Постанова № 16037072, 19.05.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2011 р. Справа № 2a-913/11/0970

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Шумея М.В.,

секретаря Третяк В. Р,

за участю: представників позивача Кліш М.М., Яша П.К.,

представників відповідача Івасина В.О., Скорбача Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Івано-Франківську справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Калина»до Державної податкової інспекції в Рогатинському районі про визнання нечинним рішення № 000022301 від 14.02.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Калина»звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Рогатинському районі про визнання нечинним рішення № 000022301 від 14.02.2011 року. Позовні вимоги мотивувало тим, що оскаржуване рішення є необгрунтованим, прийнятим з посиланням на неіснуючі норми законодавства та без врахування податкових консультацій.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, суду пояснили, що в основу прийняття оскаржуваного рішення лягли необгрунтовані висновки перевірки. Так, зокрема в акті зазначається про порушення норми Податкового кодексу України, в той час як на період проведення перевірки в силу ст.58 Конституції України норми Кодексу не могли поширюватись. В своєму рішенні відповідач посилається на неіснуючу частину 22 пункту 6 статті 3 ЗУ "Про про патентування деяких видів підприєницької діяльності". Крім того рішення суперечить податковому розясненню опублікованому в офіційному виданні Державної податкової адміністрації України - журналі «Вісник податкової служби України»№ 14 від 10.04.2006 року щодо застосування окремих норм Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». Тому просять визнати оскаржуване рішення нечинним.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, суду пояснили, що проведеною перевіркою на підставі контрольних стрічок РРО встановлено реалізацію аптечними закладами готових лікарських засобів (лікарські препарати, ліки, медикаменти, тощо) імпортного виробництва на підставі пільгового торгового патенту. В порушення ч. 22 п. 6 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»від 23.03.1996 року № 98 позивачем здійснювалась реалізація товарів імпортного виробництва за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року без наявності торгового (звичайного) патенту. Зазначили, що листом ДПА України від 25.04.2008 року № 5160/5/15-0416 дано розяснення статті 6 Закону України від 23.03.1996 року № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме зазначено, що термін (незалежно від країни їх походження) має поширення не на весь перелік товарів, визначених у цьому абзаці, а тільки на індивідуальні діагностичні прилади. Вважають, що ДПІ в Рогатинському районі правомірно, згідно податкове повідомлення рішення № 0000022301 від 14.02.2011 року, застосовано штрафну фінансову санкцію на суму 57400 грн. внаслідок порушення вимог ЗУ «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»правомірно. Просили в задоволенні позову відмовити. .

Вислухавши представників позивача, представників відповідача, дослідивши наявні та подані докази, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, тому позов підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.

Як було встановлено в судовому засіданні ТзОВ фірма «Калина»зареєстровано як юридична особа управлінням економіки Рогатинської райдержадміністрації 02.11.1995 року за рішенням № 1113120000000025.

Державною податковою інспекцією в Рогатинському районі на підставі направлення від 28.12.2010 року № 305 проведено виїзну планову документальну перевірку за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року з питань дотримання ТзОВ фірма «Калина» вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами проведеної перевірки податковою інспекцією складено акт від 03.02.2011 року № 36/231/22197249, яким встановлено наступні порушення:

пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 3125 грн., у тому числі за 3-й квартал 2010 року в сумі 3125 грн.;

ч. 22 п. 6 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»від 23.03.1996 року № 98, в результаті чого не сплачено до бюджету вартість торгових патентів при здійсненні реалізації лікарських засобів імпортного виробництва в сумі 28700 грн.;

п.п. 16.3.2 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року несвоєчасне перечислення податку з доходів фізичних осіб до бюджету в період з жовтня 2007 року по вересень 2010 року.

На підставі акту перевірки № 36/231/22197249 від 03.02.2011 року Державною податковою інспекцією в Рогатинському районі 14 лютого 2011 року винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 57400 грн., за порушення ч. 22 п. 6 ст. 3 ЗУ «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», тобто здійснення торгівельної діяльності лікарськими засобами вітчизняного та не вітчизняного виробництва без придбання відповідного торгового (звичайного) патенту.

Згідно положень ст. 2 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент не засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність.

Згідно ст. 3 цього ж Закону термін дії торгового патенту на здійснення торговельної діяльності становить 12 календарних місяців.

У відповідності до п. 6 ст. 3 вище зазначеного Закону пільговий торговий патент видається суб'єктам підприємницької діяльності або їх структурним (відокремленим) підрозділам, які здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва, зокрема готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев'язувальні матеріали та інше медичне приладдя) та вітаміни для населення; ветеринарні препарати, папір туалетний, зубні паста та порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів з целюлози або її замінників, термометри, індивідуальні діагностичні прилади (незалежно від країни їх походження).

У пільговому торговому патенті обов'язково наводиться повний перелік товарів, що передбачаються для реалізації.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ в Рогатинському районі 14.01.2009 року листом за № 408/10/20-118 було здійснено запит до ТзОВ фірми «Калина» про надання повного переліку товарів вітчизняного виробництва, які будуть реалізовуватись у аптеці «Калина»№ 2, що знаходиться за адресою м. Рогатин, площа Роксолани 28 «А»та у аптечному кіоску, що знаходиться за адресою м. Рогатин вул. Галицька, 68 «А».

16.01.2009 року ТзОВ фірма «Калина» на адресу ДПІ в Рогатинському районі було направлено лист-відповідь, яким зазначено, що стосується наведення у пільговому торговому патенті повного переліку товарів, що передбачається для реалізації, то в торговельній мережі ТзОВ фірми «Калина»реалізовуватимуться товари виключно наведені в частині 6 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме: готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перевязувальні матеріали та інше медичне приладдя) та вітаміни для населення; ветеринарні препарати, папір туалетний, зубні пасти та порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів з целюлози або її замінників, термометри, індивідуальні діагностичні прилади (незалежно від країни їх походження).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення ДПІ в Рогатинському районі, став висновок контролюючого органу про те, що торгівля лікарськими засобами іноземного виробництва не може здійснюватися на підставі пільгового патенту. Проте з таким твердженням суд не може погодитися з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2007 року по 30.09.2010 року ТзОВ «Калина»здійснювала реалізацію лікарських засобів імпортного виробництва на підставі торгових (пільгових) патентів, наявних в матеріалах справи (а.с. 8-27). В пільгових торгових патентах, які отримала ТзОВ фірма «Калина»від ДПІ у Рогатинському районі наведено перелік товарів, які дозволені для реалізації, а саме: готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев'язувальні матеріали та інше медичне приладдя) та вітаміни для населення; ветеринарні препарати, папір туалетний, зубні паста та порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів з целюлози або її замінників, термометри, індивідуальні діагностичні прилади (незалежно від країни їх походження). Вказівки на торгівлю виключно товарами вітчизняного виробництва або заборона на торгівлю імпортними лікарськими засобами в патенті відсутня. Наведене свідчить, що позивач норму Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»не порушував.

В офіційному виданні Державної податкової адміністрації України - журналі «Вісник податкової служби України»№ 14 від 10.04.2006 р. міститься податкове роз'яснення про те, що частиною шостою ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»визначено товари незалежно від країни їх походження, торговельна діяльність якими здійснюється з придбанням пільгового торгового патенту, а саме: готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев'язувальні матеріали та інше медичне приладдя) і вітаміни для населення; ветеринарні препарати, папір туалетний, зубні паста та порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів з целюлози або її замінників, термометри, індивідуальні діагностичні прилади.

Аналіз викладеного свідчить про те, що реалізація лікарських засобів з використанням пільгового патенту як законодавцем, так і найвищим податковим органом України не ставиться в залежність від країни їх походження.

Вищевказану правову позицію також підтримано в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року по справі № 22а-18652/08/9104, де чітко зазначено, що: «окрім вказаного, суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції із посиланням на податкове розяснення опубліковане в офіційному виданні Державної податкової адміністрації України - журналі «Вісник податкової служби України»№ 14 від 10.04.2006 року щодо застосування окремих норм Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», із змісту якого вбачається, що реалізація лікарських засобів з використанням пільгового патенту як законодавцем, так і найвищим податковим органом України не ставиться в залежність від країни їх походження».

У відповідності до пункту 4.1.4 статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі. Якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Крім того, згідно статті 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої у письмовій формі, зокрема на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована. Аналогічні норми щодо презумпції правомірності рішень платника податку та наслідків застосування податкових консультацій містилися в Законі України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»- пункти 4.4.1 а 4.4.2.

Виходячи з Рішення Конституційного Суду України, суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.

Таким чином, суд приходить до висновку, що здійснюючи торгівлю лікарськими засобами імпортного виробництва при наявності торгового пільгового патенту, позивач норму Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»не порушував, а підстав для винесення оскаржуваного рішення № 000022301 від 14.02.2011 року у відповідача не було.

Крім того в оскаржуваному рішенні відповідачем вказується на порушенння п.125.1 ст.125 ПКУ, в той час як перевірка проводилась за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, а цей Кодекс набрав чинності з 01.01.2011 року.

Необгрунтованим в оскаржуваному рішенні є посилання на ч.22 п.6. ст.3 ЗУ "Про патанатування деяких підприємницької діяльності", оскільки як свідчить системний аналіз законодавцем взагалі закладена зазначена частина п.6 ст.3 Закону.

Слід зауважити також на не однозначність та не послідовність позиції податкового органу в частині проведення перевірки на наявність торгових патентів. Зокрема як вбачається з акту попередньої перевірки від 21.12.2004 року за період з 01.04.2002 року по 30.09.2004 року Державною податковою інспекцією не було виявлено жодних порушень ЗУ "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", не дивлячись на те, що позивач здійснював реалізацію лікарських засобі імпортного виробництва при наявності тільки пільгового торгового патенту. Дана обставина підтверджується актом перевірки та не не заперечується представниками відповідача.

Однак суд звертає увагу на те, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права з огляду на наступне.

Частина 2 ст. 162 КАС України передбачає, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Водночас, перелік вказаних способів захисту порушеного, невизнаного або оспореного права в порядку адміністративного судочинства не є вичерпним. Тому суд на підставі ч. 3 ст. 162 КАСУ вправі прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Разом з тим, деякі із встановлених у ст.ст. 105 та 162 КАСУ способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Наприклад, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним лише акта індивідуальної дії .

Нечинність нормативно-правового акта виникає після набрання рішенням суду законної сили, а недійсність індивідуального акта Ї з моменту його прийняття.

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) рішення (акта), протиправною (незаконною, неправомірною) дії або бездіяльності виключає вимогу про скасування цього ж акта прояву волі, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають. Окрім того, вимога про скасування не може застосовуватись до дій, бездіяльності, оскільки їх не можна скасувати.

Вимоги про визнання протиправним, недійсним, незаконним, неправомірним, скасування індивідуального акта не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність, позовною вимогою за правилами КАСУ має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документальні підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Як вбачається із видаткового касового ордеру від 31.03.2011 року сума гонорару адвокату становить 8000 грн., в той час як згідно п.2 Договору про надання правової допомоги від 01.03.2011 року ТзОВ "Калина" зобов"язане оплатити гонорар в розмірі 2000 грн. Таким чином суд приходит до висновку, що документально підтвердженими витратами на правову допомогу є сума 2000 грн.

Крім того, на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 3,40 гривень.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції в Рогатинському районі від 14 лютого 2011 року за № 000022301 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Калина" штрафних (фінансових) санкцій на суму 57 400 (п'ятдесят сім тисяч чотириста) гривень.

Стягнути з бюджету в користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Калина", вул. Галицька, 56А, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77000- 2003 (дві тисячі три) гривні 40 копійок понесених судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена в повному обсязі 24.05.2011 року.

Суддя:Шумей М.В.