Рішення № 15988306, 26.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/7826.05.11 За позовомЗакритого акціонерного товариства "Київфундаментбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком"

третя особа

без самостійних

вимог на стороні

позивачаАкціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк

провизнання недійсним договору застави

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивачаОСОБА_1 (дов.б/н від 01.03.2011р.)

від відповідачаОСОБА_2 (дов. вих. №4 від 25.01.2011р.)

від третьої особиОСОБА_3 (дов. №09-32/88 від 03.02.2011р.)

В судовому засіданні 26.05.2011 р. у відповідності до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство "Київфундаментбуд" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" (далі по тексту - відповідач) про визнання недійсним договору застави від 16.05.2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що укладений між позивачем та відповідачем Договір застави від 16.06.2008р. є недійсним, оскільки в момент його укладання не були дотримані норми цивільного законодавства, зокрема договір застави не посвідчено нотаріально, хоча предметом застави є транспортний засіб, а отже договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, а також позивач посилається на те, що Договір укладено без згоди попереднього заставодержателя- Промінвестбанку.

Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 20, 209, 215, 216, 577 ЦК України, ст.ст. 13,14,18 ЗУ "Про заставу".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/78, розгляд справи призначено на 14.04.2011 року. Також цією ухвалою, у відповідності до ст. 27 ГПК України, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, оскільки рішення у справі може вплинути на права та обов'язки даної особи щодо сторін у справі, виходячи з того, що за твердженням позивача дана особа є заставодержателем майна, що є предметом оскаржуваного договору застави.

В судове засідання 14.04.2011 року представник позивача не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому заперечено проти задоволення позовних вимог, з підстав того, що позивачем не виконано зобовязання за Договором купівлі-продажу №19-06/07-1 від 19.06.2007р. на забезпечення якого укладено Договір застави; при укладенні Договору застави було дотримано всі вимоги передбачені чинним законодавством законодавством; Договір застави не потребував нотаріального посвідчення, оскільки предмет застави не відноситься до транспортних засобів та не підлягає державній реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2011 року відкладено розгляд справи на 12.05.2011 року, у звязку з неявкою позивача в судове засідання та невиконанням вимог ухвали суду від 21.03.2011 року, у відповідності до ст. 77 ГПК України.

27.04.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано письмові пояснення по справі.

В судове засідання 12.05.2011 року оголошено перерву до 26.05.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2011 року продовжено строк розгляду спору у справі №9/78 на п'ятнадцять днів, за клопотанням представників сторін, у відповідності до ст. 69 ГПК України.

В судове засідання 26.05.2011 року представники сторін зявились.

Представником позивач надано додаткові матеріали по справі, а саме докази на підтвердження часткового розрахунку за Договором купівлі-продажу №19-06/07-1 від 19.06.2007р., усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги.

Представником відповідача надано усні пояснення та заперечення проти задоволення позовних вимог, підтримано відзив на позовну заяву.

Представником третьої особи надано усні пояснення по справі.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "Київфундаментбуд" (далі по тексту Позивач, Заставодавець за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноком" укладено Договір застави (далі по тексту Договір, Заставодержатель за Договором).

Згідно п. 1.1 Договору, цим Договором забезпечується виконання Заставодавцем грошових зобовязань перед Заставодержателем, що випливають з таких договорів:

-договір купівлі - продажу №19-06/07-1 від 19 червня 2007 року, за яким Заставодавець зобовязаний оплатити Заставодержателю в строк до 16 червня 2008 року поставлену будівельну техніку та товар в сумі, яка станом на дату укладення даного Договору становить 240642,80 грн. (двісті сорок тисяч шістсот сорок дві гривні 80 копійок) в т.ч. ПДВ.

У відповідності до п. 2.1 Договору, предметом застави за цим Договором є належне Заставодавцю на праві власності майно: бетононасос МВР-1206 D 704130ЕАСРА.

Згідно п. 2.2. Договору, сторони оцінюють предмет застави в 240642,80 грн. (двісті сорок тисяч шістсот сорок дві гривні 80 копійок) в т.ч. ПДВ.

Згідно п. 2.3 Договору, Заставодавець стверджує, що предмет застави нікому іншому не переданий, не відчужений іншим способом, не заставлений, лід забороною (арештом) не перебуває, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не внесений, правами третіх осіб не обтяжений.

Згідно п. 2.4 Договору, предмет застави залишається в користуванні Заставодавця, який несе ризик його випадкової загибелі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У позовній заяві позивач посилається на те, що Договір, укладений між позивачем та відповідачем, має бути нотаріально посвідчений, оскільки предметом застави є транспортний засіб, а тому проста письмова форма такого договору тягне за собою його недійсність.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 13 Закону України "Про заставу", договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.

У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про дорожній рух", державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України. Для автоматизованого обліку зареєстрованих транспортних засобів та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України. Порядок вказаної реєстрації встановлено Постановою КМ України від 7 вересня 1998 р. N 1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів" (надалі Порядок про державну реєстрацію).

Як встановлено судом, вказаним Порядком державної реєстрації не передбачається державна реєстрація бетононасосів (предмет оскаржуваного договору застави), що також підтверджується листом УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 16.03.09р. (копія листа додано до матеріалів справи).

За таких обставин, оскільки бетононасос не є транспортним засобом, що підлягає державній реєстрації, твердження позивача про те, що оскаржуваний договір підлягає нотаріальному посвідченню є безпідставним.

Разом з тим, позивач також посилаєтсья на те, що договір застави є недійсним, оскільки заставодавцем не отримано згоду попереднього заставодержателя майна, що було передано в заставу по оскаржуваному договору, а саме не отримано згоду Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку, який заставодержателем на підставі договору застави обладнання № 1655 від 24.12.2007 року.

Судом встановлено, що майно, що є пердметом оскаржуваного договору застави, було передано позивачем в заставу Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку на підставі договору застави обладнання № 1655 від 24.12.2007 року, за умовами якого позивач передав в заставу Банку обладнання: стаціонарно-причіпний бетононасос BSA-1005-D заставною вартістю 417000, 00 грн. та бетононасос MBP-1206-D заставною вартістю 477000, 00 грн.

Дані про дане обтяження майна були внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 26.12.2007 року, про що в матеріалах справи міститься відповідна копія витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Крім того, судом встановлено, що відповідно до рішення суду від 23.09.2009 року у справі № 37/408, яке набрало законної сили Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком було звернуто стягнення на даний предмет застави.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про заставу", наступні застави вже заставленого майна допускаються в разі, якщо інше не передбачено законом і попередніми договорами застави.

Якщо предметом застави стає майно, яке вже є заставним забезпеченням іншого зобов'язання (боргу), заставне право попереднього заставодержателя (попередніх заставодержателів) зберігає силу.

Вимоги заставодержателя, у якого право застави виникло пізніше, задовольняються з вартості предмета застави після повного забезпечення вимог попередніх заставодержателів, крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.

Заставодавець зобов'язаний повідомити кожного із заставодержателів про всі попередні застави, а також про характер та розмір забезпечених цими заставами зобов'язань. Заставодавець зобов'язаний відшкодувати збитки, що виникли у будь-якого з його заставодержателів внаслідок невиконання ним цього зобов'язання.

Якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше. Переважне право заставодержателів одного і того ж майна, що зареєстровані в один і той же день, визначається моментом реєстрації застави. Переважне право у задоволенні вимог із заставленого рухомого майна визначається на підставі моменту реєстрації застави та моменту реєстрації змін щодо предмета застави в частині цих змін.

Як встановлено судом, позивач як заставодавець не попередив Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк про наступну заставу майна відповідачеві. Даний факт також підтвердив в судовому засіданні представник банку.

Відповідно до п. 4.1.3 договору застави обладнання № 1655, укладеного між позивачем та банком, позивач зобов'язаний не надавати майно під заставу, а також не обтяжувати його іншими зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попердньо письмової згоди на це від заставодержателя (банку). При отриманні такої згоди заставодавцеь зобов'язаний попереджувати осіб, за вимогами яких майно обтяжується зобов'язаннями, про наявність застави майна згідно цього договору і надавати Заставодержателю документи (їх копії), що підтверджують здійснення такого попередження.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач, укладаючи оскаржуваний договір застави порушив вимоги п. 4.1.3 договірних зобов'язань по договору застави № 1655, а отже оскаржуваний договір укладено всупереч вимогам поперденього договору застави з банком.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 83 ГПК, якщо у вирішенні спору буде встановлено, що зміст договору суперечить чинному законодавству, то господарський суд повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

Разом з тим, суд прийшов до висновку, що оскаржуваний договір застави протирічить іншим нормам законодавства, на які позивач не посилається в обгрунтування позову, а отже підлягає визнанню недійсним у відповідності з п. 1 ст. 83 ГПК України ( дана позиція узгоджується також з викладеним у постанові Верховного Суду України від 09.12.2003 р. зі справи N 32/206 та від 20.01.2004 р. зі справи N 8/113-2003).

Згідно ст. 1 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом (ч.1); в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ч.2); застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч.3).

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про заставу», договір застави повинен бути укладений у письмовій формі (ч.1); у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів (ч.2); законодавством України може бути передбачено й інші випадки нотаріального посвідчення договору застави (ч.3); угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є не обов'язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін (ч.4).

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про заставу», предметом застави можуть бути майно та майнові права (ч.1); предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення (ч.2); предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором (ч.3).

У відповідності до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про заставу», заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з тим, що Позивач вважає, що при укладенні між сторонами договору застави сторонами порушено порядок нотаріального посвідчення Договору, Договір укладено з порушенням ч. 1 ст. 18 та ч. 3 ст. 11 Закону України «Про заставу».

Як встановлено судом, майно, яке є предметом спірного Договору, придбано позивачем у відповідача на підставі Договору купівлі - продажу №19-06/07-1 від 19.05.2008 року.

Згідно п. 4.4 Договору купівлі продажу №19-06/07-1 від 19.05.2008р., право власності на Техніку переходить до Покупця після сплати повної суми, зазначеної в п. 3.1.

У відповідності до п. 3.1. Договору купівлі продажу №19-06/07-1 від 19.05.2008р., вартість техніки, що продається Продавцем Покупцеві за даним Договором, становить 729324,00 гривень (сімсот двадцять девять тисяч триста двадцять чотири гривні) у тому числі ПДВ 20% - 121544,00 гривень, що становить 106153,00 євро за курсом Національного Банку України (далі НБУ) плюс 1,5% (один цілих пять десятих відсотка) на 19 червня 2007р., що становить 6,8705 гривень за 1 євро.

Як, встановлено судом, станом на момент укладення Договору застави від 16.06.2008 року, Позивач не набув права власності на предмет застави, оскільки позивачем не в повному обсязі виконано умови Договору купівлі продажу №19-06/07-1 від 19.05.2008р., щодо оплати (неповна оплата відповідачем не заперечується).

У відповідності до ч.1 ст. 697 ЦК України, договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

У відповідності до п. 2.1 Договору, предметом застави за цим Договором є належне Заставодавцю на праві власності майно: бетононасос МВР-1206 D 704130ЕАСРА.

У відповідності до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про заставу», заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, оскільки майно не було у власності позивача на момент укладення Договору застави, доказів отримання згоди власника на заставу майна не надано, тому оспорюваний Договір застави від 16.06.2008 суперечить вимогам ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про заставу»та ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про невідповідність оскаржуваного договору вимогам чинного законодавства, у звязку з чим позов про визнання недійсним договору підлягає задоволенню.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним з моменту його укладення договір застави між Закритим акціонерним товариством «Київфундаментбуд»та Tовариством з обмеженою відповідальністю “Техноком” від 16.06.2008.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноком” (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28-Б, ЄДРПОУ 31813171, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Київфундаметбуд” (04047, м. Київ, вул. Куренівська, 16-А, ЄДРПОУ 33056977; п/р 26007301261854 в філії «Подільське відділення Промінвестбанку в м. Києві», МФО 322197) 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Г.П. Бондаренко

Дата підписання рішення: 31.05.2011 р.