Постанова № 16037385, 12.05.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 травня 2011 року Справа № 2а-2588/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Твердохліба Р.С.,

секретаря судового засідання Григоренко-Тумасян А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом повного товариства «Ломбард «Рак і К» до державної податкової інспекції в м. Ровеньки Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 14 березня 2011 року №0000261741; №0000092342; №0000102342,-

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2011 року повне товариство «Ломбард «Рак і К» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в м. Ровеньки Луганської області в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Ровеньки від 14 березня 2011року:

- № 0000261741 про сплату податкового зобовязання в сумі 2468, 09 грн з них: за основним платежем - 1974, 47 грн та штрафні санкції - 493, 62 грн.;

- № 0000092342 про сплату податкового зобовязання на загальну суму 3823, 75 грн, з них за основним платежем 3059,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 764,75 грн.;

- № 0000102342 про сплату податкового зобовязання на загальну суму 36189, 25 грн., з них за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 36189, 25 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що у відношенні Повного товариства «Ломбард «Рак і К» на підставі акта планової виїзної перевірки №33/23/25358412 від 25.02.2011 винесено три податкових повідомлення-рішення від 14.03.2011 за №0000092342, 0000261741 та 0000102342. Вважав, що зазначені рішення не ґрунтуються на Законі та є такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000261741 від 14.03.2011 позивачем порушено вимоги п.п. 19.2 «а» 19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-VI «Про податок з доходів фізичних осіб» оскільки позивачем було проведено розрахунки з фізичними особами, та не має документів які підтверджують розрахунки з субєктами підприємницької діяльності та визначено розмір суми податкового зобовязання в сумі 2468, 09 грн.

Відповідно до статті 50 Цивільного кодексу України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Підприємницька діяльність регулюється нормами Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року N 436-ІУ відповідно до глави 4 (статті 42, 44, 47) якого, сутність визначення поняття «підприємництво», принципи його здійснення не змінюються, гарантуються рівні права та рівні можливості, незалежно від обраних організаційних форм підприємницької діяльності.

Згідно з Указом Президента України від 03.07.98 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, при додержанні ними умов, визначених статтею 1 цього Указу, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів від здійснення такої підприємницької діяльності за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку, у розмірі, встановленому місцевою радою, залежно від виду підприємницької діяльності за місцем державної реєстрації такої особи.

Відповідно до статті 2 Указу дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобовязань платника єдиного податку. Згідно із статтею 6 Указу платник єдиного податку не є платником податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) саме від здійснення того виду підприємницької діяльності, дохід від якої обкладається єдиним податком.

Таким чином, на підставі положень пункту 1.6 статті 1 Закону (а також підпункту 4.3.25 пункту 4.3 статті 4, підпунктів 9.12.1 та 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, статті 17 Закону; статті 2 та 6 Указу; статті 14 Декрету особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь субєкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати обєкт оподаткування - оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу (виручки), оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу та порушення сфер правового регулювання між Указом, Декретом та Законом.

Листом Державної податкової адміністрації України від 25.10.2010 № 11157/6/17-0716 встановлено, що особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь субєкта підприємницької діяльності не утримує податкові виплати за умовою предявлення останнього документа, який підтверджує, що він зареєстрований підприємцем (свідоцтво про державну реєстрацію). Жоден нормативний документ, який діяв до 01.01.2011 не встановлював обовязку витребування у СПД копії свідоцтва про реєстрацію.

Таким чином, позивач зазначив, що при придбанні товарів у субєктів господарської діяльності, останніми були предявлені свідоцтва про реєстрацію субєкта підприємницької діяльності та отримано від них товарні чеки та квитанції на товар, що є незаперечним фактом того, що особа є підприємцем.

Крім того позивачем зазначено, що Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІV (із змінами та доповненнями) втратив чинність з 01.01.2011 року, а перевірка була проведена у лютому 2011 року. Податковий кодекс України, згідно якого податковою були виявлені порушення податкового законодавства та застосовані штрафні санкції вступив в дію з 01.01.2011. Якщо відповідачем застосовуються норми адміністрування Податкового кодексу України, то п.7 підрозділу 10 Прикінцевих положень Податкового кодексу України передбачено штраф розміром 1 грн. за порушення податкового законодавства у першому півріччі 2011 року.

Згідно податкового рішення-повідомлення від 14.03.2011 № 0000092342 позивачем порушено вимоги п.п.5.3.2 п.5.3., п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на прибуток фінансових установ на загальну суму 3823, 75 грн.

На заперечуючи самого факту виявленого порушення позивач зазначив, що податковою інспекцією м. Ровеньки, при визначенні сум податкових зобовязань, застосовані норми адміністрування Податкового кодексу України, а саме підпункт 2 пункту 54.3 ст.54, та 12.1 ст.123, але, у разі правомірного застосування цих норм за попередні податкові періоди, не враховано п.7 підрозділу 10 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, яким передбачено штраф розміром 1 грн. за порушення податкового законодавства у першому півріччі 2011 року, оскільки, у відповідності до ст.58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно податкового повідомлення-рішення від 14.03.2011 № 0000102342 позивачем порушено вимоги п.4.1. ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3., п.п.7.8.2 п.7.8. ст.7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість» у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 36189, 25 грн.

В обґрунтування позовних вимог в цій частині позивачем зазначено, що податковою інспекцією у м. Ровеньки, на думку позивача, безпідставно зроблено висновок про порушення вказаних статей Закону України «Про податок на додану вартість» та застосовані штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення від 14.03.2011 № 0000102342 оскільки, згідно абз.2 п.п.7.8.2. п.7.8. Закону України №168/97-ВР від 03.04.97 «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) - якщо протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального податкового періоду обсяг оподатковуваних операцій платника податку перевищує суму, зазначену у підпункті 2.3.1 пункту 2.3. ст.2 цього Закону, такий платник податку зобовязаний самостійно перейти на місячний податковий період починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця (у підприємства таке перевищення відбулося в грудня 2009 року), але річна декларація за 2009 рік та декларації за 2010 рік, які були подані підприємством, порушень не мали, заява про вибір квартального звітного податкового періоду була направлена підприємством своєчасно і була прийнята ДПІ у м. Ровеньки без зауважень, хоча її повинні були відхилити.

Тому позивач вважав, що у вказаному порушенні винний також податковий орган. За невиконання або неналежне виконання посадовими особами органів ДПІ своїх обовязків вони несуть матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством, тому помилки за 2009 рік по порушенню строків здачі звітності позивач визнає, а стосовно помилок за 2010 рік, вважав, що такі збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів ДПІ, і підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету України на підставі ст.13 Закону України №509-ХП від 04.12.1990 «Про державну податкову службу в Україні».

Також зазначив, що податковою інспекцією м. Ровеньки, при визначенні сум податкових зобовязань, застосовані норми адміністрування Податкового кодексу України, а саме підпункт 2 пункту 54.3 ст.54, та 12.1 ст.123, але, у разі правомірного застосування цих норм за попередні податкові періоди, не враховано п.7 підрозділу 10 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, яким передбачено штраф розміром 1 грн. за порушення податкового законодавства у першому півріччі 2011 року. До того ж, у відповідності до ст.58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеному в позові та просили задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач - ДПІ в м. Ровеньки Луганської області, адміністративний позов не визнав, надав письмові заперечення в яких зазначив, що за результатами планової виїзної перевірки ПТ «Ломбард «Рак і К» (код ЄДРПОУ 25358412) за період з 01.07.2009 по 30.09.2010, складено акт від 25.02.2011 № 33/23/25358412.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем у 4 кварталі 2009 року включено до складу валових витрат витрати на придбання основних фондів в сумі 12237,00 грн. згідно товарного чеку від 08.12.2009 № 359 на загальну суму 9907,00 грн. (компютерна техніка), та згідно фіскального чеку від 08.12.2009 №0037 на загальну суму 2330,00 грн. (2 офісних сейфа), що призвело до завищення задекларованих ПТ «Ломбард «Рак і К» показників у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів і робіт, послуг» всього в сумі 12237 грн., в т.ч. за 4 квартал 2009 в сумі 12237 грн.

В бухгалтерському обліку дані операції відображені наступними проводками в грудні 2009 рік: Дт. 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» - Кт. 372 «Розрахунки з підзвітними особами» на загальну суму 12237 грн.

В податковому обліку дані витрати у повному обсязі включені до рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» декларації з податку на прибуток за 2009 рік».

Таким чином, в порушення п. 5.9 Закону ПТ «Ломбард «Рак і К» в 4 кварталі 2009 року до розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів було включено дебетове сальдо по рахунку 152 Придбання основних фондів» в сумі 12237,00 грн., що призвело до завищення балансової вартості запасів на кінець 2009 року та початок 2010 року, в результаті чого були завищені валові доходи по рядку 01.2 Декларації «Приріст балансової вартості запасів» на суму 12237,00 грн. за 4 квартал 2009 року та занижені в сумі 8779,00 грн. за 1 квартал 2010 року і в сумі 12237,00 грн. за 3 квартал 2010 року, а також були завищені валові витрати по рядку 04.2 Декларацій «убуток балансової вартості запасів» за 1 квартал 2010 року на суму 3458,00 грн., та за 2 квартал 2010 року в сумі 12237,00 грн.

Також, у позивача, в порушення абз. 2 п. п. 7.8.2 п. 7.8 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.97 «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) в грудні 2009 року обсяг оподатковуваних операції склав 346678,00 грн., чим було перевищено суму 300000 грн., та підприємству необхідно було самостійно перейти на щомісячну подачу податкової декларації з ПДВ з грудня 2009 року згідно абз. 2 п. п. 7.8.2 п. 7.8 ст.7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.97 «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями).

Таким чином було встановлено неподання декларацій з податку на додану вартість з місячним податковим періодом з грудня 2009 року по вересень 2010 року, заниження та завищення податкових зобовязань з ПДВ за перевірений період в сумі 137957,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення п.1.15 ст.1, п.17.2 «а» ст.17, п.п. 8.1.1. п.8.1. ст.8 , п.19.2 «а» ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-ІV (зі змінами та доповненнями), а саме виплати доходу без оподаткування самозайнятій особі - нотаріусу ОСОБА_2 та виплати без оподаткування доходу за придбання товарно-матеріальних цінностей у фізичних осіб, які не надали підприємству документів на право здійснення ними підприємницької діяльності, чим занижено податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 1974,47грн.

Таким чином, представники відповідача зазначили, що податкові повідомлення-рішення від 14 березня 2011 року №0000261741; №0000092342; №0000102342 винесені на підставі виявлених в ході перевірки порушень та є законними і обґрунтованими.

У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що повне товариство «Ломбард «Рак і К» зареєстровано виконавчим комітетом Ровеньківської міської ради Луганської області 23 січня 1998 року за номером 13891050002000060 (а.с.99).

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 04 вересня 2006 року №149 ПТ «Ломбард «Рак і К» перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у м. Ровеньки Луганської області (а.с.102).

Державною податковою інспекцією у м. Ровеньки було проведено планову виїзну перевірку ПТ «Ломбард «Рак і К» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт №33/23/25358412 від 25.02.2011 (а.с.22-54).

Відповідно до висновків, викладених в акті №33/23/25358412 від 25.02.2011 за результатами перевірки встановлені порушення п.п. 5.3.2 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97 «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3059,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року на суму 3059,00 грн.

Пункту 4.1 ст. 4; п.п. 7.3.1 п. 7.3; п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.97 «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено неподання декларацій з податку на додану вартість з місячним податковим періодом з грудня 2009 року по вересень 2010 року, а також встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 137957,00 грн., в т.ч. по періодах: грудень 2009 року в сумі 13039,00 грн.; січень 2010 року в сумі 6818,00 грн.; лютий 2010 року в сумі 7804,00 грн.; березень 2010 року в сумі 18880,00 грн.; квітень 2010 року в сумі 13797,00 грн.; травень 2010 року в сумі 15565,00 грн.; червень 2010 року в сумі 15278,00 грн.; липень 2010 року в сумі 13689,00 грн.; серпень 2010 року в сумі 14025,00 грн.; вересень 2010 року в сумі 19062,00 грн. та завищення в сумі 137957,00 грн. в т.ч. по періодах: 4 квартал 2009 року в сумі 13039,00 грн.; 1 квартал 2010 року в сумі 33502,00 грн.; 2 квартал 2010 року в сумі 44640,00 грн.; 3 квартал 2010 року в сумі 46776,00 грн.

Пункту 1.15 ст.1; п.17.2 «а» ст.17; п.п. 8.1.1 п.8.1 ст.8 та п. 19.2 «а» ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-ІV (із змінами та доповненнями), чим занижено податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 1974,47 грн., в тому числі за 2009 рік на суму 1974,47 грн.

На підставі акту планової виїзної перевірки ПТ «Ломбард «Рак і К» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010 №33/23/25358412 від 25.02.2011 державною податковою інспекцією у м. Ровеньки Луганської області були винесені податкові повідомлення-рішення від 14.03.2011 №0000261741 про збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2468, 09 грн. з них: за основним платежем - 1974, 47 грн та штрафні санкції - 493, 62 грн.; №0000092342 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток фінансових установ на загальну суму 3823, 75 грн, з них за основним платежем 3059,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 764,75 грн. та №0000102342 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 36189, 25 грн., з них за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 36189, 25 грн. (а.с.8-10).

Щодо правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 14.03.2011 №0000261741 про збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2468, 09 грн. з яких за основним платежем 1974, 47 грн. та штрафні санкції - 493, 62 грн. суд зазначає наступне.

Законом України від 22.05.03 № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (п. 1.15 ст. 1 Закону України від 22.05.03 № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України від 22.05.03 № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. До спеціального законодавства належить спеціальна (спрощена) система оподаткування (згідно з Указом Президента України від 03.07.98 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» в редакції Указу Президента України від 28.09.99 № 746 та звичайна/загальна система оподаткування (згідно з розділом IV Декрету КМУ від 26.12.92 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»).

Згідно з Декретом КМУ від 26.12.92 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», оподатковуваним доходом підприємця від провадження ним діяльності на загальній системі оподаткування є чистий дохід, який визначається як різниця між валовим доходом та витратами, понесеними у звязку з його одержанням, на підставі поданих підприємцем до податкового органу податкових декларацій (ст.13 Декрету КМУ від 26.12.92 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»).

Відповідно до Указу Президента України від 03.07.98 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» в редакції Указу Президента України від 28.09.99 № 746 дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобовязань платника єдиного податку (ст.2 Указу Президента України від 03.07.98 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» в редакції Указу Президента України від 28.09.99 № 746).

Платник єдиного податку не є платником податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) саме від здійснення того виду підприємницької діяльності, дохід від якої обкладається єдиним податком (ст.6 Указу Президента України від 03.07.98 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» в редакції Указу Президента України від 28.09.99 № 746).

Таким чином, суд зазначає, що особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь субєкта підприємницької діяльності, не утримує податок з таких виплат, за умови предявлення останнім документу, підтверджуючого, що він зареєстрований підприємцем, а саме Свідоцтва про державну реєстрацію.

В ході судового розгляду справи відповідач не довів факту не предявлення субєктами господарської діяльності такого свідоцтва. Натомість в судовому засіданні встановлено, що позивачем при придбанні товарів були отримані товарні чеки та квитанції на товар, що придбавався, з печатками та реквізитами фізичних осіб-підприємців (а.с.11-21; 115-133).

Крім того, жодним нормативним документом, який був чинним до 01 січня 2011 року не встановлено обовязку позивача щодо витребування та зберігання свідоцтва про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності фізичної особи, свідоцтва про сплату єдиного податку або фіксованого патенту.

Таким чином, позивач не є податковим агентом у відношенні до фізичних осіб-підприємців та самозайнятих осіб в розумінні п. 1.15 ст. 1 Закону України від 22.05.03 № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб», що виключає його обовязок нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок даних платників податку.

За таких обставин, суд погоджує доводи позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2011 №0000261741 про збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2468, 09 грн. з яких за основним платежем 1974, 47 грн. та штрафні санкції - 493, 62 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000102342 від 14 березня 2011 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 36189, 25 грн., з них за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 36189, 25 грн. суд зазначає наступне.

До набрання чинності Податковим кодексом України спеціальним законом, який визначав платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»

Відповідно до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) ПТ «Ломбард «Рак і К» зареєстроване платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 253584112113, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04 вересня 2006 року №16523137 (а.с.101).

Протягом 2009 року ПТ «Ломбард «Рак і К» подавав до ДПІ в м. Ровеньки декларації з податку на додану вартість (а.с.90-98).

Відповідно до п.п. 7.8.2. п.7.8 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) платник податку, обсяг оподатковуваних операцій якого за минулі дванадцять місячних податкових періодів не перевищував суми, зазначеної у підпункті 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, може вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.

У разі якщо протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального податкового періоду обсяг оподатковуваних операцій платника податку перевищує суму, зазначену у підпункті 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, такий платник податку зобовязаний самостійно перейти на місячний податковий період починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця.

Судом встановлено, що в грудні 2009 року у ПТ «Ломбард «Рак і К» обсяг оподатковуваних операції склав 346678 грн., чим було перевищено суму 300 тис. грн., та підприємству необхідно було самостійно перейти на щомісячну подачу податкової декларації з ПДВ, починаючи з грудня 2009 року згідно з абз. 2 п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст.7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.97 «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями).

Крім того, в наслідок такого перевищення, позивач не мав права, в порушення абз. 1 п. п. 7.8.2 п. 7.8 ст.7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.97 «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) подавати до ДПІ в м. Ровеньки Луганської області заяву про вибір квартального податкового періоду на 2010 рік, в звязку з тим що в грудні 2009 року обсяг оподатковуваних операцій позивача склав більше 300 тис. грн., а саме 346678 грн.

Таким чином, в ході розгляду справи знайшло своє підтвердження неподання декларацій з податку на додану вартість з місячним податковим періодом з грудня 2009 року по вересень 2010 року, заниження та завищення податкових зобовязань з податку на додану вартість за перевірений період в сумі 137957,00 грн.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що норма п.п. 7.8.2. п.7.8 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) є нормою імперативного характеру і зобовязує саме платника податку на додану вартість вчинити певні дії та самостійно перейти на місячний податковий період починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення, про що зазначити у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця. Невиконання цього обовязку обумовлює законодавчо встановлені негативні наслідки саме для такого платника податку на додану вартість.

Стосовно оскарження податкового повідомлення-рішення від 14 березня 2011 року №0000092342 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток фінансових установ на загальну суму 3823, 75 грн, з них за основним платежем 3059,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 764,75 грн. суд зазначає, що в ході проведення планової виїзної перевірки ПТ «Ломбард «Рак і К» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010 було встановлено, що підприємство у 4 кварталі 2009 року включило до складу валових витрат витрати на придбання основних фондів в сумі 12237,00 грн. згідно товарного чеку від 08.12.2009 № 359 на загальну суму 9907,00 грн. (компютерна техніка), та згідно фіскального чеку від 08.12.09 №0037 на загальну суму 2330,00 грн. (2 офісних сейфа), що призвело до завищення задекларованих ПТ «Ломбард «Рак і К» показників у рядку 04.1 Декларацій витрати на придбання товарів (робіт, послуг) всього в сумі 12237,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2009 року в сумі 12237,00 грн.

В бухгалтерському обліку дані операції відображені наступними проводками в грудні 2009 року Дт. 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» - Кт. 372 «Розрахунки з підзвітними особами» на загальну суму 12237,00 грн. В податковому обліку дані витрати у повному обсязі включені до рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» декларації з податку на прибуток за 2009 рік.

Згідно п.п. 5.3.2 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97 «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, повязані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97 «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення і перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом і за винятком тих, що отримані безкоштовно).

В порушення п. 5.9 Закону ПТ «Ломбард «Рак і К» в 4 кварталі 2009 року до розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів було включено дебетове сальдо по рахунку 152 придбання основних фондів» в сумі 12237,00 грн., що призвело до завищення балансової вартості запасів на кінець 2009 року та початок 2010 року, в результаті чого були завищені валові доходи по рядку 01.2 декларації «Приріст балансової вартості запасів» на суму 12237,00 грн. за 4 квартал 2009 року та занижені в сумі 8779,00 грн. за 1 квартал 2010 року і в сумі 12237,00 грн. за 3 квартал 2010 року, а також були завищені валові витрати по рядку 04.2 Декларацій «убуток балансової вартості запасів» за 1 квартал 2010 року на суму 3458,00 грн., та за 2 квартал 2010 року в сумі 12237,00 грн.

Зазначені обставини позивачем не оспорювались та визнані сторонами.

Щодо доводів позивача стосовно того, що при визначенні сум податкових зобовязань за виявлені в ході проведення перевірки порушення та застосуванні норм Податкового кодексу України, а саме п.п.2 п.54.3 ст.54; п.120.1 ст.120 та п.123.1 ст.123 відповідачем не враховано п.7 підрозділу 10 Прикінцевих положень Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Ровеньки Луганської області були винесені податкові повідомлення-рішення від 14.03.2011 №0000092342 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток фінансових установ на загальну суму 3823, 75 грн, з них за основним платежем 3059,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 764,75 грн. та №0000102342 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 36189, 25 грн., з них за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 36189, 25 грн. на підставі акту планової виїзної перевірки ПП «Ломбард «Рак і К» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010 №33/23/25358412 від 25.02.2011. Порушення, за які визначені штрафні санкції мали місце в період з 01.07.2009 по 30.09.2010, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 7 підрозділу 10 перехідних положень Податкового кодексу України штрафні санкції застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення за порушення податкового законодавства за період з 01 січня по 30 квітня 2011 року, тому посилання позивача на застосування до спірних правовідносин пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України є необґрунтованим.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача стосовно скасування податкових повідомлень-рішень від 14 березня 2011 року №0000092342 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток фінансових установ на загальну суму 3823, 75 грн, з них за основним платежем 3059,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 764,75 грн. та №0000102342 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 36189, 25 грн., з них за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 36189, 25 грн., натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову в цій частині, у звязку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 12 травня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 17 травня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Ровеньки Луганської області №0000261741 від 14 березня 2011 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку з доходу найманих працівників в сумі 2468,09 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь повного товариства «Ломбард «Рак і К» (код ЄДРПОУ 25358412, місцезнаходження: 94701, Луганська область, м. Ровеньки, вул. Капанелі, буд. 5) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова складена у повному обсязі 17 березня 2011 року.

СуддяР.С. Твердохліб