Рішення № 15992855, 31.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2011 р. Справа № 23/072-11

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергіпс-Україна», м. Київ

до Приватного підприємства «АВП-Груп», Білоцерківський район, с. Матюші

про стягнення 28464,63 грн.

секретар судового засідання Федорець А.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №1005/1 від 10 травня 2011 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтергіпс-Україна»(далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства «АВП-Груп»(далі - відповідач) про стягнення 28464,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №010309 від 1 березня 2011 року, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 25000,00 грн. Додатково, за прострочення виконання зобовязання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 516,00 грн., 3% річних в розмірі 98,63 грн., інфляційні в розмірі 350,00 грн. та штраф в розмірі 2500,00 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 16 травня 2011 року та призначено справу до розгляду на 31 травня 2011 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 16 травня 2011 року, в судове засідання не з'явився, витребуваних документів не подав. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

31 травня 2011 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтергіпс-Україна»(за договором постачальник) та Приватним підприємством «АВП-Груп»(за договором покупець) 1 березня 2011 року укладено договір поставки за №010309.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобовязується передати у власність покупця товар (будівельні матеріали), а покупець зобовязується прийняти і оплатити його в повному обсязі.

Згідно пункту 1.3 договору асортимент, кількість та час придбання будівельних матеріалів покупець визначає з власних потреб і замовляє у будь-якій сприятливій для нього формі (письмовим повідомленням, через засоби електронної пошти, телефонного зв'язку, тощо).

Пунктом 1.5 договору передбачено, що асортимент, одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у специфікації, що є додатком до цього договору, рахунку-фактурі, видаткових накладних.

Згідно пункту 1.7 договору загальна сума товару складає 89627,88 грн., згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 2.3 договору датою поставки вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата за договором здійснюється покупцем в національній валюті України та у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника поетапно в розмірі, а саме: 30 % від загальної суми на товар, що складає 26889,00 грн. на протязі 3 (трьох) банківських днів, з моменту отримання покупцем рахунку-фактури; 70 % від загальної суми на товар, що складає 62738,88 грн. на протязі 1 (одного) банківського дня, з моменту отримання товару та підписання видаткової накладної або товарно-транспортної накладної.

Згідно пункту 4.2.3 договору покупець зобовязаний оплатити товар у розмірі та терміни, встановлені договором.

У відповідності до пункту 5.5 договору в випадку затримки оплати зверх обумовленого в договорі строку, покупець зобовязується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не перерахованої частини платежу за кожен день прострочення та додатково сплачує штраф в розмірі 10 % від не перерахованої частини платежу, якщо прострочення складає понад 10 календарних днів.

Згідно пункту 9.1 договору договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками підприємств і діє до повного виконання своїх зобовязань.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною за №000010876 від 22 березня 2011 року на загальну суму 89627,88 грн. Факт приймання товару за видатковою накладною уповноваженою особою відповідача підтверджується довіреністю (типова форма №М-2) за №23 від 14 березня 2011 року.

В матеріалах справи наявна довідка за №1502-01-05/2449 від 12 травня 2011 року ПАТ «Банк КІПРУ», що підтверджує часткову сплату грошових коштів відповідачем за отриманий товар.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання 31 травня 2011 року не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалою суду від 16 травня 2011 року. Витребувані документи (п. 4 ухвали від 16 травня 2011 року) відповідач суду не надав.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не оплатив прийнятий у позивача товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 25000,00 грн. заборгованості за прийнятий товар підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»№543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 516,00 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Пунктом 5.5 договору встановлено, що покупець сплачує штраф в розмірі 10 % від суми не перерахованої частки платежу. Сума штрафу у розмірі 2500,00 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір 3 % річних у сумі 98,63 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розмір інфляційних, визначений позивачем, складає 350,00 грн.

Проте, згідно з вірним арифметичним розрахунком, зробленим судом, розмір інфляційних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 325,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергіпс-Україна»підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «АВП-Груп»(09151, Київська область, Білоцерківський район, с. Матюші, вул. Фрунзе, 27, код 35088864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергіпс-Україна» (03038, м. Київ, вул. Нововокзальна, 21, код 31204496) 25000 (двадцять пять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 516 (пятсот шістнадцять) грн. 00 коп. пені, 2500 (дві тисячі пятсот) грн. 00 коп. штрафу, 325 (триста двадцять пять) грн. 00 коп. інфляційних, 98 (девяносто вісім) грн. 63 коп. 3% річних та судові витрати: 284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 40 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Заєць Д. Г.