Постанова № 16037014, 04.02.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2011 р.                                                   справа № 2a-165/11/0970

м. Івано-Франківськ

          Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Могила А.Б., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Головавтотрансінспекції в особі територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Головавтотрансінспекція в особі територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області звернулася в суд із адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700 грн.

Позов мотивовано тим, що 23.12.2009 року працівниками територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області складено акт № 163861 про порушення вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»під час надання ОСОБА_1 послуг із нерегулярних перевезень пасажирів за маршрутом «Богородчани - Солотвин». Під час перевірки виявлено відсутність ліцензійної картки, дорожнього листа, договору із замовником, документу про оплату транспортних послуг. За вказане порушення до ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції у розмірі 1700 грн.

          01.02.2011 року на адресу суду надійшло заперечення відповідача, в якому він зазначає, що порушень Закону України «Про автомобільний транспорт»не вчиняв, а застосування до нього фінансових санкцій є безпідставним, оскільки перевезення пасажирів 23.12.2009 року не здійснював. Того дня він зупинився в смт. Богородчани біля магазину «Фараон»за особистою необхідністю. Під час перевірки працівниками територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області пасажирів у салоні його автомобіля марки «Мерседес»номерний знак НОМЕР_1, а також таблиці з назвою маршруту на вітровому склі виявлено не було. 29.09.2010 року він припинив підприємницьку діяльність і з того часу зазначений транспортний засіб використовує у власних цілях.

Згідно із пункту 4 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше п’яти днів з дня подання відповідачем заперечення проти позову.

Оцінивши повідомлені позивачем у позовній заяві та відповідачем у запереченні обставини, письмові докази та інші матеріали справи в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України –без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі –прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

23.12.2009 року працівниками територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області складено акт № 163861 про порушення вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»під час надання відповідачем послуг із нерегулярних перевезень пасажирів за маршрутом «Богородчани - Солотвин». Під час перевірки виявлено відсутність ліцензійної картки, дорожнього листа, договору із замовником, документу про оплату транспортних послуг.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначені Законом України «Про автомобільний транспорт».

Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Відповідно пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному

Транспорті»органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та м. Севастополі.

Стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»визначає перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, згідно положень якої автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред’являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

          Документами для нерегулярних пасажирських перевезень є:

          для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

В абзаці 2 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»визначено, що за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частинами 4 та 5 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пунктів 21, 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за № 1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При виявлені порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обов’язковою до виконання.

12.01.2010 року враховуючи допущені порушення, начальником територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області відносно ОСОБА_1 винесено постанову № 092799, якою застосовано фінансові санкції в сумі 1700 грн. за порушення, передбачені абз. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Пунктом 28 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України фінансова санкція повинна бути перерахована суб’єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п’ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.

Згідно листа позивача від 12.01.2011 року відповідачем у передбачений законом термін сума застосованих фінансових санкцій добровільно не сплачена, постанова про їх застосування до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю чи до суду не оскаржувалася (а.с.11).

При здійсненні відповідачем нерегулярних пасажирських перевезень наявність у нього документів, передбачених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»є обов’язком відповідача, порушення якого тягне наслідки у вигляді застосування штрафних санкції, передбачених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У відповідності до листа позивача від 12 січня 2011 року ОСОБА_1 не отримував ліцензію на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с.11).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданої Реєстраційною палатою виконкому Івано-Франківської міської ради за № 11-15/1577 від 17.12.2010 року, Державним реєстратором Богородчанської райдержадміністрації 29.09.2010 року внесено запис про припинення відповідачем підприємницької діяльності за його рішенням.

Частиною 1 статті 128 Господарського кодексу України передбачено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення (частина 2 статті 128 Господарського кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Закон України «Про автомобільний транспорт»регулює відносини з фізичними особами –суб’єктами підприємницької діяльності, які здійснюють на комерційній основі перевезення пасажирів транспортними засобами.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

          Відповідач на момент вчинення порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» та на момент застосування до нього фінансових санкцій був зареєстрований як суб’єкт господарювання, являвся учасником господарських відносин, здійснював господарську діяльність, шляхом надання послуг з перевезення пасажирів. За порушення відповідачем ст.ст. 39, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»позивачем застосовано до нього фінансові санкції, як до суб’єкта господарювання, сплата яких є обов’язком відповідача. На даний момент відповідач припинив підприємницьку діяльність фізичної особи –підприємця. Однак, вказані обставини не можуть бути підставою для ухилення відповідачем відповідальності.

          Відповідач постанову за № 092799 від 12.01.2010 року про застосування до нього фінансових санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт отримав 23.01.2010 року, що підтверджується матеріалами справи (а.с.10). У визначений строк та у встановленому порядку відповідач дану постанову не оскаржив. У зв’язку з цим доводи відповідача, наведені в запереченні спрямовані на ухилення від відповідальності та не можуть братися до уваги.

          Виходячи з наведеного, позовні вимоги про стягнення в дохід Державного бюджету з ОСОБА_1 фінансових санкцій в сумі 1700 гривень є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 2, 8-14, 86, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з ОСОБА_1 в користь державного бюджету (рахунок 31110106700002, УДК в м. Івано-Франківську, код платежу 21081100, МФО 836014, код одержувача 20568100) фінансові санкції в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн.

          Постанова підлягає до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя                                        (підпис)                              Могила А.Б.