Постанова № 160030, 19.09.2006, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" вересня 2006 р. Справа № 12/2119

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

судді

при секретарі Біленькій Ю.П.

за участю представників сторін

від позивача Дзюба І.С. - дор. №06-821/948 від 01.09.05р.

від відповідача не з'явився.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс" (с. Попільня)

про стягнення 1729,17 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 1729,17грн. штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Представник позивача позов підтримала.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Суд вважає, що відсутність представника відповідача не являється підставою для відкладення розгляду справи, оскільки, про час та місце її розгляду, відповідача було належним чином повідомлено. Про вказане свідчить, підписане керівником відповідача, повідомлення про вручення повістки від 10.08.06р.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91р. № 875-ХІІ (із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 06.10.05 № 2960-ІУ) (далі Закон), для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Як вбачається із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (а.с.6), середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві становила 12 чоловік.

Відповідно кількість місць для працевлаштування інвалідів повинна становити - 1 (12:100х4).

Фактично, згідно списку працюючих інвалідів - штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2005 році (зворотній бік зазначеного звіту (а.с.6), відповідачем не працевлаштовано жодного інваліда.

Таким чином, відповідачем не дотримано 4% нормативу по створенню одного робочого місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 20 Закону, підприємства (об'єднання), установи і організації, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації.

Порядок і терміни сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01р. № 1767 (із змінами, внесеними Постановою КМ України від 16.12.04р. № 1686) (далі Порядок), штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним (п.4).

Згідно з п.5 зазначеного Порядку, на підприємствах, де працює більш як 15 чоловік, суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а на підприємствах, де працює від 8 до 15 чоловік, - у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Середня річна заробітна плата на підприємстві обчислюється шляхом ділення суми нарахованого фонду оплати праці як в грошовій, так і в натуральній формі, на середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу, що визначається у порядку, встановленому Інструкцією зі статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, затвердженою Держкомстатом.

Згідно з п.11 вказаного Порядку, контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Позивач вважає, що відповідач не забезпечив 4% норматив у кількості одного робочого місця, оскільки останній не працевлаштував жодного інваліда у 2005році. На цій підставі позивач визначив суму штрафних санкцій шляхом множення середньорічної заробітної плати штатного працівника на підприємстві відповідача (3458,33грн.) на одне робоче місце, не зайняте інвалідами та ділення на два, що становить 1729,17 грн.

Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 03.05.1995р. № 314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємств (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (пункт 1); робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (пункт 3); підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (пункт 5).

Пунктом 14 вказаного Положення встановлено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

При цьому ч.1 с.18 Закону визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Відповідно до п. п.10 Положення, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998р. №244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.1998р. за №464/2904, затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формою № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і № 4-ПН "Звіт про вивільнення працівників".

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 вищевказаної Інструкції, звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28-го числа щомісячно; у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у міжзвітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення; в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр "14").

Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач інформував органи вказані в ст. 18 Закону та п. 10 Положення, про вільні робочі місця, в тому числі для працевлаштування інвалідів. Навпаки, як вбачається з листа Попільнянського районного центру зайнятості, який надійшов на адресу позивача, ТОВ "Шанс" не інформував Попільнянський цент зайнятості про створення робочих місць для працевлаштування, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов обгрунтований і підлягає задоволенню в заявленій сумі - 1729,17грн.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91р. № 875-ХІІ, "Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01р. № 1767, Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 03.05.1995р. №314, Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формою №3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і №4-ПН "Звіт про вивільнення працівників", затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998р. №244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.1998р. за №464/2904, керуючись ст.ст. 71, 94, 158, 163, 167, 254, п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс", Житомирська обл., с. Попільня., вул. Молодіжна, 2а, код 31962718

на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 10003, м.Житомир, вул.Домбровського, 38, код 22062319

- 1729,17 грн. штрафних санкцій;

Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення постанови у повному обсязі у відповідності до ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного господарського суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня викладення постанови в повному обсязі та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу;

3 - відповідачу;