Рішення № 15993750, 31.05.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2011 рокуСправа № 03/5026/731/2011

Господарський суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.;

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 за довіреністю;

від відповідача: не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Черкаси

до Черкаської міської ради, м. Черкаси

про встановлення права особистого строкового земельного сервітуту та визначення меж земельних ділянок та порядку користування ними, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач заявив позов, в якому просив суд:

-встановити за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право особистого безоплатного безстрокового сервітуту для розміщення малих архітектурних форм (далі МАФ)) діючих торгових кіосків стосовно земельних ділянок, розміщених у м. Черкаси:

- площею 9 кв. м. по АДРЕСА_1;

- площею 9 кв. м. на розі АДРЕСА_2;

- площею 9 кв. м. по АДРЕСА_3;

- площею 12 кв. м. на розі АДРЕСА_4;

- площею 9 кв. м. по АДРЕСА_6;

- площею 9 кв. м. по АДРЕСА_5;

- площею 12 кв. м. на АДРЕСА_7;

- площею 9 кв. м. на АДРЕСА_8;

- площею 9 кв. м. по АДРЕСА_9,

із земель Черкаської міської ради (відповідач);

- визначити межі ділянок (земельних сервітутів) та порядок користування ними.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що виготовила технічну документацію, але Черкаська міська рада не оформила договори оренди вищезазначених земельних ділянок і не прийняла рішення щодо укладання договору особистого строкового сервітуту для розміщення МАФ належних позивачу.

В судовому засіданні позивач та її представник заявлені вимоги підтримали повністю з мотивів, викладених у позовній заяві. Пояснила, що можливість та доцільність укладання договорів особистого строкового сервітуту для розміщення МАФ передбачена та врегульована Порядком розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 982 (далі Порядок, Постанова № 982). Позивач заявила, що готова платити за сервітут.

Відповідач, належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи. Проте, документів, витребуваних ухвалою суду від 07.04.2011 та від 12.04.2011, до суду не надав. Представники відповідача жодного разу в судове засідання не зявились, про причини незявлення суд не повідомили.

Суд розглядає справу за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст.75 ГПК України.

Суд, вислухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи та подані докази, приходить до наступного.

ОСОБА_1.(позивач) як підприємець зареєстрована виконавчим комітетом Черкаської міської ради 30.09.1997, номер реєстраційного запису 2026017 0000 008844 (а.с.66).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 31.03.2010 у справі № 09-13/1349 визнано протиправним та скасовано повністю рішення четвертої сесії Черкаської міської ради від 16.04.2009 №4-1161 “Про розгляд документації із землеустрою земельних ділянок приватного підприємця ОСОБА_1, відмову у набутті права оренди на земельні ділянки без проведення земельних торгів та припинення права користування земельними ділянками”.

- Визнано право фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на оренду землі під розміщеними кіосками за такими адресами:

- площею 6 кв.м. по АДРЕСА_1;

- площею 6 кв.м на розі АДРЕСА_2;

- площею 7,5 кв.м по АДРЕСА_3;

- площею 12 кв.м. по АДРЕСА_4;

- площею 9 кв.м. по АДРЕСА_6;

- площею 9 кв.м. по АДРЕСА_5;

- площею 12 кв.м. по АДРЕСА_7;

- площею 9 кв.м. по АДРЕСА_8;

- площею 4,2 кв.м. по АДРЕСА_9.

- Відмовлено у позові про зобовязання вчинити певні дії.

- Припинено провадження у справі з позовних вимог про визнання незаконними дії Черкаської міської ради по демонтажу кіосків, які належать фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2010 вищеназване рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2011 касаційна скарга Черкаської міської ради залишена без змін (а.с.48-50).

Положення про розміщення малих архітектурних форм в м.Черкаси затверджено рішенням Черкаської міської ради від 08.10.2009 № 5-39, яке було досліджено в судовому засіданні, передбачає, що звернення за дозволом на розміщення МАФ подається після оформлення документа, що посвідчує право користування (власності) на земельну ділянку (п.4.2.1).

Ч.1 ст. 401 ЦК України визначає сервітут, як право користування чужим майном, і зокрема, може бути встановлений щодо земельної ділянки.

Спеціальні правові норми щодо права земельного сервітуту містяться в Главі 16 (ст.ст.98-102) Земельного Кодексу України (далі ЗК України).

Зміст права земельного сервітуту визначено положеннями ст.98 ЗК України.

1. Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

2. Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

3. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

4. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Порядок встановлення земельних сервітутів визначено ст. 100 ЗК України:

1. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

2. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Аналізуючи норми Глави 16 ЗК України суд приходить до висновку, що право вимагати встановлення земельного сервітуту є виключно у власника або законного користувача сусідніх земельних ділянок.

Відповідно до положень ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Лише після оформлення договорів оренди у встановленому порядку позивач набуде статусу правомірного землекористувача, який матиме право вирішувати питання щодо земельного сервітуту.

Ст. 93 ЗК України визначено, що відносини, повязані з орендою землі, регулюються законом.

Позивач не надав суду доказів того, що на час звернення до суду він являвся законним землевласником чи орендарем. Зокрема, державних актів на земельні ділянки, або договорів, оформлених у відповідності до вимог Закону України «Про оренду землі»(далі - Закон), позивач не надав.

Право позивача на оренду земельних ділянок підтверджено судовим рішенням (а.с.48), але суд вважає, що оренда кожної конкретної земельної ділянки має бути оформлена позивачем відповідно до вимог Закону.

Посилання позивача на Порядок розміщення МАФ, затверджений Постановою № 982, суд вважає необгрунтованим, оскільки: п.2 Постанови вказує на те, що вона носить рекомендаційний характер, а сама Постанова є підзаконним нормативним актом. Норми Земельного Кодексу України мають пріоритет перед Постановами Кабінету Міністрів України.

Суд також бере до уваги, що порядок укладання міськими радами договорів особистого строкового сервітуту, їх форма та правила реєстрації діючим законодавством не врегульовано.

Лист Державного комітету України із земельних ресурсів від 01.12.2009 № 21165/17/4-09 не є актом нормативно-правового характеру і не приймається судом як належний і допустимий доказ (а.с.67).

За таких обставин, вимоги позивача щодо визнання за ним права особистого, безоплатного, безстрокового сервітуту вищеназваних девяти земельних ділянок задоволенню не підлягають.

Вимоги позивача щодо визначення меж ділянок (земельних сервітутів) та порядок користування ними, виходячи з вищенаведеного, задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що позивач не довів заявлених вимог, і у позові необхідно відмовити повністю.

Оцінюючи невиконання Черкаською міською радою вимог суду, викладених в ухвалах суду від 07.04.2011 і 19.05.2011, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи. Сторони зобовязані виконувати вказівки суду щодо вчинення процесуальних дій, необхідних для вирішення спору.

Так, ст. 65 ГПК України передбачено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суддя в необхідних випадках під час підготовки справи до розгляду зобовязує сторони виконати певні дії та витребує від них документи, відомості, необхідні для вирішення спору. В процесі розгляду справи суд також може вимагати від сторін подання додаткових доказів, пояснень, обгрунтувань, тощо.

Суд двічі, ухвалою витребовував у відповідача:

- відзив на позов, а при наявності заперечень - докази цих заперечень;

- зобовязував відповідача копію відзиву на позов направити (вручити) позивачу не пізніше п'яти днів до судового засідання;

- зобовязував відповідача надати документи органу місцевого самоврядування щодо порядку надання земельних ділянок у м. Черкаси під розміщення малих архітектурних форм ("кіосків") (а.с.1, 70).

Витребуваних судом документів та відомостей відповідач суду не надав, про причини невиконання вимог, викладених в ухвалах, суд не повідомлений.

Суд приходить до висновку, що вищевикладене вказує на безпідставне, систематичне ухилення Черкаської міської ради від виконання дій, покладених господарським судом на сторону.

П.5 ст.83 ГПК України передбачено право суду стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

На день розгляду справи неоподаткований мінімум становить суму у розмірі 17 грн.

Враховуючи, що ухилення сторони Черкаської міської ради від виконання дій, покладених на неї судом, призвело до відкладення розгляду справи, утруднило розгляд спору по суті, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Черкаської міської ради в доход Державного бюджету України штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян 1700 грн.

Керуючись ст.49 ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

За ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону стягнути з Черкаської міської ради __ штраф у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян (1700 грн.) в доход Державного бюджету України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 денного строку з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Єфіменко В.В.

Рішення складено та

підписано 03.06.2011.