Постанова № 16009249, 21.04.2011, Корабельний районний суд м. Миколаєва

Справа № 2-а-395/11р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2011 року Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Непши О.І.,

при секретарі Піроженко А.О.,

за участю прокурора Добрікової І.В.,

представника позивача Покровської О.С.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративний позов прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах Корабельного районного центру зайнятості м. Миколаєва до ОСОБА_2 про стягнення суми,

в с т а н о в и в :

19 листопада 2010 року прокурор звернувся із вказаним адміністративним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 5 777, 42 грн., які були безпідставно ним отримані як допомога по безробіттю від Корабельного РЦЗ.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказує на те, що Корабельний районний центр зайнятості м. Миколаєва є державним органом, в своїй діяльності керується Конституцією України та Законами України «Про зайнятість населення»та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»і уповноважений виконувати свої функції в інтересах держави. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»одним із видів забезпечення, які може надавати державна служба зайнятості за рахунок Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, є допомога по безробіттю. Так, 09 жовтня 2006 року до Корабельного РЦЗ для отримання допомоги у працевлаштуванні звернувся відповідач. Ним була написана відповідна заява, на підставі якої 09 жовтня 2006 року відповідачу був наданий статус безробітного у Корабельному РЦЗ з призначенням допомоги по безробіттю. 02 квітня 2007 року ОСОБА_2 був знятий з обліку. 08 вересня 2010 року спеціалістом позивача було виявлено, що відповідач є фізичною особою-підприємцем. Прокурор зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення»безробітними визнаються громадяни, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів, а згідно з п. б ст. 1 Закону підприємці належать до зайнятого населення. Відтак, будучи фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не мав права на отримання статусу безробітного та відповідно допомоги по безробіттю. Проте відповідач не подав до Корабельного РЦЗ відомостей про те, що він є приватним підприємцем та безпідставно отримав статус безробітного у Корабельному районному центрі зайнятості. При цьому відповідач за період з 09 жовтня 2006 року по 01 квітня 2007 року отримав допомогу по безробіттю у розмірі 5 777, 42 грн., на одержання якої, відповідно до чинного законодавства, не мав права. ОСОБА_2 була направлена претензія № 06/13-2043 від 08 вересня 2010 року з пропозицією добровільно повернути суму допомоги по безробіттю, яка була ним отримана 28 вересня 2010 року, однак до дня звернення до суду претензійна сума не повернута. Прокурор зазначає, що Корабельний районний центр зайнятості є державним органом, який фінансується за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, які використовуються у тому числі і на виплату забезпечення та надання соціальних послуг безробітним. Отже, порушення особами, які знаходяться на обліку в центрі зайнятості, законодавства про зайнятість населення та загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття призводить до нераціонального витрачання коштів і завдає шкоди державним інтересам у подоланні безробіття.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в адміністративному позові, наполягали на їх задоволенні, обставини, викладені у позові, підтвердили.

Відповідач у судовому засіданні вимоги позову не визнав, просив у позові відмовити. Суду пояснив, що на день звернення із заявою до позивача про отримання статусу безробітного не був обізнаний про те, що він зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд з'ясував такі фактичні обставини.

09 жовтня 2006 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою про отримання статусу безробітного та виплати допомоги по безробіттю. У заяві відповідач зазначав, що він, зокрема, не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності та не працевлаштований (а.с.6).

Відповідач отримав статус безробітного та перебував на обліку у позивача до 02 квітня 2007 року (а.с.7).

За цей час Корабельний РЦЗ сплатив ОСОБА_2 5 777, 42 грн. в якості допомоги по безробіттю (а.с.10).

08 вересня 2010 року та 06 жовтня 2010 року позивач отримав довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про те, що відповідач з 25 травня 2004 року зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.8-9, 48).

Претензія позивача від 08 вересня 2010 року про добровільне повернення безпідставно набутих сум відповідачем залишена без задоволення (а.с.11).

Відповідно до ч.1 ст.2. Закону України «Про зайнятість населення»безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. В той же час за правилами п.б ст.1 згаданого Закону до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, зокрема, включаючи підприємців.

За таких обставин для суду є очевидним, що відповідач з дня перебування його як субєкта підприємницької діяльності і до припинення такого статусу у встановленому законом порядку був не вправі отримувати статус безробітного і відповідно допомогу по безробіттю. Знаючи про наявність у нього такого статусу відповідач жодного разу не повідомив про це працівників позивача, а навпаки у своїй заяві подав недостовірну інформацію (а.с.6).

Згідно із ч.2, ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

За встановлених обставин суд приходить до переконання про обґрунтованість адміністративного позову та необхідність його задоволення.

Крім того, у відповідності до ст.94 КАС України з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст.158, 160-162 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Корабельного районного центру зайнятості м.Миколаєва (р/р 37176001000491 в ГУДК в Миколаївській області, МФО 826013, ОКПО 22441972) безпідставно виплачену допомогу по безробіттю у сумі 5 777 (пять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 42 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави 03 (нуль три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Корабельний районний суд м. Миколаєва.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя: