Рішення № 15990402, 24.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/37-54/7924.05.11 Господарський суд м. Києва у складі судді Шкурдової Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомвідкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, м. Київ

про стягнення 3444605,08 грн.

при секретарі судового засідання Білову М.В.

представники:

від позивача ОСОБА_1 (дов. № 145 від 31.03.11);

від відповідача ОСОБА_2(дов. № 64-2069 від 26.04.11),

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі-Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі-відповідач) про стягнення 3444605,08 грн., з яких 3333213,77 грн. боргу, 111391,31 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов Договору на послуги водопостачання та водовідведення № 02723/2-04 (з протоколом розбіжностей) від 08.07.2003р. відповідачем не сплачена позивачу вартість послуг з водопостачання та водовідведення, наданих на підставі цього Договору за період з квітня 2008 по листопад 2008 включно, в звязку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 3333213,77 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано відповідачу 111391,31 грн. інфляційних втрат. Всього ціна позову становить 3444605,08 грн.

При розгляді справи позивачем подано заяву в порядку ст. 22 ГПК України про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач збільшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 3425885,13 грн. боргу, 337798,59 грн. інфляційних втрат та 57511,66 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду м. Києва позов відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, з урахуванням поданої заяви про збільшення, задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 3425885,13 грн. боргу, 337798,59 грн. інфляційних втрат та 57511,66 грн. 3% річних.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2011 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 р. та рішення господарського суду м. Києва від 14.10.2010 р. у справі № 37/37 скасовано. Справу № 37/37 направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

При цьому, скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 р. та рішення господарського суду м. Києва від 14.10.2010 р. у справі № 37/37, Вищий господарський суд України у постанові вказав, що судами не досліджувався період дії Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства № 190 від 27.06.2008 р.

Згідно з протоколом автоматизованого повторного розподілу справ у господарському суді м. Києва справу передано на новий розгляд судді Шкурдовій Л.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва справу № 37/37 прийнято до свого провадження суддею Шкурдовою Л.М.; зобовязано позивача уточнити заявлені вимоги з врахуванням постанови Вищого господарського суду України від 03.03.2011 р., в якій відображена необхідність застосування при розрахунках між сторонами Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 р. № 190.

Розгляд справи відкладався ухвалами суду 06.04.2011 р. та від 10.05.2011 р., при новому розгляді справи сторони зобовязувались судом надати розрахунок та контррозрахунок кількості та вартості поставленої води з врахуванням постанови Вищого господарського суду України від 03.03.2011 року по справі №37/37 та Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 року №190 окремо за період з квітня 2008 року по 17.10.2008 року та з 18.10.2008 року по листопад 2008 року включно; позивач- письмові пояснення з приводу укладання договору з акціонерною компанією "Київенерго" на постачання питної води для виготовлення гарячої в звязку з введенням в дію з 18.10.2008 року Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 року № 190.

Проте, витребувані судом документи, сторонами суду не надані.

Представник позивача в судових засіданнях 06.04.2011 р. та 24.05.2011 р. підтримав позов.

Представник відповідача в судових засіданнях 06.04.2011 р. та 24.05.2011 р. заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2003р. між позивачем та відповідачем укладено Договір №02723/2-04 (з протоколом розбіжностей) на послуги водопостачання та водовідведення.

За умовами договору позивач зобовязався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин, а останній оплачувати надані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України.

Кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, згідно п.п. 3.1, 3.2 Договору передбачено визначати за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача. Для абонентів із стабільним обємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал. Якщо водолічильники тимчасово знято представником позивача або їх зіпсовано не з вини відповідача, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.

Згідно п. 3.3. Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення обємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

У відповідності до п. 3.4. Договору відповідач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у пятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

Відповідно до розділу 7 договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Згідно п. 3.5. Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, відповідач зобовязаний у 5-ти денний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноваженого представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.

Судом встановлено, що відповідач в порушення п 3.5 Договору, у встановлені договором строки, не направив свого представника до позивача з необхідними документами для проведення звіряння і тому облікові дані ВАТ «АК «Київводоканал»вважаються прийняті відповідачем та погоджені ним.

На виконання положень п. 3.4 Договору, позивач своєчасно направляв відповідачу дебітовоінформаційні повідомлення про оплату наданих послуг, факт направлення зазначених повідомлень підтверджується довідками Центрального відділення ВАТ КБ «Хрещатик», належним чином завіренні копії долучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що за період з квітня 2008 по листопад 2008 включно, відповідачу було надано позивачем послуг з водопостачання та водовідведення на суму 14948277,75 грн., що підтверджується актами зняття показників з водолічильників та платіжними вимогами дорученнями.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобовязання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього за період з квітня 2008 по листопад 2008 включно виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 3425 885,13 грн., що зокрема підтверджується висновком КНДІСЕ №157/4521/10-19 від 27.08.2010 за результатами судово-економічної експертизи по справі № 37/37. Відповідачем заперечень та доказів на підтвердження протилежного не надано.

Як вже зазначалось вище, ухвалами господарського суду м. Києва розгляд справи № 37/37-54/79 неодноразово відкладався з огляду на те, що суд касаційної інстанції в постанові, якою рішення господарського суду від 14.10.2010 р. скасоване, справа направлена на новий розгляд, зазначив, що судами не досліджувався період дії Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.08 № 190.

Згідно з п. 3.13. Правил № 190 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Але, за у постанові касаційної інстанції зазначено, що суд не звернув уваги на те, що вони діють лише з 18.10.2008 року.

До цього, були чинними Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджені Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.94 № 65, пунктом 12.17 яких передбачалося, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обовязковими для суду першої інстанції і відповідно для сторін під час нового розгляду справи.

З огляду на те, що Правила № 190 дійсно діють лише з 18.10.2008 року, і відповідно з цього часу мав бути змінений порядок оплати за воду, яка використовується для виготовлення гарячої води і поставляється водопостачальною організацією до теплових пунктів, суд витребував від сторін відповідні розрахунки за жовтень 2008 року.

Позивач надав суду розрахунок, з якого вбачається, що кількість спожитої води для підігріву відповідає первинним розрахункам та визначеним експертом обсягам. Відповідач контррозрахунку не надав, посилаючись на технічну неможливість відтворити подобовий обсяг спожитої води та у відзиві на позов наполягає на своїх запереченнях в частині відмови в задоволенні позовних вимог за всю спожиту воду для виготовлення гарячої води за період з 01.04.2008 року по 01.11.2008 року у сумі 1328169,57 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на те, що відповідачем проігноровані вимоги суду з приводу визначення кількості спожитої води для виготовлення гарячої води в жовтні 2008 року суд приймає за основу розрахунки позивача та задовольняє позов в повному обсязі.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 337798,59 грн. інфляційних втрат та 57511,66 грн. 3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябинська, 9-Г, код 03366612) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код 03327664) 3425885,13 грн. (три мільйони чотириста двадцять п'ять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять грн. 13коп.) боргу, 337798,59 грн. (триста тридцять сім тисяч сімсот дев'яносто вісім грн. 59 коп.) інфляційних втрат, 57511,46 грн. (п'ятдесят сім тисяч п'ятсот одинадцять грн. 46 коп.) 3% річних, 25500,00 грн. (двадцять пять тисяч пятсот грн. 00коп) витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 31740,00 грн. (тридцять одну тисячу сімсот сорок грн. 00коп) витрат на проведення судової експертизи.

Суддя Л.М. Шкурдова

Рішення підписано 31.05.2011 р.