Постанова № 15953156, 16.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2011 р. справа № 2а/0570/2269/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14.25

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретаріМороз Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю

«Будівельна компанія «Віра»

доДержавної податкової інспекції в Пролетарському районі

м. Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

№ 0000032303/0 від 27 січня 2011 року,

№ 0000042303/0 від 27 січня 2011 року,

№ 0000062303/0 від 27 січня 2011 року.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 28 лютого 2011 року)

від відповідача:ОСОБА_2 (дов. № 1015/10/10-013 від 04січня 2011 року)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька із позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 27 січня 2011 року № 0000032303/0, № 0000042303/0, 0000062303/0. Протягом судового розгляду позивач надав заяву про уточнення заявлених позовних вимог, в якій просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2011 року № 0000032303/0, № 0000042303/0, 0000062303/0.

Як зазначив позивач, на підставі укладених із Товариством з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» договорів б/н від 10 березня 2009 року та № 01/05/01 від 05 січня 2010 року, ним придбавалася продукція для будівництва (цегла повнотіла). Протягом дії зазначених договорів позивач придбав будівельну продукцію приблизною вартістю 867160,00 грн. За наслідками виконання сторонами прийнятих зобовязань за зазначеними договорами позивач в передбаченому законодавством порядку формував валові витрати та податковий кредит відповідних звітних податкових періодів.

Згідно викладеного в акті перевірки податківцями було поставлено під сумнів реальність правочинів, з придбання товарно-матеріальних цінностей в сумі 150715,00 грн., у т.ч. ПДВ із посиланням на акт перевірки підприємства контрагента позивача, складеного Державною податковою інспекцією в Київському районі м. Донецька.

Проте, як наполягав позивач, в актах ДПІ в Київському районі м. Донецька та ДПІ в Пролетарському районі м. Донецька відсутні докази того, що товар, який був придбаний позивачем, придбавався ТОВ «Будіндустрія» в ТОВ «Вега». З викладеної в зазначених актах перевірки інформації неможливо встановити ідентичність товару, придбаного позивачем в ТОВ «Будіндустрія» товару, що придбавався ТОВ «Будіндустрія» в ТОВ «Вега». В акті перевірки Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька не зазначено, що ТОВ «Будіндустрія» не придбавало товарів в інших контрагентів, ніж в ТОВ «Вега», з огляду на що, придбані позивачем товарно-матеріальні цінності могли придбаватися не за ланцюгом від ТОВ «Вега».

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що придбані підприємством товари від ТОВ «Будіндустрія» використовувалися у власній господарській діяльності позивача, будь-яких порушень формування валових витрат та податкового кредиту не було допущено. Дані податкового обліку позивача відповідають даним бухгалтерського обліку, засновані на інформації, що міститься в наданій первинній документації. З огляду на таке, висновки податкової інспекції щодо завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту відповідних звітних періодів є безпідставними, а тому податкові повідомлення-рішення, що прийняті на підставі цих висновків є незаконними та підлягають визнанню недійсними.

Крім цього, в наданому позові позивач зауважував на порушенні застосування відповідачем положень пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в частині застосування до позивача штрафних санкцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги в повному обсязі, просила суд задовольнити позов.

Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надав письмові заперечення 25 лютого 2011 року (т. 2 арк. справи 165-172). В наданих запереченнях, відповідач зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень стали висновки викладені в акті позапланової документальної перевірки. В ході проведення перевірки податковою інспекцією було прийнято до уваги інформацію, що міститься в акті перевірки Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про нікчемність договорів, укладених між контрагентом позивача ТОВ «Будундустрія» та ТОВ «Вега», за ланцюгом від якого позивач, починаючи з березня 2009 року придбавав товарно-матеріальні цінності. Враховуючи встановлення актом Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька наявності ознак нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Будіндустрія» та ТОВ «Вега», в акті перевірки Державною податковою інспекцією в Пролетарському районі м. Донецька зазначено про порушення позивачем при відображені в податковому обліку наслідків здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Будуіндустрія» за ланцюгом від ТОВ «Вега» частини 1 статті 203, 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України та укладення правочинів, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків при придбанні цегли в ТОВ «Будіндустрія».

Із врахуванням встановлених актом перевірки Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька фактів подальшої реалізації Товариством з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» отриманих від ТОВ «Вега» товарно-матеріальних цінностей на користь позивача, Державною податковою інспекцією в Пролетарському районі м. Донецька було дійдено висновків про порушення позивачем підпункту 5.2.1. пункту 5.2. та підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем завищені валові витрати та відємне значення податку на прибуток звітних податкових періодів 1-й квартал 2009 року - 1-й квартал 2010 року на 125596,00 грн. Виявлені порушення вплинули на базу оподаткування податком на додану вартість, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит звітних податкових періодів березня 2009 року, травня 2009 року, липня 2009 року, листопада 2009 року та січня 2010 року на 25119,00 грн.

З огляду на таке, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було зменшено суму відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток на 125596,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 31399,00 грн. (податкове повідомлення-рішення № 0000062303/0 від 27 січня 2011 року), зменшено розмір відємного значення податку на додану вартість на 13952,00 грн. за звітні податкові періоди березень, травень, липень та листопад 2009 року та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 3488,00 грн. (податкове повідомлення-рішення № 0000042303/0 від 27 січня 2011 року) та донараховані податкові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 11967,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 2792,00 грн. (податкове повідомлення-рішення № 0000032303/0 від 27 січня 2011 року).

Посилаючись на відповідність вимогам чинного законодавства викладених в акті перевірки висновків, що стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, представник відповідача зауважував на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 32842732, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 735714 (т. 1 арк. справи 10). Як платник податків позивач зареєстрований та обліковується в Державній податковій інспекції в Пролетарському районі м. Донецька.

10 березня 2009 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» (постачальник) був укладений договір постачання (т. 1 арк. справи 53-56). За умовами зазначеного договору постачальник зобовязався поставити на користь позивача товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначається в специфікаціях до договору, що є його невідємними частинами. Згідно пункту 2.1. договору товар постачається постачальником на умовах ЕXW (місце поставки: склад постачальника) згідно Інкотермс 2000. Пунктом 3.1. зазначеного договору визначено загальну ціну договору в сумі 299500,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 49916,67 грн.

05 січня 2010 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» (постачальник) був укладений договір постачання (т. 1 арк. справи 57-60). За умовами зазначеного договору постачальник зобовязався поставити на користь позивача товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначається в специфікаціях до договору, що є його невідємними частинами. Згідно пункту 2.1. договору товар постачається постачальником на умовах ЕXW (місце поставки: склад постачальника м. Донецьк, вул. Шахтна, буд. 89) згідно Інкотермс 2000. Відповідно до пункту 3.1. договору, загальна ціна договору складає суму загальної вартості всіх партій товару, визначеного специфікаціями, що є невідємними частинами договору.

За наслідками виконання умов зазначених договорів позивачем були сформовані валові витрати та податковий кредит відповідних звітних періодів.

Відповідно до інформації, що міститься в журналі-ордері та відомості по рахунку 631 (т. 3 арк. справи 230) позивачем до складу валових витрат 1-го кварталу 2009 року включені витрати, повязані із придбанням позивачем у березні 2009 року товарів від ТОВ «Будіндустрія» в сумі 75975,00 грн.

Відповідно до інформації, що міститься в журналі-ордері та відомості по рахунку 631 (т. 3 арк. справи 227-229) позивачем до складу валових витрат 2-го кварталу 2009 року включені витрати, повязані із придбанням позивачем в період з квітня по червень 2009 року товарів від ТОВ «Будіндустрія» в сумі 22500,00 грн.

Відповідно до інформації, що міститься в журналі-ордері та відомості по рахунку 631 (т. 3 арк. справи 224-226) позивачем до складу валових витрат 3-го кварталу 2009 року включені витрати, повязані із придбанням позивачем в період з липня по вересень 2009 року товарів від ТОВ «Будіндустрія» в сумі 16666,67 грн.

Відповідно до інформації, що міститься в журналі-ордері та відомості по рахунку 631 (т. 3 арк. справи 221-223) позивачем до складу валових витрат 4-го кварталу 2009 року включені витрати, повязані із придбанням позивачем в період з жовтня по грудень 2009 року товарів від ТОВ «Будіндустрія» в сумі 187208,35 грн.

Відповідно до інформації, що міститься в журналі-ордері та відомості по рахунку 631 (т. 3 арк. справи 221-223) позивачем до складу валових витрат 1-го кварталу 2010 року включені витрати, повязані із придбанням позивачем в період з січня по березень 2010 року в сумі 172770,83 грн.

Згідно даних додатку № 5 «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту платника податків у розрізі контрагентів» (т. 4 арк. справи 88-91, 113-115, 139-142, 174-177, 186-189, 198-201, 208-210) позивач включив до складу податкового кредиту звітних податкових періодів:

березня 2009 року податок на додану вартість в сумі 15 195,00 грн.;

травня 2009 року податок на додану вартість в сумі 4500,00 грн.;

липня 2009 року податок на додану вартість в сумі 3333,33 грн.;

жовтня 2009 року податок на додану вартість в сумі 12500,00 грн.;

листопада 2009 року податок на додану вартість в сумі 18533,33 грн.

грудня 2009 року податок на додану вартість в сумі 2500,00 грн.

січня 2010 року податок на додану вартість в сумі 12825,00 грн.

В період з 05 листопада 2010 року по 30 грудня 2010 року Державною податковою інспекцією в Пролетарському районі м. Донецька було проведено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» (код ЄДРПОУ 32842732) за період з 01 червня 2008 року по 30 вересня 2010 року, за наслідками проведення якої був складений акт № 5/23-2/30953131 від 05 січня 2011 року (т. 1 арк. справи 11-36). Згідно висновків акту № 5/23-2/30953131 від 05 січня 2011 року перевіркою встановлено порушення ТОВ «Будівельна компанія «Віра»:

підпункту 5.2.1. пункту 5.2., підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 125596,00 грн., у тому числі за 1-й квартал 2009 року в сумі 38958,00 грн., за 2-й квартал 2009 року в сумі 17500,00 грн., за 3-й квартал 2009 року в сумі 8400,00 грн., за 4-й квартал 2009 року в сумі 4900,00 грн., за 1-й квартал 2010 року в сумі 55838,00 грн.;

підпунктів 7.4.1. та 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту по рядкам 18.2., 21 26 декларації на загальну суму 13952,00 грн., у тому числі за березень 2009 року на 7792,00 грн., за травень 2009 року на 3500,00 грн., за липень 2009 року на 1680,00 грн., за листопад 2009 року на 980,00 грн. та занижений податок на додану вартість за звітний податковий період січень 2010 року на 11167,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що зазначені висновки були здійсненні із врахуванням викладеного Державною податковою інспекцією в Київському районі м. Донецька в акті, складеного за наслідками перевірки діяльності ТОВ «Будіндустрія».

Як зазначено в акті перевірки, відповідно до акту документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» (код ЄДРПОУ 32842732) від 15 грудня 2010 року № 9136/23-2/32842732, складеного Державною податковою інспекцією в Київському районі м. Донецька, в період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2010 року ТОВ «Будіндустрія» укладені договори постачання товарно-матеріальних цінностей із ТОВ «Вега» (код ЄДРПОУ 31586910). За умовами укладених угод ТОВ «Вега» зобовязалося поставити на адресу ТОВ «Будіндустрія» товарно-матеріальні цінності (товари промислового призначення, будівельні матеріали, паливно-мастильні матеріали) та надати послуги (з технічного обслуговування машин та механізмів, виконання будівельних робіт). Транспортування товарно-матеріальних цінностей за умовами цього договору здійснювалося за рахунок ТОВ «Вега», проте товарно-транспортні накладні до перевірки товариством не надані. За даними системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів основним постачальником ТОВ «Вега» є ТОВ «Голденбаум», що знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі м. Києва. Згідно даних податкової інспекції за місцем реєстрації ТОВ «Голденбаум» не було включено до складу податкових зобовязань у вересні 2009 року 7722,00 грн., у жовтні 2009 року 425400,58 грн., у грудні 2009 року 211852,90 грн., у січні 2010 року 434116,07 грн., у березні 2010 року - 604399,10 грн. У відповідь на направлені запити ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було отримано інформацію від Товариства з обмеженою відповідальністю «Голденбаум» за підписом Генерального директора про те, що товариство не мало господарських відносин з ТОВ «Вега», господарські договори не укладалися, попередньої оплати за товари (роботи, послуги) не здійснювалося. Підрозділами відділів податкової міліції встановлено, що директором та засновником ТОВ «Вега» згідно реєстраційних даних є громадянин ОСОБА_3, який надав пояснення про те, що він не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Вега», документів податкової звітності не підписував. Крім цього, ТОВ «Вега» до декларації з податку на прибуток за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2010 року додаток К-1 не надавався, що свідчить про відсутність в підприємства основних фондів. Згідно розрахунку комунального податку кількість працюючих на підприємстві складає 1 особу. Зазначені обставини свідчать про неможливість здійснення ТОВ «Вега» господарської діяльності та про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Будіндустрія» та ТОВ «Вега». Із змісту наданих до перевірки ТОВ «Будіндустрія» податкових накладних, подальша реалізація товарів, придбаних товариством в ТОВ «Вега» відбувалася на користь ТОВ «БК «Віра». В акті зазначено, що позивачем за наслідками здійснення господарських правовідносин із ТОВ «Будіндустрія» було відображено придбання товарно-матеріальних цінностей цегли загальною вартістю 150715,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 25119,15 грн. Через встановлення актами перевірок нікчемності укладеного між ТОВ «Вега» та ТОВ «Будіндустрія» договорів на постачання товарів (робіт, послуг), укладені ТОВ «Будіндустрія» договори на подальший продаж товарів, придбаних в ТОВ «Вега» є нікчемними. З огляду на таке, позивач із порушенням положень підпункту 5.2.1 пункту 5.2. та підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відніс до складу валових витрат витрати з придбання товарів та послуг в результаті здійснення нікчемного правочину із ТОВ «Будіндустрія» на суму 125596,0 грн., у тому числі у 1-му кварталі 2009 року - 38958,00 грн., у 2-му кварталі 2009 року - 17500,00 грн., у 3-му кварталі 2009 року 8400,00 грн., у 4-му кварталі 2009 року 4900,000 грн., у 1-му кварталі 2010 року 55838,00 грн.

Щодо формування податкового кредиту, то відповідачем заперечується правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми податку на підставі податкових накладних № 38 від 10 березня 2009 року в сумі 2833,33 грн., № 43 від 18 березня 2009 року в сумі 1416,66 грн., № 47 від 20 березня 2009 року в сумі 2833,33 грн., № 55 від 30 березня 2009 року в сумі 708,33 грн., № 83 від 06 травня 2009 року в сумі 3500,00 грн., №154 від 21 липня 2009 року в сумі 1680,00 грн., № 226 від 26 листопада 2009 року в сумі 980,00 грн., № 9 від 26 січня 2010 року в сумі 2065,00 грн., № 1 від 05 січня 2010 року в сумі 1066,67 грн., № 2 від 12 січня 2010 року в сумі 3158,34 грн., № 3 від 13 січня 2010 року в сумі 478,33 грн., № 5 від 14 січня 2010 року в сумі 1075,00 грн., № 6 від 15 січня 2010 року в сумі 1290,00 грн., № 7 від 19 січня 2010 року в сумі 2034,17 грн.

За змістом акту перевірки, податковою інспекцією було дійдено висновку про порушення порядку формування валових витрат та податкового кредиту відповідних звітних періодів, через встановлення безтоварності операцій з передачі товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Будіндустрія» до ТОВ «Будівельна Компанія «Віра», що зафіксовані у видаткових накладних від 10, 13, 17, 18, 19, 20, 23, 25, 27, 31 березня 2009 року, 02, 10 червня 2009 року, 28, 08, 21, 28, 31 липня 2009 року, 01 грудня 2009 року, 05, 12, 13, 14, 15, 28, 29 січня 2010 року, 05 та 23 лютого 2010 року.

На підставі викладених в акті перевірки висновків, 27 січня 2011 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000062303/0 (т. 1 арк. справи 49) про зменшення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток на 125596,00 грн., з яких за 1-й квартал 2009 року на 38958,00 грн., за півріччя 2009 року на 17500,00 грн., за 9 місяців 2009 року на 8400,00 грн., за 2009 рік на 4900,00 грн., за 1-й квартал 2010 року на 55838,00 грн. Крім цього, зазначеним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 31399,00 грн.

№ 0000042303/0 (т. 1 арк. справи 50) про зменшення відємного значення податку на додану вартість в сумі 7792,00 грн. у березні 2009 року, 3500,00 грн. у травні 2009 року, 1680,00 грн. у липні 2009 року, 980,00 грн. у листопаді 2009 року. Крім цього, зазначеним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 3488,00 грн.

№ 0000032303/0 (т. 1 арк. справи 51) про донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 17447,00 грн., з яких за основним платежем 11167,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2792,00 грн.

Спірним питанням цієї справи є правомірність включення позивачем до складу валових витрат звітних податкових періодів 1-4 кварталу 2009 року та 1 кварталу 2010 року витрат в сумі 125596,00 грн., повязаних із виконанням договорів поставки, укладених із ТОВ «Будіндустрія» та правомірність визначення позивачем суми податкового кредиту звітних податкових періодів березня, травня, липня та листопада 2009 року, січня 2010 року в сумі 25119,15 грн.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. статті 2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначного пунктом 4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 16.1. платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Згідно наданої позивачем податкової звітності з податку на прибуток протягом 1-го кварталу 2009 року 1-го кварталу 2010 року позивачем декларувалося відємне значення обєкта оподаткування.

Згідно рядку 08 декларації з податку на прибуток за звітний податковий період 1-й квартал 2009 року (т. 4 арк. справи 47-51) позивач задекларував відємне значення обєкта оподаткування в сумі 48242091,00 грн. 10 серпня 2009 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період 2-й квартал 2009 року (т. 4 арк. справи 52-55), рядком 08 якої позивач задекларував відємне значення обєкту оподаткування в сумі 42 299053,00 грн. 09 листопада 2009 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період 3-й квартал 2009 року (т. 4 арк. справи 56-59), рядком 08 якої визначено відємний обєкт оподаткування на рівні 18 106 010,00 грн. 09 лютого 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий період 2009 рік (т. 4 арк. справи 60-64), рядком 08 якої визначено відємний обєкт оподаткування на рівні 62 282163,00 грн. 11 травня 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток за звітний податковий 1 квартал 2010 року (т. 4 арк. справи 65-70), рядком 08 якої визначено відємний обєкт оподаткування на рівні 56 107348,00 грн.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану вартість визначені статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Підтвердженням набуття субєктом господарювання статусу платника податку на додану вартість є свідоцтво платника податку на додану вартість. Позивач є платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно пункту 1 цієї статті поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно наданої позивачем 21 квітня 2009 декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період березень 2009 року (т. 4 арк. справи 81-84) відємне значення податку звітного періоду (рядок 21) складає 30 358,00 грн. Рядком 26 зазначеної декларації визначений залишок відємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 3486869,00 грн.

Рядком 20 декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року, наданої позивачем 22 червня 2009 року (т. 4 арк. справи 105-108) позитивне значення податку звітного періоду складає 520 664,00 грн. Рядком 26 зазначеної декларації визначений залишок відємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 3950046,00 грн.

Рядком 21 декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року, (т. 4 арк. справи 131-134) визначено відємне значення податку в сумі 1432339,00 грн. Згідно рядку 26 залишок відємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду складає 899261,00 грн.

Згідно наданої позивачем декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період жовтень 2009 року (т. 4 арк. справи 166-169) позитивне значення податку звітного періоду (рядок 20) складає 906782,00 грн. Згідно рядку 26 залишок відємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду складає 2051942,00 грн.

Згідно наданої позивачем декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2009 року (т. 4 арк. справи 178-181) відємне значення податку звітного періоду (рядок 21) складає 470937,00 грн. Згідно рядку 26 залишок відємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду складає 1061576,00 грн.

Згідно наданої позивачем декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2009 року (т. 4 арк. справи 190-193) позитивне значення податку звітного періоду (рядок 20) складає 468 998,00 грн. Згідно рядку 26 залишок відємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду складає 1063515,00 грн.

Згідно наданої позивачем декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2010 року (т. 4 арк. справи 202-205) позитивне значення податку звітного періоду (рядок 20) складає 1343834,00 грн. Рядком 27 зазначеної декларації визначений податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в сумі 280319,00 грн.

Порядок визначення суми валових витрат звітного податкового періоду визначений статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 5.1 цієї статті валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, валові витрати та податковий кредит формувалися позивачем переважно за фактом списання коштів з банківського рахунку, а зменшення валових витрат та податкового кредиту здійснювалося відповідачем на підставі видаткових накладних, складених за фактом отримання товарів.

10 березня 2009 року позивач за платіжним дорученням № 1145 (т. 3 арк. справи 195) перерахував кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» в сумі 18920,00 грн. в рахунок сплати цегли та піддонів. У звязку із цим, позивачем було включено до валових витрат 15766,67 грн. На підставі отриманої від ТОВ «Будіндустрія» податкової накладної № 38 від 10 березня 2009 року (т. 1 арк. справи 128) позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду березня 2009 року 3153,33 грн. У складі зазначених витрат відображено вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих за видатковими накладними від 10 березня 2009 року (т. 1 арк. справи 126), від 13 березня 2009 року (т. 1 арк. справи 124), від 17 березня 2009 року (т. 1 арк. справи 120) в сумі 17000,00 грн., з яких ПДВ 2833,33 грн.

18 березня 2009 року позивачем за платіжним дорученням № 1252 (т. 3 арк. справи 195) перераховані кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» в сумі 17000,00 грн. в рахунок сплати цегли та піддонів на підставі рахунку на сплату. У звязку із цим, позивач включив до складу валових витрат 14166,67 грн. На підставі отриманої від ТОВ «Будіндустрія» податкової накладної № 43 від 18 березня 2009 року (т. 1 арк. справи 129) позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду березня 2009 року 2833,33 грн. У складі зазначених витрат відображено вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих за видатковими накладними від 18 березня 2009 року (т. 1 арк. справи 117), від 19 березня 2009 року (т. 1 арк. справи 115), від 20 березня 2009 року (т. 1 арк. справи 112), від 23 березня 2009 року (т.1 арк. справи 110) в сумі 17000,00 грн., з яких ПДВ 2833,33 грн.

20 березня 2009 року позивачем за платіжним дорученням № 1303 (т. 3 арк. справи 196) перераховані кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» в сумі 21250,00 грн. в рахунок сплати цегли на підставі рахунку на сплату. У звязку із цим, позивачем було включено до валових витрат 17708,33 грн. На підставі податкової накладної № 47 від 20 березня 2009 року (т. 1 арк. справи 130) позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду березня 2009 року 3541,67 грн. У складі зазначених витрат відображено вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих за видатковими накладними від 25 березня 2009 року (т. 1 арк. справи 108), від 27 березня 2009 року (т. 1 арк. справи 104), від 31 березня 2009 року (т. 1 арк. справи 102) в сумі 12750,00 грн., з яких ПДВ в сумі 2125,00 грн.

На підставі податкової накладної № 55 від 30 березня 2009 року (т. 1 арк. справи 131) позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду березня 2009 року 5666,67 грн. Постачання товару відбувалося за видатковими накладними від 10, 13, 15, 17, 30 квітня 2009 року (вартість складає 23375,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 3895,82 грн.), від 06,07,12,15 травня 2009 року (вартість складає 10625,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 1770,83 грн.). Формування валових витрат та податкового кредиту в цій частині не є спірним між сторонами.

06 травня 2009 року позивачем за платіжним дорученням № 1968 (т. 3 арк. справи 199) перераховані кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» в сумі 27000,00 грн. в рахунок сплати цегли на підставі рахунку на сплату. У звязку із цим, позивачем було включено до валових витрат 22500,00 грн. На підставі податкової накладної № 83 від 05 травня 2009 року (т. 1 арк. справи 132) позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду травня 2009 року 4500,00 грн. У складі зазначених витрат відображено вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих за видатковими накладними від 02, 10 червня 2009 року (т. 1 арк. справи 100, 98), 08 липня 2009 року (т. 1 арк. справи 96) та частково в сумі 2250,00 грн. з ПДВ за видатковою накладною 21 липня 2009 року (т.1 арк. справи 94) в загальній сумі 18900,00 грн., з яких ПДВ в сумі 3150,00 грн.

Зазначене в акті перевірки відповідачем щодо включення позивачем до складу валових витрат 2-го кварталу 2009 року в сумі 17500,00 грн. та податкового кредиту травня 2009 року в сумі 3500,00 грн. за наслідками відображення поставки товарно-матеріальних цінностей за видатковими накладними від 02 червня 2009 року та 10 червня 2009 року, 08 липня та 21 липня 2009 року спростовується даними журналу ордеру по рахунку 631 (т. 3 арк. справи 226). Сума вартості придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей за видатковою накладною від 21 липня 2009 року в сумі 6300,00 грн. було відображено в податковому обліку позивача наступним чином: 5250,00 грн. до складу валових витрат 3-го кварталу 2009 року, ПДВ в сумі 1050,00 грн. до складу податкового кредиту липня 2009 року.

21 липня 2009 року позивачем за платіжним дорученням № 3159 (т. 3 арк. справи 196) перераховані кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» в сумі 20000,00 грн. в рахунок сплати цегли на підставі рахунку на сплату. У звязку із цим, позивачем було включено до валових витрат 16666,67 грн. На підставі податкової накладної № 83 від 05 липня 2009 року (т. 1 арк. справи 133) позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду липня 2009 року 3333,33 грн. У складі зазначених витрат відображено вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих за видатковою накладною від 21 липня 2009 року (в частині вартості 5250,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 1050,00 грн.), від 28 липня 2009 року (т. 1 арк. справи 92), 28 липня 2009 року (т. 1 арк. справи 89), 31 липня 2009 року (т. 1 арк. справи 87) в загальній сумі 10080,00 грн., з яких ПДВ в сумі 1680,00 грн.

Зазначене в акті перевірки відповідачем щодо включення позивачем до складу валових витрат 3-го кварталу 2009 року в сумі 10080,00 грн. та податкового кредиту липня 2009 року в сумі 1680,00 грн. за наслідками відображення поставки товарно-матеріальних цінностей за видатковими накладними від 28, 31 липня 2009 року спростовується даними журналу ордеру по рахунку 631 (т. 3 арк. справи 224). До складу валових витрат 3-го кварталу 2009 року та податкового кредиту липня 2009 року віднесено суму вартості придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей за видатковою накладною від 21 липня 2009 року в сумі 6300,00 грн. було відображено в податковому обліку позивача наступним чином: 5250,00 грн. до складу валових витрат 3-го кварталу 2009 року, ПДВ в сумі 1050,00 грн. до складу податкового кредиту липня 2009 року.

26 листопада 2009 року позивачем за платіжним дорученням № 5326 (т. 3 арк. справи 207) перераховані кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» в сумі 51200,00 грн. в рахунок сплати цегли на підставі рахунку на сплату. У звязку із цим, позивачем було включено до валових витрат 42666,67 грн. На підставі податкової накладної № 226 від 26 листопада 2009 року (т. 1 арк. справи 134) позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду липня 2009 року 8533,33 грн. У складі зазначених витрат відображено вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих за видатковою накладною від 1 грудня 2009 року (т. 1 арк. справи 85), в загальній сумі 5880,00 грн., з яких ПДВ в сумі 980,00 грн.

Формування валових витрат та податкового кредиту січня 2010 року відбувалося наступним чином.

05 січня 2010 року позивачем на підставі видаткової накладної отримано цеглу загальною вартістю 6400,00 грн., з яких 1066,67 сума ПДВ (т. 1 арк. справи 83). По факту отримання товару позивач включив до складу валових витрат 1-го кварталу 2010 року 5333,33 грн. На підставі отриманої податкової накладної № 1 від 05 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 136) позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду січня 2010 року 1066,67 грн. Сплата товару підтверджується платіжним дорученням № 5869 від 12 січня 2010 року (т. 3 арк. справи 198).

12 січня 2010 року позивачем за платіжним дорученням № 5869 (т. 3 арк. справи 198) перераховані кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» в сумі 25350,00 грн. в рахунок сплати цегли на підставі рахунку на сплату. У звязку із цим, позивачем було включено до валових витрат 15791,67 грн. На підставі податкової накладної № 2 від 12 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 137) позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду січня 2010 року 3158,33 грн. У складі зазначених витрат відображено вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих за видатковими накладними від 12 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 81), від 12 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 79) та частково за видатковою накладною від 13 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 77).

У звязку із частковим включенням до складу валових витрат за фактом попередньої оплати вартості товару за видатковою накладною від 13 січня 2010 року, залишок вартості отриманих товарів був відображений в податковому обліку наступним чином: до складу валових витрат позивач включив 2391,67 грн., до складу податкового кредиту січня 2010 року на підставі отриманої податкової накладної № 3 від 13 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 138) позивач включив ПДВ в сумі 478,33 грн.

14 січня 2010 року позивачем на підставі видаткової накладної отримано цеглу загальною вартістю 6450,00 грн., з яких 1075,00 сума ПДВ (т.1 арк. справи 75). По факту отримання товару позивач включив до складу валових витрат 1-го кварталу 2010 року 5375,00 грн. На підставі отриманої податкової накладної № 4 від 14 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 139) позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду січня 2010 року 1075,00 грн.

15 січня 2010 року позивачем на підставі видаткової накладної отримано цеглу загальною вартістю 7740,00 грн., з яких 1290 сума ПДВ (т.1 арк. справи 73). По факту отримання товару позивач включив до складу валових витрат 1-го кварталу 2010 року 6450 грн. На підставі отриманої податкової накладної № 6 від 15 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 141) позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду січня 2010 року 1290,00 грн.

Сплата товару за отриманими видатковими накладними від 13, 14, 15 січня 2010 року в сумі 17060,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 2843,33 грн. підтверджується платіжним дорученням № 6019 від 19 січня 2010 року (т. 3 арк. справи 203).

19 січня 2010 року позивачем за платіжним дорученням № 6019 (т. 3 арк. справи 203) перераховані кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» в сумі 38700,00 грн. в рахунок сплати цегли на підставі рахунку на сплату. Позивачем було включено до валових витрат 18033,33 грн. На підставі податкової накладної № 7 від 19 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 140) позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду січня 2010 року 3606,67 грн. У складі зазначених витрат відображено вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих за видатковими накладними від 28 січня 2010 року (т.1 арк. справи 71), від 29 січня 2010 року (т.1 арк. справи 68), від 05 лютого 2010 року (т. 1 арк. справи 67), та частково за видатковою накладною від 23 лютого 2010 року (т. 1 арк. справи 65).

26 січня 2010 року позивачем за платіжним дорученням № 6140 (т. 3 арк. справи 193) перераховані кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» в сумі 12900,00 грн. в рахунок сплати цегли на підставі рахунку на сплату. Позивачем було включено до валових витрат 10750,00 грн. На підставі податкової накладної № 9 від 26 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 135) позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду січня 2010 року 2150,00 грн. У складі зазначених витрат відображено вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих за видатковою накладною від 23 лютого 2010 року (вартість поставки складає 2955,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 492,50 грн.).

За дослідження наявних в матеріалах справи документів, судом не було встановлено допущення позивачем порушень формування валових витрат та податкового кредиту в залежності від настання першої події, в порядку визначеному підпунктом 11.2.1. пункту 11.2. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За дослідження в судовому засіданні податкових накладних № 38 від 10 березня 2009 року, № 43 від 18 березня 2009 року, № 47 від 20 березня 2009 року, № 55 від 30 березня 2009 року, № 55 від 30 березня 2009 року, № 83 від 06 травня 2009 року, № 154 від 21 липня 2009 року, № 226 від 26 листопада 2009 року, № 9 від 26 січня 2009 року, № 1 від 05 січня 2010 року, № 2 від 12 січня 2010 року, № 3 від 13 січня 2010 року, № 5 від 14 січня 2010 року, № 6 від 15 січня 2010 року, № 7 від 19 січня 2010 року, виданих ТОВ «Будіндустрія», на підставі яких позивач включив до складу податкового кредиту звітного періоду березня 2009 року податок на додану вартість в сумі 7792,00 грн., травня 2009 року в сумі 3500,00 грн., липня 2009 року в сумі 1680,00 грн., листопада 2009 року в сумі 980,00 грн., січня 2010 року в сумі 11167,00 грн. судом було встановлено відповідність зазначених накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

З положень Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат вбачається, що визначальним фактором для їх формування є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

На підтвердження фактичного використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивач надав договори генерального підряду та на виконання підрядних робіт, за умовами яких позивач прийняв на себе зобовязання з виконання будівельних робіт (т. 5 арк. справи 51-96), акти приймання виконаних підрядних робіт (т. 1 арк. справи 170-244, т. 2 арк. справи 1-156), якими підтверджено використання придбаних позивачем від ТОВ «Будіндустрія» товарів у власній господарській діяльності. Крім цього, на підтвердження використання придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності позивачем були надані документи складського обліку (складські картки, інвентарні картки), згідно яких отримані від ТОВ «Будіндустрія» товарно-матеріальні цінності були оприбутковані на склад позивача, пізніше були списані до виробництва (т. 2арк. справи 175-250, т. 3 арк. справи 1-182, т. 231-250, т. 4 арк. справи 1-46)

Щодо посилань відповідача на нікчемність правочину між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» в частині придбання товарно-матеріальних цінностей і сумі 150715,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 25119,15 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, статтями 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Виходячи із змісту укладених між позивачем та ТОВ «Будіндустрія» договорів на постачання товарно-матеріальних цінностей б/н від 10 березня 2009 року та № 01/05/01 від 05 січня 2010 року вбачається, що зазначеними договорами сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів. Сторонами не було предявлено зауважень один до одного з приводу виконання укладеного договору.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені наступні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України. Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків). Разом з тим відповідачем не було надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ «Будіндустрія» при здійсненні спірних операцій. Натомість, згідно наданої відповідачем деталізованої інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (т. 5 арк. справи 110-119) будь-які розбіжності між даними податкового обліку позивача та ТОВ «Будіндустрія» відсутні.

Суд зазначає, що за не доведення факту невиконання чи неналежного виконання обовязку по сплаті податків, зборів та інших обовязкових платежів, приховування чи заниження обєктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій за укладеним між позивачем та ТОВ «Будіндустрія» договором в відповідача відсутні підстави стверджувати, що саме вчинені на підставі зазначеного договору правочини порушують публічний порядок, а отже в силу статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на встановлені актом перевірки Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецьку нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Будіндустрія» та ТОВ «Вега», за ланцюгом від якого позивачем придбавалися товарно-матеріальні цінності з огляду на відсутність в наявних в матеріалах справи доказів того, що товар, що надійшов від ТОВ «Будіндустрія» до позивача, придбавався ТОВ «Будіндустрія» саме в ТОВ «Вега», а не в іншого контрагента.

Посилання відповідача на те, що відсутність в контрагента позивача товарно-транспортних документів свідчить про невідбуття певних господарських операцій, не приймаються судом з огляду на наступне. Метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, повязаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей. Наявність товарно-транспортних накладних не повязано із формуванням податкового кредиту, порядок визначення якого встановлений підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та валових витрат, порядок визначення яких встановлений підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». З огляду на зазначене, висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися в залежності від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про безпідставність вкладених в акті перевірки висновків щодо завищення позивачем валових витрат звітних податкових періодів 1-го кварталу 2009 року 1-го кварталу 2010 року на 125596,00 грн. та завищення податкового кредиту березня на 7792,00 грн., травня 2009 року на 3500,00 грн., липня 2009 року на 1680,00 грн., листопада 2009 року на 980,00 грн. та січня 2010 року на 11167,00 грн., що спричинило заниження відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток в сумі 125596,00 грн. у 1-му кварталі 2009 року 1-му кварталі 2010 року, завищення відємного значення податку на додану вартість у звітних періодах березні, травні та листопаді 2009 року на 13592,00 грн. та заниження податку на додану вартість у січні 2010 року на 11167,00 грн.

Отже за не підтвердження наявними в матеріалах справи документами допущення позивачем порушення підпунктів 5.2.1. пункт у5.2. та підпункту 5.3.9. пункт 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпунктів 7.4.1. та 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в відповідача відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 54.3. статті 54 та пунктом 58.1. статті 58 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2011 року № 0000032303/0, № 0000042303/0, 0000062303/0, прийняті відповідачем Державною податковою інспекцією в Пролетарському районі м. Донецька необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, Закону України“Проподаток на додану вартість”, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, статей 3, 179, 180, 181 Господарського кодексу України, Податкового кодексу України та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» до Державної податкової інспекції в Пролетарському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 27 січня 2011 року № 0000032303/0, № 0000042303/0, 0000062303/0, задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000062303/0 від 27 січня 2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» було зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 125596,00 грн., з яких за 1-й квартал 2009 року в сумі 38958,00 грн., півріччя 2009 року в сумі 17500,000 грн., 9 місяців 2009 року в сумі 8400,00 грн., 2009 рік в сумі 4900,00 грн. та 1-й квартал 2010 року в сумі 5583800 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 31399,00 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000042303/0 від 27 січня 2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» було зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на додану вартість на 13852,00 грн., з яких за березень 2009 року на 7792,00 грн., за травень 2009 року на 3500,00 грн., за липень 2009 року на 1680,00 грн., за листопад 2009 року на 980,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 3488,00 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000032303/0 від 27 січня 2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» донараховані податкові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 13959,00 грн., з яких за основним платежем в сумі 11167,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2792,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» (83041, м. Донецьк, вул. Шахтна, буд. 89, ЄДРПОУ 30953131) судові витрати зі сплати судового збору (державного мита) у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 16 травня 2011 року.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 травня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Михайлик А.С.