Рішення № 160302, 25.09.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

25.09.2006 Справа № 18/22

За позовом Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” в особі відокремленого підрозділу „Ужгородська дистанція водопостачання”, м. Ужгород

до Чопської міської ради, м. Чоп

про стягнення 474 грн. 43 коп. заборгованості за послуги водопостачання,

Суддя господарського суду –Кривка В.П.

представники:

Позивача – Бучак Д.М., юрисконсульт, довіреність № НЮ-592 від 20.04.2006 року;

Відповідача – Драголюб О.М., юрисконсульт, довіреність № 552/03-36

від 03.08.2006 року.

СУТЬ СПОРУ: Державним територіально-галузевим об’єднанням „Львівська залізниця” в особі відокремленого підрозділу „Ужгородська дистанція водопостачання”, м. Ужгород заявлено позов до Чопської міської ради, м. Чоп про стягнення 474 грн. 43 коп. заборгованості за послуги водопостачання.

В судовому засіданні 19.09.2006 року та 22.09.2006 року брали участь вищевказані представники, оголошувались перерви відповідно до ст. 77 ГПК України.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі обґрунтовуючи доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема вважає, що відповідачем не виконано взятих на себе зобов’язань обумовлених договором на подачу води із водопроводу залізниці № 51 від 01.11.2002 року, а саме не проведено оплату за відпущену питну воду у визначений строк. Станом на 01.07.2006 року заборгованість за спожиту відповідачем питну воду за період з травня 2005 року по червень 2006 року становить 473 грн. 43 коп., яку заявник і просить стягнути з споживача за договором - Чопської міської ради.

У ході судового розгляду представник відповідача –Чопської міської ради проти позову заперечила з підстав, наведених у письмових поясненнях по суті спору. Зокрема, заперечує право позивача на односторонню зміну умов договору та всупереч встановленого законодавством порядку - одностороннє підняття тарифу на водопостачання. Вважає, що внаслідок цих дій позивача з урахуванням проведеної оплати послуг водопостачання за завищеним тарифом за попередній період, фактично, на даний час, існує переплата за спожиту воду. В той же час, вказала, що підтверджує та не заперечує кількість спожитої води за спірний період, які вказані у рахунках пред’явлених позивачем до оплати щомісячно у встановленому договором порядку. За спожиту воду з травня 2005 року по червень 2006 року Чопською міською радою проведено оплату тільки на суму 43 грн. 01 коп., решту рахунків не оплачено,

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 25.09.2006 року у справі № 18/22

внаслідок неправомірного застосування позивачем тарифу на водопостачання, який не погоджено та не затверджено в установленому законом порядку.

Під час розгляду даної справи судом задовольнялись клопотання сторін про надання строку для врегулювання спору в позасудовому порядку, однак сторонами такого врегулювання не досягнуто, тому спір вирішується судом по суті за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

суд встановив:

01 листопада 2002 року між Львівською залізницею в особі Ужгородської дистанції водопостачання (постачальник) та Чопською міською радою (споживач) укладено договір №51 про подачу води з залізничного водопроводу Ужгородської дистанції водопостачання Львівської залізниці, за умовами якого Постачальник зобов’язався забезпечувати Споживача питною водою в межах встановленого ліміту, яка відповідає чинним стандартам і Державним санітарним правилам і нормам. Згідно п.2.1., вказаного договору Споживач сплачує фактично використану воду, за ціною –1,82 грн. (з ПДВ) за один куб.м. Пунктом 2.3. договору встановлено, що за спожиту воду Чопська міська рада щомісяця сплачує рахунки Постачальника не пізніше 15 числа наступного місяця (а.с. 8-9).

24 листопада 2004 року начальником Ужгородської дистанції з водопостачання наказом №124 для споживачів не залізничної галузі з 01.12.2004 року було підвищено тариф за послуги з водопостачання до 3 грн. (з ПДВ) за куб.м. (долучено до матеріалів справи).

Як вбачається з довідки-розрахунку позивача №955 від 18.07.2006 року (а.с. 10) за період з травня 2005 року по червень 2006 року Чопською міською радою спожито 158 куб.м. води (кількість спожитої води відповідачем визнається та не заперечується –заява від 25.09.2006р). Відповідач також підтвердив, що у вказаний період на виконання умов договору (п.2.3.) та зазначеного наказу постачальником виставлялись до оплати рахунки за спожиту воду щомісячно, з розрахунку 3 грн. (з ПДВ) за куб. м., на загальну суму 474, 43 грн.

Платіжним дорученням № 224 від 01.07.2005 року Чопською міською радою проведено часткову оплату 43 грн. 01 коп., решту виставлених рахунків не оплачувалось, внаслідок незгоди з застосованим позивачем тарифом на водопостачання, який не погоджено та не затверджено в установленому законом порядку.

Аналізуючи правовідносини сторін та встановлюючи дійсні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 23 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” підприємство питного водопостачання має право розробляти і подавати на затвердження уповноваженим органам тарифи на послуги централізованого водопостачання. Статтею 13 названого закону встановлено, що таким повноваженням наділені відповідні органи місцевого самоврядування.

Аналогічні повноваження органів місцевого самоврядування передбачено і в Законі України „Про місцеве самоврядування в Україні”, зокрема п.2 ч.1 ст. 28 вказано, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 25.09.2006 року у справі № 18/22

щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності. Крім цього, згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону також віднесено до компетенції відповідних органів місцевого самоврядування.

Законом України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” відзначено, що регуляторний акт –це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб, і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативним актом.

Встановлення (погодження) цін/тарифів на водопостачання відповідними органами місцевого самоврядування містить вищезазначені ознаки, а тому є регуляторним актом, у зв’язку з чим порядок прийняття такого рішення регламентується нормами зазначеного Закону.

Розділи 1 та 6 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” містять вичерпне визначення понять, принципів та встановлюють єдині для всіх вимоги щодо забезпечення здійснення державної регуляторної політики, в тому числі і щодо погодження проектів регуляторних актів на місцевому рівні.

Позивачем - Державним територіально-галузевого об’єднанням „Львівська залізниця” в особі відокремленого підрозділу „Ужгородська дистанція водопостачання” документальних доказів встановлення (погодження), застосованої ціни/тарифу (3 грн. з ПДВ за куб.м.) у розрахунках за спірний період за спожиту відповідачем воду, у передбаченому законодавством порядку, суду не надано, на неодноразові вимоги вміщені в ухвалах суду по даній справі - таких не представлено.

Поряд з цим, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ст. 21 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” договір про надання послуг з питного водопостачання набирає чинності після досягнення домовленості з усіх його істотних умов та підписання сторонами. Одностороння відмова від виконання зобов’язань цивільним та господарським законодавством не допускається.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV з наступними змінами та доповненнями (ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-IV з наступними змінами та доповненнями) господарське зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Таким чином, сума заборгованості згідно укладеного договору від 01.11.2002 року за спожиту Чопською міською радою воду за спірний період з травня 2005 року по червень 2006 року з врахуванням проведеної проплати (платіжне дорученням

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 25.09.2006 року у справі № 18/22

№224 від 01.07.2005 року на суму 43 грн. 01 коп.) становить суму –244 грн. 55 коп.

За таких обставин, порушене право позивача підлягає захисту судом, шляхом стягнення з відповідача - суми 244 грн. 55 коп. основного боргу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог і становлять 113 грн. 41 коп., в тому числі 52 грн. 58 коп. держмита та 60 грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. 204, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193, Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Чопської міської ради, м. Чоп, вул. Миру, 2 (р/р 25424016000145, Коопінвест банк, м. Ужгород, МФО 312248, ідентифікаційний код 04053737) на користь Державно територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” в особі відокремленого підрозділу „Ужгородська дистанція водопостачання”, м. Ужгород (р/р 26003005001 в ЛФ АБ „Експрес-Банк”, м. Ужгород, МФО 325956, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00267507) суму 244 (Двісті сорок чотири ) грн. 55 коп., а також суму 52 (П’ятдесят два) грн. 58 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 60 (Шістдесят) грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя В. Кривка