Постанова № 16022, 26.06.2006, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26.06.06 Справа № 2/175.

Суддя Седляр О.О., розглянувши матеріали справи за позовом

Прокурора Жовтневого району м. Луганська в інтересах держави в особі урядового органу державного управління державна інспекція з енергозбереження, м. Київ

до Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго», м. Луганськ

про стягнення 602690 грн. 90 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – Шоха С.Є., дов. від 12/168-294 від 31.01.06,

від відповідача –Бугайов Ю.В., дов. від 07.02.06 б/н,

прокурор –Максимова Ю.В.,

відповідно до ст. 150 КАС України у засіданні суду було оголошено перерву з 10.05.06 по 30.05.06,

в с т а н о в и в:

Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.04.06 згідно Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст.17 та п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили з 1 вересня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Враховуючи суб'єктний склад сторін у справі, де в якості позивача виступає суб'єкт владних повноважень, та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі продовжено за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача підвищеної плати за втрачені паливно-енергетичні ресурси в сумі 602690 грн. 90 коп.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 10.05.06 просить просить зменшити розмір економічних санкції у відповідності з вимогами ст. 233 Господарського кодексу України, посилаючись на наявність тяжкого матеріального становища підприємства, великою заборгованості підприємств бюджетної сфери та населення за надані послуги, які діючим законодавством звільнені від уплати пені.

Дослідивши матеріали справи та приймаючи до уваги, що:

Згідно ст. 9 Закону України «Про енергозбереження»від 01.07.94 № 74/94 ( далі –Закон № 74/94) управління у сфері енергозбереження… здійснення функцій контролю, прогнозування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності здійснює Кабінет Міністрів України та уповноважений їм орган.

Державна інспекція з енергозбереження є органом державного управління у цієї сфері що закріплено у п. 1 Положення про Державну інспекцію по енергозбереженню, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.00 № 1039.

Відповідно до п.п е, є ст. 11 Закону № 74/94 економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають, зокрема , введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами, застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих.

Пунктом а ч.1 ст. 17 Закону № 74/94 передбачені економічні санкції накладаються на юридичних та фізичних осіб за марнотратне витрачання та прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів.

Відповідальність за порушення законодавства про енергозбереження несуть особи, винні у, зокрема, безгосподарному використанні паливно-енергетичних ресурсів з систематичним перевищенням стандартизованих енергетичних рівнів та порушенні вимог щодо раціонального використання та ощадливого витрачання паливно-енергетичних ресурсів (п. є ч. 2 ст. 27 Закону).

Відповідно до аб. 2 р. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.93 «Про заходи щодо ефективного використання газу на інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві»зі змінами та доповненнями, визначено, якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані недодержанням технологічної дисципліни (незадовільний стан устаткування, відсутність або недотримання роботи устаткування за режимними та технологічними картами, відсутність теплоутилізаційного устаткування, систем автоматики), споживач сплачує за річний обсяг перевитрат газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у двократному розмірі встановленої на них ціни. Плата вноситься одразу після обстеження підприємства Державною інспекцією з енергозбереження.

Як вбачається з матеріалів справи, територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Луганській області проведено комплексну перевірку використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємстві відповідача, за результатами якої складено акт від 27.01.06 № 18-12/015. Вказаним актом встановлено факти нераціонального використання тепло енергії в кількості 2761,57 Гкал/рік; природного газу в кількості 360,1 тис. куб. м/рік та електроенергії в кількості 12225 кВтг/рік, що складає розмір підвищеної плати 602690 грн. 90 коп. Зі складеним актом ознайомлені керівник підприємства.

На підставі акту винесено постанову від 27.01.06 № 18-12/015-1 про застосування підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів, якою до відповідача застосовано подвійну плату за перевитрати у розмірі 60690 грн. 90 коп., яку він просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач позовні вимоги відхилив, з підстав визначених у відзиві.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з огляду на наступне:

Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом.

Правова природа підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів передбачена п. а ч.1 ст. 17 Закону № 74/94 у разі незадовільного стану устаткування, відсутність або недотримання роботи устаткування за режимними та технологічними картами, відсутність теплоутилізаційного устаткування, систем автоматики.

З наведеного вбачається, що обов’язок сплати даної плати відповідачем виникає безпосередньо в силу закону при наявності факту правопорушення, який зафіксований актом перевірки.

Як свідчать матеріали справи, постанова від 27.01.06 № 18-12/015-1 відповідачем не оскаржена.

Заперечення відповідача за відзивом відхиляються судом з огляду на те, що заявлена позивачем до стягнення сума не підвищеною платою , а не оперативно-господарською санкцією.

Відповідно до п.4 ст. 94 КАС України судовий збір з відповідача не стягується.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п"ятиденного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Обласного комунального підприємства „Компанія „Луганськвода”, м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 166, код 32538783 на користь державного бюджету України код бюджетної класифікації 23030300, УДК у Луганській області, п/р 31115106500002, ЄДРПОУ 24045556 отримувач: Управління Державного казначейства у Луганській області, держбюджет України підвищену плату за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у розмірі 602690 грн. 90 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 02.06.06 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.О. Седляр