, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 03.08.2006 за № 13821020000009221 (а.с.129), є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 17049801 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим 01.09.2006 (а.с.130).

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетне відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Судом встановлено, що позивачем на виконання п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про податок на додану вартість» та Наказу Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», до відповідача Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська для вирішення питання про бюджетне відшкодування були подані податкові декларації з ПДВ за травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року та листопад 2010 року із зазначенням відємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача з Державного бюджету України.

Згідно податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року від 21.06.2010 року за № 9002245782 та розрахунку суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок підприємства у банку, складає 96311,00 грн.

Згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року від 20.07.2010 року за № 9002805667 та розрахунку суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок підприємства у банку, складає 16760,00 грн.

Згідно податкової декларації з ПДВ за липень 2010 року від 20.08.2010 року за № 9003542249 та розрахунку суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок підприємства у банку, складає 94377,00 грн.

Згідно податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року від 17.12.2010 року за № 9005618119 та розрахунку суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок підприємства у банку, складає 48851,00 грн.

Загальна сума податку на додану вартість, що згідно декларацій підлягає відшкодуванню з Державного Бюджету України на розрахунковий рахунок платника податку складає 256299,00 грн.

Згідно статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу податкової служби.

Згідно статті 79 ПК України (особливості проведення документальної невиїзної перевірки) документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Згідно п. 200.11 статті 200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В судовому засіданні встановлено, що 21.03.2011 головним державним податковим ревізором-інспектором відповідача була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період травень-липень 2010 року, листопад 2010 року. Перевірка проводилася відповідно до наказу ДПІ в Артемівському районі м. Луганська від 18.03.2011 №178 та на підставі п.п. 78.1.12 п.78.1, ст.78, п. 79.1 ст.79, Податкового кодексу України. За результатами перевірки складений акт від 21.03.2011 за № 126/23-20/34525630.

Згідно акту перевірки від 21.03.2011 № 126/23-20/34525630 в ході її проведення встановлено порушення п.1.8. ст.1, абз. а; п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненням), а саме завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у загальній сумі 256299,00 грн.

Згідно акту перевірки від 21.03.2011 № 126/23-20/34525630 заявлену до відшкодування суму ПДВ в повному обсязі неможливо підтвердити у зв'язку з не підтвердженням даних по ланцюгам постачання.

На підставі акту невиїзної документальної перевірки від 21.03.2011 № 126/23-20/34525630 Державною податковою інспекцією в Артемівському районі м. Луганська за порушення пункту 1 п.1.8. ст.1, абз. а; п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” прийнято податкове повідомлення рішення № 0000072320 від 21.03.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування за декларацією за травень 2010 року на 96311,00 грн., за декларацією за червень 2010 року на 16760,00 грн., за декларацією за липень 2010 року на 94377,00 грн., за декларацією за листопад 2010 року на 48851,00 грн., всього на суму 256299,00 грн. (а.с. 10).

Позивачем в ході судового розгляду справи було надано суду всю первинну документацію, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність за період, протягом якого сформовано податковий кредит за вищевказані періоди 2010 року.

Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. При цьому в судовому засіданні було перевірено можливість позивача щодо здійснення операцій, відносно яких сплачувався ПДВ в розмірі ціни товару або послуги.

Суд зазначає, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою”, без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом”. За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту “а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Чинним законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено факт здійснення позивачем господарської операції та дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Посилання позивача на відсутність повноважень на проведення документальної невиїзної перевірки позивача є незмістовними, оскільки відповідач відповідно до положень ст. 79 ПК України податковому органу надані такі повноваження на підставі наказу керівника органу.

Посилання представника відповідача на належне повідомлення позивача про проведення документальної невиїзної перевірки шляхом надіслання на його адресу повідомлення від 19.03.2011р. №3797/10 та завіреної копії наказу від 18.03.2011р. №178, є незмістовним, оскільки чек ЛДУДППЗ «Укрпошта» від 19.03.2011 про відправку кореспонденції на адресу позивача, з врахуванням вимог п. 79.2 ст. 79 ПК України, не є належним доказом повідомлення платника податку про проведення документальної невиїзної перевірки.

Межі повноважень органів казначейства встановлено Постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 21.12.2005 року «Положення про Державне казначейство», а в частині відшкодування податку на додану вартість спільним Наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України №200/86 від 21.05.2001 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 року №489/5680 «Порядок відшкодування податку на додану вартість», згідно п.4.1 якого відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Оскільки у даному випадку відповідач не виконав покладений на нього законом обовязок та не надав у встановленому порядку відповідачеві ГУ ДКУ у Луганській області висновок про відшкодування позивачу податку на додану вартість за травень-липень 2011 та листопад 2010 року, позивач не зміг отримати від відповідача ГУ ДКУ передбаченого законом бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 256299,00 грн.

Таким чином, позивач надав суду належні докази в обґрунтування позовних вимог, як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно платіжних доручень № 81 від 30.03.2011 та № від 13.05.2011 №126 позивач при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 36,44 грн., та 1700 грн., тому дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техснаб ЛЗКВ» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобовязання вчинити певні дії, стягнення бюджетної заборгованості по ПДВ задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська № 0000072320 від 21.03.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 256299,00грн.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Артемівському районі м. Луганська надати Головному управлінню Державного казначейства України у Луганській області належні висновки про бюджетне відшкодування по деклараціям за травень 2010р., червень 2010 р., липень 2010 р. та листопад 2010 р. на загальну суму 256299,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України з рахунку «Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами» - р/р 31110030700003, в ГУДКУ у Луганській обл. МФО 804013 (код платежу 110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техснаб ЛЗКВ» (код ЄДРПОУ 34525630) на поточний рахунок № 26008282732 у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», бюджетну заборгованість по ПДВ по деклараціях за травень 2010р., червень 2010р., липень 2010 р. та листопад 2010 р на загальну суму 256299,00 грн. (двісті пятдесят шість тисяч двісті девяносто девять гривень.)

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техснаб ЛЗКВ»судові витрати у розмірі 1736,44 грн. (одна тисяча сімсот тридцять шість гривень сорок чотири копійки).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано у повному обсязі 25 травня 2011 року.

СуддяС.В. Борзаниця