Постанова № 1601500, 08.02.2008, Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-4652/07

        2а- 1590/08

“08” лютого 2008 року                                     м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого – Судді Данилової М.В.,

при секретарі – Григоров Д.В. , Ланцевич Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТОВ «Венттехсервіс» до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання нечинним повідомлень– рішень,

встановив :

Позивач - ТОВ «ВентТехСервіс» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ Фрунзенського району м. Харкова від 19.07.07г. № 0000241600/0 та  від  18.10.07г  № 0000241600/1.

Відповідач -  ДПІ Фрунзенського району м. Харкова, проти позову заперечував, просив в позові ТОВ "ВентТехСервіс" відмовити, посилаючись на норми Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР від 03.04.1997 року та Закон України "Про державну податкову службу в Україні".

В ході розгляду справи судом встановлено наступне.

Фахівцями ДПІ Фрунзенського району м. Харковабула проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ "ВентТехСервіс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в установі банку за травень 2007 року. Перевірка проводилась з 25.06.07р. по 10.07.07р., за наслідками якої був складений акт від 16.07.07г. № 1956/16-016/31060630.

Як зазначено в акті перевірки, товариство з обмеженою відповідальністю "ВентТехСервіс" надало до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова податкову декларацію з ПДВ за травень 2007 року, в якій декларувала від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 та абз. а) п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податкового кредиту в квітні 2007 р. безпідставно завищена в розмірі – 1300000,00 грн., т.я.  по договору комісії сплачена (нарахована) комісійна винагорода в розмірі  7 800 000,00 грн., (в тому числі ПДВ 1300 000,00 грн.,) не використовується в подальшому у межах господарської діяльності підприємства.

Акт перевірки посадовими особами позивача  підписаний з запереченнями.

На підставі акту перевірки начальником ДПІ Фрунзенського району м. Харкова прийняте податкове повідомлення-рішення від19.07.07г. № 0000241600/0 , яким товариству з обмеженою відповідальністю "ВентТехСервіс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2007 року у розмірі    1 300 000,00грн., з яким позивач не згоден, вважає його незаконним та необґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову та необхідність його задоволення.

При цьому суд виходить з наступного.

Суд встановив, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1300 000,00грн.,відповідач зазначив порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 тап.п 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме,сума податкового кредиту безпідставно завищена в розмірі – 1300000,00 грн., т.я. розмір винагороди за послуги, отримані від комісіонера по договору комісії, перевищує розмір прибутку, отриманого від реалізації товару, а тому не використовується у межах господарської діяльності підприємства.

Щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами  та доповненнями), а саме щодо зайвого віднесення до складу податкового кредиту за квітень 2007 року суми ПДВ в розмірі    1300 000,00 грн., врахованого у складі винагороди комісіонера від  операцій по комісійній торгівлі товарами (ТОВ «ВентТехСервіс»-комітент), то суд не може  погодитись з твердженням відповідача у зв’язку з тим, що  у відповідності до положення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами  та доповненнями) “Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду”.

Згідно п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Крім цього згідно п.п 1.20.1 п. 1.20  Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР 1.20. звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). 

Згідно 1.20.2. вищевказаного Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.

У відповідності до статуту ТОВ «ВентТехСервіс», продаж товарів, у тому числі і через посередників (комісіонерів), віднесений до основного виду діяльності ТОВ «ВентТехСервіс», цей факт відповідач не заперечував. Також в судовому засіданні не заперечувався факт належного виконання  комісіонером умов договору, та перерахування ТОВ «ВентТехСервіс» коштів, згідно цього договору.

Згідно ст. 1031 ЦК України, якщо договором комісії  розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги. Як свідчать матеріали справи, розмір плати визначен сторонами договору з посиланням на Акти виконаних робіт, тобто залежить від ринкових факторів та має оцінюватися сторонами після належного виконання за звітний період, що свідчить про відсутність невизначеності.

Щодо посилання відповідача на застосування звичайних цін, то в судовому засіданні  представник відповідача не надав  доказів, підтверджуючих інший рівень  розміру комісійної винагороди, ніж встановлено перевіркою. Тобто не надано доказів порушення п.7.4.1 та 7.7.1 статті 7 Закону про ПДВ у частині завищення податкового кредиту у квітні 2007 року .

Таким чином, відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України  «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Виходячи з вище викладеного, суд прийшов до висновку, що ТОВ «ВентТехСервіс» має право на податковий кредит по комісійних винагородах та правомірно визначив суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2007р.

На підставі викладеного, Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України  «Про податок на додану вартість» керуючись ст. ,ст. 160,161,162,163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

            Адміністративний  позов   ТОВ «Венттехсервіс» до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання нечинним повідомлення – рішення– задовольнити повністю. 

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харковавід 19.07.2007р. № 0000241600/0 та від 18.10.2007р. № 0000241600/1.

Стягнути з Державного бюджету сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3,40 грн.

            Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

            Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд  шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України .

            Повний текст постанови виготовлено та підписано 13 лютого 2008 року.

Головуючий суддя  /підпис/   М.В. Данилова

Оригінал зберігається в справі суду.