Рішення № 16034240, 20.05.2011, Святошинський районний суд міста Києва

Справа № 2-2719/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2011 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючої судді : Т.О. Величко

при секретарі: О.В. Колесниковій

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу ОСОБА_1 до ТОВ»Житловик»,Колективного підприємства «Київтрактородеталь»про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 22.03.2005 року та додаткового договору №1 від 20.04.2006 року до договору про відступлення права вимоги від 22.03.2005 року.

ВСТАНОВИВ:

У червня 2010 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 22.03.2005 року та додаткового договору №1 від 20.04.2006 року до договору про відступлення права вимоги від 22.03.2005 року, посилаючись на те, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29.11.2007 року у справі №2-3009\1 за позовом ТОВ «Топаз-Інвест»до ОСОБА_1 про розірвання договору про відступлення права вимоги та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Топаз-Інвест»про визнання права власності на майно, у задоволенні основного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено. На виконання вказаного рішення суду та ухвали суду від 29.01.2008 року КП «Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна»за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об»єкти нерухомого майна. Але відповідач у справі представник ТОВ «Житловик»у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29.11.2007 року повідомив про існування Договору про відступлення права вимоги від 22.03.2005 року та додаткової угоди №1 від 20.04.2006 р до вказаного договору укладеного між КП «Київтрактородеталь»та ТОВ «Житловик, у зв»язку із чим не визнав право позивача ОСОБА_1 на спірне майно. Згідно вказаного Договору та Додаткової угоди1 КП «Київтрактородеталь»передало ТОВ «Житловик» право вимоги, яке раніше, а саме 16.03.2005 року було передано КП «Київтрактородеталь»,ТОВ «Топаз-Інвест», а в подальшому 22.03.2007 року ТОВ «»Топаз-Інвест»ОСОБА_1, вважаючи, що договір про відступлення права вимоги від 22.03.2005 року та додаткової угоди №1 від 20.04.2006 р до вказаного договору укладеного між КП «Київтрактородеталь»та ТОВ «Житловик»порушує його права та охоронювані законом інтереси підлягають визнанню недійсними, у порядку п.1.ч.1 ст.512 ЦК України, ч.1 ст. 513 ЦК України, ст.. 514 ЦК України, оскільки факти укладення Договорів про відступлення права вимоги між КП «Київтрактородеталь»та ТОВ «Топаз-Інвест»,ТОВ»Топаз-Інвест»та ОСОБА_1 встановлені рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29.11.2007 року та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.06.2010 року, і до вказаних обставин суд має застосувати ч.3 ст. 61 ЦПК України.

В судовому засіданні позивач, представник позивача підтримали вимоги позову та просили суд позов задовольнити, на підставі доказів долучених до матеріалів справи.

В судове засідання відповідач КП «Київтрактородеталь»не з»явився надіслав до суду заяву про визнання позову ( а.с. ).

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Житловик»вимоги позову не визнав, подав до суду письмові заперечення проти позову, посилаючись на те, що згідно ч.3 ст.215 ЦПК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред»явлена тільки особами, визначеними Цивільним кодексом України й іншими законодавчими актами, що встановлюють оспорюванність правочинів, а саме однієї із сторін, або заінтересованою особою, тобто права яких вже були порушені на момент звернення до суду. Вважаючи що права ніяким чином не порушені з боку ТОВ «Житловик», позивач ОСОБА_1 оформив право власності на нерухоме майно за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29.11.2007 року, апеляційну скаргу ТОВ «Житловик»на вказане рішення Дніпровського районного суду м. Києва відхилено Апеляційним судом м. Києва. Представник відповідача зазначав, що у порушення вимог ч.1 ст.512, ст. 334 ЦК України, в Договорі про відступлення права вимоги від 16.03.2005 року КП «Київтрактородеталь»не надав доказів передачі ТОВ «Топаз-Інвест», а ТОВ «Топаз-Інвест»відповідно позивачу ОСОБА_1 майнових прав за вказаним договором, враховуючи те, що у розумінні ст.. 109 ЦК України майнові права є майном.

Суд заслухавши думку сторін, визнання позову одним із відповідачів КП «Київтрактородеталь», вражає що відсутні підстави для визнання закриття провадження у справі, у порядку ст. 174 ЦПК України, оскільки другий відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, суд ухвалив про відмову у прийняття визнання позову і продовжив судовий розгляд.

Суд заслухавши пояснення представників сторін у справі, дослідивши письмові докази, встановив наступне.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини встановленні судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що згідно рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29.11.2007 року (а.с.15-20), ухвали цього ж суду від 29.01.2008 року ( а.с.21-22), ухвали Апеляційного суду м. Києва від 16.06.2010 року ( а.с.32-34) за ОСОБА_1 визнано право власності на нерухоме майно.

Судом встановлено що на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29.11.2007 року, в КП «Київському міському бюро технічної інвентаризації реєстрації прав власності на об»єкти нерухомого майна»( а.с.23-31) за ОСОБА_1 на праві приватної власності зареєстровано нерухоме майно, що на час розгляду справи не є спірним.

Судом встановлено, що згідно Договору про відступлення права вимоги від 22.03.2005 року та додаткової угоди №1 від 20.04.2006 р до вказаного договору укладеного між КП «Київтрактородеталь» та ТОВ «Житловик»- КП «Київтрактородеталь»передало ТОВ «Житловик» право вимоги, яке раніше, а саме 16.03.2005 року було передано КП «Київтрактородеталь»,ТОВ «Топаз-Інвест», а в подальшому 22.03.2007 року ТОВ «»Топаз-Інвест»ОСОБА_1

Судом встановлено, що за Договору про відступлення права вимоги від 22.03.2005 року та додаткової угоди №1 від 20.04.2006 р до вказаного договору укладеного між КП «Київтрактородеталь»та ТОВ «Житловик», сторони договору, до суду із позовом про визнання вказаного договору недійним, або укладеним, не звертались, а також не залучались до участі у справі у якості третіх осіб під час розгляду справи Дніпровським районним судом м. Києва, із самостійними позовними вимогами до ТОВ «Топаз-Інвест»та ОСОБА_1, під час розгляду справи Дніпровським районним судом м. Києва не звертались.

Судом встановлено, що а ні «КП «Київтрактородеталь», а ні ТОВ «Житловик», із позовом до ТОВ «Топаз-Інвест»або ОСОБА_1 із позовом про визнання права власності на нерухоме майно за Договору про відступлення права вимоги від 22.03.2005 року та додаткової угоди №1 від 20.04.2006 р до вказаного договору укладеного між КП «Київтрактородеталь»та ТОВ «Житловик»не звертались.

Судом встановлено, що КП «Київтрактородеталь»визнав вказаний позов, 06.04.2010 року (а.с.88) надіслав лист позивачу де повідомив, що Договір про відступлення права вимоги (цесії) від 22.03.2005 року між що КП «Київтрактородеталь» та ТОВ «Житловик»не укладався і що за період з 22.03.2005 року по 06.04.2010 року будь-яких оплат за вказаним договором або будь-якими договорами від ТОВ «Житловик»до КП «Київтрактородеталь»не надходило, а тому суд робить висновок, що КП «Київтрактородеталь»не визнає існування цивільно-правових відносин з ТОВ «Житловик», згідно Договору про відступлення права вимоги від 22.03.2005 року та додаткової угоди №1 від 20.04.2006 р.

Відповідно до ст. 203 ЦПК України ( станом на 08.07.2005 року) зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов»язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов»язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина). Якщо настанню обставин недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала. Якщо настанню обставин недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою ст.203 ЦПК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно п.14 Договору про відступлення права вимоги від 22.03.2005 року сторони дійшли згоди, що цей договір складений при повному розумінні Сторонами його умов та термінології українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу- по одному для кожної із Сторін та набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін, діє до повного виконання Сторонами своїх зобов»язань. Згідно та додаткового договору №1 від 20.04.2006 р. сторони Договору дійшли згоди, що загальна вартість Договору про відступлення права вимоги від 22.03.2005 року становить 3850000,00 грн., з урахуванням ПДВ. ТОВ «Житловик»( Цесіонарій за вказаним Договором) зобов»язаний сплатити КП «Київтрактородеталь»(Цедент за вказаним договором), визначену суму в п. 1 цього Додаткового договору протягом 45 календарних днів з моменту підписання чинного Додаткового договору. Цесіонарій набуває права вимоги по Договору з моменту остаточного розрахунку з Цедентом в сумі та на умовах чинного Додаткового договору.

Судом встановлено, що у п. 1 додаткового договору №1 від 20.04.2006 р, сума загальної вартості Договору не вказана, а вказана у п.2 цього Договору, а тому суду не відомо про яку суму згідно вказаного Додаткового договору домовилися сторони ( а.с.9).

Судом також встановлено, що в обґрунтування заперечень проти позову представник ТОВ «Житловик»не надав суду доказів про виконання з боку ТОВ «Житловик», (Цесіонарія) перед КП «Київтрактородеталь»(Цедентом) за Договором про відступлення права вимоги від 22.03.2005 року та додатковим договором №1 від 20.04.2006 р. про виконання п. 14 основного Договору від 22.03.2005 року, або укладення Додаткового Договору до Договору від 22.03.2005 року та додаткового договору №1 від 20.04.2006 р., що є його невідємною частиною, з урахуванням визнання позову КП «Київтрактородеталь», а також не повідомив суд про підстави звільнення від доказування у порядку ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до Відповідно до ст. 203 ЦПК України ( станом на 08.07.2005 року) зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

А тому суд дійшов висновку, що Договір про відступлення права вимоги від 22.03.2005 року та додатковий договір №1 від 20.04.2006 р, є оспорюваним зацікавленою особою ОСОБА_1, з урахуванням обставин встановлених рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29.11.2007 року, що має преюдиціальне значення, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ураховуючи, що п. 1 додаткового договору №1 від 20.04.2006 р, де сума загальної вартості Договору не вказана, а вказана у п.2 цього Договору), а тому у порядку ст. 215 ЦПК України підлягає визнанню недійсним.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 203,212, 215 ЦК України, ст.ст. 3,10, 11, 57-61, 88,208-209, 212-215, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати Договір про відступлення права вимоги від 22.03.2005 року та Додатковий договір №1 від 20.04.2006 року до договору про відступлення права вимоги від 22.03.2005 року, що підписані сторонами цих договорів КП «Київтрактородеталь»та ТОВ «Житловик»недійсними.

Стягнути з КП «Київтрактородеталь»(м. Київ б-р.Лепсе,16, код ЄДРПОУ 05786092) та ТОВ «Житловик»(м. Київ вул.. Малокитаївська,3, код ЄДРПОУ24586192) солідарно, у рівних частках, державне мито у розмірі 17 (сімнадцять) грн..00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи у розмірі 120 (сто двадцять) грн. Всього на загальну суму 137 (сто тридцять сім) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі відсутності осіб, які брали участь у справі протягом десяти днів з часу отримання копії рішення суду.

Суддя: Т.О. Величко