Постанова № 15953575, 19.05.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/3358/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

при секретарі Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Шаповалова А.І.,

представника відповідача - Шкіля О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Лайма"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

20 квітня 2011 року позивач ТОВ "Торгова фірма "Лайма"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2010 року № 0007332301/0/3763.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що податковим повідомленням-рішенням № 0007332301/0/3763 від 12 листопада 2010 року йому визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість на суму 60679,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 30340,00 грн. ТОВ "Торгова фірма "Лайма" зазначає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся. Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, вважає спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, протиправним, таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування та виходить за межі компетенції відповідача, обмежує та порушує права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняте без урахування фактичних обставин, з порушенням діючого законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого вказане податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в матеріалах справи.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, дії Кременчуцької ОДПІ вважає правомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення - таким, що відповідає чинному законодавству внаслідок того, що відповідачем встановлено порушення позивачем податкового законодавства, яке полягає у віднесенні до складу податкового кредиту сум вартості придбаних товарів від постачальника ТОВ "Кремдизельсервіс" та ТОВ "Рос-Дизель-Сервіс", які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ в період з 01 жовтня 2010 року по 28 жовтня 2010 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року.

За результатами перевірки 02 листопада 2010 року складено акт №5739/23-209/25155471 в якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті якого занижено суму податку на додану вартість в розмірі 60679,00 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки від 02 листопада 2010 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007332301/0/3763 від 12 листопада 2010 року, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 60679,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 30340,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності донарахування йому податкових зобов'язань з податку на додану вартість та штрафних санкцій, звернувся до суду з вимогою скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ № 0007332301/0/3763 від 12 листопада 2010 року, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 02 січня 2008 року між позивачем та ТОВ "Кремдизельсервіс" укладено договір на поставку нафтопродуктів № 02/01/08-11.

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ "Кремдизельсервіс" виписано накладні на відпуск матеріалів № 1159 від 06 червня 2008 року, № 1170 від 13 червня 2008 року, № 1171 від 18 червня 2008 року, № 1179 від 20 червня 2008 року, № 1188 від 25 червня 2008 року та рахунки за № 2692 від 06 червня 2008 року ,№ 2701 від 13 червня 2008 року, № 2702 від 18 червня 2008 року, № 2708 від 20 червня 2008 року, № 2717 від 25 червня 2008 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом також встановлено, що оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Кремдизельсервіс".

Фактичне перевезення придбаного у ТОВ "Кремдизельсервіс" товару до ТОВ "Торгова фірма "Лайма" підтверджується товарно-транспортними накладними б/н від 06 червня 2008 року, від 13 червня 2008 року, від 18 червня 2008 року, від 20 червня 2008 року, від 25 червня 2008 року.

Аналізуючи наявні у матеріалах справи документи, судом зроблено висновок, що сума податку на додану вартість, віднесена до складу податкового кредиту позивача в декларації з ПДВ за червень 2008 року, в повному обсязі підтверджується податковими накладними від ТОВ "Кремдизельсервіс" № 1163 від 06 червня 2008 року, № 1164 від 13 червня 2008 року, № 1170 від 18 червня 2008 року, № 1173 від 20 червня 2008 року, № 1182 від 25 червня 2008 року, які виписані та оформлені з урахуванням всіх вимог до оформлення і виписки податкових накладних, передбачених Законом України "Про податок на додану вартість".

Зазначені податкові накладні оформлені належним чином, із акту перевірки слідує, що порушень при їх оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту за відповідний період та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що 05 травня 2009 року між позивачем та ТОВ "Рос-Дизель-Сервіс" укладено договір на поставку нафтопродуктів № 05/05/09-3.

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ "Рос-Дизель-Сервіс" виписано видаткові накладні № РН 0000051 від 06 квітня 2010 року, № РН 0000050 від 08 квітня 2010 року, № РН 0000114 від 21 травня 2010 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом також встановлено, що оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Рос-Дизель-Сервіс".

Фактичне перевезення придбаного у ТОВ "Рос-Дизель-Сервіс" товару до ТОВ "Торгова фірма "Лайма" підтверджується товарно-транспортними накладними № 0000051 від 06 квітня 2010 року, № 0000050 від 08 квітня 2010 року, № 0000114 від 21 травня 2010 року.

Аналізуючи наявні у матеріалах справи документи, судом зроблено висновок, що сума податку на додану вартість, віднесена до складу податкового кредиту ТОВ "Торгова фірма "Лайма" в деклараціях з податку на додану вартість за квітень-травень 2010 року, в повному обсязі підтверджується податковими накладними від ТОВ "Рос-Дизель-Сервіс" № 58 від 06 квітня 2010 року, № 57 від 08 квітня 2010 року, № 124 від 21 травня 2010 року, які виписані та оформлені з урахуванням всіх вимог до оформлення і виписки податкових накладних, передбачених Законом України "Про податок на додану вартість".

Слід відзначити, що в матеріалах справи наявна копія податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Рос-Дизель-Сервіс" за травень 2010 року та додатку № 5 до неї (розшифровка податкових зобов'язань), які підтверджують той факт, що ТОВ "Рос-Дизель-Сервіс" в повному обсязі включило до свого податкового зобов'язання суму податку на додану вартість в розмірі 15776,43 грн., отриману за поставлене позивачу дизпаливо. Згідно копії уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість та додатку № 5 до неї за квітень 2010 року - ТОВ "Рос-Дизель-Сервіс" включено до податкового зобов'язання з податку на додану вартість суму в розмірі 14739,45 грн. за поставлене позивачу в квітні 2010 року дизпаливо.

Зазначені податкові накладні оформлені належним чином, із акту перевірки слідує, що порушень при їх оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту за відповідний період та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що ТОВ "Кремдизельсервіс" та ТОВ "Рос-Дизель-Сервіс" на момент укладення договорів та складення податкових накладних (здійснення господарських операцій) були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, подавали податкову звітність, факту відсутності за місцезнаходженням ДПІ не встановлено.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Кремдизельсервіс" та ТОВ "Рос-Дизель-Сервіс" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності: договорами, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, податковими накладними, вищезазначені угоди виконані в повному обсязі, відповідно до умов договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, суб'єкти господарювання претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання фіктивними правочинів між вказаними підприємствами відсутні.

Посилання Кременчуцької ОДПІ на той факт, що контрагенти позивача ТОВ "Кремдизельсервіс" та ТОВ "Рос-Дизель-Сервіс" не включили до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість суми податку на додану вартість за господарськими операціями, проведеними з позивачем, спростовується вищевикладеним.

Суд також відзначає, що на момент укладення договорів, що викликають сумнів у відповідача щодо реальності їх виконання, ТОВ "Кремдизельсервіс" та ТОВ "Рос-Дизель-Сервіс" значились платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, оформлених цими підприємствами, є правомірним.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що підтверджує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами) згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Вимоги щодо оформлення податкової накладної викладені в підпункті 7.2.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", на підставі якого платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, яка повинна мати перераховані у вказаній нормі дані.

Аналізуючи вищевикладене, та враховуючи факт правомірного отримання позивачем податкових накладних від ТОВ "Кремдизельсервіс" та ТОВ "Рос-Дизель-Сервіс" на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту сум передбачених цими документами, позивач правомірно розрахував та сплатив до бюджету своє зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2008 року, квітень 2010 року, травень 2010 року.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від від 12 листопада 2010 року № 0007332301/0/3763.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Лайма" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 24 травня 2011 року.

СуддяС.С. Бойко