Постанова № 15952996, 27.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/3878/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15.45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Бойка М.І.

при секретаріКарлюк М.О.

за участі

позивача ОСОБА_8, представника позивача ОСОБА_7

представника відповідача Носовського В.В..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_8 до Сектору міграційної служби у Донецькій області Державного комітету України у справах національностей та релігій та Державного комітету України у справах національностей та релігій про скасування рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій, зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_8 (далі Позивач) звернувся із позовом до Сектору міграційної служби у Донецькій області Державного комітету України у справах національностей та релігій (далі - Відповідач 1) та Державного комітету України у справах національностей та релігій (далі Відповідач 2) про скасування рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій від 22.02.2011 р. № 162-11 про відмову в наданні статусу біженця, визнання дій Сектору міграційної служби у Донецькій області Державного комітету України у справах національностей та релігій протиправними та зобовязання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірну відмову відповідачів у наданні йому статусу біженця при наявності для цього встановлених законом умов.

Вимоги мотивує тим, що в разі повернення до Республіки Ірак на нього чекає жорстока фізична розправа з боку прибічників терористичних кланів та сунітських фанатиків зі складу членів колишньої політичної партії БААС, яка була опорою режиму в Іраку під час керування державою ОСОБА_6. Працюючи представником Іракського телеканалу «Аль-Салам» в Україні постійно подавав у своїх репортажах правду відносно політичного протистояння в Республіці Ірак. Крім того, в разі повернення в Ірак, у нього є обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань з боку сунітських екстремістів за його професійну співпрацю в якості журналіста та члена Міжнародної громадської організації «Гром», створеної відповідно до вимог законодавства України та зареєстрованої Міністерством юстиції України.

Представник відповідача у письмових запереченнях та під час розгляду справи проти позовних вимог заперечував, вважає, що рішення відповідачем прийняте обґрунтовано, з урахуванням вимог Закону України «Про біженців».

У судовому засіданні Позивач та його представник підтримали позов, просили його задовольнити. Позивач пояснив, що він є громадянином Іраку, прибув в Україну як представник телеканалу «Аль-Салам» в Донецькій філії з терміном дії посвідчення до 01.01.2011 р. Позивач є членом Міжнародної громадської організації «Гром» (далі МГО «Гром») та співпрацює з нею в питаннях організації попередження злочинності, тероризму, екстремізму, міжрелігійної та міжнаціональної ворожнечі на території Іраку та в інших регіонах, що викликає ненависть до Позивача як журналіста з боку окремих агресивно настроєних груп серед населення Іраку, що є обґрунтованим побоюванням стати жертвою переслідувань в разі повернення до Іраку. Крім того, пояснив, що своїми діями перешкодив проникнення з території Республіки Ірак в Україну а потім і до території Республіки Польща одного з прибічників терористичних формувань громадянина Іраку ОСОБА_9, про що стало відомо серед прибічників терористичних угруповань Республіки Ірак. На звернення МГО «Гром» до Служби безпеки України останньою надана відповідь від 18.08.2010 р. № 2/30656, що стосовно зазначеного громадянина Республіки Ірак відомостей щодо його причетності до протиправної діяльності на території України не має. Вважають, що все вищезазначене є обґрунтованим побоюванням стати жертвою переслідувань. Просили надати Позивачеві статус біженця.

Представник відповідача у судовому засіданні посилався на правомірність прийнятого рішення щодо відмови Позивачеві у наданні статусу біженця за відсутність на те законних підстав. Зазначив, що в обґрунтування побоювання стати жертвою переслідувань з боку невідомих осіб через свою професію журналіст Позивачем не наведено жодних конкретних фактів щодо нього особисто та будь-яких доказів на підтвердження цих доводів. В той самий час Позивач повідомив, що він не був членом громадських чи політичних організацій, за релігійною приналежністю не переслідувався, доказів його вимушеного виїзду з Іраку не надав. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Правовий статус біженця в Україні, порядок надання, втрати та позбавлення статусу біженця, державні гарантії захисту біженців визначає Закон України «Про біженців» від 21 червня 2001 року № 2557-III.

Відповідно до абзацу 2 статті 1 зазначеного Закону біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Конвенцією про статус біженців 1951 року та Протоколом щодо статусу біженця від 1967 року поняття «біженець» включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця. Такими підставами є: 1) знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, за межами країни свого колишнього місця проживання ; 2) наявність цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; 3) побоювання стати жертвою переслідування повинно бути повязане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: а) расової належності; б) релігії; в) національності (громадянства); г) належності до певної соціальної групи; д) політичних поглядів. 4) неможливістю або небажанням особи користуватися захистом країни походження внаслідок таких побоювань.

Державний комітет України у справах національностей та релігій є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах міграції відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 201.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про біженців» органи міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у справах міграції. До компетенції цих органів, зокрема, належить прийняття заяв від іноземців та осіб без громадянства про надання їм статусу біженця у порядку, передбаченому цим Законом.

Судом встановлено, що 17 вересня 2010 року позивачем до сектору міграційної служби у Донецькій області була подана заява про надання статусу біженця, оскільки позивач побоюється стати жертвою переслідувань через приналежність до соціальної групи - журналіст. Позивач є громадянином Іраку, за національністю араб, за віросповіданням мусульманин-суніт (за анкетою від 17.09.2010 р. та протоколом співбесіди від 21.09.2010 р). Причиною необхідності отримання статусу біженця позивач визначає ознаки: релігійні (відповідно до позовної заяви позивач за своїми релігійними поглядами визначає себе як шиїта) та переслідування за професійну діяльність та за належність до певної соціальної групи (належність до соціальної групи журналіст).

Щодо побоювання Позивача стати жертвою переслідування за релігійними ознаками, то суд ставиться до цього критично, оскільки, з огляду на протокол співбесіди від 21.09.2010 р., Позивач особисто не переслідувався за релігійною приналежністю, не був членом будь-якої громадської, релігійної та політичної організації та за це не переслідувався.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_8 за даними особової справи № 2010DON00010-01 за вищою освітою є інженером та журналістом, прибув в Україну в 2006 р. за бізнес-візою, працював як представник телеканалу «Аль-Салам» в Донецькій філії з терміном дії посвідчення до 01.01.2011 р., проживає за адресою:АДРЕСА_1. Позивач офіційно не одружений, проте 20.09.2010 р. між ним та громадянкою України ОСОБА_5 укладений шлюб за шаріатом.

З 2006 р. до 17 вересня 2010 р. позивач не звертався до сектору міграційної служби у Донецькій області з заявами про надання статусу біженця, що не заперечується Позивачем. Однак, значна тривалість проміжків часу між виїздом з країни громадської належності, прибуванням в Україні та часом звернення із заявою про надання статусу біженця свідчить про відсутність у Позивача обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань.

У судовому засіданні встановлено, за поясненнями представника позивача, іншими доказами у їх сукупності, що позивач ОСОБА_8, за довідкою від 16.03.2011 р. (термін дії довідки з 16.03.2011 р. по 31.03.2012 р.), з 2010 р. є членом Міжнародної громадської організації «Гром», яка діє на підставі Статуту, затвердженого установчою конференцією МГО «Гром» ( протокол від 22.09.2009 р.) та зареєстрована Міністерством юстиції України (наказ № 1515/5 від 20.08.2009 р., свідоцтво про реєстрацію обєднання громадян від 20.08.2009 р. № 3170, державна реєстрація юридичної особи МГО «Гром» здійснена виконавчим комітетом Донецької міської ради 06.10.2009 р., ідентифікаційний код 36695035, місцезнаходження: 83101, Україна, Донецька область, м. Донецьк, вул.. Куйбишева, 31). Згідно зі ст. 2 Статуту основною метою МГО «Гром» є задоволення та захист законних та спільних інтересів своїх членів. Діяльність МГО «Гром» поширюється на територію України та Хашимітського Королівства Йорданії.

Посилання Позивача на те, що він працюючи представником Іракського телеканалу «Аль-Салам» в Україні постійно подавав у своїх репортажах правду відносно політичного протистояння в Республіці Ірак є реальним та обґрунтованим побоюванням стати жертвою переслідувань за його професійну діяльність в якості журналіста та члена Міжнародної громадської організації «Гром» не знайшли свого підтвердження за матеріалами справи.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про статус біженців» розгляд заяви про надання статусу біженця здійснюється органами міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі протягом двох місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця. У разі потреби строк розгляду може бути продовжено керівником органу міграційної служби за вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але не більше ніж до трьох місяців. Працівником органу міграційної служби проводяться співбесіди із заявником або його законним представником, які мають на меті виявити додаткову інформацію, необхідну для оцінки справжності фактів, повідомлених заявником або його законним представником. У разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, повідомленої заявником, необхідності у встановленні справжності і дійсності поданих ним документів орган міграційної служби має право звертатися з відповідними запитами до органів внутрішніх справ, служби безпеки, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, заява якої розглядається.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представника відповідача, з позивачем було проведено співбесіди, результати якої викладені в протоколах, долучених до матеріалів справи.

Згідно зі статтею 13 вищезазначеного Закону документи, отримані або підготовлені органом міграційної служби під час розгляду заяви, долучаються до особової справи заявника. Після вивчення документів, перевірки фактів, повідомлених особою, яка подала заяву про надання їй статусу біженця, орган міграційної служби готує письмовий висновок щодо надання або відмови у наданні статусу біженця. Особова справа заявника разом з письмовим висновком органу міграційної служби, який розглядав заяву, надсилається до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції для прийняття остаточного рішення за заявою.

За результатами співбесіди та вивчення наданих позивачем доказів, сектором міграційної служби в Донецькій області в порядку повноважень, визначених статтею 7 Закону України «Про біженців», здійснений висновок щодо недоцільності прийняття рішення про надання статусу біженця громадянину Іраку ОСОБА_8, після чого особова справа позивача була направлена Відповідачеві 2 для прийняття остаточного рішення.

На підставі п.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем та представником позивача до суду не надано жодних обґрунтованих доказів, за якими дії Відповідача 1 з підготовки матеріалів до Державного комітету України у справах національностей та релігій для розгляду питання щодо надання Позивачу статусу біженця є протиправними та невідповідності цих дій вимогам Закону України «Про біженців».

Відповідно до статті 14 Закону України «Про біженців» рішення за заявою про надання статусу біженця приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах міграції протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку органу міграційної служби, який розглядав заяву. У разі потреби строк прийняття рішення може бути продовжено керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції, але не більше ніж до трьох місяців. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції може вимагати додаткової інформації від органу міграційної служби, який здійснював розгляд заяви. У разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, потреби у встановленні справжності і дійсності документів спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції має право звертатися з відповідними запитами до Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, особова справа якої розглядається.

Рішенням Державного комітету України у справах національностей та релігій від 22 лютого 2011 року № 162-11 Позивачеві відмовлено в наданні статусу біженця згідно абзацу пятого статті 10 Закону України «Про біженців», як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, відсутні.

Умови, за яких статус біженця не надається, встановлені статтею 10 Закону України «Про біженців», відповідно до якої статус біженця не надається особі:

- яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві;

- яка вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою набуття статусу біженця, якщо таке діяння віднесено Кримінальним кодексом України до тяжких злочинів;

- яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об'єднаних Націй;

- стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, відсутні;

- яка до прибуття в Україну була визнана біженцем або отримала притулок в іншій країні;

- яка до прибуття в Україну з наміром набути статусу біженця перебувала в третій безпечній країні. Дія цього абзацу не поширюється на дітей, розлучених з сім'ями, а також на осіб, які народилися чи постійно проживали на території України, а також їхніх нащадків (дітей, онуків).

Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України «Про біженців» особі може бути наданий статус біженця у разі побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань.

На думку суду, спірне рішення є конкретним, оскільки позивачу відмовлено у наданні статусу біженця відповідно до статті 10 зазначеного Закону як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, відсутні. Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача, спірне рішення було прийнято з урахуванням того, що в протоколах співбесід з позивачем та даними, які він повідомив, є значні протиріччя, а також недоведеністю тих обставин, на які посилався позивач. Відповідно до статті 11 Закону України «Про біженців» до заяви про надання статусу біженця додаються документи і матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для набуття такого статусу.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що основним критерієм у визначенні статусу біженця є реальне та обґрунтоване побоювання особи стати жертвою переслідувань.

За даними Всесвітньої мережі Інтернет щодо умов перебування та військово-політичної обстановки у Іраку у країні мають місце озброєні напади, теракти та інші насильницькі дії, в тому числі відносно журналістів. Ситуація в плані безпеки в Іраку за 2010 рік характеризується зниженням рівня озброєного насильства. У листопаді 2005 р. була прийнята Конституція Іраку, яка гарантує захист свободи на гідності особистості , свободу висловлювання думки та слова, пересування і вибору місця проживання та інше. Уряд Іраку сприяє поверненню біженців на Батьківщину, для чого надає їм матеріальну допомогу.

Приймаючи до уваги, що згідно положень Закону України «Про біженців» не має значення, чи склалися обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідування за однією з вищенаведених умов чи за декількома, суд приходить до висновку, що належність позивача до певної соціальної групи (належність до соціальної групи журналіст), не може бути обґрунтованою умовою побоювання стати жертвою переслідування.

Таким чином, враховуючи негативний висновок сектору міграційної служби, наданий в межах компетенції та повноважень, визначених Законом України «Про біженців», суд вважає, що спірне рішення Відповідачем 2 прийнято обґрунтовано.

Встановивши обставини справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову про скасувати рішення Державного комітету у справах національностей та релігій від 22 лютого 2011 року № 162-11 про відмову у наданні статусу біженця громадянинові Іраку ОСОБА_8

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_8 до Сектору міграційної служби у Донецькій області Державного комітету України у справах національностей та релігій та Державного комітету України у справах національностей та релігій про скасування рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій, зобовязання вчинити певні дії відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 27 квітня 2011 року. Постанова буде виготовлена у повному обсязі 04 травня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду

Суддя Бойко М.І.