Рішення № 15967969, 23.02.2011, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

2-596/2011р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2011 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Любчик В.М.

при секретарі Сафроновій К.М.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Жолоб Я.С.

представника третьої особи Балабко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Добропіллявугілля»Відокремленого підрозділу шахта «Піонер», третя особа Добропільське відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань, про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду з позовом до ДП „Добропіллявугілля" Відокремленого підрозділу шахта «Піонер»третя особа Добропільське відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань, про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем. Під час виконання трудових обовязків 01 серпня 2007 року з ним стався нещасний випадок, а саме під час виконання наряду по підриву ґрунту по заїзду з польового вантажного ходка пл. L-2 горизонту 200 м на 1 південний вентиляційний штрек пл. L-3 горизонту 500 м. При переміщенні по польовому вантажному ходку пл. L-2 горизонту 200 м ПК 68 він підскользнувся на мокрому грунті та впав, вдарився спиною та головою. Висновком обласного МСЕК № 2771 від 27.11.2007 року, позивач визнаний інвалідом 3 групи з 50% втратою професійної працездатності, з них 40 % по травмі яка сталась 01.08.2007 року.

Травму на виробництві, на думку позивача, він отримав у зв»язку з тим, що відповідачем було порушено його право на безпечні умови праці. У зв»язку з цим позивач вважає, що має право, передбачене ст.237-1 КЗпП України, на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у фізичних, моральних стражданнях внаслідок професійного захворювання. Позивач зазначає, що у звязку з травмою на виробництві порушився його нормальний образ життя, для відновлення якого необхідні додаткові зусилля, крім того він переніс фізичну біль і на теперішній час переживає фізичні страждання. Він має земельну ділянку, але не може виконувати земельні роботи. Крім того вимушений відмовитися від свого захоплення рибалкою, збору грибів, так як часто паморочиться голова. Тому просить поновити строк звернення до суду та стягнути на його користь з відповідача, спричинену йому моральну шкоду, у розмірі 50000 грн.

У судовому засіданні позивач повністю підтримав свої позовні вимоги і просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача за довіреністю юрисконсульт Державного підприємства «Добропіллявугілля»Відокремленого підрозділу шахта «Піонер»- Жолоб Я.С., позов не визнала, надала заперечення. Вважає, що строк звернення до суду з даним позовом сплинув, крім того пояснила, що оскільки на даний час за висновком МСЕК позивачеві ще не встановлено факт наявності у нього моральної шкоди, то у нього ще не виникло підстав для подання позову про його відшкодування. Тому просила в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи відділення виконавчої дирекції фонду в місті Добропілля Донецької області, Балабко Т.В., в судовому засіданні просила винести рішення на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами в звязку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст. 237-1 КЗпП України.

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Добропіллявугілля»Відокремленого підрозділу шахта «Піонер»з 19.01.1981 року. 27.11.2007 року позивача звільнено у звязку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоровя (а.с. 6-8).

01 серпня 2007 року, під час виконання трудових обовязків з ОСОБА_1 стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок чого останній отримав травму - ушиблені рани затилочної частини, ушиблені ссадини спини. Керівництвом підприємства складено акт від 01.08.2007 року за формою Н-5 (а.с. 9), акт № 25 від 03.08.2007 року за формо. Н-1 (а.с. 10).

Висновком МСЕК від 27.11.2007 року позивачу за сукупністю встановлено 50% втрати професійної працездатності безстроково, де 40 % по травмі яка сталась в серпні 2007 року (а.с. 11).

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

У судовому засіданні встановлено, що шкоду здоровю ОСОБА_1 заподіяно з вини відповідача, що підтверджується відповідними актами, а саме відсутністю належного контролю з боку керівництва шахти за умовами праці, станом дисципліни на робочих містах та недбале виконання посадових обовязків.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03. 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 25.05.2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається із рішення Конституційного суду від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 по справі № 1-32/2008, право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та ст. 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обовязків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

З врахуванням викладеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 до ДП «Добропіллявугілля»Відокремленого підрозділу шахта «Піонер»про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок отримання травми на виробництві 01.08.2007 року позивачу заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоровя призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоровя, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя, вимагають від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Дані обставини знайшли своє підтвердження в поясненнях позивача, матеріалах справи, дослідженими та проаналізованими у ході судового розгляду.

Доводи відповідача про те, що факт заподіяння моральної шкоди не встановлений МСЕК, безпідставні і не грунтуються на законі, який не передбачає обовязковість висновків МСЕК в даному випадку. Сам факт ушкодження здоровя свідчить про заподіяння моральної шкоди.

З набранням чинності ЦК України 2004 року позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю (п. 3 ч.1 ст.268 ЦК України).

Враховуючи вище викладене, визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд виходить з розміру позовних вимог, факторів вини самого позивача, ступеню втрати професійної працездатності, порушення нормального укладу життя, характеру та ступеня моральних страждань, а також розумності та справедливості, вважає позов підлягаючим частковому задоволенню і стягненню з ДП «Добропіллявугілля»Відокремленого підрозділу шахта «Піонер»на користь ОСОБА_1 12000 грн.

В іншій частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір 8,50 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 15,00 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 173, 233, 234, 237-1 КЗпП України, ст.268 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Добропіллявугілля»Відокремленого підрозділу шахта «Піонер», третя особа Добропільське відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань, про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля»Відокремленого підрозділу шахта «Піонер»на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 12000,00 грн. (дванадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля»Відокремленого підрозділу шахта «Піонер»:

- судовий збір на користь держави в розмірі 8,50 грн на р\рахунок 31413537700035,

код платежу 22090100, ЄДРПОУ 34686542 МФО 834016, банк отримувач ДУ ДКУ Донецької області;

- витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 15,00 грн на р\рахунок

31216259700004, МФО 834016, ОКПО 34686537, отримувач УДК в Донецькій області, призначення ІТЗ Добропільський міськрайсуд 11.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення надруковано власноручно у нарадчій кімнаті в одному примірнику 23 лютого 2011 року.

Суддя В.М. Любчик