Постанова № 160308, 21.09.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21 вересня 2006 р. Справа № 5/232-А

За позовом: Закарпатського територіального відділення Фонду

соціального захисту інвалідів м.Ужгород

До відповідача: Державного підприємства «Виноградівське ЛГ», м. Виноградів

Про стягнення 9 826 грн. адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та 316 грн. пені

Суддя О.С.Йосипчук

за участю представників сторін:

Позивача: Ковач В.І. –представник за дорученням

Відповідач: Леньо В.В., представник за дов.

Розглянувши матеріали справи за позовом Закарпатського територіального відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Ужгород до Державного підприємства «Виноградівське ЛГ»про стягнення суми 9 826 грн. адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та 316 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в сумі 9 826 грн. за порушення номативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та 316 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, нарахованих на підставі ст. 20 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

За твердженням позивача, відповідачем у 2005 році не дотримано вимоги ст.19 вказаного Закону, що на його думку, підтверджується звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми 10-ПІ, з якого позивач вбачає, що відповідач повинен був створити і атестовати чотири робочі місця для працевлаштування інвалідів, в той час як ним створено тільки три таких.

Тому, на думку позивача, враховуючи розмір річного окладу на підприємстві відповідач повинен сплатити штраф у сумі 9 826 грн. та пеню в розмірі 316 грн.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів викладених у відзиві на позов. Зокрема, як на підставі для відмови в задоволенні позову посилається на відсутність пропозицій про процевлаштування інвалідів з боку органів, вказнаих у ст. 18 Закону та самостійних пропозицій інвалідів щодо їх працевлаштування. Крім того, за твердженням відповідача при визначенні нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів потрібно виходити з загальної кількості робочих місць, за виключенням місць працівників лісозаготівельних роботі, водіїв автомобілів та лісової охорони.

Окремо судом досліджувались питання, чи повідомлялись відповідачем компетентні органи працевлаштування про наявність вільного робочого місця, атестованого для працевлаштування інваліда.

Доказів поінформованості органи працевлаштування про наявність атестованих робочих місця для працевлаштування інвалідів, відповідач не надав.

Розглянувши матеріали справи у сукупності, та заслухавши представника позивача сторін, суд дійшов висновку про те,

що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи і організації, незалежно від форми власності і господарювання, повинні створити робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів в кількості 4 відсотків від загальної чисельності працюючих.

При недотриманні зазначеного вище імперативу, статтею 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено відповідальність у вигляді штрафу в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне нестворене робоче місце не зайняте інвалідом.

При цьому суми штрафу сплачуються підприємствами незалежно від обставин непрацевлаштування. Умов звільнення від відповідальності ст.20 Закону не містить.

Таким чином, виходячи із зазначених вище норм права, відповідач повинен був у відповідній кількості створити на підприємстві спеціально оснащені атестовані робочі місця для інвалідів та надіслати у службу зайнятості спеціальні повідомлення про готовність працевлаштувати працівників з розумовими чи фізичними вадами відповідної степені інвалідності.

Про дотримання вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” стосовно створення робочих місць та працевлаштування інвалідів, підприємство повинне надати докази вжиття відповідних заходів, затверджених наказами керівника, висновки комісії із залученням до участі представників МСЕК, органів держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, матеріали атестації робочого місця інваліда, атестаційний паспорт створеного робочого місця для працевлаштування інваліда протоколи засідання атестаційної комісії та інші письмові докази, що свідчать про намір працевлаштувати інваліда із урахуванням спеціальної програми реабілітації (п.п.5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМ України №314 від 03.05.95р. з наступними змінами і доповненнями).

Окрім того, відповідач повинен був надати докази спеціального повідомлення про наявність робочого місця для інваліда певної категорії інвалідності з доказами надіслання цього повідомлення у службу зайнятості.

Зазначених документів (доказів) на підтвердження факту створення робочих місць відповідач не подав, що, виходячи з вищенаведеного, свідчить про недотримання ним вимог ст..19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (ст..71КАС України України).

Отже, матеріалами справи підтверджується твердження позивача про порушення відповідачем нормативу створення робочого місця для працевлаштування інвалідів у 2005році.

Розмір штрафних санкцій встановлено позивачем на підставі даних відповідача про середній розмір заробітної плати на підприємстві.

Крім того, відповідачу нараховано до стягнення пеню в розмірі 316 грн. При оцінці правильості нарахування пені відповідно до ст. 20 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»ст.ст. 238-250 ГК України судом визнано богрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги і в цій частині позову.

Заперечення відповідача відхиляються судом, оскільки ним не надано доказів поінформованості органів працевлаштування про наявність атестованого робочого місця для працевлаштування інвалідів. Що стосується посилання відповідача на неправильність визначення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, то вони також не приймається судом, оскільки ст. 19 Закону чітко передбачений обов»язок підприємства, установи і організації, незалежно від форми власності і господарювання створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в кількості 4 відсотків від загальної чисельності працюючих.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, позов підлягає задоволенню у повному обсязі на суму 10 142 грн., з яких сума 9 826 грн. адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, сума 316 грн. пеня.

Керуючись ст.ст.160-163 КАС України,

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити повністю.

Стягнути з ДП «Виноградівське ЛГ»(м. Виноградів, вул. Копанська, 178, код 22114556) на користь Закарпатського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів (м.Ужгород, пл..Ш.Петефі, 14 код 22107709) суму 10 142 грн., з яких сума 9 826 грн. адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та сума 316 грн. пеня.

Суддя О.С.Йосипчук