Постанова № 15955033, 26.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-3219/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Грищенко Т.М., суддів - Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е., при секретарі -Загродському В.М., у відкритому судовому засіданні в м. Києві розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Конкріт-Транс»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання податкових повідомлень-рішень неправомірними, їх скасування та зобов»язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

16.06.2010 року TOB «Інвестиційно-будівельна компанія «Конкріт -Транс»звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання дій ДПІ в м. Чернігові щодо зменшення бюджетного відшкодування за лютий 2010 року на суму 14402 грн. неправомірними та зобов»язання збільшити бюджетне відшкодування на вказану суму.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.08.2010 року позовні вимоги Товариства були задоволені повністю, було визнане неправомірним та скасоване податкове повідомлення-рішення №0003092320/0 від 8.06.2010 року на суму 14402 грн., визнане незаконним та скасоване податкове повідомлення - рішення №0003102320/0 від 8.06.2010 року на суму 170 грн., ДПІ в м. Чернігові зобов»язано збільшити бюджетне відшкодування Товариству на суму 14402 грн. та відшкодувати йому вказану суму.

ДПІ в м. Чернігові не погодилась з даною постановою і 13.09.2010 року подала апеляційну скаргу на дану постанову суду з тих підстав, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були порушені норми матеріального права, а саме вимоги ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3.04.1997 року №168/97-ВР. У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивачем завищений залишок від»ємного значення різниці між сумою податкових зобов»язань і сумою податкового кредиту за січень 2010 року на суму 14 402 грн. Ним не доведене у відповідності з вимогами п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 ЗУ від 3.04.1097 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»використання придбаних ним матеріальних активів у власній господарській діяльності, тому сума податку, виплаченого у зв»язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту.

Відповідач вважає, що суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував вимоги п.п. 7.7.11 п. 7.7 СТ.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», згідно з яким особа, що мала обсяги оподаткування за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, не має права на отримання такого відшкодування.

Вивчивши доводи, викладені в постанові суду та апеляційній скарзі, ознайомившись з доказами, що знаходяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Працівниками ДПІ у м. Чернігові на підставі направлень від 22.04.2010 року № 469 та від 29.04.2010 року №504, на підставі Закону України «Про державну податкову службу в Україні»була проведена позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 14 402 грн. за лютий 2010 року, яка виникла за рахунок від»ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 1.01. 2010 року по 31.01.2010 року. Перевіркою були встановлені порушення ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», у зв»язку з чим був складений акт від 7.05.2010року №299/23/34654463, за наслідками якого було прийняте податкове повідомлення-рішення від 8.06.2010р. №0003092320/0 про відмову в наданні бюджетного відшкодування в сумі 14402 грн. та податкове повідомлення - рішення від 8.06.2010року № 0003102320/0, яким визначено суму штрафних санкцій в сумі 170 грн. Підставою для таких дій стало те, що позивач уклав контракт з корпорацією LAS VEGAS PUBLISSTI INS. за №9 від 14.09.2009 року. 11.01.2010 року позивачем та TOB

«ФОСБАС»укладено договір на митну брокерську діяльність. Судом першої інстанції достовірно встановлено, що на виконання умов договору TOB «ФОСБАС»було ввезено на територію України комплект обладнання для переробки жирів (олії) на гліцерин та біопаливо в побутових (домашніх) умовах, в результаті чого позивачем сплачені митним органам ПДВ в сумі 14402 грн.

На підтвердження товарності вказаної угоди та наявності обладнання позивачем надані договір оренди приміщення для використання як складу та акт прийому-передачі цього приміщення. У справі є докази обсягів оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців на суму 1033 грн., які є меншими, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов Товариства, посилався на те, що у відповідача відсутні підстави для зменшення позивачу суми податкового кредиту за січень 2010 року на суму 14402 грн. та відмови в отриманні бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2010 року у вказаній сумі.

Колегія суддів не може погодитись з даним твердженням з таких підстав.

Проведеною перевіркою Товариства відповідачем було встановлене порушення вимог ведення податкового обліку, а саме абз. «а»п.п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість». При проведенні перевірки відповідачем TOB «ІБК «Конкріт-Транс»було встановлено, що Товариство у січні 2010 року імпортувало комплект обладнання для переробки жирів на біопаливо в побутових умовах на суму 86 411, 36 грн., у зв»язку з чим сплатило податок в сумі 14402 грн.Імпорт вказаного обладнання доведений в суді.

Проте, перевіркою було встановлено відсутність у відповідача складських приміщень і позивачем було недоведене використання обладнання у власних господарських цілях. Відповідачу позивачем був наданий договір від 1.01.2010 року, згідно з яким позивач винаймав частину квартири під у м. Чернігові по вул.. Перемоги, 155, кв. 23 пл. 7,5 кв. м. та договір оренди від 22.01.2010 року, згідно з яким відповідач винаймав нежитлове приміщення площею 6 кв. м в м. Чернігові по вул.. Інструментальній, 1 під склад.

У зв»язку з наданням даних документів, відповідачем була здійснена перевірка (інвентаризація) наявності комплекту обладнання для переробки жирів і був здійснений виїзд в м. Чернігів на вул. Індустріальну, 1 і встановлено, що за даною адресою вказане обладнання відсутнє, про що був складений акт перевірки від 30.04.2010 року №1. У відповідності з п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв»язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту. У своїх запереченнях відповідач вказував, що позивач не мав права включати ці суми ПДВ в податковий кредит за січень, це було з його боку порушенням, тому його податковий кредит за січень 2010 року зменшувався на 14402 грн. і фактично був відсутнім. Проте, при винесенні рішення, судом першої інстанції викладене не було взяте до уваги, суд не дав належної оцінки представленим відповідачем доказам, тому допустив неповне з»ясування обставин, що мають значення для вирішення даної справи та зробив висновки, невідповідні обставинам справи та наданим доказам, що у відповідності з ст.202 КАС України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового.

Колегія судців вважає, що доводами апеляційної скарги спростовуються висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту за січень 2010 року в розмірі 14402 гривні та отриманні бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2010 року вцій же сумі. Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року,-скасувати, винести нову постанову, якою у позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно- будівельна компанія «Конкріт - Транс»,- відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

суддя І.О.Лічевецький

суддя В.Е.Мацедонська