Рішення № 15991178, 31.05.2011, Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-0117-165/11

РІШЕННЯ Іменем України

"31" травня 2011 р. м. Саки

Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді: О.В. Копичинського

При секретарі: Є.Ф. Кузьменко

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Відкритого Акціонерного Товариства «Державний Ощадний Банк України» в особі Філії - Сакського відділення №4573 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту і судових витрат у справі та про звернення стягнення на предмет застави, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Відкритого Акціонерного Товариства «Державний Ощадний Банк України» про визнання недійсними правочинів

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Ощадбанк» в особі Філії Сакське відділення №4573 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за договором кредиту від 26.06.07р. №250 і судових витрат у справі та про звернення стягнення на предмет застави.

Позов мотивований тим, що 26.06.07р. між ВАТ «Ощадбанк» в особі Філії Сакське відділення №4573 було укладено договір кредиту №205, за яким ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 25.000гр.

Але відповідач виконував свої зобовязання за цим договором неналежним чином, у зв'язку з чим, станом на 29.11.10р. за ним існує заборгованість на загальну суму 9.428гр.88коп.

Поручителем за цим договором кредиту виступив ОСОБА_3, у зв'язку з чим, з ним був укладений договір поруки від 26.06.07р. №240, згідно умов якого він зобов'язаний відповідати солідарно з боржником по виконанню умов договору кредиту.

З метою забезпечення виконання зобовязань за цим кредитним договором, 26.06.07р. між банком і позичальником ОСОБА_2 був укладений договір застави майна №185, в якому предметом Застави виступає предмети побуту на загальну суму 50.000гр.00коп., за рахунок якого і повинні бути задоволені вимоги банку.

У судовому засіданні представник позивача підтримав зазначені позовні вимоги, які просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував з підстав його необґрунтованості і пред'явив зустрічний позов до ВАТ «Ощадбанк», а.с.49, який згідно ч.2 ст.31 ЦПК України було уточнено вимогами, а.с.115, про визнання недійсними договір кредиту від 26.06.07р. №250 і договір поруки від 26.06.07р. №240, укладеного між ВАТ «Ощадбанк», ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Зустрічний позов мотивований тим, що зазначені договори були укладені ним під впливом обману з боку його знайомих ОСОБА_4 і ОСОБА_5, на прохання яких він 26.06.07р. отримав в банку кредит в сумі 25.000гр., які передав ОСОБА_5 Але ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не виконали свою обіцянку самостійно погасити цей кредит, у звязку з чим, від був змушений частково погасити кредит за власні кошти. Також працівник Філії Сакське відділення №4573 ВАТ «Ощадбанк» ОСОБА_6 обманув свій банк тим, що створив злочинну групу, до складу якої входили ОСОБА_4 і ОСОБА_5, з ціллю незаконного отримання грошових коштів банку шляхом укладення фіктивних договорів кредиту, що було встановлено вироком Сакського міськрайсуду АРК. від 19.11.10р.

Відповідач ОСОБА_3, який про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується розпискою про отримання виклику до суду, а.с.120, в судове засідання не зявився, причину неявки суду не повідомив.

Але в судовому засіданні 25.05.11р. відповідач проти позову банку заперечував, а зустрічний позов ОСОБА_2 визнав в повному обємі з тих саме підстав.

Представник позивача проти зустрічного позову заперечував з тих підстав, що вирок Сакського міськрайсуду АРК. від 19.11.10р., яким працівника Філії Сакське відділення №4573 ВАТ «Ощадбанк» ОСОБА_6 було засуджено за зловживання своїм службовим становищем під час укладення з фізичними особами договорі кредиту, не має відношення до договорів кредиту від 26.06.07р. №250 і поруки від 26.06.07р. №240, які були укладені сторонами свідомо і виконувалися відповідно до їх умов.

Крім того, вироком Сакського міськрайсуду АРК. від 19.11.10р. відмовлено у задоволені цивільного позову ВАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про відшкодування завданих збитків, у звязку з чим, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є належними відповідачами у теперішній цивільній справі.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а зустрічний не позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З пояснень сторін і матеріалів справи судом встановлено, що 26.06.07р. між ВАТ «Ощадбанк» в особі Філії Сакське відділення №4573 і ОСОБА_2 був укладений договір кредиту №205, за яким ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 25.000гр., а.с.8.

Поручителем за цим договором кредиту виступив ОСОБА_3, у зв'язку з чим, з ним і ОСОБА_2 бак уклав договір поруки від 26.06.07р. №240, а.с.16.

Перевіряючи правомірність і обґрунтованість зазначених договорів, суд дійшов наступного.

У відповідності до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.526 цього Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Так з пояснень сторін в судовому засіданні 25.05.11р. і матеріалів справи судом встановлено, що після підписання 26.06.07р. договору кредиту в приміщенні Філії Сакське відділення №4573 ВАТ «Ощадбанк», позивач особисто отримав кредит в сумі 25.000гр.

Ці ж обставини були встановлені і вироком Сакського міськрайсуду АРК. від 19.11.10р. у справі №1-312/2010р., а.с.63.

Після отримання письмової претензії ВАТ «Ощадбанк» позивач частково погасив заборгованість по сплаті кредиту, процентів і пені за прострочення виконання зобовязань, у звязку з чим, загальна сума заборгованості за кредитним договором від 26.06.07р. №250 склала 8.519гр.80коп. станом на 13.05.10р., а.с.5.

На підставі зазначеного вище суд дійшов висновку, що сторонами були виконані усі істотні умови зазначеного кредитного договору від 26.06.07р. №250.

*

Згідно ч.1 ст.1051 ЦК України - позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

З пояснень сторін в судовому засіданні 25.05.11р. і матеріалів справи судом встановлено, що після підписання 26.06.07р. договору кредиту, позивач особисто отримав в приміщенні Філії Сакське відділення №4573 ВАТ «Ощадбанк» кредит в сумі 25.000гр., яким розпорядився на власний розсуд, а саме передав їх своєму знайомому ОСОБА_5 для зайняття підприємницькою діяльністю.

Ці ж обставини були встановлені і вироком Сакського міськрайсуду АРК. від 19.11.10р. у справі №1-312/2010р., а.с.63.

З зазначеного виходить. що у справі відсутні правові підстави для оспорювання позивачем зазначеного договору.

*

Так відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Ст.203 цього Кодексу передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та інше.

Так вироком Сакського міськрайсуду АРК. від 19.11.10р. у справі №1-312/2010р., а.с.51, який набрав законної сили, а.с.75, встановлено, що працівником Філії Сакське відділення №4573 ВАТ «Ощадбанк» ОСОБА_6 та його знайомими ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було створено в 2006р. злочинну групу з ціллю отримування в Філії Сакське відділення №4573 ВАТ «Ощадбанк» грошових коштів через підставних осіб.

В кінці 2007р. ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулися до ОСОБА_2, з яким проживали в с. Фрунзе Сакського р-ну АРК., з пропозицією отримати для них в банку кредит для зайняття підприємницькою діяльністю, при цьому, не повідомляючи ОСОБА_2 про свої дійсні злочинні наміри.

ОСОБА_2 на це погодився і підписав виготовлену ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 фіктивну довідку з місця роботи. Іншу фіктивну довідку про доходи ОСОБА_2 підписала працівник банку ОСОБА_7

26.06.07р. ОСОБА_2 підписав в приміщенні Філії Сакське відділення №4573 ВАТ «Ощадбанк» бланки договору кредиту №205, договору застави майна №185 і договору поруки №240. Після цього ОСОБА_2 було видано в банку кредит в сумі 25.000гр., які той передав ОСОБА_5, а.с.12.

В ході розгляду теперішньої цивільної справи суд встановив, що такі умови, як підписання зазначених договорів з ціллю отримання кредиту, фактичне отримання кредиту в банку і розпорядження ним на власний розсуд підтверджують наявність в діях ОСОБА_2 і ОСОБА_3 тих обовязкових умов, наявність яких передбачено ст.203 ЦК України, а саме: вільне волевиявлення учасників правочину їх внутрішній волі; реальне настання правових наслідків правочинів, що обумовлені ним та інше.

Також вироком Сакського міськрайсуду АРК. від 19.11.10р. у справі №1-312/2010р. не спростовує даний судовий висновок у цивільній справі.

Крім того, вироком Сакського міськрайсуду АРК. від 19.11.10р. у справі №1-312/2010р. цивільний позов ВАТ «Ощадбанк» в лиці Філії Сакське відділення №4573 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди було залишено судом без задоволення, а.с.74.

На підставі зазначеного вище суд дійшов висновку, що зазначені договори кредиту №205 і поруки №240 від 26.06.07р. були укладені між банком та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відповідно до вимог чинного законодавства України.

*

Відповідно до вимог ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в ч.1 п.19 і в п.20 постанови від 06.11.09р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Так в судовому засіданні відповідачі зазначили, що:

-обман з боку ОСОБА_6 полягав в тому, що, будучи працівником Філії Сакське відділення №4573 ВАТ «Ощадбанк», той сприяв оформленню 26.06.07р. фіктивних договору кредиту №205 і договору поруки №240, чим обманув свій банк;

-обман з боку ОСОБА_4 і ОСОБА_5 полягав в тому, що вони не виконали свою обіцянку, надану ОСОБА_2 і ОСОБА_3, про особисте належне виконання зобовязань за договором кредиту №205 і договором поруки №240 від 26.06.07р.

Але, на думку суду, ці доводи не мають правового значення для вирішення спору у даній цивільній справі з наступних підстав:

-вони не впливали на усвідомлене вчинення відповідачами зазначених правочинів;

-судом встановлено, що юридично і фактично мали місце реальне настання правових наслідків цих правочинів, що обумовлені ними, які були вчинені з вільного волевиявлення відповідачів, як учасників правочинів, та відповідали їх внутрішній волі;

-відповідачі не довели належними і допустимими доказами наявності під час укладення зазначених правочинів тих умов, які передбачені ст.230 ЦК України, чим не виконали вимоги ст.ст.10,58,59 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень. Судом таких доказів не встановлено при розгляді справи.

*

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд дійшов висновку про відсутність у справі правових підстав для визнання недійсними договір кредиту №205, укладеного 26.06.07р. між ВАТ «Ощадбанк» в особі Філії Сакське відділення №4573 і ОСОБА_2, та договір поруки №240, укладеного 26.06.07р. між ВАТ «Ощадбанк» в особі Філії Сакське відділення №4573, ОСОБА_3 і ОСОБА_2

У звязку з цим суд вважає за необхідне відмовити у задоволені зустрічного позову.

*

З пояснень сторін і матеріалів справи судом встановлено, що 26.06.07р. між ВАТ «Ощадбанк» в особі Філії Сакське відділення №4573 було укладено договір кредиту №205, за яким ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 25.000гр., а.с.8.

Але у порушення умов цього Договору відповідач не виконувала належним чином свої зобовязання, у звязку з чим, станом на 29.11.10р. за ним існує заборгованість на загальну суму 9.428гр.88коп., а.с.5,43, з яких:

-сума основного боргу за кредитом складає 6.944гр.56коп.;

-пеня по простроченій заборгованості по кредиту та відсоткам в сумі 1.109гр.41коп.;

-витрати на супровід кредиту у розмірі 250гр.00коп.

Письмову претензію щодо сплати цієї заборгованості, а.с.7, відповідач виконав частково.

Поручителем за цим договором кредиту виступив ОСОБА_3, у зв'язку з чим, з ним був укладений договір поруки від 26.06.07р. №240, згідно умов якого він зобов'язаний відповідати солідарно з боржником по виконанню умов договору кредиту, а.с.16.

Але, після предявлення банком претензій, а.с.6, поручитель не виконав зазначені зобовязання.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд дійшов висновку, що відповідачі як позичальник і поручитель зобов'язані в солідарному порядку сплатити Банку зазначену заборгованість тому, що:

-у відповідності до ст.ст. 525 і 526 ЦПК| України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а одностороння відмова від зобов'язання не допускається;

|установлений

-згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання |однобічна|, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники;

-відповідно до вимог ст.ст.549-552,611,1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобовязаний сплатити неустойку (пеню);

-згідно ч.1 ст.1054 цього Кодексу за кредитним договором позичальник зобовязується повернути банку, або іншій фінансовій установі кредит та сплатити проценти.

*

Відповідно до вимог п.5 ч.2 ст.16 і ст.590 ЦК України та ст.ст.19,20 Закону України «Про заставу» від 02.10.92р. за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Відповідно до вимог ст.ст.25,26 Закону України від 18.11.03р. «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» - у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета застави, одним з яких є продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу і іншою особою-покупцем.

Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.

Згідно ч.2 ст.28 цього Закону якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувала.

Судом встановлено. що з метою забезпечення виконання зобовязань за цим кредитним договором, 26.06.07р. між банком і позичальником ОСОБА_2 був укладений договір застави майна №185, в якому предметом Застави виступає предмети побуту на загальну суму 50.000гр.00коп., за рахунок якого і повинні бути задоволені вимоги банку, а.с.12.

Відповідно до п.3.2.2 Кредитного договору при виникненні простроченої заборгованості за кредитом та/або відсотками, Банк має право звернення стягнення на предмет застави, а.с.9.

Після отримання письмового повідомлення Банку про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет застави відповідач не виконав в повній мірі письмові претензії Банку щодо сплати заборгованості за кредитним договором, а.с.7.

Приймаючи до уваги зазначеного вище, суд вважає за необхідне звернути стягнення на зазначений в договорі предмет застави у виконання невиконаних відповідачем зобовязань за кредитним договором шляхом надання Банку права укладати від імені відповідача договори купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем за початковою ціною, визначеною Договором застави від 26.06.07р. №240, та надання всіх повноважень продавця, необхідних для здійснення його продажу.

*

Враховуючи зазначене та вимоги ч.1 ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів в рівних частках понесені у справі судові витрати згідно квитанцій, а.с.1,2,44.

*

На підставі ст.ст. 16,203,215,230,525,526,530,549-552,554,590,610-612,615,623,625,1046,1048,1050,1051 ЦК України, ст.ст. 19,20,25,26,28 Закону України від 02.10.92р. «Про заставу», ст.ст. 25,26,28 Закону України від 18.11.03р. «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», п.п. 19,20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», та керуючись ст.ст. 10,11,60,88,209,212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого Акціонерного Товариства «Державний Ощадний Банк України» - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь Відкритого Акціонерного Товариства «Державний Ощадний Банк України» - МФО 384180 ЄДРПОУ 02761938 - заборгованість за кредитним договором загальною сумою 9.428гр.88коп.

Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь Відкритого Акціонерного Товариства «Державний Ощадний Банк України» - МФО 384180 ЄДРПОУ 02761938:

- сплачений по справі судовий збір у розмірі 88грн.45коп.;

- понесені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді в сумі 120грн.00коп.

Звернути стягнення на предмет застави, зазначеного в договорі застави майна від 26 червня 2007 року №240, в межах зазначеної грошової суми заборгованості за кредитним договором.

*

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Відкритого Акціонерного Товариства «Державний Ощадний Банк України» про визнання недійсними правочинів залишити без задоволення.

*

Копії судового рішення направити відповідачу ОСОБА_3

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подачі до Сакського міськрайсуду АР Крим апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Копичинський О. В.