Постанова № 159827, 28.09.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.06 р. Справа № 29/251а

15 год. 00 хвилин, м. Донецьк, вул.Артема157, нарадча кімната Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гаврищук Т.Г. при секретарі судового засідання Пашко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом - Державного підприємства “Селидіввугілля” м. Селидове

до відповідача - Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції м.Красноармійськ

про визнання рішення ДПІ недійсним

за участю

представників сторін:

від позивача – Ванін Г.В.- юрист (за довір.)

від відповідача – Нікітіна Т.М. – гол. держподатковий ревізор-інспектор(за довір.), ТимофєєвЄ.В. – держподатковий інспектор (за довір.)

Позивач, Державне підприємство “Селидіввугілля”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.02.2006р. №0002152342\1, предметом якого визначено суму податкового зобов”язання з податку на прибуток загальною сумою 1710092 грн., у т.ч. основного платежу 1032355 грн., фінансова санкція – 677737 грн.

Додатковою заявою від 28.09.2006р. позивач змінив позовні вимоги і просить визнати недійсним частково податкове повідомлення-рішення від 15.02.2006р. №0002152342\1, предметом якого визначено суму податкового зобов”язання з податку на прибуток загальною сумою 1710092 грн., у т.ч. основного платежу 1032355 грн., фінансова санкція – 677737 грн., а саме податкового зобов”язання з податку на прибуток загальною сумою 1688635 грн., у т.ч. основний платіж 1012848 грн., фінансова санкція – 675787 грн.

В обгрунтування позову позивач посилається на ті обставини, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято оспорене податкове повідомлення-рішення, не відповідають вимогам чинного законодавства. Позивач зазначив, що згідно з правилами формування об”єкта оподаткування, які наведені в п.3.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, об”єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст..5 цього Закону, суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст.8,9 цього Закону. Виходячи з норм цієї статі, ст..5 наведеного Закону, та правил ведення податкового обліку, визначених п.11.2 ст.11, підстави для коригування валових витрат звітного періоду, в якому здійснено включення до складу доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, відсутні, як такі, що не передбачені діючим законодавством. Зазначені витрати були віднесені до складу валових витрат у 2002 році за правилами формування валових витрат, визначених Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Що стосується відносин контрагентів у рамках господарських договорів, то закінчення строку позовної давності не припиняє зобов”язання сторін у договорі, тобто статус оплатного договору не змінюється на безоплатний. Позивач вважає, що включивши до складу валових доходів суми кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, правомірно не коригувало валові витрати в частині придбання ТМЦ та послуг.

Відповідач проти позову заперечує і вважає, що рішення прийняте у відповідності до норм чинного законодавства по факту порушень, встановлених актом перевірки від 02.12.2005р. №83/221-23-00175254. Відповідач зазначив, що позивачем у порушення п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” при списанні кредиторської заборгованості, яка є безнадійною, не відкориговані валові витрати в частині придбання ТМЦ та послуг, які отримано фактично безоплатно, а тому і не вправі відносити їх вартість до валових витрат, бо їх вартість не відповідає визначенню валових витрат.

У судовому засіданні досліджені надані сторонами письмові докази, що знаходяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, суд встановив:

Позивач є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером №33426253 та як платник податків перебуває на обліку у Красноармійській об’єднаній державній податковій інспекції.

Красноармійської об’єднаною державною податковою інспекцією була проведена позапланова документальна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати податків та зборів ( обов’язкових платежів), дотримання валютного законодавства та іншого законодавства Державного відкритого акціонерного товариства “Шахта ім..Д.С.Коротченко” дочірнього підприємства Державної холдингової компанії “Селидіввугілля” за період з 01.01.2005р. по 30.09.2005р., за результатами якої складений акт від 02.12.2005р. №83\221-23-00175254 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.12.2005р. № 0002152342\0, яким ДВАТ ДП шахта ім..Д.С.Коротченко ДХК “Селидіввугілля” згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 1710587 грн., у тому числі основний платіж 1032646 грн., штрафні (фінансові) санкції – 677941 грн..

За результатами розгляду скарги позивача рішенням Красноармійської об”єднаної державної податкової інспекції від 09.02.2006р. №1305/3-25-307-2 було частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.12.2005р. № 0002152342\0 у частині податку на прибуток в сумі 291 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 204 грн.

На підставі наведеного рішення відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення від 15.02.2006р. № 0002152342\1, яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму податкового зобов‘язання з податку на прибуток в розмірі 1710092 грн., у тому числі основний платіж –1032355 грн., штрафні ( фінансові) санкції в сумі 677737 грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Згідно до пояснень відповідача, наданих у судовому засіданні, до позивача оспореним рішенням було застосовано у тому числі штрафні санкції в розмірі 516323 грн. згідно п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Наказом Міністерства палива та енергетики України №454 від 06.09.2005р. діяльність Державного відкритого акціонерного товариства “Шахта ім..Д.С.Коротченко” припинена шляхом реорганізації - приєднання до ДП “Селидіввугілля”. Відповідно до п.6 цього наказу ДП “Селидіввугілля” є правонаступником усіх прав та обов”язків ДВАТ “Шахта ім..Д.С.Коротченко”.

Податкове повідомлення-рішення від 15.02.2006р. №0002152342/1 позивачем оскаржується частково в сумі 1688635грн., у тому числі основний платіж -1012848 грн., штрафні (фінансові) санкції - 675787 грн.

Із змісту акту перевірки вбачається, що підставою для визначення оспореної позивачем суми податкового зобов‘язання послужили наступні висновки податкового органу:

- в порушення п.1.22 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем при списанні кредиторської заборгованості ( безнадійна заборгованість) не відкориговані валові витрати в частині придбання ТМЦ та послуг, які отримано фактично безоплатно, а тому і не вправі відносити їх вартість до валових витрат, бо їх вартість не відповідає визначенню валових витрат всього на суму 3602153 грн., а саме: в 1 кварталі 2005р. – 2715964 грн., 2 кварталі 2005р. – 821867 грн., 3 кварталі 2005р. – 64322грн.;

- в порушення вимог п.п. 8.1.1,8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” завищені амортизаційні відрахування на суму 450449 грн., у т.ч. у 1 кварталі 2005р. на 398803 грн., 2 кварталі 2005р. на 26317 грн., 3 кварталі 2005р. на 25329грн.Відповідач зазначив, що виходячи з того, що вартість безоплатно отриманих основних фондів не змінює балансову вартість груп основних фондів та не амортизується, платник податку має відкоригувати залишкову вартість основних фондів та суму амортизаційних відрахувань , нарахованих протягом терміну їх використання.

Згідно розрахунку від 28.09.2006р. та пояснень відповідача, наданих у судовому засіданні, наведені порушення спричинили донарахування позивачеві податку на прибуток в сумі 1012848 грн. та штрафних (фінансових) санкцій згідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в сумі 159668 грн. та згідно п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 цього Закону в сумі 516119 грн.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно до п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 наведеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як вбачається з п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів розуміється поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

За приписами п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 цього Закону амортизації підлягають витрати, у тому числі на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Відповідно до п.1.22.1 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

За приписами п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 цього Закону України суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді включаються до валового доходу платника податку.

Протоколами засідання комісії по розгляду невиробничих витрат ДВАТ шахта ім..Д.С.Коротченко від 31.01.2005р. списано кредиторську заборгованість з минулим строком позовної давності в сумі 112838,89грн., у т.ч. ПДВ – 18806,48 грн., , від 28.02.2005р. в сумі 282649,95 грн., у т.ч. ПДВ – 47108,33 грн., від 31.03.2005р. в сумі 3224711,57 грн., у т.ч. ПДВ – 537451,92 грн., від 29.04.2005р. в сумі 522026,42 грн., у т.ч. ПДВ – 87004,40 грн., від 31.05.2005р. в сумі 610755,75грн., від 30.06.2005р. в сумі 699255,54грн., від 31.08.2005р. в сумі 209471,42 грн., від 29.07.2005р. в сумі 12520,84грн.

Актом перевірки встановлено, що позивачем до складу валового доходу було включено суми кредиторської заборгованості , яка залишилась нестягненою після закінчення терміну позовної давності всього на суму 5644237 грн. ( у т.ч. за обладнання 1100568 грн., у т.ч. по періодам:

- 1 квартал 2005р. – 3615417 грн. (у т.ч. за обладнання 355295 грн.): від 31.01.2005р. на суму 112838 грн., у т.ч. ПДВ – 18806 грн., від 28.02.2005р. на суму 277826 грн., у т.ч. ПДВ – 46304грн., від 31.03.2005р. на суму 3224753 грн., у т.ч. ПДВ – 537459 грн.;

- 2 квартал 2005р. – 1806829 грн. (у т.ч. за обладнання – 820587 грн.): від 29.04.2005р. на суму 522026 грн., у т.ч. ПДВ – 87004 грн., від 31.05.2005р. на суму 610755 грн., у т.ч. ПДВ – 101792 грн., від 30.06.2005р. на суму 674048 грн., у т.ч. ПДВ – 112341 грн.;

- 3 квартал 2005р. – 221991 грн. ( у т.ч. за обладнання – 144800 грн.): від 29.07.2005р. на суму 12520 грн., у т.ч. ПДВ – 2087 грн., від 31.08.2005р. на суму 209471 грн., у т.ч. ПДВ – 34912грн.

Тобто, позивачем на виконання вимог п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” зазначену суму списаної заборгованості правомірно було включено до складу валового доходу як безповоротна фінансова допомога.

Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” не встановлений обов’язок платника податку коригувати валові витрати у разі списання суми кредиторської заборгованості, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Суд звертає увагу, що збільшення валового доходу на списані суми кредиторської заборгованості та одночасне коригування валових витрат на ці суми, призвело б до факту подвійного оподаткування. Таким чином, суд вважає, що відсутні підстави для виключення у 1,2,3 кварталах 2005р. із складу валових витрат 3602153 грн. та зменшення суми амортизаційних відрахувань на 450449 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку щодо порушення позивачем п.1.22 ст.1, п.5.1 ст.5,п.п. 8.1.1,8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, тому донарахування податку на прибуток в сумі 1012848 грн є безпідставним.

Відсутність підстав для донарахування податку на прибуток обумовлює відсутність підстав для застосування штрафних ( фінансових) санкцій .

Оспореним податковим повідомленням-рішенням відповідачем були нараховані позивачеві штрафні (фінансові) санкції згідно до п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, застосування яких суд вважає безпідставним виходячи з наступного.

Зазначена норма визначає обов’язок платника податків сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах.

Відповідач не надав доказів засудження посадової особи позивача за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків.

Об’єктом оподаткування з податку на прибуток відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Обов’язок декларування валових доходів та валових витрат передбачений декларацією з податку на прибуток підприємства, форма та порядок складання якої затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29 березня 2003 року (зареєстрованого Міністерством юстиції України 8 квітня 2003 року за №271/7592), а саме, шляхом запису в рядках 01-03, 04-06.

Суд вважає, що застосування штрафів, визначених підпунктом 17.1.6. пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” можливе тільки у тому випадку, коли платником податку задекларовані операції з продажу товарів (робіт, послуг) та їх придбання, тобто їх суми віднесені до складу валових доходів та валових витрат, але перевіркою встановлено, що ці суми не відповідають дійсним сумам таких господарських операцій (відбулася переоцінка або недооцінка), що призвело до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах. Будь-яке недекларування об’єктів оподаткування, або декларування з порушенням інших норм або порядку не може бути підставою для застосування до платника податку штрафів визначених підпунктом 17.1.6. пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону.

З урахуванням вищевикладеного вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись п.1.22 ст.1, ст.ст.5,8,11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, та ст.ст.17-20,69-72,86,94,158-163, 167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

Позов Державного підприємства “Селидіввугілля” до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.02.2006р. №0002152342\1, предметом якого визначено суму податкового зобов”язання з податку на прибуток загальною сумою 1710092 грн., у т.ч. основного платежу 1032355 грн., фінансова санкція – 677737 грн., а саме податкового зобов”язання з податку на прибуток загальною сумою 1688635 грн., у т.ч. основний платіж 1012848 грн., фінансова санкція – 675787 грн. задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції від 15.02.2006р. №0002152342\1 в частині визначення суми податкового зобов‘язання з податку на прибуток в розмірі 1688635 грн., у тому числі основний платіж –1012848 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 675787 грн.

Присудити Державному підприємству “Селидіввугілля” (85302, м.Селидове, вул.К.Маркса,41,п/рахунок №26003301490817 в Селидівській філії відділення “Промінвестбанка”, МФО 334312, ЄДРПОУ 33426253) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 03грн.40коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подано, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку .Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суддя Гаврищук Т.Г.

Постанова в повному обсязі виготовлена 03.10.2006р.

Надрук. 3 примір.

1 суду

2 сторонам