Постанова № 16037199, 24.01.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.14

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2011 року Справа № 2а-9781/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Секірської А.Г.,

за участю секретаря - Єгорової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Антрацитівського міськрайцентру зайнятості робочого органу Виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення сум матеріального забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

13.12.2010 позивач Антрацитівський міськрайцентр зайнятості робочий орган Виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом, в обґрунтування якого послався на наступне.

ОСОБА_2 в статусі безробітної перебувала на обліку в Антрацитівському міськрайцентрі зайнятості з 28.08.2008 по 15.07.2009, їй була призначена та в період з 26.11.2008 по 14.07.2009 виплачена допомога по безробіттю у загальній сумі 2742,58 грн. Однак, згідно отриманої інформації від державного реєстратора Антрацитівської міської ради від 10.08.2010 ОСОБА_2 з 19.04.2002 зареєстрована як фізична особа підприємець та 13.05.2010 до Єдиного державного реєстру внесено судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця, що не повязано з її банкрутством. Таким чином, відповідачка при реєстрації, отриманні статусу безробітної та при одержанні допомоги по безробіттю не повідомила центр зайнятості про те, що вона зареєстрована як фізична особа підприємець. Це дає підстави відносити її до категорії зайнятого населення відповідно до п.п. «б» ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення», та як наслідок вважати отримання нею статусу безробітної та допомоги по безробіттю неправомірно на підставі неправдивих відомостей. Отже відповідачка повинна повернути до Фонду 2742,58 грн. виплаченої допомоги по безробіттю.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 допомогу по безробіттю до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у загальному розмірі 2742,58 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в судове засідання не зявився з невідомих суду причин, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заперечень проти позову не надав, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Відповідно до підпункту «б» пункту 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» громадяни, що проживають на території держави на законних підставах громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство» належать до зайнятого населення.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Згідно з абзацом 1 ч.3 статті 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У відповідності ст. 39 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування»передбачено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до п. 6 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №219 від 14.02.2007р у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до п.7 цього Порядку.

Згідно з п. 7 Порядку рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

У відповідності до п. 9 Порядку передбачено, що рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 28.08.2008 було подано заяву до Антрацитівського міськрайцентру зайнятості про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначено, що вона не зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності.

Наказом Антрацитівського міськрайцентру зайнятості від 28.08.2008 № НТ 080828 ОСОБА_2 надано статус безробітного, призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю; наказом від 15.07.2009 № НТ 090715 припинено виплату допомоги по безробіттю та знято відповідача з обліку на підставі абзацу 17 п.п.1 п. 20 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» (а.с.5-6).

У період з 26.11.2008 по 14.07.2009 під час перебування відповідача у статусі безробітного йому була нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 2742,58 грн., що підтверджується персональною карткою № НОМЕР_2 (а.с.4), довідкою про витрачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття на громадянку ОСОБА_2 (а.с.8).

На підставі спільного наказу Міністерства праці і соціальної політики України і ДПА України №259/407 від 12.07.2006р. служба зайнятості здійснює перевірку достовірності даних, які є підставою для надання матеріальної допомоги по безробіттю, шляхом звірки інформації з органами ДПА України і Пенсійного фонду України.

08.08.2010 позивачем було направлено виконкому Антрацитівської міської ради Луганської області про видачу довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.9), після отримання довідки виявилося, що 19.04.2002 відповідачка була зареєстрована як фізична особа підприємець і 13.05.2010 внесено судове рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця, що не повязано з її банкрутством (а.с.10), та наказом Антрацитівського міськрайцентру зайнятості від 20.08.2010 № 122 прийнято рішення про повернення коштів у сумі 2742,58 грн. за період з 26.11.2008 по 14.07.2009 (а.с.7).

Судом встановлено, що на час розгляду справи сума коштів у розмірі 2742,58 грн. відповідачем не перерахована. Доказів оскарження повідомлення від 26.08.2010 № 3/01-1617 відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Краснодонського міськрайцентру зайнятості підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Антрацитівського міськрайцентру зайнятості робочого органу Виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення сум матеріального забезпечення задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Антрацитівського міськрайцентру зайнятості робочого органу Виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (р/р 37170320001252 УДК ГУДКУ в Луганській області м. Луганськ, МФО 804013, код ЄДРПОУ 20185763) суму допомоги по безробіттю у розмірі 2742,58 (дві тисячі сімсот сорок дві гривні 58 коп.) грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 24 січня 2011 року.

СуддяА.Г. Секірська