Постанова № 15953905, 02.06.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/4488/11 Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О. розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністраціїдо Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській областіпро скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Головне Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації 27 травня 2011 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській областіпро скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 травня 2011 року ВП № 26331862.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 12.05.2011 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Полтавській області при примусовому виконанні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 23349691, виданої 01.04.2011 року, винесено постанову ВП № 26331862 про відкриття виконавчого провадження.

На думку позивача вказана постанова державного виконавця є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки Головне Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації не є головним розпорядником бюджетних коштів, встановлення розміру та виділення додаткових коштів на виконання рішень судів за минулі роки не входить до функцій Управління.

Сторони в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали суду клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Беручи до уваги те, що позивач та відповідач заявили клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні ППВР ВДВС ГУЮ у Полтавській області перебував виконавчий лист № 2а-113/10, виданий 10.12.2010 року Ленінським районним судом м. Полтави про зобовязання Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок, нарахувати, виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік в сумі 2 905 грн. (ВП № 23349691).

Оскільки боржником у термін, наданий для добровільного виконання, рішення суду виконано не було державним виконавцем винесено постанову ВП № 23349691 від 01.04.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1 360 грн.

Постановою старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Нездойминоги О.О. ВП № 26331862 від 12.05.2011 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеної постанови від 01.04.2011 року та встановлено боржнику строк для добровільного виконання рішення суду до 18.05.2011 року.

Позивач вказану постанову вважає необґрунтованою та неправомірною, у звязку з чим звернувся до суду з вимогою про її скасування.

Перевіряючи правомірність прийнятої старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Нездойминогою О.О. постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 травня 2011 року ВП № 26331862, суд зазначає наступне.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Частиною першою статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

При цьому, відповідно до частини сьомої вказаної статті у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

У письмових запереченнях на позов відповідач зазначив, що виконавче провадження № 23349691, в межах якого винесено постанову від 01.04.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1 360 грн., завершено на підставі п. 11 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Відтак, суд дійшов висновку, що державний виконавець вирішив питання про відкриття виконавчого провадження у чіткій відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", що свідчить про відсутність у його діях порушень, на які посилається позивач.

Твердження позивача про те, що Управлінням у встановлений для добровільного виконання строк судове рішення виконаним бути не може через відсутність відповідного фінансування, судом оцінюється критично, оскільки відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України. Аналогічне правило міститься і в частині 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, судовий акт, що набрав законної сили, підлягає обовязковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відсутність відповідного фінансування не може вважатися поважною причиною невиконання судового рішення з огляду на те, що за своїм характером є або бездіяльністю, або юридично неспроможною дією і не вказує на належне ставлення боржника до процесу організації виконання судового рішення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 122, 160-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській областіпро скасування постанови - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяО.О. Кукоба