Рішення № 16020960, 22.04.2011, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №2-103/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2011 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Сидоренко З.С.,

за участю секретаря Пінчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю особи,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду, заподіяну смертю сина, у розмірі 70000 грн.

Крім того, просить стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати по справі.

Свої вимоги мотивує тим, що 07 січня 2006 року ОСОБА_3, керуючи в стані алкогольного сп'яніння автомобілем НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожню обстановку, стан дорожнього покриття та погодні умови, не справився з керуванням автомобілем та здійснив наїзд на її сина - ОСОБА_4, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження. По дорозі в лікарню, ОСОБА_3 повторно не справився з керуванням автомобілем та з'їхав в кювет, де допустив зіткнення з опорою лінії електропередачі. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень її син помер. 12 грудня 2006 року Дубровицький районний суд, розглянувши кримінальну справу по даному акту, виніс вирок, яким визнав винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. 19 червня 2007 року Колегією суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області вирок суду першої інстанції було скасовано та винесено новий вирок, яким засуджено ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки, звільнивши засудженого від покарання на підставі ст.1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року. Зазначеними вироками встановлено, що заподіяння тілесних ушкоджень її сину, від яких він помер, є наслідком наїзду автомобілем марки ВАЗ-21093, д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, що належить на праві приватної власності відповідачу. Даним автомобілем ОСОБА_3 заволодів без відповідних правових підстав. Однак, заволодінню цим автомобілем сприяла груба недбалість його власника - відповідача, який, знаючи про те, що ОСОБА_3 не має права керування цим автомобілем та перебуває в стані алкогольного сп'яніння, вільно передав ключі від дверей та замка запалювання автомобіля, безвідповідально ввірив його іншій особі, не вжив жодних заходів щодо охорони і забезпечення цілковитої безпеки автомобіля для оточуючих, не створив умови для неможливості керування цим автомобілем іншими особами, а також не передбачив наслідків неправомірної експлуатації автомобіля, хоча міг їх передбачити. Саме через таку недбалість відповідача, якої могло б не бути при належному та відповідальному ставленні відповідача, як власника, до свого рухомого майна, до автомобіля безперешкодно проник ОСОБА_3, заволодів цим автомобілем, запустив двигун та привів його в рух, після чого допустив наїзд на її сина і забрав у нього життя.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала. Пояснила, що враховуючи те, що за рішенням суду на ОСОБА_3 вже покладено обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди, то вважає, що відповідач також повинен понести відповідальність за свою недбалість, яка призвела до смерті її сина, шляхом відшкодування моральної шкоди, заподіяння якої є очевидним. Суть моральної шкоди полягає в тому, що через недбалість відповідача вона втратила тринадцятирічного молодого, здорового, повного життєвої енергії сина, який був і залишається назавжди однією з найдорожчих та найрідніших для неї людей. Загибель сина забрала частину її життя, назавжди зруйнувала її душевний спокій, стала причиною виникнення тяжкої депресії, надзвичайно глибоких душевних переживань, що позначилося на її здоров'ї та та стали підставою для виникнення у її житті вимушених змін, які відобразилися на життєвих стосунках у сім'ї та з оточуючими. Глибину та обсяг душевних страждань, заподіяних смертю її сина, реально та точно оцінити у грошовій чи іншій матеріальній формі неможливо, оскільки не існує жодних критеріїв майнового виразу душевного болю від втрати рідної дитини. Тому, виходячи з принципів справедливості, виваженості та розумності, вважаю, що умовним еквівалентом спричиненої відповідачем моральної шкоди є грошові кошти у розмірі 70000 грн.

Відповідач заявлений позов не визнав. Пояснив, що його дружина є співвласником автомобіля, яким був здійснений наїзд на сина позивачки. Саме дружина, а не він, дав ключі від автомобіля ОСОБА_3 Вважає, що в даному випадку він не повинен відповідати по закону, оскільки він не винний у загибелі дитини, а за це поніс покарання ОСОБА_3 Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Вислухавши сторони, дослідивши докази по справі, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.

Згідно вироку Дубровицького районного суду від 12.12.2006 року (а.с.9-12) ОСОБА_3 за вчинення злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України був визнаний винним та призначено йому покарання у виді 4 років 6 місцяів позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного основного покарання з випробуванням та встановлено ОСОБА_3 іспитовий строк в 2 роки.

Вироком Колегії суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області від 19.06.2007 року (а.с.13-14) вирок Дубровицького районного суду від 12.12.2006 року щодо ОСОБА_3 у частині призначення засудженому покарання і застосування ст.75 КК України скасовано та призначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст.1 Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 року ОСОБА_3 звільнено від покарання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 даної статті передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа, внаслідок порушення її прав, має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо членів її сім'ї.

Згідно із ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуєтьсмя особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадку, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Частиною 2 ст.1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновителям), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Як вбачається із свідоцтва про народження (а.с.7) в актовому записі №9 від 15.07.1992 року матір'ю померлого ОСОБА_4 записана ОСОБА_1, тобто позивачка по справі.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортними засобами, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається із вироку Дубровицького районного суду від 12.12.2006 року (а.с.9-12) автомобіль, яким здійснено наїзд на ОСОБА_4на праві власності належить ОСОБА_2

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тому суд, виходячи з принципів справедливості, виваженості та розумності, вважає, що умовним еквівалентом спричиненої відповідачем моральної шкоди є грошові кошти у розмірі, які визначила позивачка.

Однак, суд вважає, що зазначена сума є лише частковою компенсацією моральної шкоди, так як жодні грошові кошти не взмозі загоїти біль втрати та не поверне позивачці сина.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Враховуючи вищенаведене, суд рахує, що позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає до задоволення, а в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача понесених позивачкою судових витрат слід відмовити, оскільки в справі відсутнє будь-яке документальне підтвердження понесених витрат.

Керуючись ст.ст.16, 1167, 1168, 1187 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 81, 88, 214, 215, 292, 294 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 70000 грн. (сімдесят тисяч гривень) моральної шкоди, заподіяної смертю сина.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3500 грн. (три тисячі п'ятсот гривень) на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету р/р31212259700128, МФО 833017, код ЗКПО23309415 ГУДКУ в Рівненській області 120 грн. (сто двадцять гривень) судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи Дубровицьким районним судом Рівненської області.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Дубровицький районний суд з поданням апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: підпис.

З оригіналом згідно.

Голова Дубровицького

районного судуСидоренко З.С.