Рішення № 15990273, 01.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/16301.06.11 За позовом Дочірнього підприємства «Управління експлуатації будинків»

Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна

компанія «Автомобільні дороги України»

до Приватного акціонерного товариства «Магістральполіс»

про стягнення 14045,53 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 по дов. №5з/80 від 30.04.2011р.

Від відповідача не з»явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства «Управління експлуатації будинків»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Магістральполіс»

14045,53 грн. із яких: 12053,36 грн. основний борг, 323, 18 грн. -3% річних, 648, 25 грн. інфляційні, 1020 грн. 74 коп. пеня за прострочку платежу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2011р. порушено провадження у справі № 36/163, розгляд справи призначено на 01.06.2011р.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору №270 від 01.03.2010р. не сплатив позивачу орендну плату та комунальні послуги і станом на 20.04.2011р.заборгованість відповідача становить 12053, 36 грн.

Відповідач в судове засідання повноважних представників не направив, письмового відзиву на позов не надав. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило. Про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 01.06.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Цивільні права і обовязки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. До зобовязань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобовязань.

01 березня 2010 року між Дочірнім підприємством „Управління експлуатації будинків „Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (далі позивач, Орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Магістраль поліс»(далі відповідач, Орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №270 (далі - Договір).

У відповідності до умов Договору (п.1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (надалі - Майно), площею 19 кв. м. на 11 поверсі (кімната № 1105) за адресою: м. Київ, вул. Горького, 51, що знаходиться в господарському віданні ДП „Управління експлуатації будинків”, вартість якого становить за незалежною експертною оцінкою станом на 30.06.2009 року 249648,22 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Згідно з п.3.1 - п.3.3 Договору орендна плата визначається на підставі незалежної експертної оцінки і становить за базовий місяць розрахунку (січень 2010 року) 3286,07 грн. (без ПДВ). Розмір орендної плати за кожний місяць оренди визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до наданих Орендодавцем рахунків. Орендна плата перераховується Орендарем на рахунок Орендодавця в розмірі 100% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до наданих Орендодавцем рахунків.

Згідно з п.5.2 Договору Орендар зобовязаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі за цим Договором.

Відповідно до п.10.1 Договору останній укладено с троком з 01.03.2010р. до 31.12.2012р.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу в оренду нежитлове приміщення, про що сторонами було складено та підписано відповідний акт приймання-передачі від 01.03.2010р. (копія Акту наявна в матеріалах справи).

31.05.2010 між сторонами було укладено Угоду про розірвання Договору оренди №270 від 01.03.2010, в якій сторони, зокрема, домовились про те, що Орендар повертає Орендодавцеві обєкт оренди та сплачує заборгованість по платежам.

31.05.2010р. між сторонами був підписаний акт прийому передачі нежитлового приміщення.

Крім того. 31.05.32010р. між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість визнана відповідачем в розмірі 16107,78 грн.

01.06.2011р. відповідач перерахував на рахунок позивача 4054,37 грн. в рахунок погашення заборгованості.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов Договору та Угоди про його розірвання відповідач неналежним чином виконував свої зобовязання в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів та платежів за комунальні послуги, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 12053,36 грн.

20.07.2010 позивач звернувся до відповідача з претензією за №16-5з/254, в якій сплатити заборгованість в сумі 12053,36 грн. Однак, даний лист був залишений відповідачем без належного реагування.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні заборгованість відповідачем погашена не була і становить 12053,36 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Договір оренди є одним з видів зобовязального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобовязального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обовязків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем були порушені договірні зобовязання в частині повної та своєчасної сплати орендних та комунальних платежів, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 12053, 36 грн.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні сума заборгованості відповідачем погашена не була.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві.

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором оренди нерухомого майна №270 від 01.03.2010 у розмірі 12053, 36 грн. є обґрунтованими та є такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочку платежу в сумі 1020,74 грн., 3% річних- 323, 18 грн., інфляційних 648, 25 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в договорі передбачена відповідальність відповідача за прострочення внесення орендної плати, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожний день затримки включаючи день оплати) (п. 9.3 договору).

Оскільки відповідачем допущено прострочення оплати по договору оренди суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1020, 74 грн. пені підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

В звязку з задоволенням позову відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Магістральполіс»(код ЄДРПОУ 31240251, 03150, Київ, вул. Горького, 51) на користь Дочірнього підприємства „Управління експлуатації будинків” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (03150, м. Київ, вул. Горького, 51, код ЄДРПОУ 21582733), 12 053 грн. 36 коп. заборгованості по орендній платі та комунальним послугам, 323 грн. 18 коп. -3% річних, 648 грн. 25 коп. інфляційні, 1020 грн. 74 коп. пені за прострочку платежу, , 140 грн. 46 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т. Ю. Трофименко

Повний текст рішення складено

02.06.2011р.